Рішення

від 08.04.2025 по справі 904/5520/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2025м. ДніпроСправа № 904/5520/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Серостанова В.О.

та представників:

від позивача: Кочеванова М.С. - адвокат;

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії АТ "Укртелеком", м. Дніпро

до Нікопольського міжрайонного управління водного господарства, с. Придніпровське Нікопольського району Дніпропетровської області

про стягнення 43 890,17 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії АТ "Укртелеком" через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі ЄСІКС) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Нікопольського міжрайонного управління водного господарства безпідставно отриманих коштів у сумі 43890,17 грн, з яких: 43726,03 грн кошти сплачені в рахунок орендної плати за період з 12.09.2019 по 31.08.2023, 164,14 грн сума завдатку, неврахованого в орендному платежі за останній місяць оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5385-ОД від 14.10.2013, позивач сплатив відповідачу-балансоутримувачу об`єкта оренди завдаток у сумі 164,14 грн, який не був врахований в орендному платежі за останній місяць оренди, та 43726,03 грн орендної плати у період з 12.09.2019 по 31.08.2023. Оскільки договір оренди з 12.09.2019 є припиненим, а майно за актом приймання-передачі повернуто 31.08.2023, сплачені позивачем кошти в указаних сумах є отриманими відповідачем без достатньої правової підстави й у відповідача існує обов`язок щодо повернення цих коштів згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 24.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; сторонам визначені процесуальні строки для подання заяв по суті справи; відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України судом встановлений строк для можливого вчинення сторонами процесуальних дій, а саме до 23.01.2025 включно.

Усі учасники справи про відкриття провадження у справі та можливість подання заяв по суті справи повідомлялися належним чином відповідно до статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду від 24.12.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 25.12.2024 об 11:21 год, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа, сформованою системою діловодства "ДСС" та свідчить про обізнаність відповідача із судовим провадженням у справі (а.с. 81).

27.12.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС позивач подав заяву про зміну підстав позову, залучення співвідповідача та збільшення позовних вимог, в якій просить:

- стягнути з Нікопольського міжрайонного управління водного господарства на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" безпідставно отримані кошти в сумі 43890,17 грн;

- стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" безпідставно отримані кошти в сумі 10961,04 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

Обгрунтування позовних вимог до Нікопольського міжрайонного управління водного господарства (далі - балансоутримувач) позивачем залишені незмінними.

Обгрунтовуючи позовні вимоги до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - орендодавець), позивач посилається на те, що після припинення 12.09.2023 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5385-ОД від 14.10.2013 й до моменту повернення 31.08.2023 об`єкта оренди, позивачем було безпідставно сплачено орендодавцю орендну плату в загальній сумі 10961,04 грн.

Отже, до кожного з відповідачів позивачем заявляються самостійні позовні вимоги, з окремим обгрунтуванням, які не мають відношення до солідарної чи субсидіарної відповідальності відповідачів та грунтуються на окремих правах і обов`язках між сторонами.

Ухвалою суд від 24.01.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії АТ "Укртелеком" від 27.12.2024 про зміну підстав позову, залучення співвідповідача та збільшення позовних вимог у справі №904/5520/24 відмовлено (а.с. 176-177).

Ухвалою суду від 26.03.2025 постановлено викликати для надання пояснень по суті спору представників сторін у судове засідання, призначене на 08.04.2025.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце засідання суду повідомлявся належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявними у справі доказами (а.с. 186).

За змістом пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, то за умови його повідомлення належним чином про судове засідання суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву в установлений судом строк та на час ухвалення цього рішення не скористався.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Кочеванова М.С. надала пояснення по суті спору.

За результатом судового засідання суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (далі орендар) в особі директора Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", за участю Апостолівського міжрайонного управління водного господарства укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5385-ОД від 14.10.2013 (далі договір; а.с. 48 - 51).

Відповідно до наказу Державного агентства водних ресурсів України № 8 від 12.01.2018 Апостолівське міжрайонне управління водного господарства реорганізовано шляхом приєднання до Нікопольського міжрайонного управління водного господарства (далі відповідач), яке стало правонаступником Апостолівського МУВГ щодо усіх його майнових прав та обов`язків.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" 22.04.2021 було перейменовано в Акціонерне товариство "Укртелеком" (далі позивач), що підтверджується витягом з нової редакції Статуту товариства, затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства "Укртелеком" (протокол № 22 від 26.04.2023) (а.с. 21 - 24).

Дніпропетровська філія Акціонерного товариства "Укртелеком" є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства "Укртелеком", який діє на підставі Положення про філію та не має статусу юридичної особи і здійснює від імені Товариства частину його функцій, у тому числі функції представництва і захисту інтересів Товариства (а.с. 17 - 20).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення (далі - майно), реєстровий номер № 01033823.1.АААБББ650, загальною площею 20,4 м2, розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., Апостолівський р-н, м. Апостолове, вул. Б. Хмельницького, 100, на 1 поверсі 2-поверхової будівлі, що перебуває на балансі Апостолівського міжрайонного управління водного господарства (далі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 25 липня 2013р. і становить за незалежною оцінкою 24 475,00 грн.

Майно передається в оренду з метою: інше використання нерухомого майна розміщення обладнання електрозв`язку 19,4 м2; розміщення обладнання, що надає послуги з доступу до Інтернет 1,0 м2. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) серпень 2013р. - 328,29 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2013р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень 2013 року (п. 3.1 договору).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

Згідно з пунктом 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

- 50% до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, в сумі 164,15 грн;

- 50% балансоутримувачу в сумі 164,14 грн щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення з днем оплати включно (п. 3.8 договору).

Згідно з пунктом 3.10 договору зобов`язання орендаря з орендної плати забезпечуються завдатком у розмірі, не меншому ніж орендна плата за один (базових) місяці оренди, який вноситься в рахунок орендної плати за один останній місяць оренди.

Пунктом 5.2 договору орендаря зобов`язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату у співвідношенні, визначеному пунктом 3.6 цього договору.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ орендованого майна з вини орендаря.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого направляється орендарем орендодавцю у 5-денний строк з дати його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря.

У разі не направлення у 5-денний строк з дати підписання акта приймання-передачі орендодавцеві, зобов`язання орендаря щодо повернення орендованого державного майна вважаються не виконаними, а орендар зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення (п. 5.5 договору).

Відповідно до пункту 5.18 договору орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця не пізніше ніж за 30 (тридцять) діб про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання договору.

Орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (п.5.19 договору)

За умовами пункту 10.9 договору його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря юридичної особи; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа); в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 14.10.2013 по 11.10.2016 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, зареєстрованої органами державного пожежного нагляду, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, наданою відповідно до п. 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі (п. 10.1 договору).

Пунктом 10.11 договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

За актом приймання-передачі від 14.10.2013 (Додаток № 1 до договору) орендодавець передав орендарю у строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення площею 20,4 кв.м, розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., Апостолівський район, м. Апостолове, вул. Б. Хмельницького, 100 (а.с. 51).

Додатковою угодою № 1 від 23.02.2017 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5385-ОД від 14.10.2013, були внесені, серед іншого, наступні зміни:

1. У розділі 1. "Предмет договору" вартість орендованого майна викладено в наступній редакції: "... вартість орендованого майна, згідно зі звітом про оцінку станом на 27.12.2016 становить 69 886,00 грн ...".

2. Викладено пункт 3.1 розділу 3. "Орендна плата" у наступній редакції:

"Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2016 року 944,94 грн".

3. Викладено пункт 3.6 розділу 3. "Орендна плата" у наступній редакції:

3.6."...50% до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 472,47 грн; 50% балансоутримувачу у розмірі 472,47 грн".

5. Доповнено пунктом 10.1 розділу 10. "Строк чинності, умови зміни та припинення договору" абзацом 2 в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 12.10.2016 по 11.09.2019 включно".

Абзац 2 пункту 10.1 договору погоджено вважати абзацом 3 відповідно, який викладено в наступній редакції: "У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору за обов`язкової згоди балансоутримувача та дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди".

У пункті 7 додаткової угоди № 1 від 23.02.2017 до договору сторони дійшли згоди, що пункти 1, 2 та 3 цієї додаткової угоди набирають чинність з 12.10.2016, а всі інші пункти - з моменту підписання цієї додаткової угоди (а.с. 54).

Листом № 11-12-05566 від 19.09.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило відповідача про припинення з 12.09.2019 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5385-ОД від 14.10.2013 та необхідність термінового повернення державного майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Отже, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5385-ОД від 14.10.2013, є припиненим з 12.09.2019. Майно за актом приймання-передачі було повернуто лише 31.08.2023, що підтверджується актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 66).

Наведені обставини встановлені також рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2023 у справі № 904/7041/20 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, неустойки та виселення з приміщення.

Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2023 у справі № 904/7041/20 стосовно орендодавця та орендаря за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5385-ОД від 14.10.2013, не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.

Після припинення дії договору, а саме з 12.09.2019 й до моменту повернення орендованого майна за актом від 31.08.2023, відповідач-балансоутримувач орендованого майна щомісячно виставляв до сплати Акціонерному товариству "Укртелеком" орендну плату з урахуванням податку на додану вартість.

Усього Акціонерним товариством "Укртелеком" за рахунками відповідача було сплачено відповідачу у цей період орендну плату з урахуванням ПДВ на суму 43726,03 грн наступними платіжними документами (з відміткою про дати проведення платежів банківськими установами): № 21901 від 21.12.2020 на суму 864,84 грн, № 21897 від 21.12.2020 на суму 852,01 грн, № 21890 від 21.12.2020 на суму 853,72 грн, № 22347 від 28.12.2020 на суму 858,87 грн, № 22344 від 28.12.2020 на суму 857,15 грн, № 22338 від 28.12.2020 на суму 7278,68 грн, № 824 від 25.01.2021 на суму 876,95 грн, № 3462 від 03.03.2021 на суму 7278,86 грн, № 3610 на суму 09.03.2021 на суму 858,87 грн, № 4103 від 17.03.2021 на суму 884,84 грн, № 4110 від 17.03.2021 на суму 856,27 грн, № 5343 від 07.04.2021 на суму 896,17 грн, № 7627 від 19.05.2021 на суму 905,32 грн, № 11259 від 21.07.2021 на суму 939,19 грн, № 11468 від 26.07.2021 на суму 927,14 грн, № 12119 від 09.08.2021 на суму 920,70 грн, № 12584 від 16.08.2021 на суму 941,07 грн, №14919 від 27.09.2021 на суму 942,00 грн, № 17717 від 17.11.2021 на суму 951,39 грн, № 5897 від 20.07.2022 на суму 940,11 грн, № 5922 від 20.07.2022 на суму 959,97 грн, № 5927 від 20.07.2022 на суму 967,66 грн, № 5931 від 20.07.2022 на суму 973,46 грн, № 5933 від 20.07.2022 на суму 986,12 грн, № 7243 від 31.08.2022 на суму 586,89 грн, № 7244 від 31.08.2022 на суму 569,25 грн, № 8388 від 28.09.2022 на суму 591,00 грн, № 9712 від 04.11.2022 на суму 591,58 грн, № 10866 від 07.12.2022 на суму 602,83 грн, № 11338 від 21.12.2022 на суму 623,82 грн, № 506 від 18.01.2023 на суму 622,22 грн, № 1853 від 27.02.2023 на суму 626,57 грн, № 3269 від 05.04.2023 на суму 631,58 грн, № 3270 від 05.04.2023 на суму 636,01 грн, № 5694 від 14.06.2023 на суму 469,45 грн, № 7532 від 26.07.2023 на суму 650,06 грн, № 7535 від 26.07.2023 на суму 646,83 грн, № 9658 від 20.09.2023 на суму 655,26 грн, № 9810 від 25.09.2023 на суму 651,32 грн (а.с. 25 - 41, 43 - 46).

На виконання пункту 3.10 договору завдаток у сумі 164,14 грн було сплачено позивачем на рахунок відповідача платіжним дорученням № 17412 від 05.11.2013 (а.с.69). При цьому позивач стверджує, що при сплаті останнього орендного платежу за 11 днів вересня 2019 року (до дати припинення договору) цей завдаток не був урахований у зменшення указаного орендного платежу, а тому разом із безпідставно отриманими відповідачем коштами в сумі 43726,03 грн має бути повернутий позивачу, що і є причиною спору.

Предметом доказування є обставини щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача заявлених до стягнення грошових коштів у загальній сумі 43890,17 грн.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з положеннями статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України).

Зі змісту наведених норм убачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном протягом строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати за договором; припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов неправомірне користування майном, у зв`язку з чим орендна плата за користування майном за договором, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), не нараховується.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та підтримана Верховним Судом в постановах від 22.06.2021 у справі № 904/4512/20, від 08.06.2021 у справі № 917/631/19 та ін.

З наявних у справі доказів убачається, що з позивача на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2023 у справі № 904/7041/20 стягнуто неустойку в розмірі подвійної орендної плати, яка була нарахована за період з вересня 2019 року по серпень 2023 року внаслідок прострочення виконання ним обов`язку щодо повернення з оренди нерухомого майна після припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5385-ОД від 14.10.2013.

Водночас платіжними дорученнями, складеними у період з 21.12.2020 по 25.09.2023, позивачем сплачено відповідачу орендну плату в загальній сумі 43726,03 грн за період з 12.09.2019 по серпень 2023 р., тобто за час відсутності з 12.09.2019 року договірних орендних відносин й обов`язку щодо орендної плати.

За вказаних обставин зазначені грошові кошти перебувають у відповідача без достатньої правової підстави.

Нормами глави 83 Цивільного кодексу України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, задля застосування до спірних правовідносин у справі статті 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів чи наявності обставин за яких підстава, на якій грошові кошти набуті, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Відповідно до правового висновку Касаційного господарського суду у постановах від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.

Відтак грошові кошти в сумі 43726,03 грн, сплачені позивачем відповідачу у рахунок орендної плати за період з 12.09.2020 по серпень 2023 року відповідно до припиненого з 12.09.2019 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5385-ОД від 14.10.2013, є безпідставно отриманими відповідачем й підлягають поверненню.

Що стосується завдатку в сумі 164,14 грн, то правові підстави для їх повернення відсутні, оскільки наведені позивачем доводи в обгрунтування позову в цій частині під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Так, із наданого позивачем двостороннього акта звірки взаєморозрахунків за договором № 12/02-5385-ОД від 14.10.2013 станом на 31.08.2023 убачається, що завдаток у сумі 164,14 грн, що був сплачений позивачем за платіжним дорученням №17412 від 05.11.2013, прийнятий сторонами в рахунок орендних платежів позивача з висновком про відсутність його заборгованості (а.с. 71-72).

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 43890,17 грн підлягають задоволенню частково в сумі 43726,03 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2413,34 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії АТ "Укртелеком" до Нікопольського міжрайонного управління водного господарства про стягнення 43 890,17 грн задовольнити частково.

Стягнути з Нікопольського міжрайонного управління водного господарства (ідентифікаційний код 01033800; місцезнаходження: 53280, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, село Придніпровське, вул. Садова, буд. 2-А) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (ідентифікаційний код 21560766; місцезнаходження: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18) в особі Дніпропетровської філії АТ "Укртелеком" (ідентифікаційний код 25543196; місцезнаходження: 49101, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Херсонська, буд. 26) безпідставно отримані кошти в сумі 43726,03 грн, судовий збір у сумі 2413,34 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.04.2025.

Суддя І.І. Колісник