Повістка

від 02.04.2025 по справі 907/37/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2025 м. УжгородСправа № 907/37/25

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Райніш М.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомлект» від 24.03.2025 (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/2792/25 від 24.03.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатенергокомплект, код ЄДРПОУ - 32145442, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Міксата, будинок, 15,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПБС, код ЄДРПОУ - 32872788, місцезнаходження 78436, Івано Франківська область, Надвірнянський район, село Бистриця, урочище Центр, будинок 5 Г,

про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт (підряду), штрафу за прострочення виконання зобов`язань по оплаті виконаних робіт, 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання,

за участі представників сторін:

від позивача Митровка Я.В. (згідно ордеру серії АО № 1158237 від 13.01.2025);

від відповідача не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2025 у справі №907/37/25 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» (код ЄДРПОУ 32872788, місцезнаходження 90202, 78436, Івано Франківська область, Надвірнянський район, село Бистриця, урочище Центр, будинок 5 Г) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект» (код ЄДРПОУ 32145442, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Міксата, будинок, 15) 511065,64 грн (п`ятсот одинадцять тисяч шістдесят п`ять гривень 64 копійки) та 6132,79 грн (шість тисяч сто тридцять дві гривні 79 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Розгляд справи здійснено у загальному позовному провадженні.

24.03.2025 через систему Електронний суд від представника позивача адвоката Митровки Ярослава Васильовича, надійшла заява від 24.03.2025 (зареєстрована за вхідним № 02.3.1-02/2792/25) про розподіл судових витрат у справі №907/37/25, а саме: щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9135,00 грн.

Згідно з ухвалою від 25.03.2025 заяву позивача ТОВ «Закарпатенергокомплект» від 24.03.2025 про ухвалення додаткового рішення, подану його представником адвокатом Митровкою Я.В. призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.04.2025 року на 16:45 год з викликом учасників справи.

В ухвалі від 25.03.2025 суд звертав увагу відповідача на приписи частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), згідно з якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При розгляді заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено, що до заяви представник позивача долучив докази її направлення відповідачу.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається, що ухвала суду (з призначенням дати) від 25.03.2025 у справі №907/37/25 (суддя Сисин С.В.) в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з частиною п`ятою статті 6 ГПК України була доставлена 26.03.2025 о 04 годині 09 хвилин до Електронних кабінетів учасників справи ТОВ «Закарпатенергокомплект», його представнику Митровці Я.В. та ТОВ «ПБС».

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про наявність провадження з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, про призначене на 02.04.2025 судове засідання у справі, а відповідач належно повідомлений також про його право подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

02.04.2025 відповідач не уповноважив участі свого представника в судове засідання з розгляду заяви ТОВ «Закарпатенергокомплект» про ухвалення додаткового рішення, а тому справа по розгляду такої заяви позивача була розглянута за участі його представника.

Щодо неявки відповідача суд зазначає таке.

Згідно приписів статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За змістом частини 4 статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання по розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, суд згідно ухвали, постановленої без складання окремого документа та занесеної до протоколу судового засідання, постановив: продовжувати розгляд справи за відсутності відповідача та його представника та розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення за участі представника позивача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення заяви.

02.04.2025 суд, з`ясувавши під час розгляду справи по заяві позивача про ухвалення додаткового рішення усі обставини справи, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, заслухавши представника позивача щодо означеного питання, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши про час його проголошення в цьому судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до статей 240 і 244 ГПК України в судовому засіданні 02.04.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Розглянувши заяву ТОВ «Закарпатенергокомлект» від 24.03.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі судом встановлено таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами 2 і 3 статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

У відповідності до частин 1 - 3 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Приписами статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом поданої суду заяви від 24.03.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/37/25 представник позивача просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача 9135,00 грн витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи.

Суд зазначає, що при подачі через систему «Електронний суд» позовної заяви у даній справі від 14.01.2025 ТОВ «Закарпатенергокомплект» до ТОВ «ПБС» про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт (підряду), штрафу за прострочення виконання зобов`язань по оплаті виконаних робіт, 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання, така заява була подана від імені та в інтересах позивача адвокатом Митровкою Ярославом Васильовичем, який одночасно зазначив у позовній заяві про витрати позивача на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 10000 гривень у суді першої інстанції.

Під час розгляду справи по суті 19.03.2025 представник позивача адвокат Митровка Я.В. повідомив у судовому засіданні про подачу після ухвалення рішення суду заяви про стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу в заяві про ухвалення додаткового рішення було зазначено, що позивач здійснив витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 9 135 грн, що підтверджується наступними документами:

- детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- копіями договору про надання правової допомоги від 24.12.2021 разом з додатковою угодою до нього від 01.09.2023;

- копіями рахунків та актів виконаних робіт від 12.11.2024, 07.02.2025, 20.03.2025;

- копіями документів про оплату правничої допомоги;

- копією витягу зі статуту Адвокатського об`єднання «Греца і Партнери».

При ухваленні рішення від 19.03.2025 щодо зазначених у позовній заяві вимог позивача про стягнення орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу, судом було роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також у рішенні суду було наголошено, що згідно положень частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Станом на день ухвалення додаткового рішення 02.04.2025 від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що враховано судом за результатом розгляду заяви представника позивача.

При розгляді заяви представника позивача адвоката Митровки Я.В. про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено, що при поданні такої заяви представником позивача дотримані вимоги, передбачені частиною 8 статті 129 ГПК України.

Так, до матеріалів справи додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги на загальну суму 9135,00 грн; копії договору про надання правової допомоги від 24.12.2021 та додаткову угоду до договору від 01.09.2023; копії рахунків та актів виконаних робіт від 12.11.2024, 07.02.2025, 20.03.2025; копії платіжної інструкції № 492 від 14.11.2024 на суму 6000,00 грн, платіжної інструкції № 55 від 12.02.2025 на суму 10260,00 грн, платіжної інструкції № 125 від 20.03.2025 на суму 1755,00 грн; копію витягу зі статуту Адвокатського об`єднання «Греца і Партнери».

До заяви представник позивача долучив докази її направлення відповідачу, що підтверджується квитанцією № 2996088 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС від 24.03.2025.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Відповідно до частин 1 - 4 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлюють положення частин 1 і 4 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Як було вказано вище, на підтвердження понесених витрат на загальну суму 9135,00 грн представником позивача подано суду детальний описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги на загальну суму 9135,00 грн; копії договору про надання правової допомоги від 24.12.2021 та додаткову угоду до договору від 01.09.2023; копії рахунків та актів виконаних робіт від 12.11.2024, 07.02.2025, 20.03.2025; копії платіжної інструкції № 492 від 14.11.2024 на суму 6000,00 грн, платіжної інструкції № 55 від 12.02.2025 на суму 10260,00 грн, платіжної інструкції № 125 від 20.03.2025 на суму 1755,00 грн; копію витягу зі статуту Адвокатського об`єднання «Греца і Партнери».

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект» в особі директора Мисів С.В. (клієнтом, позивачем у справі) та адвокатським об`єднанням «Греца і партнери» в особі керуючої бюро адвоката Греци Я.В. (об`єднання або виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги від 24 грудня 2021 року (далі договір) та додаткову угоду від 01 вересня 2023 року до Договору про надання правової допомоги від 24 грудня 2021 року за умовами п. 1.1 якого, виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт зобов`язується прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.

Відповідно до п. 5.1. договору (в редакції додаткової угоди від 01 вересня 2023 року), за послуги згідно цього договору клієнт сплачує виконавцю гонорар за наступними тарифами:

- 1800 грн за одну годину роботи старшого партнера Об`єднання;

- 1500 грн за одну годину роботи партнера Об`єднання;

- 1200 грн за одну годину роботи адвоката Об`єднання.

Згідно із п. 5.3 договору надані послуги оформлюються актами виконаних робіт, що готуються виконавцем або щомісячно протягом дії цього договору, або по факту виконання конкретного замовлення (послуги) чи участі в конкретній судовій справі. Такі акти клієнт негайно зобов`язаний підписувати та направляти на адресу виконавця.

Згідно із п. 5.4 договору послуги вважаються прийнятими клієнтом без зауважень та у повному обсязі у разі надання (надіслання) клієнту підписаного виконавцем акту наданих послуг, якщо клієнт не надав письмових обґрунтованих заперечень про факт, обсяг та якість наданих послуг протягом 3 робочих днів з моменту отримання відповідного акту.

Відповідно до п.6.1 договору оплата виконуваних виконавцем робіт (наданих послуг) здійснюється клієнтом на протязі трьох робочих днів з моменту отримання виконання виконавця.

Відповідно до п. 10.1 договору даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

З ордеру на надання правничої допомоги серії АО № 1158237 від 13.01.2025, який долучений до позовної заяви та заяви про ухвалення додаткового рішення, вбачається, що адвокат Митровка Я.В. представляє інтереси позивача від імені адвокатського об`єднання «Греца і Партнери».

З витягу зі статуту Адвокатського об`єднання «Греца і Партнери» встановлено, що представник позивача адвокат Митровка Я.В. є учасником-партнером адвокатського об`єднання «Греца і Партнери».

Як вбачається з підписаного представником позивача детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 24.03.2025, у зв`язку з розглядом в суді першої інстанції справи № 907/37/25 за позовом ТОВ «Закарпатенергокомплект» до ТОВ «ПБС» про стягнення заборгованості, позивач сплатив такі кошти за виконані роботи (надані послуги) адвокатом у загальній сумі 9135 грн:

1.Аналіз матеріалів наданих клієнтом щодо заборгованості ТОВ «ПБС» (зазначено 50% витраченого часу у зв`язку з проведенням вказаних робіт по двох різних справах); час 2 год, ціна грн/год 1500, сума 3000 грн.

2.Підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «ПБС» за договором підряду №21/С-23 від 21.08.2023; час 3,42 год, ціна грн/год 1500, сума 5130 грн.

3.Представництво у судовому засіданні у справі № 907/37/25 від 19.03.2025; час 0,67 год, ціна грн/год 1500, сума 1005 грн.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.

Як передбачено частиною 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).

Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України", від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви представника позивача про стягнення з відповідача суми 9135,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, що вбачається з такого.

Стосовно наведених в детальному опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 24.03.2025, послуг адвоката у виді підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «ПБС» за договором підряду №21/С-23 від 21.08.2023 3,42 год вбачається, що витрати адвоката у сумі 5130 грн за 3,42 годин часу на підготовку позовної заяви є очевидно неспівмірними із: складністю справи та виконанням адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

Щодо цього, суд враховує, що позовна заява у справі складена на 6 сторінках, з яких опис фактичних обставин справи та посилання на практику Верховного Суду займає 4 сторінки, на першій сторінці зазначені відомості про учасників справи, а на 5-6 сторінках наведені позовні вимоги і додатки до позову. Між абзацами позовної заяви наявні значні відступи, що призвело до збільшення кількості її сторінок. Також суд зазначає, що обсяг додатків до позовної заяви складає 8 документів і такі додатки з позовною заявою направлені відповідачу та на адресу суду через систему «Електронний суд».

Такі ж обставини свідчать про очевидну неспівмірність із: складністю справи та виконанням адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт - витрат адвоката в сумі 3000 грн за дві години часу, необхідного для аналізу матеріалів, наданих клієнтом щодо заборгованості ТОВ «ПБС» (навіть з врахуванням зазначення 50% витраченого часу в зв`язку з проведенням вказаних робіт по двох різних справах), оскільки предметом такого аналізу була незначна кількість документів, копії яких долучені до позовної заяви: договір підряду №21/С/23 від 21.08.2023 з додатком №1, акт №3К-348 від 30.11.2023 здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні інструкції № 546 від 01.09.2023 і №31444 від 13.11.2023.

Такі ж витрати адвоката у сумі 5130 грн за 3,42 годин часу на підготовку позовної заяви та витрати адвоката в сумі 3000 грн за дві години часу, необхідного для аналізу матеріалів, наданих клієнтом щодо заборгованості ТОВ «ПБС» є очевидно неспівмірними із ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім цього, суд враховує, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з`ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних, та є типовою, а тому не потребувала такої кількості часу 5,42 годин для аналізу матеріалів, наданих клієнтом щодо заборгованості ТОВ «ПБС» та підготовки позовної заяви.

Отже, враховуючи витрати позивача в сумі 8130,00 грн за роботу адвоката по аналізу матеріалів, наданих клієнтом щодо заборгованості ТОВ «ПБС» та підготовці позовної заяви, суд вважає такі витрати очевидно завищеними, нерозумними, несправедливими, непропорційними до предмету спору та позовних вимог у справі та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданої професійної правничої допомоги у означеній частині.

Щодо цього, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

При цьому суд враховує, що у пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окремо при визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, незважаючи на те, що в ухвалі від 25.03.2025 суд звертав увагу відповідача на приписи частини шостої статті 126 ГПК України, згідно з якою відповідач вправі подати таке клопотання, заявивши та обґрунтувавши неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на вищенаведене, враховуючи положення статей 126 і 129 ГПК України, а також врахувавши відсутність клопотання ТОВ «ПБС» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд виснує про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6505 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 123, 126, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомлект» від 24.03.2025 адвоката Митровки Я.В. (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/2792/25 від 24.03.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №907/37/25 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПБС (код ЄДРПОУ - 32872788, місцезнаходження 78436, Івано Франківська область, Надвірнянський район, село Бистриця, урочище Центр, будинок 5 Г) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатенергокомплект (код ЄДРПОУ - 32145442, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Міксата, будинок, 15) 6505,00 гривень (шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне додаткове рішення складено 11.04.2025.

Суддя С.В.Сисин