Постанова

від 07.04.2025 по справі 285/1154/15-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/1154/15-ц Головуючий у 1-й інст. Васильчук Л. Й.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №285/1154/15 за заявою ОСОБА_1 , особи, які беруть участь у справі: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Звягельський відділ ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 січня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Васильчука Л.Й.

встановив:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий 29.12.2015 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області у справі №285/1154/15 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором ZRW1GA00004060 від 07.09.2007 року у розмірі 210 826,59 доларів США, що за курсом 23,09 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.03.2015 року складає 4 867 986,04 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначав, що заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21.06.2015 року у справі №285/1154/15 було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору.

17 липня 2018 року на підставі заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» головним державним виконавцем Новоград-Волинського МВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження №56793300.

Звернувшись до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області отримав інформацію, що 24.11.2016 року за заявою ПАТ КБ «Приватбанк» було ухвалено рішення про видачу дублікатів виконавчих листів, оскільки оригінали було втрачено.

Зазначає,що ознайомившисьз матеріаламивиконавчого провадженнявиявив,що дублікатвиконавчого листана примусовомувиконанні незнаходиться,а знаходитьсяякраз йогооригінал. Очевидно, що втрачений виконавчий документ не може перебувати на примусовому виконані. Більш того, в заяві про відкриття виконавчого провадження представник АТ КБ «Приватбанк» чітко зазначив, що долучив до цієї заяви саме виконавчий документ від 29.12.2015 року.

В даному випадку, підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є висновок суду, зафіксований в судовому рішенні, що набрало законної сили, про його втрату, а втрачений виконавчий документ не може за будь-яких умов перебувати на примусовому виконанні, особливо, якщо судом видавався дублікат замість втраченого документу.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 січня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючисьіз вказаноюухвалою судупершої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційнускаргу,в якійпосилаючись нанезаконність,необґрунтованість таневрахування судомобставин,що маютьзначення длясправи,порушення судомнорм процесуальногоправа,просить ухвалусуду скасуватита ухвалитинове судоверішення,яким йогозаяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що частина 2 статті 432 ЦПК України, надаючи усім заінтересованим особам право на звернення до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не ставить існування цього права та можливість його практичної реалізації в судовому процесі в залежність від необхідності одночасного чи попереднього оскарження будь-яких процесуальних документів, виданих судом чи органами виконавчої служби.

Вказує, що ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду від 24.11.2016 року про видачу дублікатів виконавчого листа він вперше отримав лише навесні 2024 року, коли написав до суду заяву про видачу йому копії заочного рішення суду по даній справі. Увесь час допоки починаючи із 2018 року тривало примусове виконання рішення суду аж до моменту вручення йому в приміщенні суду в 2024 році копії заочного рішення суду, він не був обізнаний про те, що оригінал виконавчого листа, який перебуває на виконанні, насправді втрачений, тому і не міг одразу оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження у строки, в які це необхідно було зробити.

Тим не менш, цієї ухвалою судом першої інстанції був встановлений факт втрати оригіналу виконавчого листа, і саме у зв`язку із такою втратою стягувачеві було видано дублікати виконавчих листів та поновлено строк на їх пред`явлення. Однак, пред`явлено до виконання стягувачем у 2018 році було саме оригінал виконавчого листа, а не дублікат. Виходить так, що стягувачем до примусового виконання пред`явлено той же виконавчий документ, про втрату якого він заявив раніше, і втрата якого послугувала підставою для поновлення строків на його пред`явлення до виконання.

Додає, що для об`єктивного неупередженого та повного з`ясування обставин справи суд першої інстанції повинен був перевірити наступні факти: який саме виконавчий документ наразі перебуває на примусовому виконанні оригінал чи дублікат; якщо на примусовому виконанні знаходиться саме оригінал, то чи може такий виконавчий документ, із врахуванням всіх супутніх обставин, зокрема із висновком суду про попередню втрату такого документу, перебувати на примусовому виконанні; якщо такий виконавчий документ спочатку був втрачений, то коли саме та ким і за яких обставин він був в подальшому віднайдений; чому маючи на руках дублікати виконавчого документу, стягувач не пред`явив їх до примусового виконання, а пред`явив виконавчий документ, визнаний судом втраченим. Всі ці обставини залишилися поза увагою суду та не були ним з`ясовані під час розгляду справи. В оскаржуваній ухвалі відсутня фактологічна та правова оцінка вказаних обставин, що доводить факт неповного з`ясування та встановлення судом фактологічних обставин справи.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

ОСОБА_1 та йогопредставник адвокат КупецьБ.Л.у судовомузасіданні доводиапеляційної скаргипідтримали,просили їїзадовольнити,ухвалу судускасувати таухвалити новесудове рішення,яким заявупро визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не містить законних та обґрунтованих підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню, рішення суду є чинним і відповідачем на час розгляду справи не виконане.

Такий висновок суду є вірним, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частинах 1, 3 статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Судом встановлено, що заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 23.06.2015 року та його додатковим рішенням від 07.08.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №ZRW1GА00004060 від 07.09.2007 року у розмірі 210 826,59 доларів США, що за курсом 23,09 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.03.2015 року складає 4867986,04 грн.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24.11.2016 року видано ПАТ КБ «ПриватБанк» дублікат виконавчого листа № 285/1154/15-ц від 07.08.2015 року, виданого Новоград-Волинським міськрайонним судом в цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та поновлено строк для пред`явлення його до виконання. Ухвала набрала законної сили 12.12.2016 року.

Постановою державного виконавця Новоград-Волинського МВ ДВС ГТУЮ в Житомирській області від 17.07.2018 року відкрито виконавче провадження №56793300 за заявою стягувача про примусове виконання виконавчого листа №285/1154/15, виданого 29.12.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не оскаржувалась ні ухвала Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №285/1154/15-ц від 24.11.2016 року про видачу дублікату виконавчого листа, ні постанова про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Новоград-Волинського МВ ДВС ГТУЮ в Житомирській області від 17.07.2018 року.

ОСОБА_1 посилається на те, що при ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження виявив, що на виконанні перебуває оригінал, а не дублікат виконавчого листа у справі 285/1154/15-ц, однак, колегія суддів приходить до висновку, що такі твердження боржника є недоведеними належними доказами.

Зокрема, до заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 додано копію виконавчого листа у справі №285/1154/15-ц, який виданий Новоград-Волинським міськрайонним судом 24 листопада 2016 року, тобто у дату постановлення ухвали Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області про видачу АТ КБ «ПриватБанк» дублікату виконавчого листа у справі, що дозволяє зробити висновок про те, що даний виконавчий лист є дублікатом, а не його оригіналом.

Зазначення представником АТ КБ «ПриватБанк» у додатках до заяви про відкриття виконавчого провадження про надання виконавчого документу від 29.12.2015 року по справі №285/1154/15-ц не свідчить про те, що стягувачем на виконання був направлений саме оригінал виконавчого листа.

Окрім того, колегія судів звертає увагу, що дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого 29.12.2015 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області у справі №285/1154/15-ц, оскільки стягнення за рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №285/1154/15-ц від 23.06.2015 року проводиться, ухвала Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №285/1154/15-ц від 24.11.2016 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання та постанова про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Новоград-Волинського МВ ДВС ГТУЮ в Житомирській області 17.07.2018 року боржником не оскаржувались, відтак їх незаконність не встановлена у встановленому законом порядку.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 січня 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2025 року.

Головуючий Судді