Постанова

від 25.03.2025 по справі 303/9879/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/9879/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 березня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.

з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль» в інтересах якого діє адвокат Шабан Наталія Василівна, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня 2023 року у складі судді Кость В.В., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про наявність права на відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням належного позивачу транспортного засобу марки «Fiat Doblo», державний номерний знак НОМЕР_1 (надалі - Автомобіль), внаслідок ДТП, яка мала місце 21.04.2023 року о 15.40 год. на 780 км автодороги М-06 в с. Ракошино, за участю водія ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «УСГ» .

Як на підставу для задоволення позову товариство посилається на те, що страховою компанією, в якій була застрахована цивільноправова відповідальність відповідача перед третіми особами, було відшкодовано суму 43815,33 грн. матеріальних збитків, в межах ліміту страхового відшкодування, однак ці кошти не покрили повністю витрати на відновлення пошкодженого транспортного засобу позивача.

У зв`язку з тим, що відповідач не надав пропозицій щодо можливості проведення ремонту та купівлі запчастин, позивач власним коштом оплатив вартість такого ремонту.

Оскільки відповідач добровільно не відшкодував понесені позивачем матеріальні збитки, що становлять різницю між фактичною шкодою та страховою виплатою, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

За вказаних обставин товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль» просило суд стягнути з ОСОБА_1 39394,67 грн. завданої шкоди, внаслідок дорожньо транспортної пригоди.

Рішенням Мукачівськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 19грудня 2023року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль», в інтересах якого діє адвокат Шабан Н.В., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений позов, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки та безпідставно відмовив у заявленому позові.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ст.80 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову суд першої інтенції виходив з його необґрунтованості та недоведеності.

З даними висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки такі ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, що 21.04.2023 о 15.40 год. на 780 км автодороги М-06 в с. Ракошино Мукачівського району за участю автомобілів «Fiat Doblo», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є позивач та «Ford Kuga» державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 сталася дорожньо транспортна пригода, внаслідок чого пошкоджено автомобіль позивача.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.05.2023 по справі №303/3814/23 відповідача ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні даної дорожньо транспортної пригоди та притягнуто її до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАп у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ«Страхова компанія «УСГ»

ПАТ«Страхова компанія «УСГ» на підставі протоколу-узгодження про розмір страхового відшкодування від 18.05.2023, виплатила позивачу ТОВ «Санаторний комплекс«Деренівська Купіль» страхове відшкодування у сумі 43815,33 грн.

У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача суму матеріальних збитків, що становлять різницю між фактичною шкодою та страховою виплатою, яка складає 39394,67 грн.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання,зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів» (далі по тексту - Закон) передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст.6 Закону).

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.7 Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.

Таким чином, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року по справі № №755/18006/15-ц зроблено правовий висновок, згідно з яким покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (пункт 35 цієї постанови).

Таким чином, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (в даному випадку ПАТ «Страхова Компанія «УСГ») на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяло на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника (в даному випадку ОСОБА_1 поліс №ЕР-210982033).

Матеріалами справи встановлено, що на момент вчинення ДТП у винної особи був у наявності дійсний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-210982033, виданий ПАТ «Страхова Компанія «УСГ». Саме він був зазначений в протоколі-узгодженні про розмір страхового відшкодування (а.с. 10). Водночас, позивачем не надано і матеріали справи не містять інформації щодо ліміту відповідальності страхової компанії за полісом № ЕР-210982033.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Вказаний висновок наведений також і Верховним Судом, зокрема, в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою».

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зістаттею 1194 Цивільного кодексу Українищодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір матеріального збитку при настанні страхового випадку повинен бути підтверджений належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизита оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24листопада 2003року №142/2092зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 з відповідним змінами (надалі - Методика). Саме такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц.

Пунктом 2.4 Методики передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Крім того, розмір шкоди, збитку, завданий пошкодженням транспортного засобу в результаті ДТП, у правовідносинах, які пов`язуються з відшкодуванням потерпілому шкоди із застосуванням механізму обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, може підтверджуватися таким належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом як аварійний сертифікат.

У разі заперечення відповідної оцінки шкоди (збитку), зробленої страховиком чи на його замовлення, належним у розумінні ст.ст 76-80 ЦПК України доказом у цивільній справі може слугувати висновок відповідної (автотоварознавчої, комплексної) судової експертизи, який, рівно як і оцінка страховика, оцінюється в такому разі за правилами ст.ст. 89,110,263 ЦПК України.

Судом першої інстанції правльно встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження розміру вартості збитків, заподіяних власнику автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, оскільки визначення розміру матеріального збитку має ключове значення для наступного страхового відшкодування і для майбутніх розрахунків між потерпілим, страховиком і заподіювачем шкоди.

З листа ТОВ «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль» від 15.05.2023 №25-02, вбачається, що одразу після ДТП, автомобіль позивача було доставлено до сервісного центру ТОВ «Форвард Автоцентр», де його огляд було проведено аварійним комісаром поверхнево, що не давало змоги зафіксувати всі пошкодження. У зв`язку з чим, позивач просив ПАТ «Страхову компанію «УСГ» провести повторний детальний огляд пошкодженого внаслідок ДТП Автомобіля та переглянути розмір страхового відшкодування (а.с. 9).

В подальшому, на підставі протоколу-узгодження від 18.05.2023 року, позивач погодився на визначений ПАТ «Страхову компанію «УСГ» розмір страхового відшкодування та прийняв його добровільно, при цьому жодних фактичних даних, на підставі яких визначалася сума такого страхового відшкодування суду не надано. Разом з цим, у позові зазначено, що страхова компанія переглянула розмір страхового відшкодування не проводячи повторний огляд.

Таким чином, позивач не долучив до позову жодного документу щодо оцінки збитків страховиком та фактично погодився з розміром страхового відшкодування.

Згідно із ч.3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема є: змагальність сторін; диспозитивність.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12, ч.2 ст. 13, ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач не був позбавлений права та можливості ставити питання про страхове відшкодування за правилами, які передбачають повне дослідження технічного стану пошкодженого автомобіля, оцінку страховиком установленим порядком розміру матеріального збитку (шкоди), завданого пошкодженням автомобіля, мав право висловити свою незгоду з такою оцінкою, встановлювати розмір матеріального збитку (шкоди) експертним шляхом тощо. Зазначені обставини мають істотне значення, оскільки встановлення на стадії вирішення питання про страхове відшкодування реального обсягу і характеру пошкоджень автомобіля, а відтак і розміру матеріального збитку (шкоди) прямо впливає на розмір страхового відшкодування та, відповідно, на обсяг прав і обов`язків усіх трьох учасників цих правовідносин (позивача, відповідача та ПАТ «Страхова компанія «УСГ»).

Відповідний обсяг ремонтних робіт, придбання нових запасних частин, заміна яких пов`язана саме з ДТП, пов`язані з цим витрати та розмір матеріальної шкоди (збитку) і сума, належна до стягнення з відповідача, повинні доводитися в належний процесуальний спосіб, яким у справі, що розглядається, є проведення відповідної судової експертизи. Самі по собі рахунки (а.с.7, 12, 14) акт виконаних робіт (а.с. 15) платіжні інструкції (а.с. 13, 16) про оплату запчастин, ремонтних робіт, що були надані суду, не є достатніми доказами для встановлення обставин, що підлягають доказуванню при розгляді такої категорії справ, та можуть оцінюватися в сукупності з іншими доказами, за обставинами справи передусім із висновком судової експертизи.

Позивач не заявляв клопотання про призначення судової експертизи для встановлення обставин, що мають істотне значення в справі.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З врахуванням наведеного суд першоїі інстанції дійшов правильних висновків про необгунтованість і недоведеність заявленого позову.

Таким чином суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не заслуговують на увагу.

Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль» в інтересах якого діє адвокат Шабан Наталія Василівна,залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2025 року.

Головуючий:

Судді: