Рішення

від 26.03.2025 по справі 300/6030/24

НЕ ВКАЗАНО

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2025 р. справа № 300/6030/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Остап`юка С.В.,

при секретарі Будзан Ю.В.,

за участю представника позивача в режимі відеоконференція поза межами приміщення суду Назарець Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2024 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач, орган державної виконавчої служби) про визнання неправомірними дії щодо відмови у скасуванні постанови від 02.06.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 264 859, 93 гривень винесену в межах виконавчого провадження № 56419211 та щодо відмови у скасуванні постанови від 26.06.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62434369 по стягненню на користь держави 264 859, 93 гривень; визнання протиправною та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 264 859, 93 гривень від 02.06.2019 винесену в межах виконавчого провадження № 56419211; визнання неправомірними дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 62434369 по стягненню на користь держави 264 859, 93 гривень від 26.06.2020; визнання протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 62434369 по стягненню на користь держави 264 859, 93 гривень від 26.06.2020; визнання протиправними та скасування всіх подальших постанов у виконавчому провадженні № 62434369, які були винесені після дати відкриття такого виконавчого провадження 26.06.2020.

09.08.2025 суд відкрив провадження за вказаним позовом, а справу призначив до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, встановлених статтями 268, 269, 270, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовує тим, у виконавчому провадженні № 56419211 питання щодо стягнення виконавчого збору необхідно було вирішувати за правилами норм Закону України «Про виконавче провадження», чинних на момент винесення 17.05.2018 постанови про відкриття виконавчого провадження. Недотримання державним виконавцем цього питання є наслідком протиправності дій щодо прийняття оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору від 02.06.2019 ВП №56419211, про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2020 ВП №6243469 та всіх подальших постанов у виконавчому провадженні ВП №62434369.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити, з мотивів викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача в режимі відеоконференція, дослідивши докази, суд встановив наступні обставини.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.01.2018 у справі за № 346/479/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» - 94 036, 77 дол. США заборгованості за кредитом та відсотками (що станом на час ухвалення рішення 31.01.2018 за курсом НБУ - 28 грн. за 1 дол. США еквівалентно 2 633 029, 56 грн) та 15 569,74 грн. пені згідно кредитного договору №11364600000 від 25 червня 2008 року, про що 03.03.2018 видано виконавчий лист.

17.05.2018 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 56419211, з примусового виконання виконавчого листа, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 94 036, 77 доларів США заборгованості за кредитом та відсотками (що станом на час ухвалення рішення 31.01.2018 за курсом НБУ 28 грн за 1 долар США еквівалентно 2 633 029,56 грн) та 15 569,74 грн пені.

02.06.2019 у виконавчому провадженні № 56419211 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 264 859, 93 гривень.

26.06.2020 державний виконавець завершив виконавче провадження № 56419211 на підставі заяви стягувача.

26.06.2020 державний виконавець відкрив виконавче провадження № 62434369 з примусового виконання постанови від 02.06.2019 за № 56419211 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 264 859, 93 гривень.

Надаючи оцінку даним правовідносинам, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження за №1404-VІІІ.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження (далі Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців встановлює стаття 18 Закону України Про виконавче провадження.

Частиною 1 статті 18 даного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Суд, відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до цих правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Згідно з частиною 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ (в редакції, чинній станом на 17.05.2018) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до статті 27 Закону №1404-VІІІ (в редакції, чинній станом на 17.05.2018) виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина 1).

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (частина 2).

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина 9).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VІІІ (в редакції, чинній станом на 17.05.2018) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» за № 2475-VIII від 03.07.2018 внесено зміни у Законі України "Про виконавче провадження", серед іншого: у статті 27: у частині другій слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінити словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів"; частину четверту викласти в такій редакції: "4. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд, здійснюючи правовий аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження», що регулюють питання виконавчого збору, зазначає, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.

Враховуючи аналіз статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», чинної станом на 17.05.2018, суд зазначає, що підставами для стягнення виконавчого збору було фактичне стягнення сум за виконавчим документом, а після внесення змін до статті 27 цього Закону, виконавчий збір стягувався у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала примусовому стягненню одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд, з врахуванням статті 58 Конституції України, статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що у виконавчому провадженні № 56419211 щодо стягнення виконавчого збору державному виконавцю необхідно було керуватися статтею 27 Закону №1404-VІІІ, чинною до внесення змін до неї Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» за № 2475-VIII від 03.07.2018.

Враховуючи ту обставину, що виконавче провадження № 56419211 завершено державним виконавцем 26.06.2020 на підставі заяви стягувача, що визнається відповідачем, відповідно, фактичного стягнення суми коштів на підставі виконавчого документу за № 346/479/15-ц у цьому виконавчому провадженні не було, то, як наслідок, не було підстав для прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 02.06.2019 ВП № 56419211.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що за виконавчим документом № 346/479/15-ц від 03.03.2018 на підставі якого відкрито виконавче провадження № 56419211 стягнення заборгованості за кредитом та відсотками на користь ПАТ «УкрСиббанк» здійснювалося солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак виконавчий збір державний виконавець протиправно вирішив стягнути виключно з ОСОБА_1 .

За встановлених обставин, суд вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 264 859, 93 гривень з ОСОБА_1 від 02.06.2019 виконавче провадження №56419211.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на 26.06.2020) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як встановив суд, 26.06.2020 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №62434369 на підставі постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 264859, 93 гривень.

Оскільки, в даних правовідносинах суд визнав протиправною та скасував постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 264859, 93 гривень з ОСОБА_1 від 02.06.2019 виконавче провадження №56419211, то відповідно відсутні підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 02.06.2019 ВП №56419211.

Як наслідок, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанова про відкриття виконавчого провадження №62434369 від 26.06.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 264859, 93 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позовні вимоги про визнання неправомірними дії до задоволення не підлягають, оскільки дії є невіддільні від оскаржуваних постанов, самостійної юридичної значимості не містять, самостійно не створюють зміни, припинення чи виникнення прав чи обов`язків у сторін виконавчого провадження, а захист прав та інтересів позивача, внаслідок встановленого судом порушення охоплюється задоволеними позовними вимогами про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору від 02.06.2019 ВП №56419211 та про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2020 ВП №62434369.

Позовні вимоги про скасування всіх подальших постанов у виконавчому провадженні № 62434369, які були винесені після дати відкриття такого виконавчого провадження задоволенню також не підлягають, оскільки процесуальні документи, які виносились у виконавчому провадженні № 62434369 втрачають свою чинність, з моменту скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2020 ВП №62434369, а виконавче провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ.

Решта доводів та заперечень учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (індекс 78203, вулиця Шевченка, будинок 23, місто Коломия, Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 38367905) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 264859, 93 гривень з ОСОБА_1 від 02.06.2019 виконавче провадження №56419211.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №6243469 від 26.06.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 364859, 93 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.

Рішення складене в повному обсязі 31 березня 2025 р.