Ухвала

від 11.04.2025 по справі 360/612/25

ЛУТУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

11 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/612/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 360/612/25 за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області (далі відповідач), в якій, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати неправомірним та скасувати розпорядження начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області О.Коробки від 17.03.2025 № 8-ос «Про особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці»;

- визнати неправомірним та скасувати розпорядження начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області О.Коробки від 28.03.2025 № 17-од «Про припинення дистанційної роботи та організацію роботи ОСОБА_1 ».

Ухвалою суду від 25 березня 2025 року клопотання адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича про забезпечення позову в адміністративній справі № 360/612 задоволено та зупинено дію розпорядження начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області О.Коробки від 17.03.2025 № 8-ос «Про особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці», до набрання законної сили рішенням суду у справі № 360/612/25.

Ухвалою суду від 31 березня 2025 року адміністративний позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження від 17.03.2025 № 8-ос залишено без руху.

Ухвалою суду від 07.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича про забезпечення позову в адміністративній справі № 360/612/25 шляхом зупинення дії розпорядження начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області О.Коробки від 28.03.2025 № 17-од «Про припинення дистанційної роботи та організацію роботи ОСОБА_1 ».

Ухвалою суду від 10.04.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.04.2025 від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову у справі № 360/612/25 шляхом зупинення дії розпорядження начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області О.Коробки від 28.03.2025 № 17- од «Про припинення дистанційної роботи та організацію роботи ОСОБА_1 ».

В обґрунтування зазначено, що ухвалою суду від 25.03.2025 зупинена дія розпорядження від 17.03.2025 № 8-ос «Про особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці».

Предметом уточненого позову та заяви про збільшення позовних вимог є також перевірка законності прийняття відповідачем розпорядження від 28 березня 2025 року № № 17-од «Про припинення дистанційної роботи та організацію роботи ОСОБА_1 ».

Позивач зазначає, що не є предметом уточненого позову питання «добирання до місця роботи та виконання посадових обов`язків безпосередньо за місцем розташування відповідача», як зазначено в ухвалі суду від 07.04.2025, а предметом уточненого позову є саме питання законності та правомірності прийняття оскаржуваного розпорядження, оскільки дистанційна форма роботи встановлена в Нижньотеплівській СВА стосовно всього державного органу в зв`язку із збройною агресією і не може бути відмінена відносно одного працівника.

При цьому в оскаржуваному розпорядженні відсутнє будь-яке обгрунтування з посиланням на моє місце перебування в м.Коломия ІваноФранківської області.

Позивач зазначає, що на підтвердження протиправності оскаржуваного розпорядження нею надано 5 документів, які містять інформацію та зміст про порушення трудових прав позивача та пов`язані із оскаржуваним розпорядженям від 28 березня 2025 року № 17-од.

У разі прийняття позитивного рішення суду очевидно неможливий буде ні ефективний захист, ні поновлення порушених та оспорюваних прав і інтересів позивача, оскільки вона буду вимушена весь час розгляду справи в суді виконувати незаконне рішення суб`єкта владних повноважень

При цьому, позивач вважає, що в противному випадку, враховуючи, що ухвалою суду від 07.04.2025 відмовлено у забезпеченні позову на підставі наявності довідки ВПО із зазначеною адресою перебування в м.Коломия Івано-Франківської області, то можна робити висновки про вже сформовану позицію судді щодо відмови у задоволенні моїх позовних вимог при розгляді даної справи .

Розглянувши клопотання про забезпечення адміністративного позову та додані до нього матеріали, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.

Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

Суд звертає увагу, що будь-яке забезпечення позову у справі застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Посилання позивача на необхідність виконання нею протиправного рішення відповідача про припинення дистанційної роботи та організацію роботи позивача є незмістовними, оскільки зовсім не зазначено в чому саме полягає незаконність процедури виконання позивачем своїх посадових обов`язків безпосередньо за місцем розташування роботодавця та як це вплине на якість та законність виконання нею своїх обов`язків.

Саме по собі зазначення про можливі негативні наслідки не можуть бути беззаперечною підставою для забезпечення позову.

Посилання позивача щодо вже сформованої думки суду про начебто відмову у задоволенні позову є безпідставними, оскільки місце перебування позивача та місце розташування відповідача стосовно знаходження в одному місті аналізувалися судом виключно на предмет наявності відсутності певних обставин, які б могли вплинути на можливість (або відсутність підстав) щодо застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, посилання позивача на відсутність у суду відомостей щодо знаходження її робочого місця за адресою: бульвар Лесі України, будинок 43-а, місто Коломия, Івано-Франківська область, є також безпідставними, оскільки позивачем самостійно надано суду розпорядження, в якому зазначено, що тимчасовим місцезнаходженням відповідача є вищезазначена адреса та відповідно ця адреса є адресою робочого місця позивача, оскільки позивач є працівником відповідача.

Посилання позивача на те, що оскаржувані розпорядження мають аналогічні підстави та правове регулювання, а тому суд має зупинити також і дію розпорядження від 17.03.2025 № 8-ос, як це було зроблено з розпорядженням від 17.03.2025 № 8-ос є незмістовними з таких підстав.

Станом на дату прийняття ухвали суду від 25.03.2025 про зупинення дії розпорядження начальника Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області О.Коробки від 17.03.2025 № 8-ос «Про особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці», до набрання законної сили рішенням суду у справі № 360/612/25 у суду були відсутні відомості щодо фактичного місця перебування/проживання позивача. Також судом враховувалось, що відповідачем було встановлено графік роботи позивача з необхідність знаходження безпосередньо у приміщенні органу один день на тиждень і при цьому були відсутні обґрунтування прийняття такого рішення відповідачем.

Крім того, ухвала від 07.04.2025 про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову приймалася з урахуванням більшого обсягу інформації щодо необхідності забезпечення позову.

Як в заяві від 04.04.2025, так і в заяві від 09.04.2025 зазначено про незаконність прийнятого розпорядження. Однак, при цьому позивач не вказує, які конкретні норми трудового законодавства порушені відповідачем при прийнятті розпорядження від 28.03.2025 № 17-од «Про припинення дистанційної роботи та організацію роботи ОСОБА_1 ».

Позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів заяви, існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Всі аргументи зводяться до припущень позивача.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову в цьому випадку є фактично вирішенням справи по суті, що є неприпустимим.

Аналогічний правовий висновок викладений в абзаці 4 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд акцентує увагу на тому, що аргументи та доводи, покладені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову є обґрунтуванням підстав незаконності спірного розпрядження відповідача, а тому будуть розглядатися та перевірятися судом під час розгляду справи по суті, а не на даному етапі.

Виходячи з вищевикладених обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 360/612/25 за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Нижньотеплівської сільської військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження від 17.03.2025 № 8-ос - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.

СуддяС.В. Борзаниця