Постанова

від 19.12.2007 по справі 31/439

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/439

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 грудня 2007 р.                                                                                    № 31/439  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості”

на постанову Київського апеляційного господарського суду від  03.09.2007 року

у справі№ 31/439 господарського суду міста Києва   

за позовомПриватного підприємства “Євробуд Плюс”

доДержавного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості”

простягнення суми

та за зустрічним позовомДержавного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості”

до Приватного підприємства “Євробуд Плюс”

провизнання договору неукладеним,

за участю представників сторін від:

позивача за первісним позовом:Волочнюк Ю.М.  – за довіреністю від 07.09.2007р., Колесник О.І. –за довіреністю від 07.09.2007р.

відповідача за первісним позовом: Ядловський І.І. – за довіреністю від 26.06.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2007р. (суддя Качан Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2007р. (судді Григорович О.М. –головуючий, Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” на користь Приватного підприємства “Євробуд Плюс” 145266грн. основного боргу, 3% річних у сумі 859,65грн., 1310грн. інфляційних, 518,50грн. пені, 1480грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач за первісним позовом в касаційній скарзі просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів і припинити провадження у справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 січня 2005 року між Приватним підприємством „Євробуд Плюс” (підрядник) та Державним підприємством „Український   науково-дослідний і навчальний центр проблем    стандартизації,    сертифікації   та   якості”    (замовник)   було   укладено договір №1, за умовами якого договору підрядник зобов'язався поетапно виконати ремонтно-будівельні роботи по ремонту приміщення адміністративного будинку ДП “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості”, розташованого за адресою: м.Київ, вул. Святошинська, 2, згідно графіку виконання робіт, затвердженого сторонами.

Згідно п.2.1 договору дефектні акти, проектна та ескізна документація надаються замовником до початку виконання підрядником робіт по кожному етапу. Строк виконання робіт за договором встановлений –31.12.2005 року (п.2.3).

Пунктом 3.1 цього ж договору передбачено, що вартість робіт, згідно договірних цін та локальних кошторисів, які є невід'ємною частиною договору, складає 600000грн., в т.ч. ПДВ - 100000 грн. Протягом 5 банківських днів з моменту початку робіт по кожному етапу замовник перераховує передоплату за роботи на р/р підрядника в розмірі 50% від вартості робіт, згідно договірної ціни по кожному етапу (п. 4.2. договору), а кінцевий розрахунок, згідно п.4.3, замовник здійснює протягом 3 банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі робіт по даному етапу.

При цьому суди встановили, що на виконання умов укладеного сторонами договору позивачем були виконані ремонтно-будівельні роботи  на загальну суму 203560,80 грн.,  що підтверджується підписаними та скріпленими печатками підприємств актами приймання виконаних підрядних робіт №8 від 14.03.2005, № 9 від 18.03.2005, № 10 від 25.05.2005 та № 11 від 01.06.2005 (типова форма № КБ-2в).

Однак, відповідач за первісним позовом  зобов'язання щодо оплати за виконані роботи здійснив частково, у зв'язку з чим відповідно до акту звірки взаємних розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем станом на 08.06.05 складає 145266грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини неналежного виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань по оплаті вказаного договору, та з урахуванням вказаних норм законодавства, дійшли законного і обґрунтованого висновку, що сума боргу в розмірі 145266грн. доведена Приватним підприємством “Євробуд Плюс” на підставі вказаних актів приймання виконаних підрядних робіт.

Згідно приписів частини  2  статті  111-7 Господарського  процесуального  кодексу  України  до  юрисдикції  касаційної  інстанції  не  відноситься  повторна  оцінка доказів та  встановлення  обставин  відхилених  господарським  судом  при  розгляді  спору.

Оскільки факт заборгованості Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” перед позивачем підтверджений, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.ст.526, 625 ЦК України, дійшов правильного висновку про обов'язок відповідача за первісним позовом сплатити основний борг в зазначеній сумі, збільшений на річні та індекс інфляції.

Крім того, згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 6.1.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків розрахунку та приймання робіт, замовник виплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору по конкретному етапу, за кожен день порушення строків, проте не більше 30% від суми договору по даному етапу.

Відтак, правомірним є і стягнення з відповідача пені в сумі 518,50грн.

Що стосується зустрічного позову, то колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявлена позивачем за зустрічним позовом вимога про визнання договору №1 від 26.01.2005 року неукладеним, не підлягає задоволенню. Судами встановлено факт, що підрядником були виконані роботи, а замовником  прийняті та частково оплачені. Отже, є безпідставними посилання позивача за зустрічним позовом на те, що договір не був укладений, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов.

Також колегія зазначає, що така вимога, як визнання неукладеним договору, не відповідає способам захисту прав суб'єктів господарювання. Вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав, така вимога не може бути предметом спору, самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам  чинного  законодавства,  а  доводи касаційної скарги  визнаються  непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2007р. у справі  №31/439 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      Д.Кривда

           Судді                                                                                         Г.Жаботина

    А.Уліцький