Постанова

від 04.11.2008 по справі 31/439

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/439

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 листопада 2008 р.                                                                                    № 31/439  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    М.В.Кузьменка,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши    касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю

                       "Регіони України"

на                    рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2007р. та

                       постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2008р.

у справі          №31/439

за позовом     Будівельного управління Державного управління справами

до                        Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіони України"

про                       стягнення 707 950,37 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Новіцька О.С. (довіреність від 30.05.08),

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Будівельне управління Державного управління справами звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіони України" і просило суд стягнути з останнього 628 322,0 грн. заборгованості, 26 671,17 грн. пені, 13 704,08 3% річних, 39 251,12 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №3/9 від 15.06.2005р. щодо оплати у повному обсязі виконаних позивачем будівельних робіт, прийнятих відповідачем (замовником).

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що надані позивачем в обґрунтування позову акти приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2006р., є недостовірними доказами через відсутність на них печатки товариства відповідача.

До ухвалення рішення по суті заявлених вимог, позивач у порядку ст.22 ГПК України подав заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 471 824,66 грн. боргу, 20 034,02 грн. пені, 10 256,57 грн. 3% річних та 29 470,17 грн. інфляційних втрат (а.с.46-50).

Щодо відсутності на актах та довідці печатки товариства відповідача, то позивач у своїх письмових поясненнях зазначив, що за умовами пункту 4.3. договору акти та довідки форми №КБ-3 і №КБ-2 мають протягом трьох банківських днів погоджуватися підписом замовника, або з письмовими зауваженнями повертатись генеральному підрядчику для корегування. Проте жодних письмових зауважень щодо вартості виконаних робіт замовником позивачу не направлялось, вартість виконаних підрядних робіт на суму 628 322,0 грн. погоджена підписом замовника (а.с.57).

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2007р. (суддя Качан Н.І.) позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 471 824,66 грн., пеню у розмірі 20 034,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 29 470,17 грн., 3% річних у розмірі 10 256,57 грн.

Вказане рішення обґрунтоване неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних підрядних робіт. При цьому заперечення відповідача про те, що на актах виконаних робіт та довідці про вартість виконаних робіт  його підписи не засвідчені печатками, судом не прийнято до уваги, оскільки наявність підпису уповноваженої особи на документах свідчить про згоду особи із їх змістом і зазначена особа підписувала інші акти, копії яких залучено до матеріалів справи, а оригінали були оглянуті у судовому засіданні. Також судом зазначено, що будь-яких причин відмови оплатити виконані за цими актами роботи, відповідач не повідомив, та на підписання акта звірки розрахунків уповноваженого представника не направив.

Під час перегляду ухваленого у справі рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, Київським апеляційним господарським судом для всебічного, повного та об'єктивного розгляду даної справи за клопотанням відповідача ухвалою від 15.01.2008р. призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському НДІ судових експертиз. На вирішення експерта поставлено питання: чи виконано підпис (рукопис) на актах виконаних робіт Кащенком Миколою Федоровичем? (а.с.173-174).

Висновком №793 від 04.04.2008р. судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Київським НДІ судових експертиз, встановлено, що підписи від імені Кащенка М.Ф.  в рядках "Прийняв замовник

---

Кащенко" в актах приймання виконаних підрядних робіт виконано особисто Кащенком М.Ф. (а.с.130-132).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2008р. (головуючий, суддя Смірнова Л.Г., судді Коротун О.М., Попікова О.В.) рішення суду першої інстанції залишено без змін з мотивів обґрунтованості та доведеності належними доказами позовних вимог та безпідставності ухилення відповідача від виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати виконаних підрядних робіт.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та припинити провадження у справі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових  актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.

В силу ст.ст.42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, господарський суд повинен створювати сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Згідно ст.38 ГПК України, суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.  

Підставою стягнення з відповідача 471 824,66 грн. боргу, 20 034,02 грн. пені, 10 256,57 грн. 3% річних та 29 470,17 грн. інфляційних втрат у даній справі є невиконання відповідачем свого зобов'язання за договором підряду щодо оплати виконаних та прийнятих відповідно до актів приймання підрядних робіт, підписаних сторонами.

Так, судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір підряду №3/9 від 15.06.2005р. за умовами якого, відповідач, як замовник, доручив, а позивач, як генеральний підрядник, зобов'язався виконати роботи по будівництву трьох п'ятиповерхових житлових будинків з монолітного залізобетону в с.Забір`є по вул.Грисюка в обсязі, передбаченому договірною вартістю окремо взятої додаткової угоди до цього договору згідно з проектною документацією.

Відповідно до пункту 4.2 договору оплата робіт здійснюється шляхом перерахування проміжних авансів та щомісячних платежів за фактично виконані за звітний період роботи.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що з метою виконання пункту 4.2. договору, генеральний підрядчик не пізніше першого числа місяця, що передує за звітним, передає уповноваженому представнику замовника акти прийняття виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт за формами №КБ-3 і №КБ-2, які протягом трьох банківських днів погоджуються підписом замовника, або з письмовими зауваженнями повертаються генеральному підрядчику для корегування.

Згідно пункту 4.4. договору, не пізніше п'яти банківських днів з дня погодження вартості виконаних робіт замовник перераховує генеральному підряднику суму, зазначену у довідці (форми №КБ-2, №КБ-3) з відрахуванням проміжних авансових платежів.

Даний договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.

Відповідно до ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а  замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір  будівельного  підряду  укладається  на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

При цьому, замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (п.6 ст.882 ЦК України).

Судами двох інстанцій встановлено, що сторонами підписані акти приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в за жовтень та листопад 2006р., відповідно до яких позивач виконав, а відповідач прийняв роботи, передбачені умовами договору підряду №3/9 від 15.06.2006р., всього на загальну суму 628 322,0 грн. (а.с.106-116).

Також між сторонами підписана довідка про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за листопад 2006р., відповідно до якої загальна вартість робіт, виконаних позивачем, та яка належить до сплати відповідачем, становить 628 322,0 грн.

Оскільки вартість виконаних позивачем робіт відповідач сплатив лише частково, то за останнім рахується заборгованість у сумі 471 824,66 грн., яку позивач просить суд стягнути з врахуванням 3%  річних, інфляційних втрат, а також стягнути передбачену п.8.2. договору пеню за несвоєчасну оплату виконаних робіт.

Викладені у касаційній скарзі заперечення відповідача відносно того, що акти приймання виконаних підрядних робіт не скріплені печаткою товариства відповідача, а відтак є неналежними доказами виконання позивачем підрядних робіт, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судами та підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи, вказані акти підписані уповноваженою особою відповідача без заперечень, а відповідно до пункту 4.3 договору та ст.853 ЦК України замовник несе обов'язок не тільки їх підписати, а й перевірити роботу та розглянути акти протягом трьох банківських днів.

Суди правильно зазначили, що отримавши зазначені акти, розглянувши їх та підписавши, відповідач не виявив недоліків у складенні актів та не звертався до позивача з письмовими зауваженнями щодо їх корегування.

Отже, оскільки у вказаних актах, підписаних сторонами без заперечень, наведені дані про найменування робіт і витрати, то суди двох інстанцій, враховуючи приписи ст.ст.33, 34 ГПК України, підставно визнали їх належними доказами.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує  заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, всупереч наведених норм, відповідач не надав доказів у підтвердження того, що  підрядні роботи виконані у меншому обсязі і на меншу суму, ніж визначено в актах приймання виконаних робіт  та довідці про вартість виконаних робіт.  

Таким чином, оскільки  підрядні роботи виконані позивачем в обумовлені договором обсязі та строки, що не заперечується скаржником,  то відповідач, підписавши акти та довідку, фактично визнав обсяг та вартість цих робіт, а відтак –зобов'язаний був їх оплатити не пізніше п'яти банківських днів, як то передбачено пунктом 4.4. договору.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).

В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт виконання позивачем підрядних робіт за договором підряду №3/9 від 15.06.2005р., а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 471 824,66 грн., колегія суддів вважає правильним висновок судів двох інстанцій про наявність правових підстав для  стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань щодо оплати виконаних підрядних робіт,  з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат,  передбачених ст.625 ЦК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Статтею 886 ЦК України встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили відповідальність за прострочення замовником (відповідачем) оплати  виконаних робіт у вигляді сплати пені за кожний день прострочення у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Враховуючи, що в порушення умов пункту 4.4. договору, відповідач не  оплатив роботи протягом  п'яти банківських днів з дня погодження вартості виконаних робіт, то колегія суддів погоджується з судами про наявність підстав для стягнення пені за прострочення оплати виконаних робіт. При цьому, судами перевірено правильність нарахування пені з огляду на вимоги частини 6 ст.232 ГК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах,  й ухвалили судові акти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Посилання скаржника на необхідність призначення судово-будівельної експертизи, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що такого клопотання відповідачем у судах двох інстанцій не заявлялося.

Окрім того, згідно ст.41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Між тим, всі обставини виконання сторонами своїх договірних зобов'язань були повною мірою досліджені у процесі розгляду справи на підставі наданих сторонами доказів та з урахуванням умов договору підряду.

Саме на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України засвідчують певні обставини виконання ними умов договору, і які були досліджені у судах першої та апеляційної інстанцій, ґрунтуються висновки судів щодо прав та обов'язків сторін.

Що ж до доводів скаржника відносно того, що є  неправомірним стягнення штрафних санкцій двічі за невиконання грошового зобов'язання, а саме стягнення штрафних санкцій у розмірі 3% річних, передбачених  ст.625 ЦК України,  та пені, а також неправомірним стягнення збитків у вигляді інфляції, оскільки вони мають відшкодовуватись в частині, непокритій цими санкціями, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Названа норма є спеціальною щодо ст.623 і ст.22 ЦК України, які встановлюють відповідальність у вигляді відшкодування  збитків. Тому при порушенні грошового зобов'язання не може пред'являтись вимога про відшкодування збитків, якщо це не передбачено договором.

При цьому, індекс інфляції враховується при простроченні виконання грошового зобов'язання у всіх випадках. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов'язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки індексація і проценти не є способом відшкодування збитків.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процесі, то позивач має право на збереження реальної величини не сплачених грошей.

Доводи скаржника про те, що індекс інфляції є збитками, спростовується також з огляду на таке.

В силу ч.2 ст.612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до ст.623 ЦК України  боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у статті 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.614 ЦК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони. Суб'єктивну сторону становить вина боржника.

Положення ж частини другої статті 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ч.2 ст.20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України річні, як плата за користування чужими  грошовими коштами, правова природа яких,  є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань    (постанова Верховного Суду України у справі №6/132), тобто вони не є мірою відповідальності (штрафними санкціями, передбаченими ст.230 ГК України).

Отже, посилання відповідача на неправильне застосування судами двох інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових актів є безпідставними.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судами першої та апеляційної інстанцій. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіони України"  залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2008р. у справі №31/439 –без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій