31/439
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.09.2007 № 31/439
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Колесник О.І. (дов. від 07.09.06 № 15/09-06);
від відповідача: Ядловський І.І. (дов. від 26.06.07 № 1-10/1.6-4337);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2007
у справі № 31/439
за позовом Приватне підприємство "Євробуд Плюс"
до Державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості"
про стягнення 152621, 44 грн.,
за зустрічним
позовом Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості”
до Приватного підприємства “Євробуд Плюс”
про визнання договору неукладеним,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.07 у справі № 31/439 позов ПП „Євробуд Плюс” задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” на користь Приватного підприємства “Євробуд Плюс” 145 266 грн. основного боргу, 3 % річних у сумі 859,65 грн. та інфляційних витрат в розмірі 1310 грн., 518,50 грн. пені, 1480 грн. судових витрат та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і припинити провадження у справі.
Свою скаргу заявник мотивує тим, що висновок судової будівельно-технічної експертизи № 9414/9415 від 17.01.2007 є таким, що не відповідає на поставлені перед експертом запитання, а отже, не відповідає вимогам статті 42 Господарського процесуального кодексу України.
На думку заявника, між сторонами у передбаченому законом порядку та формі не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору від 26.01.05 № 1, а тому зазначений договір є неукладеним і провадження у справі підлягає припиненню через відсутність предмету спору.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти неї і вважає, що рішення господарського суду відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
26 січня 2005 року між Приватним підприємством „Євробуд Плюс” (підрядник) та Державним підприємством „Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” (замовник) було укладено договір № 1.
В п. 1.1 договору підрядник зобов'язався поетапно виконати ремонтно-будівельні роботи по ремонту приміщення адміністративного будинку ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 2, згідно графіку виконання робіт, затвердженого сторонами.
Дефектні акти, проектна та ескізна документація надаються замовником до початку виконання підрядником робіт по кожному етапу (п. 2.1 договору).
Строк виконання робіт за договором встановлений - 31 грудня 2005 року (пункт 2.3).
Вартість робіт, згідно договірних цін та локальних кошторисів, які є невід'ємною частиною договору, складає 600 000 грн., в т.ч. НДС - 100 000 грн. (п. 3.1. договору).
Умови та порядок розрахунків сторони визначили в розділі четвертому договору. Так, протягом 5 банківських днів з моменту початку робіт по кожному етапу замовник перераховує передоплату за роботи на р/р підрядника в розмірі 50% від вартості робіт, згідно договірної ціни по кожному етапу (п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 4.3. договору кінцевий розрахунок замовник здійснює протягом 3 банківських днів з моменту підписання акта прийому - передачі робот по даному етапу.
На виконання умов укладеного сторонами договору позивачем були виконані ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 203560,80 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками підприємств акти приймання виконаних підрядних робіт № 8 від 14.03.05, № 9 від 18.03.05, № 10 від 25.05.05 та № 11 від 01.06.2005 (типова форма № КБ-2в).
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем станом на 08.06.05 складає 145 266 грн.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань, Господарський суд міста Києва обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з нього суми боргу 145 266 грн.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошових зобов'язань за договором від 26.01.05 № 1 з нього підлягає стягненню три проценти річних в сумі 859,65 грн. та інфляційні витрати в розмірі 1310 грн.
На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 6.1.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків розрахунку та приймання робіт, замовник виплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми Договору по конкретному етапу, за кожен день порушення строків, проте не більше 30% від суми договору по даному етапу.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 518,50 грн.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що між сторонами у передбаченому законом порядку та формі не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору від 26.01.05 № 1, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідач частково розрахувався з позивачем за виконані роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим у разі, якщо особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Таким чином, ДП “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” своїми діями схвалило договір від 26.01.05 № 1.
Також, слід зазначити, що судом першої інстанції правомірно не було враховано висновок судової будівельно-технічної експертизи № 9414/9415 від 17.01.2007, оскільки останній не містить доводів щодо відхилення чи порушення вимог нормативних документів при виконанні ремонтно-будівельних робіт.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.07 у справі № 31/439 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.07 у справі № 31/439 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 31/439 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
10.09.07 (відправлено)
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 03.09.2007 |
Оприлюднено | 25.09.2007 |
Номер документу | 964634 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Гольцова Л.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні