Ухвала

від 17.03.2025 по справі 183/6672/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/6672/18

№ 6/183/30/25

У Х В А Л А

17 березня 2025 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , заінтересована особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована неповнолітня дитина, -

в с т а н о в и в:

05.12.2024 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович звернувся до суду з поданням, стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , заінтересована особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована неповнолітня дитина.

На обґрунтування подання приватний виконавець посилався на те, що на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 61020403 з примусового виконання:

-виконавчого листа № 183/6672/18 виданого 25.11.2019 р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 01.12.2015 у розмірі 21000,00 Євро та 600 доларів США;

-виконавчого листа № 183/6672/18 виданого 25.11.2019 р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 01.12.2015 у розмірі2037,50 Євро та 58,21 доларів США;

-виконавчого листа № 183/6672/18 виданого 25.11.2019 р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 8810,00 грн.

Приватним виконавцем 20.01.2020 р. винесена ухвала про відкриття виконавчого провадження, копія якої направлено на адресу боржника ОСОБА_3 , у той же час, боржник добровільно рішення суду не виконує.

Приватним виконавцем було вжито необхідних дій щодо виявлення рахунків боржника, грошових коштів, рухомого майна, у тому числі, транспортних засобів, які належать боржнику, у той же час, не виявлені грошові кошти, рухоме майно, на які можливо звернути стягнення.

Під час проведення виконавчих дій встановлено, що боржнику ОСОБА_2 на праві власності належить нерухоме майно квартира загальною площею 46,7 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватним виконавцем з метою виконання рішення суду складено постанову про опис та арешт майна боржника та описано зазначене вище нерухоме майно.

Встановлено, що у квартирі, яка належить боржникові та розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповіддю Відділу реєстрації та обліку громадян Новомосковської міської ради від 14.02.2020 р.

У той же час, за зазначеною адресою дитина не проживає, мешкає разом з матір`ю, ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .

Мати дитини ОСОБА_5 є власником 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та дитина має права на користування зазначеним житлом.

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року№ 512/5(далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону

Згідно з абзацом сьомим пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» дозвіл опіки та піклування на вчинення правочинів що нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається виключно при особистому зверненні батьків дітей, опікуна або піклувальника.

17.05.2024 р. приватним виконавцем направлено листа до Служби у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради з метою отримання попереднього дозволу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має неповнолітня дитина.

Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 24.07.2024 відмовлено приватному виконавцю у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника.

Приватний виконавець у поданні зазначає, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.11.2019, справа № 183/6672/18 виникла необхідність звернутися з зазначеним поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована неповнолітня дитина, за відсутності дозволу органу опіки та піклування.

Приватний виконавець також посилається на правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 127/30546/21, відповідно до яких державний чи приватний виконавець зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а у разі відмови у наданні такого дозволу органом опіки та піклування - виконавець має повноваження звернутися до суду з відповідним поданням. З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому встатті 435 ЦПК України.

У зв`язку з наведеним, посилаючись на норми ст. 435 ЦПК України, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович просив суд:

-звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , а саме квартиру, квартира загальною площею 46,7 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою погашення заборгованості по зведеному виконавчому провадженні № 61020403.

В судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович, стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , представник заінтересованої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради в судове засідання не з`явилися, належним чим повідомлені про дату, місце і час розгляду подання.

Неявка зазначених вище учасників не є перешкодою для розгляду подання приватного виконавця.

Розглянувши подання, дослідивши надані приватним виконавцем письмові докази, суд приходить до нижченаведеного.

16 жовтня 2019 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалене заочне рішення у цивільній справі № 183/6672/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

У відповідності до рішення суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 01 грудня 2015 року у розмірі 21000,00 Євро (двадцять одна тисяча Євро) та 600,00 доларів США (шістсот доларів США), 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 01 грудня 2015 року у розмірі 2 037,50 Євро (дві тисячі тридцять сім Євро 50 центів) та 58,21 доларів США (п`ятдесят вісім доларів 21 цент); судові витрати у розмірі 8 810 гривень 00 копійок. (вісім тисяч вісімсот десять грн. 00 коп.).

Встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 61020403 з примусового виконання:

-виконавчого листа № 183/6672/18 виданого 25.11.2019 р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 01.12.2015 у розмірі 21000,00 Євро та 600 доларів США;

-виконавчого листа № 183/6672/18 виданого 25.11.2019 р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 01.12.2015 у розмірі2037,50 Євро та 58,21 доларів США;

-виконавчого листа № 183/6672/18 виданого 25.11.2019 р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 8810,00 грн.

Згідно наданих письмових доказів, приватний виконавець вживав необхідних дій щодо виявлення рахунків боржника, грошових коштів, рухомого майна, у тому числі, транспортних засобів, які належать боржнику, у той же час, не виявлені грошові кошти, рухоме майно, на які можливо звернути стягнення.

Встановлено, що боржнику ОСОБА_2 на праві власності належить нерухоме майно квартира загальною площею 46,7 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації «Дніпропетровської обласної ради» від 12.02.2020.

Право власності ОСОБА_2 на вищезазначене нерухоме майно виникло на підставі договору купівлі-продажу від. 10.02.1994 р., зареєстроване в БТІ 14.02.1994 р. за р. № 2-1.

Приватним виконавцем з метою виконання рішення суду 29.09.2020 р. складено постанову про опис та арешт майна боржника та описано зазначене вище нерухоме майно.

Встановлено, що у квартирі, яка належить боржникові та розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповіддю Відділу реєстрації та обліку громадян Новомосковської міської ради від 14.02.2020 р.

Як зазначалося вище, у поданні приватний виконавець посилався на те, що за зазначеною адресою дитина не проживає, мешкає разом з матір`ю, ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , а мати дитини ОСОБА_6 є власником 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та дитина має права на користування зазначеним житлом.

Встановлено, що 17.05.2024 р. приватним виконавцем направлено листа до Служби у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради з метою отримання попереднього дозволу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має неповнолітня дитина.

Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 24.07.2024 «Про відмову у наданні дозволу на реалізацією нерухомого майна» відмовлено приватному виконавцю у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що у житловому приміщення зареєстрована неповнолітня дитина.

Згідно ізстаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Частиною першоюстатті 2 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до частини першоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із частинами першою, шостоюстатті 48 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, щозвернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до частини третьоїстатті 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з частиною другоюстатті 18 Закону України «Про охорону дитинства»діти- це члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно достатті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно з абзацом сьомим пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року№ 512/5(далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першоїстатті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкціїз організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від25 листопада2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19), від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження№ 61-12151св19).

Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадженняз метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна неє заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, водночас зацікавленою особою є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Водночас стягувач (кредитор) не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. З іншого боку боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має своїм наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. Чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №755/12052/19(провадження № 14-113цс21)Велика Палата Верховного Суду зазначила, щона відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (у тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи зі скаргою щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Виконавець на підставі частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

З наведеного можна виснувати, щодержавний чи приватний виконавець зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а у разі відмови у наданні такого дозволу органом опіки та піклування - виконавець має повноваження звернутися до суду з відповідним поданням.

Отже,з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому встатті 435 ЦПК України.

У відповідності до ст. 435 ЦПК України, 1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

2. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

3. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Частиною 7 статті ст. 435 ЦПК України визначено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Суд приходить до висновку, що приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів того, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не мешкає у квартирі, яка належить боржникові та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Також суду не надано допустимих доказів того, що дитина проживає разом з матір`ю, ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .

Звернення стягнення на нерухоме майно порушить норми ст.ст. 17,18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей», ст. 177 Сімейного кодексу України, ст. 71 Цивільного кодексу України та відповідно - права дитини.

Враховуючи наведене, у задоволення подання належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.435 ЦПК України, ст.ст. 17,18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей», ст. 177 Сімейного кодексу України, ст. 71 Цивільного кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , заінтересована особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована неповнолітня дитина.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвалу складено та підписано 17 березня 2025 року.

Суддя Д.І. Городецький