Рішення

від 26.02.2025 по справі 911/3091/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/3091/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН»

про стягнення 4 048 917,91 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Безух А.М.;

від відповідача: Пустовойтов Д.М., Боровик Б.М.

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» про стягнення 4 048 917,91 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2023 року відкрито провадження у справі № 911/3091/23 за правилами загального позовного провадження.

В ході підготовчого провадження у справі № 911/3091/23 судові засідання відкладались з метою з`ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2024 року у справі № 911/3091/23 призначено судову почеркознавчу експертизу підписів на документах, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, вул. Сім`ї Бродських, 6, м. Київ), провадження у справі № 911/3091/23 зупинено до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експертів. Матеріали справи № 911/3091/23 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2025 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.02.2025.

31.01.2025 через підсистему «Електронний Суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

03.02.2025 через підсистему «Електронний Суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення.

В ході підготовчого провадження позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував. Сторони зазначили, що ними повідомлено про всі обставини справи та надані всі наявні у них докази.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.02.2025.

В судовому засідання 26.02.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти позову заперечували.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 26.02.2025 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» (як Покупцем) заявлено позов про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» (як Постачальника) 4 048 917,91 грн. передплачених коштів, на які товар в порушення умов Договору поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 року не поставлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Агроінвест-М» (позивач) оплатив ТОВ «ФІРМА ЕРІДОН» (відповідач) 4 048 917,91 грн. згідно платіжних доручень: № 3390 від 27.01.22 на суму 58 917,31 грн.; № 3473 від 09.02.22 на суму 3 990 000,60 грн., разом 4 048 917,91 грн. в якості передплати за поставку товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021.

Однак, як зазначає позивач, на передплачені кошти поставка товару здійснена не була.

ТОВ «Агроінвест-М» входило до Групи компаній «Мелітопольська черешня». Консолідована бухгалтерія Групи компаній «Мелітопольська черешня» велась за адресою Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Г.Сагайдачного, 65. Штампи, печатка № 1, установчі документи також знаходились за цією адресою, а основна печатка підприємства знаходиться у директора ТОВ «Агроінвест-М» Федосєєва І.В.

Мелітополь був окупований на початку повномасштабної агресії російської федерації. Евакуація бухгалтерських установчих документів, печаток і штампів підприємства, які знаходились у приміщенні за адресою Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Г. Сагайдачного, 65 не проводилась. Захвати приміщень, де знаходилась документація та печатки позивача, підтверджується витягом з ЄРДР № 22022080000000725 від 30.05.2022.

Відповідно, внаслідок окупації території здійснення поставки було і залишається неможливим.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України повернути попередню оплату за непоставлений товар в сумі 4 048 917 грн. ТОВ «Агроінвест-М». Також позивач просив надати будь-які бухгалтерські документи стосовно цієї господарської операції.

Однак, відповідна вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Відповідач не здійснив ніяких юридичних дій стосовно направленої вимоги та акту звірки, не заперечив або підтвердив їх документами.

З огляду на наведені обставини, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» (як Покупцем) заявлено позов про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» (як Постачальника) 4 048 917,91 грн. передплачених коштів, на які товар в порушення умов Договору поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 року не поставлено.

Відповідач проти позову заперечував, визнав факт передплати позивачем наведених у позові коштів і стверджує, що передбачений Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 товар поставлений позивачу у повному обсязі протягом квітня 2022 року за відповідними видатковими накладними та отриманий уповноваженими представниками позивача Кашлаковим Д.В. за довіреністю б/н від 19.04.2022 року та Панченко Є.В. за довіреністю б/н від 12.04.2022 року. Наведені довіреності складені на бланку позивача та підписані директором позивача Федосєєвим Ігорем Володимировичем.

Відповідач зазначає, що поставка товару була здійсненна ТОВ «Фірма Ерідон» в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними на суму 4 050 765,25 грн, а саме: № 31210 від 13.04.2022 на суму 54790,56 грн, № 31214 від 13.04.2022 на суму 4126,75 грн, № 31238 від 13.04.2022 на суму 1847,34 грн, № 35178 від 20.04.2022 на суму 744000,12 грн, № 34222 від 20.04.2022 на суму 744000,12 грн, № 36618 від 22.04.2022 на суму 793600,13 грн, № 36619 від 22.04.2022 на суму 830847,60 грн, № 36623 від 22.04.2022 на суму 877552,63 грн.

У зв`язку з чим, відповідач зазначає, що за Договором поставки ТОВ «Фірма Ерідон» передало товар у власність ТОВ «Агроінвест-М», а покупець прийняв товар і сплатив за нього грошову суму авансом.

Відповідно стверджує відповідач, що у позивача відсутні правові підставі вимагати повернення передоплати, адже зобов`язання ТОВ «Фірма Ерідон» з поставки Товару виконанні в повному обсязі.

Також відповідач зазначив, що посилання позивача в заяві свідка директора ТОВ «Агроінвест-М» Федосєєва І.В., на те, що він не підписував доручень іншим особам з приводу отримання оплачених мінеральних добрив у ТОВ «Фірма Ерідон» спростовують довіреності позивача № б/н від 19.04.2022, № б/н від 12.04.2022, які викладені на бланку ТОВ «Агроінвест М» та містять підпис директора Федосєєва І.В. та скріплені печаткою позивача.

У відповіді на відзив позивач заперечував факт видачі та підписання довіреностей на отримання товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 року на Кашлакова Д.В. б/н від 19.04.2022 року та Панченко Є.В. б/н від 12.04.2022 року директором позивача Федосєєвим Ігорем Володимировичем. Позивач наголошує також, що справжні підписи директора позивача Федосєєва Ігоря Володимировича візуально відрізняються від підписів на наведених довіреностях. Крім того, наведені в довіреностях особи не працювали у позивача, а з приводу захвату офісних приміщень з документацією позивача на окупованій території відкрито кримінальне провадження № 22022080000000725.

З огляду на наведені обставини, позивачем подано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підписів директора позивача Федосєєва Ігоря Володимировича на довіреностях на отримання товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 року на Кашлакова Д.В. б/н від 19.04.2022 року та Панченко Є.В. б/н від 12.04.2022 року.

Оскільки позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на непоставку передплаченого товару, в спростування чого відповідач посилається на поставку та отримання товару уповноваженими представниками позивача на підставі довіреностей на Кашлакова Д.В. б/н від 19.04.2022 року та Панченко Є.В. б/н від 12.04.2022 року, факт підписання та видачі яких позивачем заперечується, судом була призначена у справі судова експертиза підписів директора позивача Федосєєва Ігоря Володимировича на довіреностях на отримання товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 року на Кашлакова Д.В. від 19.04.2022 року та Панченко Є.В. від 12.04.2022 року.

На вирішення почеркознавчої експертизи було поставлено питання: Чи належить підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» на довіреностях Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» на Кашлакова Д.В. б/н від 19.04.2022 року та Панченко Є.В. б/н від 12.04.2022 року директору Федосєєву Ігору Володимировичу?

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) № 4604/24-32 від 05.12.2024, який наданий на підставі ухвали суду від 31.01.2024, встановлено, що підпис в графі «директор ТОВ «Агроінвест-М» І.В. Федосєєв» в довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» на ОСОБА_1 б/н від 19.04.2022 та в довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» б/н від 12.04.2022 року на Панченко Є.В. виконаний не Федосєєвим Ігорем Володимировичем, а іншою особою.

Відповідач зазначає, що вказаний факт не є підставою для повернення відповідачем позивачу передоплати в сумі 4 048 917,91 грн, адже відсутність підпису директора ТОВ «Агроінвест-М» на довіреностях вказує лише на дефект їх форми, тоді як інші докази наявні в матеріалах справи підтверджують волевиявлення сторін на укладення і виконання Договору поставки та доводять те, що відповідач, навіть проявивши розумну обачність, з урахуванням презумпції правомірності правочину, не міг припустити відсутність повноважень у представників на отримання продукції.

Також відповідач посилається на норму ст. 241 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як вбачається з наявних у справі доказів та пояснень сторін, передача товару за наданими відповідачем документами здійснювалась за адресою вул. Ковальська, 49, м. Токмак, Запорізька область, що в період поставки товару (квітень 2022 року) знаходилася на тимчасово окупованій території.

Також, як вбачається з наданих відповідачем до суду перепусток на автомобілі, які вивозили добрива для ТОВ «Агроінвест-М», вивезення товару відбувалось з бази відповідача в місті Токмак.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений Перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, до якого включена Токмацька міська територіальна громада, територія якої є тимчасово окупованою російською федерацією з 26.02.2022.

Як зазначає позивач та підтверджується наданими ним доказами, захвати приміщень, де знаходилась документація та печатки позивача підтверджується витягом з ЕРДР № 22022080000000725 від 30.05.2022. При цьому, позивач зазначає, що втратив контроль над своїм майном одразу після окупації м. Мелітополь Запорізької області та частини Херсонської області, де знаходились виробничі потужності і орендовані земельні ділянки до 01.03.2022, оскільки ані керівництво, ані власник підприємства не знаходились на окупованій території.

Як визначено ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті (особисті речі громадян, евакуаційні заходи).

Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті.

Статтею 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачають особливий правовий режим на тимчасово окупованій території, зокрема, щодо здійснення господарської діяльності, вчинення правочинів, перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України.

З огляду на викладене, суд зазначає, що в сукупності умов здійснення сторонами господарської діяльності, проявивши розумну обачність, у відповідача мали виникнути сумніви про можливість виконання господарських операцій на окупованій території у м. Токмак Запорізької області, яке згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 належить до тимчасово окупованих російською федерацією територій з 26.02.2022.

Відповідні обґрунтовані сумніви у відповідача мали виникнути і щодо довіреностей на отримання товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 року на ОСОБА_1 від 19.04.2022 року та ОСОБА_2 від 12.04.2022 року, датованих квітнем 2022 року вже після військової окупації. Зокрема, яким чином такі довіреності могли бути видані позивачем та потрапити на окуповану територію.

Цілком природнім було б уявлення відповідача, що нормальна господарська діяльність на окупованій території є неможливою, вільне пересування осіб та транспортних засобів з окупованої території на підконтрольну територію України також є неможливим. Тому, цілком природніми були б сумніви у тому, кому здійснюється відвантаження товару і відповідач, проявивши розумну обачність, мав додатково пересвідчитись шляхом звернення до позивача за відповідними додатковими уточненнями.

Як виявилось у ході розгляду спору, довіреності на отримання товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 року на Кашлакова Д.В. від 19.04.2022 року та Панченко Є.В. від 12.04.2022 року є підробленими і не засвідчують повноважень наведених у них осіб діяти від імені позивача.

Хоча відповідач у звичайних умовах господарювання і не мав підстав сумніватись в повноваженнях відповідних осіб і позивач ніс би відповідальність за достовірність своїх відомостей, однак з урахуванням місця виконання поставки на окупованій території у м. Токмак, де взагалі господарська діяльність була неможливою, суд ставить під сумнів одночасно обидва факти, як факт здійснення поставки на території м. Токмак, так і повноваження осіб, яким відвантажено товар, що не може вважатись належним виконанням зобов`язання.

Враховуючи перебування товару у м. Токмак та неможливість його переміщення на підконтрольну територію України, відповідач мав повідомити позивача про неможливість виконання поставки та повернути передплачені кошти. Або виконати поставку в іншому законному місці.

З огляду на зміст норм ст. 4, ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», здійснення господарської діяльності на окупованій території у взаємодії з суб`єктами господарювання, які перебувають на підконтрольній території України, є неможливою.

Відтак, відповідачем видано товар не уповноваженим особам, які не могли діяти на тимчасово окупованій території від імені суб`єкта господарювання, який перебуває на підконтрольній території України.

Додатковим підтвердженням неналежності дій відповідача та невиконання ним зобов`язання з поставки позивачу передплаченого товару також свідчить той факт, що довіреності на отримання товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 на Кашлакова Д.В. від 19.04.2022 року та Панченко Є.В. від 12.04.2022 року є підробленими і не засвідчують повноважень наведених у них осіб діяти від імені позивача.

Таким чином, відповідач сам вступив у незаконні правовідносини в умовах, у яких господарська діяльність була не можливою, чим створив ризики понести відповідні негативні наслідки.

Фактично товар було видано Кашлакову Денису Вікторовичу та Панченку Євгену Вікторовичу, які приймали участь у незаконній господарській діяльності на окупованій території.

Щодо посилання відповідача на складення ним податкових накладних, відповідні обставини у даному випадку не є підтвердженням факту поставки ним же товару позивачу, оскільки відповідні податкові накладні складались на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 925/125/14.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Визначене ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару (певної партії товару) і виникає нове грошове зобов`язання.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання з передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу передплачений товар, до нього підлягають застосуванню правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у вигляді повернення суми попередньої оплати, як заявлено позивачем у позові.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» 4 048 917,91 грн. передплачених коштів, на які товар в порушення умов Договору поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 не поставлено, обґрунтовані, доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі у сумі 60 733,77 грн.

Також на відповідача покладаються понесені позивачем витрати на оплату за проведення призначеної у справі судової експертизи у сумі 18 932,00 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 42 00,00 грн., які підтверджені позивачем належними доказами і їх розмір є обґрунтованим з огляду на складність справи, відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» (08467, Київська область, Переявлав-Хмельницький район, с. Чопилки, вул. Б.Хмельницького, 35, код ЄДРПОУ 43106699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» (74741, Херсонська область, Нижньосірогозький район, с. Нижні Торгаї, вул. Північна,32, код ЄДРПОУ 37879133) 4 048 917,91 грн. боргу з повернення передплачених коштів, на які товар не поставлено, 60 733,77 грн. витрат на сплату судового збору, 18 932,00 грн. витрат на оплату експертизи та 42 00,00 грн. витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено 14.04.2025.

Суддя Т.П. Карпечкін