Рішення від 10.04.2025 по справі 918/1022/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1022/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської районної ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця Яковецького Івана Опанасовича

про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття №64357

Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.

Представники, які брали у часть у засіданнях під час слухання справи по суті:

від прокуратури Кректун О.А.

від відповідача Мороченець Я.І.

Суть спору.

Керівник Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської районної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача про усунення перешкод власнику територіальній громаді в особі Вараської районної ради у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Яковецького Івана Опанасовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на громадський будинок магазин "Побут", що розташований за адресою: смт Володимирецький, вул. Соборна, буд. 36, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074199456208), складовою частиною якого є протирадіаційне укриття №64357 комунальної форми власності;

- зобов`язання Яковецького Івана Опанасовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути протирадіаційне укриття №64357 площею 106,6 м2, що розташоване за адресою: смт.Володимирець, вул. Соборна 36, територіальній громаді в особі Вараської районної ради (майдан Незалежності буд. 2 м. Вараш, Рівненська обл., 34403, код ЄДРПОУ 43981393).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Яковецький І.О. з 27.12.2005 року є власником нерухомого майна - громадського будинку магазину побуту, яке розташоване за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, селище міського типу Володимирець, вулиця Соборна 36. За вказаною адресою знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття під обліковим записом №64357), форма власності - приватна. Про наявність в приміщенні підвалу будинку побуту захисної споруди (протирадіаційне укриття) свідчить облікова картка.

Орган прокуратури звертає увагу, що відповідно до положень Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту) затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2009 №390, захисні споруди цивільного захисту підлягають технічній інвентаризації, та на них складаються окремі інвентаризаційні справи і технічні паспорти. У зв`язку з наведеним, відповідно до примітки поповерхового плану Інвентаризаційної справи "№2210 (1) від 23.09.2005", Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради, площа підвалу будинку побуту, що розташований за адресою: Рівненська обл., смт Володимирець, вул. Соборна буд. 36 була виключена з загальної площі магазину і віднесена до протирадіаційного укриття №64357. Так, згідно технічної документації виготовленої на даний об`єкт, а саме Журналів зовнішніх обмірів приміщення від 16.11.2012, Інвентаризаційної справи "№2210 (2), смт Володимирець, вул. Соборна, 36, Володимирецького р-ну, ПРУ" КП "Рівненське обласне БТІ" РОР, протирадіаційне укриття, з урахуванням зовнішніх стін, має загальну площу 137,8 м2, при цьому відповідно до Журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень, загальна площа протирадіаційного укриття становить 106,6 м2. Таким чином, спірна захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття) на даний час є самостійним об`єктом нерухомого майна, однак її площа включена до загальної площі будівлі Будинку побуту, що розташована за адресою: смт Володимирець, вул. Соборна, 36 та право приватної власності на яку, на підставі договору купівлі продажу №782 від 27.12.2005, зареєстровано за Яковецьким І.О. Проте, приватизація протирадіаційних укриттів з державної чи комунальної власності у приватну була та на даний час є забороненою законом.

Тому прокурор вбачає правові підстави для усунення перешкод власнику в особі Вараської районної ради у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям № 64357 загальною площею 106,6 кв.м. шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності Яковецького І.О. на приміщення Будинку побуту по вул. Соборна, 36 в смт Володимирець та повернення протирадіаційного укриття.

28 листопада 2024 року від Фізичної особи-підприємця Яковецького Івана Опанасовича надійшов відзив на позов. Серед іншого вказує, що за договором купівлі-продажу державного майна при викупі №6 від 25 квітня 1996 року, саме Фонд державного майна у Володимирецькому районі передав у власність Товариству покупців Будинок побуту та його об`єкти Володимирецького виробничо-комерційного орендного підприємства "Райпобутсервіс". Майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, будівлі та інше майно згідно з актом інвентаризації. Вказаний у цьому договорі об`єкт продано за 3200 000 000 карбованців (пункт 1.4. договору №6 від 25.04.1996). Згідно з умовами пункту 8.1. цього договору продавець Фонд державного майна у Володимирецькому районі гарантував, що об`єкт приватизації не входить до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, не є переданим, заставленим, не знаходиться під арештом. Згідно із актом передачі майна від 12 липня 1996 року продавець передав покупцю майно, в тому числі Будинок побуту.

До моменту купівлі Яковецьким І.О. та після цього, нерухоме майно, яке є предметом позову, було та є підвалом та не мало статусу протирадіаційного укриття. Також звертає увагу на те, що нормативні акти, які діяли з моменту укладення першого договору купівлі-продажу 1996 рік по момент укладення другого договору купівлі-продажу 2005 рік, забороняли вибуття з державної власності протирадіаційних споруд. Однак, в матеріалах справи жодного доказу з приводу того, що станом на 1996 рік та 2005 рік дане приміщення, яке прокурор просить витребувати, було протирадіаційним укриттям, не має.

Представником Яковецького І.О., на спростування вимог, викладених у позовній заяві, робилися ряд адвокатських запитів до Рівненської обласної військової адміністрації, Вараської районної військової адміністрації, Володимирецької селищної ради, Вараської районної ради, з приводу майна, яке є у приватній власності Яковецького І.О. Згідно відповіді з Рівненської обласної військової адміністрації перші згадки про споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття №64357 наявні у 2000 році. У цій відповіді зазначається, що протирадіаційне укриття №64357 розташоване в будинку №38 по вул.Соборна смт Володимирець Рівненської області. Надаючи відповіді на інші запитання, Рівненська обласна військова адміністрація вказала, що на інших документах, що стосуються протирадіаційного укриття записів адреси розташування не виявлено. До цього повідомлено, що облік захисних споруд фізичних осіб Рівненською обласною військовою адміністрацією не здійснюється, а жодних первинних документів в цього органу з приводу нерухомого майна, яке є предметом цього спору, немає. До описаної відповіді Рівненською обласною військовою адміністрацією додана копія паспорта протирадіаційного укриття, згідно якого протирадіаційне укриття за №64357 розташоване за адресою: Рівненська область, смт Володимирець, вул.Соборна, 38, площа цього ПРУ є 38 м2, рік введення його в експлуатацію 1986. Тож, відповідач зауважує, що в Рівненської обласної військової адміністрації немає жодної інформації з приводу нерухомого майна, яке перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , оскільки це майно знаходиться в будинку під АДРЕСА_1 , його площа 106,6 м2, а ПРУ, описане у відповіді знаходиться за іншою адресою та має зовсім іншу площу. Вказана обставина підтверджується адвокатськими запитами та відповіддю, копії яких додаються до відзиву на позовну заяву. Згідно відповіді Вараської районної державної адміністрації, в останньої немає інформації з приводу того, коли та за чиїм рішенням підвальне приміщення в "Будинку побуту" за адресою: Рівненська область, смт Володимирець, вул.Соборна, 36, отримало статус протирадіаційного укриття. Також у Вараській районній державній адміністрації відсутній проєкт на забудову протирадіаційного укриття в "Будинку побуту" за адресою: Рівненська область, смт Володимирець, вул.Соборна, 36. Окрім цього у відповіді зазначено, що паспорт на протирадіаційне укриття №64357 у Вараській районній державній адміністрації відсутній, однак наявний технічний паспорт, який виготовлений 16 листопада 2012 року на замовлення ОСОБА_1 . У даному листі не надано відповіді ким створювалась облікова картка протирадіаційного укриття №64357, видана 10 листопада 2015 року за №6, розташованого в "Будинку побуту" за адресою: Рівненська область, Вараський район, смт Володимирець, вул.Соборна, буд.36, яке перебуває в приватній власності ОСОБА_1 .

Відповідач наголошує, що надана прокуратурою облікова картка протирадіаційного укриття створена особою, яка на даний час є неідентифікованою та без будь яких первинних документів, які підтверджували, що станом на 1996 рік та 2005 рік це нерухоме майно мало статус протирадіаційного укриття.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

04 грудня 2024 року від Вараської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив. Звертає увагу, що відповідно до інформації наданої листом Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації №1596/02-09/23 від 20.04.2023, , а також листом Рівненської обласної військової адміністрації №вих-11000/0/01-72/24 від 08.11.2024, паспорт протирадіаційного укриття №64357, наданий Рівненською обласною військовою адміністрацією, складений в 2000 році в процесі передачі інформації про правовий режим майна. Відповідно до відомостей зазначених в вказаному паспорті, захисна споруда розташована за адресою: Рівненська обл., смт Володимирець, вул. Соборна, буд. 38.Однак ці відомості є недостовірними з огляду на те, що вони суперечать первинним обліковим документам складеним в 1986 році, відповідно до яких спірне протирадіаційне укриття №64357 обліковується за райпобутуправлінням Мінпобут УРСР, що відповідно до приватизаційних документів знаходиться за адресою: Рівненська обл., смт Володимирець, вул. Соборна 36. За адресою: Рівненська обл., смт Володимирець, вул. Соборна, буд. 38 знаходиться та раніше знаходився Володимирецький заклад дошкільної освіти комбінованого типу "Малятко" Володимирецької селищної ради, що також суперечить інформації зазначеній у вказаному паспорті ПРУ, який містить відомості про перебування за цією адресою домоуправління Володимирецького відділу комунального господарства Мінкомунгоспу УРСР. При цьому, останній за адресою: Рівненська обл., смт Володимирець, вул. Соборна 36 та адресою: Рівненська обл., смт Володимирець, вул. Соборна 38 ніколи не знаходився, та на його балансі протирадіаційне укриття №64357 не обліковувалось.

Відомості зазначені в обліковій картці протирадіаційного укриття №64357, наданій Вараською районною державною адміністрацією листом №10/01-42/24дск від 29.07.2024, зокрема щодо дати введення захисної споруди в експлуатацію, відповідають первинним обліковим документам наявним в Департаменті цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації.

Оскільки за договорами купівлі-продажу від 25.04.1996 №6 та від 27.12.2005 № 782 фактично було відчужено протирадіаційне укриття у складі приміщення Будинку побуту, набуття приватної власності на яке в силу закону є неможливим, вказані правочини в частині включення до загальної площі приміщення протирадіаційного укриття є нікчемними. У даному випадку, ефективним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України до титульного власника протирадіаційного укриття Яковецького І.О. з метою усунення перешкод, власнику Вараській районній раді у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям №64357.

Територіальна громада позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись спірним майном. Тож, реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю за особою, яка протиправно його набула, може бути перешкодою у реалізації правомочностей належного власника зазначеного об`єкту. Оскільки право власності ФОП Яковецького І.О. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на громадський будинок магазин "Побут", загальною площею 2 568,2 кв.м., до якої включена в тому числі протирадіаційне укриття №64357 площею 106,6 кв.м., що розташоване в підвальному приміщенні даної будівлі, на переконання органу прокуратури скасуванню підлягає державна реєстрація права приватної власності Яковецького І.О. на все приміщення.

27 січня 2025 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Серед іншого зауважує, що згідно відповіді Рівненської обласної військової адміністрації перші згадки про споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття №64357 наявні у 2000 році. У цій відповіді зазначається, що протирадіаційне укриття №64357 розташоване в будинку №38 по вул.Соборна смт Володимирець Рівненської області. Надаючи відповіді на інші запитання, Рівненська обласна військова адміністрація вказала, що на інших документах, що стосуються протирадіаційного укриття записів адреси розташування не виявлено. До цього повідомлено, що облік захисних споруд фізичних осіб Рівненською обласною військовою адміністрацією не здійснюється, а жодних первинних документів в цього органу з приводу нерухомого майна, яке є предметом цього спору, немає. До описаної відповіді Рівненською обласною військовою адміністрацією додана копія паспорта протирадіаційного укриття, згідно якого протирадіаційне укриття за №64357 розташоване за адресою: Рівненська область, смт Володимирець, вул.Соборна, 38, площа цього ПРУ є 38 м2, загальний об`єм 104 м3, а рік введення його в експлуатацію 1986. Тобто, в Рівненської обласної військової адміністрації немає жодної інформації з приводу нерухомого майна, яке перебуває у приватній власності Яковецького І.О., оскільки це майно знаходиться в будинку під №36 по вул.Соборна смт Володимирець Рівненської області, його площа 106,6 м2, а його об`єм становить 524 м3, а ПРУ, описане у відповіді, знаходиться за іншою адресою та має зовсім інші характеристики.

Відповідач повністю заперечує проти позову.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 08.11.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "03" грудня 2024 р. на 10:15 год.

28 листопада 2024 року від Фізичної особи-підприємця Яковецького Івана Опанасовича надійшов відзив на позов.

Ухвалою від 03.12.2024 підготовче засідання відкладено на 08 січня 2025 р. на 11:20 год. Витребувано у Вараської районної військової адміністрації (34300, Рівненська область, Вараський район, смт.Володимирець, вул.Грушевського, буд.56) інформацію з підтверджуючими доказами про те, ким (прізвище, ім`я, по батькові та посада особи) створювалась облікова картка протирадіаційного укриття №64357, видана 10 листопада 2015 року за №6, розташованого в "Будинку побуту" за адресою: Рівненська область, Вараський район, смт Володимирець, вул.Соборна, буд.36, яке перебуває в приватній власності Яковецького Івана Опанасовича; Які первинні документи, датовані до 1996 року та 2005 року, стали підставою для складання облікової картки протирадіаційного укриття №64357, виданої 10 листопада 2015 року за №6, яке перебуває в приватній власності Яковецького Івана Опанасовича.

04 грудня 2024 року від Вараської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

07 січня 2025 року від представника Фізичної особи-підприємця Яковецького Івана Опанасовича надійшла заява, у якій просить визнати поважними причини неподання доказів у строк, визначений ст.80 ГПК України, поновивши стороні відповідача цей строк.

Ухвалою від 08.01.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/1022/24 на 30 днів до 05 лютого 2025 року включно. Розгляд справи відкладено на 28 січня 2025 р. на 09:40 год. Витребувано у Вараської районної військової адміністрації інформацію з підтверджуючими доказами про те, ким (прізвище, ім`я, по батькові та посада особи) створювалась облікова картка протирадіаційного укриття №64357, видана 10 листопада 2015 року за №6, розташованого в "Будинку побуту" за адресою: Рівненська область, Вараський район, смт Володимирець, вул.Соборна, буд.36, яке перебуває в приватній власності Яковецького Івана Опанасовича; Які первинні документи, датовані до 1996 року та 2005 року, стали підставою для складання облікової картки протирадіаційного укриття №64357, виданої 10 листопада 2015 року за №6, яке перебуває в приватній власності ОСОБА_1 .

23 січня 2025 року від Вараської районної військової адміністрації надійшов лист №331/01-40/25 від 22.01.2025 у відповідь на ухвалу.

27 січня 2025 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

28 січня 2025 року від органу прокуратури надійшли письмові пояснення.

Ухвалою від 28.01.2025 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 05 березня 2025 р. на 11:00 год.

05 березня 2025 року розпочато слухання справи по суті. Представник прокуратури надав пояснення по суті спору.

У судовому засіданні оголошено перерву до 19 березня 2025 року на 14:00 год.

19 березня 2025 року відповідач надав пояснення по суті спору.

Суд дослідив докази, які містяться у справі.

У судовому засіданні оголошено перерву до 25 березня 2025 року для підготовки учасників справи до судових дебатів.

У судове засідання 25.03.2025 не з`явився представник відповідача ФОП Яковецького Івана Опанасовича. Подав клопотання про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату, оскільки не має можливості прибути до суду 25.03.2025 у зв`язку з хворобою. Подав суду відповідні докази (медичний висновок від 24.03.2025).

Тому ухвалою від 25.03.2025 розгляд справи по суті відкладено на 08 квітня 2025 р. на 13:40 год.

08 квітня 2025 року від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи та продовження строків розгляду справи. У свою чергу представник прокуратури надав письмові заперечення проти заяви відповідача.

У судовому засіданні, суд розглянув заяву відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строків розгляду справи, заслухав заперечення представника прокуратури. Суд, порадившись на місці, ухвалив відмовити у задоволенні заяви відповідача. Про що оголошено протокольну ухвалу.

08 квітня 2025 року представники сторін виступили у судових дебатах.

У судовому засіданні оголошено перерву до 10 квітня 2025 року на 11:00 год.

Суд проголосив скорочене рішення від 10.04.2025.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням Володимирецької районної ради народних депутатів Рівненської області №32 від 27.01.1995 "Про затвердження програми приватизації об`єктів комунальної власності району на 1995 рік" затверджено програму приватизації об`єктів комунальної власності на 1995 рік, зокрема визначено першочерговим об`єктом приватизації орендне виробничо-комерційне підприємство "Райпобутсервіс (арк.с. 67).

На виконання вказаного рішення, а також Указу Президента України "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації" від 30.12.1994, рішенням Володимирецької районної ради народних депутатів №45 від 02.06.1995 надано дозвіл представництву Фонду державного майна України у Володимирецькому районі на проведення приватизації виробничо-комерційного орендного підприємства "Райпобутсервіс" (зворотна строна арк.с. 66).

В подальшому, 23.08.1995 члени трудового колективу структурного підрозділу будинок побуту смт Володимирець уклали Угоду про спільну діяльність, відповідно до умов якої члени трудового колективу створюють товариство покупців, яке згідно ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" виступає, як юридична особа (зворотна сторона арк.с. 50).

Відповідно до умов Угоди метою спільної діяльності є придбання майна будинку побуту смт Володимирець та створення господарського товариства підприємства. Також 23.08.1995 членами трудового колективу структурного підрозділу будинок побуту смт Володимирець Володимирецького виробничо-комерційного орендного підприємства (товариство покупців) до представництва ФДМ України у Володимирецькому районі подано заяву на приватизацію структурного підрозділу будинку побуту смт Володимирець, Володимирецького виробничо-комерційного орендного підприємства "Райпобутсервіс" шляхом його викупу (зворотна строна арк.с. 48).

Наказом Володимирецького виробничо-комерційного орендного підприємства "Райпобутсервіс" (далі Володимирецького ВКОП "Райпобутсервіс") від 27.08.1995 створено інвентаризаційну комісію по оцінці вартості майна підприємства (зворотна строна арк.с. 49) .

Акт щодо експертної оцінки Володимирецького ВКОП "Райпобутсервіс" 22.04.1996 затверджено начальником представництва ФДМ України у Володимирецькому районі (арк.с. 51).

У подальшому, 25.04.1996 між представництвом ФДМ України у Володимирецькому районі та товариством покупців укладено договір №6 від 25.04.1996, відповідно до умов якого представництво ФДМ України у Володимирецькому районі (Продавець) зобов`язується передати у власність товариства покупців (Покупцю) майно структурного підрозділу будинок побуту смт Володимирець та його об`єктів Володимирецького виробничо-комерційного орендного підприємства "Райпобутсервіс", а Покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов Договору (зворотна строна арк.с. 53).

Актом передачі комунального майна від 12.07.1996, відповідно до умов договору купівлі-продажу №6 від 25.04.1996 представництвом ФДМ України у Володимирецькому районі передано товариству покупців ВКОП "Райпобутсервіс" комунальне майно, зокрема Будинок побуту (арк.с. 55).

Так, відповідно до підготовленого Володимирецькою районною радою народних депутатів переліку нерухомого майна, що було передано у власність покупцеві згідно з договором купівлі-продажу №6 від 25.04.1996 товариству покупців передано наступні об`єкти нерухомості: Будинок побуту що знаходиться за адресою: Рівненська обл., смт Володимирець, вул. Соборна, 36; Адмінприміщення, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., смт Володимирець, вул. Поштова, 10; Склад, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., смт Володимирець, вул. Поштова; Будинок прокату і хімчістки, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., смт Володимирець, вул. Повстанців, 17; Гараж, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., смт Володимирець, вул. Поліська, 5; Приміщення газо-електрозварювання, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., смт Володимирець, вул. Поліська, 5 (зворотна строна арк.с. 55).

В подальшому, товариством покупців було утворено Відкрите акціонерне товариство "Райпобутсервіс" (далі ВАТ "Райпобутсервіс"), колективної форми власності, ідентифікаційний код юридичної особи 03061700, що зокрема підтверджується реєстраційною карткою суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи від 09.09.1996 та довідкою Рівненського обласного управління статистики №16.01-330 від 06.02.1997 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (арк.с. 56-57).

30.07.1996 представництвом ФДМ України у Володимирецькому районі надано ВАТ "Райпобутсервіс" свідоцтво про право власності на будівлі та майно придбані відповідно до договору купівлі-продажу №6 від 25.04.1996 (зворотна строна арк.с. 56).

Загальними зборами засновників, 07.03.2000 прийнято рішення про реорганізацію ВАТ "Райпобутсервіс" в Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс", а також про затвердження установчого договору та статуту ТОВ "Побутсервіс" (арк.с. 58-64).

Відповідно до п. 1.3 затвердженого статуту ТОВ "Побутсервіс" створено на базі та є правонаступником ВАТ "Райпобутсервіс".

Пізніше, 27.12.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс" (ВАТ "Райпобутсервіс"), ідентифікаційний код юридичної особи 03061700 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі продажу №782, відповідно до якого останній набув право власності на Будинок побуту, що розташований за адресою: селище міського типу Володимирець, вулиця Соборна, 36 загальною площею 621,7 м2. (арк.с. 14).

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.06.2020 припинено діяльність ТОВ "Побутсервіс", ідентифікаційний код юридичної особи 03061700, у зв`язку з ліквідацією юридичної особи. Номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 15901110002000324(арк.с. 15-16).

Поряд з тим, згідно інформації Вараської районної військової адміністрації, за адресою: вул. Соборна, 36, смт Володимирець, Рівненської обл., знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття під обліковим записом № 64357). При цьому, облікова картка протирадіаційного укриття №64357, надана Вараською районною державною адміністрацією листом №10/01-42/24дск від 29.07.2024, містить наступні записи, щодо його технічних характеристик: дата здачі в експлуатацію 1968 рік, площа 106,6 м2. Вказане, зокрема, підтверджується листом Вараської районної державної адміністрації №2727/01-40/22 від 22.08.2022 з додатками, листом Вараського районного управління ГУ ДСНС у Рівненській області №62261-442/62 26/2 від 14.04.2023, листом Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації №1596/02-09/23 від 20.04.2023. (арк.с. 13, 69-75).

Відповідно до примітки поповерхового плану Інвентаризаційної справи №2210 (1) від 23.09.2005", Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради (далі КП "Рівненське обласне БТІ" РОР), площа підвалу будинку побуту, що розташований за адресою: Рівненська обл., смт Володимирець, вул. Соборна буд. 36, була виключена з загальної площі магазину і віднесена до протирадіаційного укриття №64357. Так, згідно технічної документації виготовленої на даний об`єкт, а саме Журналів зовнішніх обмірів приміщення від 16.11.2012, Інвентаризаційної справи №2210 (2), смт Володимирець, вул. Соборна, 36, Володимирецького р-ну, ПРУ, КП "Рівненське обласне БТІ" РОР, протирадіаційне укриття, з урахуванням зовнішніх стін, має загальну площу 137,8 м2, при цьому відповідно до Журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень, загальна площа протирадіаційного укриття становить 106,6 м2 (арк.с. 17-29).

Керівник Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської районної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з даним позовом та наголошує на тому, що спірна захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття) на даний час є самостійним об`єктом нерухомого майна, однак її площа включена до загальної площі будівлі Будинку побуту, що розташована за адресою: смт Володимирець, вул. Соборна, 36, та право приватної власності на яку, на підставі договору купівлі продажу №782 від 27.12.2005, зареєстровано за Яковецьким І.О.

Разом з тим, орган прокуратури наполягає, що приватизація протирадіаційних укриттів з державної чи комунальної власності у приватну була та на даний час є забороненою законом. Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певних об`єктах нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому погіршення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (п. 230 постанови Великої Палати від 12.09.2023 у справі №910/8413/21). Як наслідок, органу прокуратури вбачає правові підстави для усунення перешкод власнику в особі Вараської районної ради у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям № 64357 загальною площею 106,6 кв.м. шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності Яковецького І.О. на приміщення Будинку побуту по вул. Соборна, 36 в смт Володимирець та повернення протирадіаційного укриття.

Тому керівник Вараської окружної прокуратури просить суд скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації право приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на громадський будинок магазин "Побут", що розташований за адресою: смт Володимирецький, вул. Соборна, буд. 36, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074199456208), складовою частиною якого є протирадіаційне укриття №64357 комунальної форми власності, та зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути протирадіаційне укриття №64357 площею 106,6 м2, що розташоване за адресою: смт.Володимирець, вул. Соборна 36, територіальній громаді в особі Вараської районної ради (майдан Незалежності буд. 2 м. Вараш, Рівненська обл., 34403, код ЄДРПОУ 43981393).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Щодо права прокурора на звернення до суду із даним позовом.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вказано, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999, передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. В подальшому ведений на території України воєнний стан не одноразово продовжувався.

Держава повинна вживати заходів для створення належних умов для захисту життя і здоров`я людей від надзвичайних ситуацій, в тому числі від негативних наслідків ведення бойових дій. Забезпечення захисту населення від надзвичайних ситуацій та негативних наслідків бойових дій шляхом створення умов для перебування громадян у протирадіаційному укритті становить значний суспільний інтерес. За таких обставин "суспільним", "публічним" інтересом звернення Вараської окружної прокуратури до суду з вимогою повернути споруду цивільного захисту насамперед є задоволення потреб жителів смт Володимирець в доступі до протирадіаційного укриття в умовах збройної агресії російської федерації.

Звернення прокурора до суду в даних правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання, щодо усунення перешкод у володінні спірною захисною спорудою.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Місцеве самоврядування здійснюєтьсятериторіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. При цьому, ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997, представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Відповідно до ст. 2 Закону, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 2 статті 10 Закону встановлено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Тож, після проведення місцевих виборів в Україні 1998 року органом, що представляє спільні інтереси територіальної громади Володимирецького району, стала новообрана Володимирецька районна рада.

В подальшому, підпунктом 17 пункту 3 Постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" №807-ІХ від 17.07.2020 (далі Постанова Верховної ради України №807-ІХ від 17.07.2020) Володимирецький район Рівненської області було ліквідовано. При цьому, підпунктом 17 пункту 1 Постанови Верховної ради України №807-ІХ від 17.07.2020 у Рівненській області у складі територій Антонівської сільської, Вараської міської, Володимирецької селищної, Зарічненської селищної, Каноницької сільської, Локницької сільської, Полицької сільської, Рафалівської селищної територіальних громад утворено Вараський район з адміністративним центром у місті Вараш. Пп. 2 п. 4 Постанови Верховної ради України №807-ІХ від 17.07.2020 встановлено, що повноваження депутатів районних рад у районах, ліквідованих відповідно до пункту 3 цієї Постанови, припиняються в день набуття повноважень депутатів районних рад, обраних на перших виборах до районних рад у районах, утворених відповідно до пункту 1 цієї Постанови. На виконання цього та інших законів рішенням другої сесії Вараської районної ради від 18.12.2020 № 8 "Про початок реорганізації Володимирецької районної ради Рівненської області та Зарічненської районної ради Рівненської області шляхом злиття у Вараську районну раду Рівненської області" Володимирецьку та Зарічненську районні ради було реорганізовано шляхом злиття у Вараську районну раду. Відповідно до п. 3 цього рішення Вараська районна рада Рівненської області є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Володимирецької та Зарічненської районних рад.

Відповідно до ст. 18-1 Закону орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 60 Закону встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону, районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Таким чином, Вараська районна рада відповідно до Закону є органом місцевого самоврядування, який представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст Вараського району, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав та нести обов`язки, бути учасником процесу (позивачем, відповідачем, іншою стороною, третьою особою) у суді та мати інші повноваження юридичної особи, визначені чинним законодавством.

Отже, територіальна громада сіл, селищ, міст Вараського району є суб`єктом місцевого самоврядування, а її представницьким органом є Вараська районна рада, яка уповноважена виконувати від імені територіальної громади функції держави у спірних правовідносинах, зокрема, щодо вжиття заходів до захисту її інтересів.

Висновки, щодо усунення перешкод шляхом повернення захисної споруди цивільного захисту саме районній раді, яка прийняла рішення про розпорядження приміщенням, до складу якого входить спірне майно, викладені в п. 6.46-6.47 постанови Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 918/938/22.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. "Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Відповідно до пункту 37 постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Згідно п.п. 38, 39, 43 указаної постанови, бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Вараська окружна прокуратура в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернулась листом від 20.08.2024 за №52-1805вих-24 до Вараської районної ради щодо встановлених порушень, а також надання інформації про вжиті заходи, спрямовані на захист інтересів держави з метою повернення державі спірного майна.

Із відповіді Вараської районної ради № 17-102/01 від 26.08.2024 вбачається, що у додатку 6 до Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" затверджена субвенція з Державного бюджету України Вараській районній раді в сумі 1 449 400 грн.

Згідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.2022 року № 55 "Про Затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення окремих видатків районних рад, спрямованих на виконання їх повноважень" субвенція спрямовується на оплату праці та нарахування на заробітну плату посадових осіб органів місцевого самоврядування районної ради. Однак цих коштів не достатньо на оплату праці працівників ради, в той же час на інші цілі коштів взагалі не передбачено. Враховуючи викладені факти, Вараська районна рада на даний час не в змозі вживати заходи цивільно-правового характеру за вказаними у листі фактами.

Водночас, невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокуроратакі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому, у п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 вказано, що у разі здійснення представництва прокурором інтересів держави у суді він не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави.

Частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Вказана позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 справа № 912/2385/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.07.2018 у справі №812/1689/16.

Тож, Вараська окружна прокуратура відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звертається до суду з даним позовом в інтересах Вараської районної ради.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Окружною прокуратурою листом від 30.10.2024 повідомлено позивача про встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді та намір звернутись із позовом до суду.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Щодо позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації право приватної власності Яковецького Івана Опанасовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на громадський будинок магазин "Побут", що розташований за адресою: смт Володимирецький, вул. Соборна, буд. 36, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074199456208), складовою частиною якого є протирадіаційне укриття №64357 комунальної форми власності, та зобов`язання Яковецького Івана Опанасовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути протирадіаційне укриття №64357 площею 106,6 м2, що розташоване за адресою: смт.Володимирець, вул. Соборна 36, територіальній громаді в особі Вараської районної ради (майдан Незалежності буд. 2 м. Вараш, Рівненська обл., 34403, код ЄДРПОУ 43981393), суд зазначає наступне.

Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є неможливість відчуження захисної споруди протирадіаційного укриття із державної або комунальної власності у приватну власність.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Між сторонами наявний спір щодо об`єкта нерухомого майна, яке розташоване за адресою: смт Володимирецький, вул. Соборна, буд. 36, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074199456208), складовою частиною якого є протирадіаційне укриття №64357 комунальної форми власності, набутого відповідачем у приватну власність.

Предметом дослідження у даній справі є з`ясування правового статусу даного приміщення, як об`єкта цивільно-правових відносин та дослідження функціонального призначення приміщення.

07 липня 1992 року Верховною Радою України прийнято Постанову № 2545-ХІІ, якою затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств та введено в дію Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств (надалі - Програма), затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року за №2545-ХІІ, зі змінами діючими з 1994 року, Державна програма приватизації - це складова частина програми створення ринкової економіки України. Програму розроблено відповідно до Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, законів України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про приватизаційні папери", а її положення є обов`язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування.

Розділом 1 Програми об`єкти приватизації було розділено на три види, а саме:

1) об`єкти приватизації, що підлягали першочерговій приватизації, якій підлягали об`єкти, які найбільше впливали на розвиток споживчого ринку, а також ті, що стримували процес стабілізації державного бюджету, гальмували економічний розвиток України та формування її ринкової економіки (пункт 1.1 Програми);

2) об`єкти приватизації, що підлягали приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України (пункт 1.2 Програми);

3) підприємства та об`єкти, що не підлягали приватизації взагалі.

Так, пунктом 1.3 Державної програми приватизації майна державних підприємств до об`єктів, що не підлягали приватизації, окрім іншого віднесено протирадіаційні споруди.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" №2171-ХІІ від 06.03.1992, в редакції чинній станом на 25.04.1996, приватизуватися можуть підприємства, якщо вони відповідають вимогам частини першої статті 2 цього Закону або якщо це не передбачено планами їх приватизації. До відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" №2163-ХІІ від 04.03.1992.

Так, відповідно до абзац. 11 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" №2163-ХІІ від 04.03.1992, в редакції чинній станом на 25.04.1996, приватизації не підлягають інші об`єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій. Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" №2163-ХІІ від 04.03.1992, перелік об`єктів (груп об`єктів), що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1 декрету Кабінету Міністрів України №26-92 від 31.12.1992 "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" затверджено перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається.

Відповідно до п. 20 Додатку №1 "Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається" не допускається приватизація протирадіаційних споруд.

Частиною 1 статті 178 ЦК України встановлено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ЦК України види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

До захисних споруд цивільного захисту, згідно ДБН А.3.1- 9:2015 "Захисні споруди цивільного захисту", належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про приватизацію державних підприємств" (далі - Закон), приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Приватизація здійснюється на основі принципів, зокрема, законності, державного регулювання та контролю, повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об`єкти приватизації тощо.

Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств встановлений Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Зокрема, статтею 2 вказаного Закону визначено об`єкти малої приватизації, однак з поміж них виокремлено об`єкти, які не можуть бути об`єктами малої приватизації.

Так, об`єктами малої приватизації не можуть бути будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.

Разом з тим, Законом перераховано об`єкти, які не підлягають приватизації (стаття 5 Закону). Так, приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. В свою чергу, до об`єктів, що мають загальнодержавне значення, окрім іншого, віднесено протирадіаційні споруди.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, захисні споруди цивільного захисту було віднесено до об`єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв`язку з чим не могли переходити із державної чи комунальної власності у приватну.

Тож, захисна споруда в силу положень ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, абз. 41 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", ч. 2 ст. 178 ЦК України, декрету Кабінету Міністрів України №26-92 від 31.12.1992 "Про перелік майнових комплексів державних підприємств,організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" (що діяв на момент виникнення спірних відносин) не може відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору купівлі-продажу державного майна при викупі № 6 від 25.04.1996, представництво Фонду державного майна у Володимирецькому районі передало у власність Товариству покупців Будинок побуту та його об`єкти Володимирецького виробничо-комерційного орендного підприємства "Райпобутсервіс". Майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар обладнання, устаткування, будівлі та інше майно згідно з актом інвентаризації. Згідно п. 1.4. цього договору, вказаний у ньому об`єкт продано за 3200000000 карбованців. Відповідно до п. 8.1. договору продавець гарантував, що об`єкт приватизації не входить до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, не є переданим, заставленим, не знаходиться під арештом.

Згідно акту передачі майна від 12.07.1996, продавець передав покупцю майно, в тому числі будинок побуту. Вказане майно (будинок побуту) зазначено і у переліку нерухомого майна, що було передано у власність покупця, підготованому Володимирецькою районною радою народних депутатів (вих. № 141 від 22.11.1999).

Окрім того, представництвом ФДМУ у Володимирецькому районі видано ВАТ "Райпобутсервіс" свідоцтво про власність № 4 від 30.07.1996, у якому вказано, що останнє посвідчує власність на будівлю та майно ВАТ "Райпобутсервіс", на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Володимирецької нотаріальної контори № 1344 та зареєстрованого 30.07.1996 за № 9 Володимирецькою райдержадміністрацією.

Згідно журналу зовнішніх обмірів приміщення від 23.09.2005, наявного у Інвентаризаційній справі № 2210 (1), яка сформована КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", будівля будинку побуту, що розташована за адресою Рівненська обл., смт. Володимирець, вул. Соборна, буд. 36, має загальну площу 621,7 м.кв. та, зокрема, складається з двохповерхової будівлі, підвалу, входу в підвал та сходів. Площа підвалу становить 106, 5 м.кв.

Рішенням Виконавчого комітету Володимирецьої селищної ради від 02.11.2005 № 263 вирішено оформити право приватної власності на будинок побуту по вул. Соборній в смт Володимирець за ТзОВ "Побутсервіс" (правонаступник ВАТ "Райпобутсервіс"). 24.11.2005 оформлено відповідне свідоцтво на право власності на будинок побуту за ТзОВ "Побутсервіс". Форма власності - приватна; опис об`єкта: будинок двоповерховий, цегляний з підвалом.

27.12.2005 між ТзОВ "Побутсервіс" (продавець) та Яковецьким І.О. (покупець) укладено договір купівлі - продажу, що зареєстрований в реєстрі за № 782, відповідно до якого відповідач набув право власності на будинок, що розташований за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, смт. Володимирець, вул. Соборна, 36, загальною площею 621,7 м2, який є цегляною двоповерховою будівлею з підвалом. Продаж будинку побуту вчинено за 60000 грн. Договір нотаріально посвідчено та зареєстровано у визначеному на той час порядку.

Згодом, у 2009 році КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" на замовлення відповідача проведено поточну інвентаризацію будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Із поповерхового плану матеріалів інвентаризації видно, що спірний об`єкт зазначено як підвал.

Відповідно до відомостей інвентаризаційної справи № 2210 (1) власником будівлі (в тому числі підвалу) є Яковецький І.О.

Слід відмітити, що керівник Вараської окружної прокуратури уже звертався до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до ФОП Яковецького І.О. про витребування майна з чужого незаконного володіння. Справа №918/1141/22. В обгрунтування позовних вимог прокурор вказував про те, що відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Яковецький І.О. з 27.12.2005 є власником нерухомого майна - громадського будинку магазину побуту, яке розташоване за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, смт. Володимирець, вулиця Соборна 36. Разом з тим, за вказаною адресою знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття під обліковим записом № 64357), форма власності - приватна. Про наявність в приміщенні підвалу будинку побуту захисної споруди (протирадіаційне укриття) свідчить облікова картка. Прокурор вказує, що враховуючи відсутність волі власника спірного майна на відчуження його у приватну власність ФОП Яковецького І.О., протирадіаційне укриття підлягає витребуванню з володіння відповідача у державну власність.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.04.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі № 918/1141/22, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 08.11.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 25.04.2023 у справі № 918/1141/22 скасовано; справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За результатами нового розгляду даної справи, рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024, у задоволенні позову керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до ФОП Яковецького І.О. про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовлено повністю.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначав, що з урахуванням встановлених фактів при новому розгляді даної справи та додаткових пояснень сторін і вказівок Верховного Суду, дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог. При цьому за результатами розгляду заяви відповідача про застосування строків позовної давності, дійшов висновку, що строк позовної давності пропущено і позивачами не доведено поважних причин його пропуску. За таких обставин позов не підлягає задоволенню.

Апеляційний господарський суд з такими висновками Господарського суду Рівненської області погодився.

Як зазначено у ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 ГПК України вирішуючи спір у даній справі, суд виходить у тому числі і з фактів встановлених у рішенні Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 та постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі №918/1141/22, яке набрало законної сили і є чинним.

Зокрема, у згаданій постанові вказано: "Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ "Побутсервіс" як юридичну особу припинено 15.06.2010.

03.08.2012 комісією у складі представників МНС та РДА проведено комплексну перевірку захисної споруди цивільної оборони (ПРУ № 64357), про що складено акт. У акті зафіксовано, що вказане протирадіаційне укриття, котре перебуває у власності відповідача та використовується під склад, знаходиться в стані обмеженої готовності, у зв`язку з чим власнику надано припис щодо здійснення капітального ремонту, заведення необхідної документації, проведення інвентаризації.

На підставі зазначеного акту комплексної перевірки відповідач у жовтні 2012 року звернувся до КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" із замовленням на проведення інвентаризації спірного приміщення, як протирадіаційного укриття. У листопаді 2012 року на дане приміщення оформлено технічну документацію, зокрема заведено інвентаризаційну справу № 2210 (2), вироблено технічний паспорт на захисну споруду цивільної оборони № 64357, власником якої вказано Яковецького І.О. Як вбачається з інвентаризаційної справи, будівля, що знаходиться за адресою: вул. Соборна, 36 у смт. Володимирець містить протирадіаційне укриття. Разом з тим, згідно з планом підвалу, приміщення № 26, 27, 28, 29 виключено з загальної площі магазину А-2 і віднесено до протирадіаційного укриття (ПРУ) № 64357. Всього, згідно із журналом внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень, площа ПРУ складає 106, 6 кв.м. Згідно із матеріалами справи № 2210(2) відповідач є власником ПРУ (протирадіаційного укриття) Пд/А-2.

Згодом, 23.05.2022 комісією у складі відповідача та представників ДСНС здійснено оцінку стану готовності захисної споруди цивільного захисту (ПРУ № 64357), про що складено акт, в якому зазначено, що станом на 23.05.2022 стан ПРУ оцінюється як обмежено готове до використання за призначенням. У п. 24 (висновок про можливість приведення захисної споруди у готовність до використання за призначенням упродовж 12 годин згідно із планом) вказано: споруда перебуває у постійній готовності до використання. Також у акті зазначені рекомендації щодо приведення захисної споруди у готовність до використання за призначенням.

Відповідно до облікової картки на протирадіаційне укриття № 64357, що знаходиться за адресою: смт. Володимирець, вул. Соборна, 36 та належить ФОП Яковецькому І.О., є залізобетонним, вбудованим, введеним в експлуатацію 1968 року, площею 106, 6 кв.м. та розрахованим на 60 чол., використовується у мирний час для господарських потреб, знаходиться у задовільному стані. "

Після цього керівник Вараської окружної прокуратури звернувся до господарського суду із позовом у справі №918/1022/24.

Проте цього разу йдеться про захист власності територіальної громади в особі Вараської районної ради шляхом заявлення негаторного позову.

Між тим, не можна лишати поза увагою той факт, що договором купівлі-продажу державного майна при викупі №6 від 25 квітня 1996 року, а саме пунктом 8.1. продавець гарантував, що об`єкт приватизації не входить до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, не є переданим, заставленим, не знаходиться під арештом.

Також, згідно відповіді з Рівненської обласної військової адміністрації перші згадки про споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття №64357 наявні у 2000 році. У цій відповіді зазначається, що протирадіаційне укриття №64357 розташоване в будинку №38 по вул.Соборна смт Володимирець Рівненської області (арк.с. 111 - 117).

Надаючи відповіді на інші запитання, Рівненська обласна військова адміністрація вказала, що на інших документах, що стосуються протирадіаційного укриття записів адреси розташування не виявлено. До цього повідомлено, що облік захисних споруд фізичних осіб Рівненською обласною військовою адміністрацією не здійснюється, а жодних первинних документів в цього органу з приводу нерухомого майна, яке є предметом цього спору, немає. До описаної відповіді Рівненською обласною військовою адміністрацією додана копія паспорта протирадіаційного укриття, згідно якого протирадіаційне укриття за №64357 розташоване за адресою: Рівненська область, смт Володимирець, вул.Соборна, 38, площа цього ПРУ є 38 м2, а рік введення його в експлуатацію 1986.

Тож, в Рівненської обласної військової адміністрації немає інформації з приводу нерухомого майна, яке перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , оскільки це майно знаходиться в будинку під АДРЕСА_1 , його площа 106,6 м2, а ПРУ, описане у відповіді знаходиться за іншою адресою та має іншу площу.

Згідно відповіді Вараської районної державної адміністрації, в останньої немає інформації з приводу того, коли та за чиїм рішенням підвальне приміщення в "Будинку побуту" за адресою: Рівненська область, смт Володимирець, вул.Соборна, 36, отримало статус протирадіаційного укриття. Також у Вараській районній державній адміністрації відсутній проєкт на забудову протирадіаційного укриття в "Будинку побуту" за адресою: Рівненська область, смт Володимирець, вул.Соборна, 36. У відповіді зазначено, що паспорт на протирадіаційне укриття №64357 у Вараській районній державній адміністрації відсутній, однак наявний технічний паспорт, який виготовлений 16 листопада 2012 року на замовлення ОСОБА_1 . У даному листі не надано відповіді ким створювалась облікова картка протирадіаційного укриття №64357, видана 10 листопада 2015 року за №6, розташованого в "Будинку побуту" за адресою: Рівненська область, Вараський район, смт Володимирець, вул.Соборна, буд.36, яке перебуває в приватній власності ОСОБА_1 .

Вбачається, що означені документи сформовані після набуття ОСОБА_1 у власність спірного приміщення, тому додатково підтверджують висновки про необізнаність Відповідача на момент набуття права власності на спірне майно у його складі споруди цивільного захисту.

Щодо добросовісності дій ФОП Яковецького Івана Опанасовича.

Аналіз поведінки набувача майна є дуже важливим у контексті оцінки добросовісності його дій. Верховний Суд приділяє цьому аспекту значну увагу та вказує, що недобросовісний набувач не може розраховувати на захист, в той час як добросовісний таким захистом користується.

Наприклад, у пункті 6.50 постанови від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19), пункт 7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20).

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (див. пункт 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Насамперед суд відзначає, що на час приватизації на балансі орендного виробничо-комерційного підприємства "Райпобутсервіс" ПРУ №64357 окремо не обліковувалося, і з вартості цілісного майнового комплексу, як об`єкт, що не підлягає приватизації, виключено не було.

Проаналізувавши матеріали справи, в тому числі приватизаційної, суд не виявив будь-яких згадок про те, що до складу приміщення будинку побуту входило ПРУ №64357. Таке приміщення жодним чином не відрізнялося від звичайного підвалу, що не давало можливості покупцю якимось чином ідентифікувати його як укриття.

При цьому оцінка вартості майна здійснювалася комісією з приватизації, до якої входили представники органу приватизації.

Важливо, що саме на ці органи був покладений обов`язок з виявлення у складі приватизаційного майна об`єктів, що не підлягають приватизації.

При цьому Товариство покупців не компетентне вирішувати питання щодо визначення статусу приміщення як протирадіаційного укриття.

Отже, необґрунтованими є твердження Прокурора про обізнаність зі статусом підвалу як ПРУ № 64357 станом на час приватизації як Товариства покупців, так і на час придбання будинку побуту Яковецьким І.О.

Крім того, в Україні існувала та існує система органів цивільного захисту населення (як державних, так і комунальних), до повноважень яких належить у тому числі облік укриттів, контроль за належною якістю їх технічного стану, перевірка дотримання власниками цих укриттів (незалежно від форми власності) вимог законодавства.

В документах, за якими ФОП Яковецький І.О. набув у власність вищезазначене майно, відсутня інформація про те, що в приміщенні будинку побуту було наявне ПРУ №64357.

Як установив суд , така інформація з`явилася лише у 2012 році після складення технічного паспорта на захисну споруду цивільної оборони № НОМЕР_2 , власником якої вказано Яковецького І.О.

Тож у зв`язку з тим, що в матеріалах приватизаційної справи відсутні будь-які документальні згадки про те, що до складу приміщення будинку побуту входило ПРУ № 64357, таке приміщення жодним чином не відрізнялося від звичайного підвалу, що не давало можливості подальшому покупцю якимось чином ідентифікувати його як укриття.

В ході розгляду справи суд намагався з`ясувати, які зовнішні, об`єктивні, явні та видимі ознаки можуть свідчити про те, що підвал в приміщенні будинку побуту є ПРУ № 64357. Проте ні Прокурор, ні Позивач не надали з цього приводу ні пояснень, ні належних доказів (наприклад, наявне спеціальне обладнання чи інші прилади, які покликані забезпечити функціонування цього приміщення саме як протирадіаційного укриття). У справі відсутні будь-які інші докази, які би свідчили про інформування компетентними органами цивільного захисту упродовж 1994-2010 років, зоврема, членів трудового колективу структурного підрозділу будинку побуту смт Володимирець Володимирецького виробничо-комерційного орендного підприємства (товариство покупців), ВАТ "Райпобутсервіс" чи ТОВ "Побутсервіс", а також ОСОБА_1 , про розміщення ПРУ № 64357 в приміщенні будинку побуту.

Отже, викладені вище обставини свідчать про те, що ФОП Яковецький І.О. не знав і не міг знати, що підвал набутої ним у 2005 році будівлі є протирадіаційним укриттям. Тому набуття ним у власність спірного нерухомого майна - будинку побуту є добросовісним.

Щодо обраного способу захисту.

Прокурор заявив негаторний позов у цій справі про усунення перешкод в користуванні майном шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Яковецького Івана Опанасовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на громадський будинок магазин "Побут", що розташований за адресою: смт Володимирецький, вул. Соборна, буд. 36, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074199456208), складовою частиною якого є протирадіаційне укриття №64357 комунальної форми власності, та зобов`язання Яковецького Івана Опанасовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути протирадіаційне укриття №64357 площею 106,6 м2, що розташоване за адресою: смт.Володимирець, вул. Соборна 36, територіальній громаді в особі Вараської районної ради (майдан Незалежності буд. 2 м. Вараш, Рівненська обл., 34403, код ЄДРПОУ 43981393).

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Упродовж 2024 року Верховний Суд розглянув низку справ, пов`язаних з незаконною приватизацією протирадіаційних укриттів та їх поверненням від набувачів.

В пункті 6.25 постанови № 918/744/23 від 12.06.2024 Верховний Суд наголосив на такому: Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (пункт 230 постанови Великої Палати від 12.09.2023 у справі №910/8413/21).

У пунктах 43, 44 постанови № 922/221/24 від 27.11.2024 Верховний Суд зробив висновок, що оскільки спірне протирадіаційне укриття не могло бути приватизовано, тобто право власності держави на нього не могло бути передано приватній особі…, поновлення порушених прав держави у спірних правовідносинах могло відбутися внаслідок заявлення саме негаторного позову, тобто вимоги про усунення перешкод у користуванні майном. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що належному способу захисту прав держави у спірних правовідносинах відповідає заявлення саме негаторного позову, цілком узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

Проте Верховний Суд висловлював і іншу правову позицію в аналогічних справах.

У пункті 4.37 постанови від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22 Верховний Суд зробив висновок, що суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, спрямованістю позовних вимог та вірно зазначив, що оскільки спірне нерухоме майно (протирадіаційне укриття) зареєстровано за відповідачем-1, тому належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи такого нерухомого майна".

У справі № 918/938/23 керівник Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області заявив позов в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здолбунівсервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна в частині та повернення протирадіаційного укриття у комунальну власність. Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 13.03.2024 зробив висновок, що "не вбачає підстав для застосування позовної давності, оскільки прокурором заявлено негаторний позов, а негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення". Проте у постанові від 12.06.2024 Верховний Суд з таким висновком не погодився та зазначив таке: У даній справі позов прокурора спрямований фактично на введення у володіння власника майна у зв`язку із чим такий позов не може вважатися негаторним, як про це помилково зазначив суд апеляційної інстанції (пункт 4.35 постанови).

У зв`язку із наведеним судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 4.36 постанови).

Як убачається з проаналізованих вище постанов, судова практика містить різні правові позиції стосовно правильності обрання способу захисту в ситуації неправомірної приватизації приміщень протирадіаційних укриттів. При чому існують різні правові позиції щодо правильності застосування постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 № 910/8413/21.

ЄСПЛ визнавав, що можливість появи суперечливих судових рішень є невід`ємною рисою будь-якої судової системи, яка базується на мережі судів першої інстанції та апеляційних судів, що мають повноваження у межах їхньої територіальної юрисдикції. Такі розбіжності можуть також виникати в межах одного й того самого суду.

Повертаючись до обставин справи № 918/1022/24, суд першої інстанції враховує позицію Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, як це і передбачено частиною 1 статті 36, пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Відповідно до цих висновків та з метою забезпечення однакового застосування судами норм права суд бере до уваги, що ПРУ №64357 станом на час приватизації майна виробничо-комерційного орендного підприємства "Райпобутсервіс" було складовою частиною будинку побуту, не підлягало приватизації на підставі частин 2, 3 статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92.

Отже, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду право власності на таке майно первісний власник (орган місцевого самоврядування) не втратив, а покупець не набув. З урахуванням наведеного такий власник управі звернутися до суду з негаторним позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності. До таких вимог згідно з усталеною судовою практикою не застосовується позовна давність.

Водночас слід врахувати таке.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу ЄКПЛ).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited v. Ukraine, no. 19336/04, § 166-168, 23 January 2014).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу ЄКПЛ є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, ЄКПЛ надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу ЄКПЛ, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач, внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотримано. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Тож, насамперед суд констатує, що майном у розумінні ЄКПЛ є спірне приміщення ПРУ №64357, повернення якого фактично є предметом спору.

Упродовж 30 років держава визнавала втрату власності, а протягом майже 20 років держава визнавала право власності саме Відповідача на ПРУ №64357. ФОП Яковецький І.О. очевидно зазнавав витрат на утримання цього майна.

Слід зауважити, що прокурор просить скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації право приватної власності Яковецького Івана Опанасовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на увесь громадський будинок магазин "Побут", що розташований за адресою: смт Володимирецький, вул. Соборна, буд. 36, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074199456208), складовою частиною якого є протирадіаційне укриття №64357 комунальної форми власності.

Рішення суду, яким приватна особа позбавляється права власності, може бути визнаним актом втручання у право мирно володіти своїм майном.

Суд проаналізував норми статей 391 Цивільного кодексу України, частин 2, 3 статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-9 та зробив висновок про їх застосовність у цій ситуації. А тому втручання у право власності здійснюється на підставі закону, який відповідає вимозі якості.

На переконання суду втручання у право власності в цій справі не переслідує легітимної мети.

ЄСПЛ при аналізі мети втручання у мирне володіння майном зазвичай критично ставиться до загальних та абстрактних аргументів Уряду про необхідність повернення незаконно відчуженого державного чи комунального майна, про необхідність відновлення законності. В таких ситуаціях ЄСПЛ аналізує, чому саме в цей момент часу держава ініціює судові провадження з метою досягнути заявленої цілі, скільки часу минуло з моменту вибуття власності до моменту реакції держави та намагання виправити свої помилки (див. mutatis mutandis Batkivska Turbota Foundation v. Ukraine, no. 5876/15, § 62, 3 September 2020; Shmakova v. Ukraine, no. 70445/13, § 14-15, 11 January 2024).

В одному зі своїх рішень ЄСПЛ зазначив, що держава знала або повинна була знати про реєстрацію права власності організації-заявника щонайпізніше у 2002 році; однак вона не реагувала на це протягом дев`яти років після цього. Суд не розуміє чому, якщо існувала нагальна потреба, держава повинна була чекати так довго. У сукупності ці міркування викликають серйозні сумніви щодо того, чи існував суспільний інтерес у позбавленні організації-заявника її майна у цій справі (Federation of Trade Unions of Chernihiv Region v. Ukraine, no. 40633/15, § 29, 09 January 2025).

ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (див. Tregubenko v. Ukraine, no. 61333/00, § 54, 02 November 2004). Посилаючись на це рішення, Прокурор не враховує контексту справи, яку розглядав ЄСПЛ, та не цитує повністю відповідного пункту рішення. В ньому ЄСПЛ зробив висновок, що "хоча правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес", але, виходячи із обставин цієї справи, цей інтерес мав на меті порушення основних принципів правової певності та доступу до суду".

Суспільний інтерес, який полягає лише у правильному застосуванні законодавства, не може визнаватися достатнім для висновку існування легітимної мети позбавлення права власності в демократичному суспільстві. Він повинен оцінюватися з урахуванням всіх обставин справи, у тому числі діях як держави, так і приватної особи.

Повертаючись до обставин справи № 918/1022/24, суд нагадує, що відчуження ПРУ № 64357 відбулося в 1996 році з волі власника Володимирецької районної ради народних депутатів Рівненської області (рішення №32 від 27.01.1995), за безпосередньою участю органів приватизації. Первинний покупець натомість не мав відомостей про особливий статус цього приміщення.

Тобто відчуження укриття стало можливим через помилку держави.

Суд звертає увагу, що аналізує події 30-річної давності, час, коли Україна лише відновила свою незалежність та розпочала шлях відмови від командно-адміністративної системи до ринкової побудови фінансово-економічних та правових відносин. З огляду на те, що в радянський період превалювала державна власність, то й усі об`єкти промисловості, нерухомість (у тому числі споруди цивільного захисту, протирадіаційні укриття тощо), що належала державним підприємствам, були державною власністю.

Перехід до ринкових відносин відбувався поступово. Тому спершу такі об`єкти як укриття не підлягали приватизації. Проте згодом держава змінила правове регулювання та вилучила із законодавства обмеження, пов`язані з неможливістю мати у власності укриття.

Прокурор, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на такі нормативні акти:

Частину 3 статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", яка визначає, що перелік об`єктів (груп об`єктів), що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Декрет Кабінету Міністрів України № 26-92 від 31.12.1992, яким затверджено Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається (містить заборону приватизації протирадіаційних укриттів).

Однак у 1999 році Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" Перелік визнано таким, що втратив чинність. Тобто уже більше 25 років чинне законодавство не містить заборони приватизації протирадіаційних укриттів.

Зміна законодавства в цій частині та дозвіл держави мати у приватній власності укриття ставлять під великий сумнів існування легітимної мети в поверненні з приватної власності ПРУ №64357, яке сам орган місцевого самоврядування відчужив майже 30 років тому.

Прокурор зазначив, що легітимною метою в поверненні ПРУ №64357 до комунальної власності є забезпечення захисною спорудою жителів територіальної громади, яка є необхідною для захисту населення від небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, особливо в умовах триваючої російської воєнної агресії проти України.

Суд не погоджується з цією тезою з огляду на те, що українське законодавство містить значний масив приписів, спрямованих на забезпечення доступу населення до укриттів незалежно від форми власності таких. Такі норми містяться у Кодексі цивільного захисту України (частина 3 статті 32), у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання використання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту" від 10.03.2017 № 138, якою Уряд затвердив Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку; Порядок використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб; Типовий договір оренди захисних споруд цивільного захисту.

Іншими словами, у випадку повернення ПРУ №64357 до комунальної власності для громадян територіальної громади нічого не зміниться, адже вони мають право доступу до такого укриття незалежно від того, в чиїй власності воно перебуває. Держава зберігає повноваження на перевірку та контроль виконання завдань цивільного захисту. Статус протирадіаційного укриття накладає певні обмеження у здійсненні права приватної власності на нього.

Установлення порушення критерію наявності легітимної мети є достатнім для висновку про порушення гарантій статті 1 Першого протоколу ЄКПЛ. Проте враховуючи аргументи сторін та значення цієї справи для них, суд надасть оцінку дотриманню пропорційності.

У своїй практиці ЄСПЛ звертає увагу на те, що оцінка пропорційності залежить від багатьох факторів, які враховуються при ухваленні рішення. До таких належать здатність цього заходу досягти мети, яка ставиться; чи існує менш обтяжливий для приватної особи захід досягнення легітимної мети; чи надається компенсація у випадку позбавлення особи власності; дії самої приватної особи (наскільки вона була чи могла бути ознайомлена з ризиками набуття власності).

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується (повертається).

Суд погоджується з тим, що якби бодай один документ на момент відчуження ПРУ №64357 про статус цього приміщення потрапив до набувача (Товариства покупців), то можна було б вимагати в такого покупця ознайомлення із чинним на той час законодавством. Проте такі докази з`явилися лише в 2012 році, коли виготовили паспорт ПРУ № 64357.

Потрібно нагадати, що в порушення вимог чинного на момент приватизації законодавства саме орган приватизації допустив відчуження ПРУ № 64357 приватній особі. При цьому, зважаючи на відсутність очевидних та видимих ознак такого укриття у порівнянні зі звичайним підвалом, покупець був позбавлений можливості дізнатися про обмеження, які існували на той час.

Упродовж наступних багатьох років ні орган приватизації, ні Володимирецька районна рада, ні наглядові органи, ні спеціально уповноважені органи з питань цивільного захисту, які повинні контролювати належний стан укриттів, не виявили та не спробували виправити допущену помилку.

Відповідач добросовісно набув у власність спірне майно у 2005 році - 19 років тому. При цьому саме Відповідач забезпечив проведення технічної інвентаризації захисної споруди, виготовив відповідну технічну документацію та вчиняв інші дії щодо утримання спірного майна.

Відповідач послідовно повторював упродовж розгляду цієї справи аргумент про те, що станом на теперішній час Кодекс цивільного захисту України допускає можливість перебування укриттів у приватній власності. Як установив суд, Відповідач набув у власність ПРУ № 64357 на підставі Договору купівлі-продажу № 782 від 27.12.2005, тобто в час, коли обмеження на приватизацію протирадіаційних укриттів були скасовані.

Тож, в даному випадку з`ясовуючи чи здатне повернення ПРУ № 64357 до комунальної власності досягти задекларованої мети (об`єктивна необхідність та суспільний інтерес для захисту населення), суд робить однозначний висновок - не здатне.

Верховний Суд у постанові від 15.08.2023 у справі № 918/862/22 (пункт 4.9) погодився, що договір купівлі-продажу (протирадіаційного укриття), укладений 23 роки тому, а договір дарування (наступний правочин) понад 17 років тому, при цьому особа, яка у межах, наданих законодавством, набула право власності на майно (державне чи комунальне), не може нести негативних наслідків у зв`язку з порушенням процедури прийняття рішення органами влади чи місцевого самоврядування, які діють у межах правового поля.

Отже, підсумовуючи усе викладене вище, суд установив, що приміщення ПРУ № 64357 на час приватизації було складовою Будинку побуту Володимирецького виробничо-комерційного орендного підприємства "Райпобутсервіс". Відчуження цього укриття станом на 1996 рік порушувало приписи частин 2, 3 статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-9.

В такій ситуації Прокурор правильно звернувся до суду з негаторним позовом.

Проте суд вважає, що порушення, допущені органами влади при передачі майна у 1996 році не можуть бути підставою для повернення цього майна від добросовісного набувача, яким є Відповідач ФОП Яковецький І.О.

Зазначене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд звертає увагу, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується.

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві Прокурором зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 4 844 грн 80 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, то витрати на оплату судового збору залишаються за Прокурором на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської районної ради до відповідача Фізичної особи-підприємця Яковецького Івана Опанасовича про усунення перешкод власнику територіальній громаді в особі Вараської районної ради у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття №64357.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14 квітня 2025 року.

Суддя Бережнюк В.В.