Постанова

від 14.04.2025 по справі 904/2796/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/2796/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2025

у справі № 904/2796/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський елеватор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РеалАгроЛізинг»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 904/2796/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «РеалАгроЛізинг» (далі - ТОВ «РеалАгроЛізинг», Боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної цим судом постановою від 15.12.2022.

У травні 2024 року до суду від кредитора Боржника Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк, скаржник) надійшла заява б/н від 30.04.2024 про встановлення судом порушення керівником Боржника Табачинським Петром Васильовичем вимог частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Ухвалою від 14.08.2024 Господарський суд Дніпропетровської області відмовив у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про встановлення судом порушення керівником боржника вимог частини шостої статті 34 КУзПБ.

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Банк 24.09.2024 подав до суду апеляційної інстанції відповідну апеляційну скаргу.

Ухвалою від 16.10.2024 Центральний апеляційний господарський суд витребував з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/2796/22 необхідні для розгляду апеляційної скарги, відкласти вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою від 25.11.2024 Центральний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 у справі № 904/2796/22 без руху, надав скаржнику строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали на усунення встановлених судом недоліків, а саме щодо зазначення інших причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою від 16.01.2025 Центральний апеляційний господарський суд відмовив АТ КБ «ПриватБанк» у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 у справі № 904/2796/22, апеляційну скаргу повернув заявникові.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції з посиланням на норму пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) керувався тим, що наведені Банком причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження суд в ухвалі від 25.11.2024 визнав неповажними, а скаржник не подав заяву про поновлення такого строку із зазначенням інших підстав для його поновлення, тобто недоліків апеляційної скарги не усунув.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Банк подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2025 та передати справу № 904/2796/22 до суду апеляційної інстанції на стадію прийняття до розгляду апеляційної скарги.

Касаційну скаргу Банк мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків про їх застосування, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/3393/19.

Водночас доводи касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» в цілому зводяться до порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права у питанні дослідження та оцінки доказів, поданих скаржником на підтвердження обставин поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

У контексті допущених процесуальних порушень скаржник зазначає про безпідставне залишення судом апеляційної інстанції поза увагою таких обставин:

- перша скарга на оскаржувану ухвалу була подана Банком 28.08.2024 (в межах строків на апеляційне оскарження), але, з невідомих скаржнику причин, таку скаргу було надіслано підсистемою «Електронний Суд» не до Центрального апеляційного господарського суду, а до Господарського суду Дніпропетровської області;

- друга скарга подана 24.09.2024 з поясненням причин пропуску строку на оскарження та клопотанням про його поновлення. Скаржником зазначено, що хоч підсистема «Електронний суд» і була введена в експлуатацію, однак і досі працює із певними недоліками та неодноразово виходила з ладу. Більш того, до апеляційної скарги додано докази на підтвердження звернення до суду в межах строку на апеляційне оскарження (архівний файл з матеріалами першої скарги, завантажений з підсистеми «Електронний суд»).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Керівник Боржника Табачинський П. В. подав відзив, у якому просив: закрити касаційне провадження у справі № 904/2796/22 за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2025; у випадку, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження у справі, відмовити у задоволені касаційної скарги Банку, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.

За змістом викладених у відзиві доводів керівник Боржника спростовує аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у питанні оцінки доказів, поданих Банком на підтвердження обставин поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження

Також стверджує, що постанова Великої Палата Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 не містить жодних правових висновків щодо застосування норм процесуального закону (частини четвертої статті 260, пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України), які необхідно було врахувати Центральному апеляційному господарському суду у межах справи № 904/2796/22, тому наявні підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Касаційне провадження

27.01.2025 до касаційного суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.01.2025 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В.І., Жуков С. В.

У зв`язку із запланованим відрядженням судді Картере В.І., 17.02.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалою від 17.02.2025 Верховний Суд витребував з Господарського суду Дніпропетровської області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2796/22, відклав розгляд питання щодо прийнятності касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» до надходження матеріалів справи.

10.03.2025 супровідним листом Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2025 № 904/2796/22/6068/25 до Верховного Суду надійшли матеріали оскарження ухвали в одному томі на 132 аркушах.

Ухвалою від 19.03.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2025 у справі №904/2796/22 та ухвалив здійснити перегляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Об`єктом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі вимог пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України (у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги).

Оскільки оскаржувана ухвала входить до визначеного пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України переліку, тому достатньою підставою її касаційного оскарження згідно вимог абзацу шостого частини другої цієї статті є порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

У цьому зв`язку відсутні підстави для закриття касаційного провадження у цій справі згідно вимог пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України, які передбачають правові наслідки у виді закриття касаційного провадження у разі не підтвердження підстав касаційного оскарження, наведених відповідно у пунктах 3 та 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин, Верховний Суд відхиляє за безпідставністю викладене у відзиві клопотання керівника Боржника про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Отже, предметом касаційного дослідження є питання правомірності відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження та визнання апеляційним судом причин такого пропуску неповажними.

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновків про законність оскаржуваної ухвали з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

При цьому реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.

Так, строк на апеляційне оскарження судових рішень встановлений статтею 256 ГПК України, згідно частини першої якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 256 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 ГПК України).

Згідно з частиною третьою статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина четверта статті 260 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України).

У цій справі № 904/2796/22, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що представник Банку був присутній в судовому засіданні під час оголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024, тобто був обізнаний про її постановлення судом зазначеної ухвали, яка була надіслана в електронний кабінет АТ КБ «Приватбанк» 21.08.2024 та отримана останнім 22.08.2024.

Втім, з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024, яка підписана того ж дня, Банк звернувся через підсистему «Електронний суд» лише 24.09.2024, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали у цій справі.

З урахуванням вимог частин першої, другої статті 256 ГПК України скаржником був пропущений строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Положення ГПК України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Тобто, вирішуючи таке питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку.

Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними та підтверджені належними і допустимими доказами.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (див. рішення від 20.06.2011 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та № 35548/06).

Верховний Суд в постанові від 13.11.2024 у справі № 910/13689/22 зазначав, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

У цій справі причиною пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції скаржник зазначав таке:

- отримавши 22.08.2024 повний текст ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 у справі № 904/2796/22, в цей же день представником Банку за допомогою підсистеми «Електронний Суд» було подано апеляційну скаргу. Судовий збір було сплачено заздалегідь, а саме 27.08.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № BOJ67B41P9 від 27.08.2024. Вважаючи, що апеляційну скаргу подано, представник скаржника очікував ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження. У зв`язку з тим, що впродовж певного часу ухвала суду апеляційної інстанції в ЄДРСР не з`являлася, представником Банку за допомогою служби технічної підтримки веб порталу «Судова влада України» підсистеми «Електронний Суд» (044 492-70-10) були з`ясовані обставини та встановлено, що апеляційну скаргу було доставлено сторонам у справі, але сама апеляційна скарга була направлена системою до Господарського суду Дніпропетровської області. Докази подачі скарги 28.08.2024 та направлення її сторонам додаються;

- апеляційна скарга подана Банком в строки, передбачені законодавством, але скаргу надіслано системою до іншого суду, у зв`язку з чим скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Надавши правову оцінку наведеним доводам скаржника, суд апеляційної інстанції встановив, що представник АТ КБ «Приватбанк» був присутній в судовому засіданні під час оголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваної ухвали, яку отримав у електронний кабінет 22.08.2024, тоді як посилання на помилковість надіслання апеляційної скарги на адресу іншого суду не підтверджені будь-якими доказами.

Верховний Суд зауважує, що матеріали оскарження ухвали у цій справі наведеного не спростовують, адже не містять доказів того, що надіслання апеляційної скарги Банку через підсистему «Електронний Суд» на адресу іншого суду відбулось внаслідок технічної несправності цієї підсистеми, а не внаслідок помилки самого її користувача (представника Банку) під час заповнення кроку «регіон та суд» (згідно інструкції користувача підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої наказом ДП «Інформаційні судові системи» № 230/ОД від 29.12.2023).

Більш того, ключовим у питанні поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у цьому конкретному випадку, є те, що представник Банку (заява якого й була предметом розгляду судом першої інстанції), подавши апеляційну скаргу 28.08.2024 та будучи обізнаним, що процесуальним законом (нормами статей 260-262 ГПК України) встановлено строк протягом 5 днів з дня надходження апеляційної скарги для вирішення апеляційним судом питання щодо її прийнятності (про залишення без руху, повернення, відкриття апеляційного провадження чи відмову у відкритті), мав проявити розумну обачність та поцікавитись процесуальною «долею» поданої ним апеляційної скарги.

Натомість, вдруге скаржник подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу лише 24.09.2024, не зазначивши при цьому обґрунтованих пояснень такого звернення зі спливом відповідного строку.

У цьому зв`язку колегія суддів ураховує позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 490/9587/18, згідно якої позивач із високим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що несвоєчасне звернення АТ КБ «Приватбанк» з апеляційною скаргою у цій справі викликане суб`єктивним обставинами та не є тими обставинами, з якими норми ГПК України пов`язують можливість поновлення строку.

Крім того, колегією суддів взято до уваги, що визнавши причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, апеляційний господарський суд ухвалою від 25.11.2024 апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишив без руху та надав скаржнику строк для усунення її недоліків, зокрема, шляхом подання клопотання про поновлення відповідного процесуального строку із зазначенням інших підстав для його поновлення.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що керуючись приписами частини третьої статті 260 ГПК України, суд апеляційної інстанції вжив належних заходів щодо сприяння скаржнику у реалізації ним права на апеляційне оскарження, яке гарантоване йому положеннями статті 129 Конституції України та частини 1 статті 17 ГПК України, та, встановивши вказані порушення вимог процесуального закону, обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до зареєстрованих Електронних кабінетів АТ КБ «Приватбанк» та його представника 25.11.2024, що підтверджено Довідкою про доставку електронного листа.

Відтак строк для усунення недоліків апеляційної скарги становив до 06.12.2024.

Проте, у визначений апеляційним господарським судом строк скаржником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску цього строку, тобто не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України, зокрема, унормовано, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Зважаючи на неподання скаржником заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення (що не спростовано доводами скаржника), суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі вимог пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

Верховний Суд вважає безпідставним покликання скаржника на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/3393/19, оскільки у зазначеній постанові дослідження питання поновлення пропущеного процесуального строку здійснено в аспекті відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Тобто наведена скаржником практика не є релевантною до обставин цієї справи, а, більш того, оцінка причин пропуску процесуального строку здійснена судами у кожному конкретному випадку залежно від обставин справ та поданих доказів.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження за результатом касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржуване судове рішення, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Банку та необхідність залишення оскаржуваної у цій справі ухвали суду апеляційної інстанції без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2025 у справі № 904/2796/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков