Ухвала

від 14.04.2025 по справі 639/4018/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 639/4018/24

провадження № 61-2986ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Жовтневого районного суду м. Харкова про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави України

в особі Жовтневого районного суду м. Харкова, Харківської обласної прокуратури, про відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що як викривач звернувся до прокурора Харківської окружної прокуратури з повідомленнями про корупційні кримінальні правопорушення. Однак, в результаті розгляду повідомлень останнього відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були,

тому ОСОБА_2 звернувся із відповідними скаргами до слідчого судді.

У подальшому скарги позивача були розглянуті суддею Жовтневого районного суду та ухвалено рішення, де, на думку заявника, у мотивувальних частинах викладено образливі думки щодо громадської діяльності позивача з викриття корупції,

за таких обставин зазнав сильних душевних страждань.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2024 року

у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Жовтневого районного суду м. Харкова про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2024 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Жовтневого районного суду м. Харкова про відшкодування моральної шкоди закрито.

У березні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права танеправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направила матеріали на усунення недоліків.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд неправильно визначив підстави позову, оскільки заявник не оскаржував процесуальні дії чи бездіяльність суду, а оскаржував те, що суд вийшов за предмет розгляду скарг, наданих слідчому судді, та негативно оцінив громадську антикорупційну діяльність заявника.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Апеляційний суд ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року мотивував тим, що закони України не передбачають розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Зокрема процесуальні порушення, допущені судом після отримання позовної заяви, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи.

Закриваючи провадження у справі суд зазначив, що позов ОСОБА_1 до держави України в особі Жовтневого районного суду м. Харкова про відшкодування моральної шкоди не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Верховний Суд погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити процесуальні рішення судді інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за такі рішення є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду. Правові висновки щодо відповідальності судді чи суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц ( провадження № 14-185 цс 18), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, (провадження14-399 цс 18),від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц (провадження № 14-500цс19).

Підстави та зміст позову, норми процесуального законодавства свідчать про те,

що позовні вимоги заявника до Держави Україна в особі Жовтневого районного суду м. Харкова про відшкодування моральної шкоди не можуть розглядатися

за правилами будь-якого судочинства, оскільки оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Доводи касаційної скарги про вихід судом за межі позовних вимог є безпідставними, оскільки вони стосуються не передбачених статтею 1176 ЦК України обставин, при яких позивачеві завдана шкода, а йдеться про оцінку ухваленого судом по суті рішення в іншій справі, що можливо здійснити лише в апеляційному або касаційному порядку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), тому Верховний Суд вважає за доцільне навести відповідну практику.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №454/3208/16-ц (провадження № 14-500цс19) зазначено, що «Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами. Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України. У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року)».

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у контексті заявлених позовних вимог та з урахуванням приписів чинного законодавства, суд як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі.

Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України, однак таких підстав встановлено не було.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано закрив провадження у справі.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга

є необґрунтованою.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Жовтневого районного суду м. Харкова про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник