Ухвала

від 10.04.2025 по справі 755/20846/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 755/20846/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/3355/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі -ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Вироком вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат, -

В С Т А Н О В И Л А:

Судом встановлено, що 14.10.2024 року, ОСОБА_7 , перебуваючи стані алкогольного сп`яніння, проходив поряд з прилеглою територією АЗС WOG, що розташована за адресою: м. Київ, пр-т Романа Шухевича, 16. У подальшому, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану.

З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , діючи умисно з корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків 14.10.2024 року о 23:46 зайшов до приміщення АЗС WOG, де свою підприємницьку діяльність здійснює ТОВ «ПЕТРОЛ КОНТРАКТ» код ЄДРПОУ: 44800308, що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Романа Шухевича, 16, та усвідомлюючи те, що його протиправні дії носять відкритий характер, швидко та цілеспрямовано підійшов до полиць з представленим асортиментом товарів, на яких розташовані алкогольні напої, де взяв пляшку вина ігристого Marengo рож. н/сол. 0,75 л., вартістю 79 грн 20 коп. та утримуючи її при собі, направився на вихід з приміщення.

У свою чергу, працівниками ТОВ «ПЕТРОЛ КОНТРАКТ» відносно ОСОБА_7 висловлено вимогу зупинитись, на яку останній не відреагував, та з метою доведення свого злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану, до кінця розвернувшись до співробітника ТОВ «ПЕТРОЛ КОНТРАКТ» код ЄДРПОУ: 44800308, продемонстрував предмет ззовні схожий на ніж, в наслідок чого остання зупинилась та припинала свої активні дії щодо припинення протиправної поведінки ОСОБА_7 , та останній, в свою чергу, в темпі швидкого кроку направився в невідомому напрямку, при цьому залишивши місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми злочинним діями ОСОБА_7 , завдав матеріальну шкоду ТОВ «ПЕТРОЛ КОНТРАКТ» код ЄДРПОУ: 44800308, на загальну суму 79 грн. 20 коп.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурором у кримінальному провадженні подано апеляційну скаргу, в якій він просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Зазначає, що призначене судом покарання є невідповідним ступеню тяжкості скоєного та особі обвинуваченого ОСОБА_7 через м`якість, оскільки поза увагою суду залишились фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, а також вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. Вказує, що у даному випадку обгрнутованих підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст. 69, 75 КК України немає.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти вимог прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за обставин, встановлених судом, є вірними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не досліджувалися судом за згодою учасників судового провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

З огляду на доведеність винуватості вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, колегія суддів вважає неспроможними.

Так, відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Вказаних вимог закону, місцевим судом дотримано в повній мірі.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України належним чином врахував тяжкість та конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу ОСОБА_7 , який є особою молодого віку, не одружений, офіційно не працює, під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, його належну процесуальну поведінку після вчинення правопорушення, ставлення до вчиненого - вину визнав повністю, щиро каявся у вчиненому, вжив заходів щодо примирення з потерпілим та добровільно відшкодував завдану шкоду, в тому числі і працівнику потерпілого.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого ОСОБА_7 , добровільне відшкодування завданого збитку, а також незначний розмір вартості викраденого майна.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України судом визнано вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, з урахуванням наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, конкретних обставин та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що вирізняється невеликою вартістю предмету злочину, який відшкодовано власнику, відшкодування шкоди працівнику ТОВ «ПЕТРОЛ КОНТРАКТ», відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого з їхнього боку, з урахуванням особи обвинуваченого та критичним відношенням винного до вчиненого, його належної поведінки після вчинення кримінального правопорушення, які у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, суд дійшов переконання про наявність підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, призначивши основне покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої в санкції ч. 4 ст. 186 КК України.

Крім того, з огляду на те, що ОСОБА_7 хоча і вчинив тяжкий злочин, однак враховуючи особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є особою молодого віку, має постійне місце проживання та реєстрацію в м. Києві, раніше не судимий та вперше притягується до відповідальності, стан його здоров`я, його характеристики від начальника ЖЕД-412 та старшого ДОП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві за місцем проживання, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_7 , можливе без відбування покарання, а тому, у порядку ст. 75 КК України прийняв рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням з максимальним строком на 3 (три) роки згідно з ч. 4 ст. 75 наведеного Кодексу.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України є належним чином вмотивованими та обгрунтованими, оскільки вони зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного врахування конкретних обставин кримінального провадження в сукупності із даними про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , обставинами, що пом`якшують покарання, та обставиною, що обтяжує покарання.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, є безпідставними, оскільки призначене ОСОБА_7 покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Переконливих доводів, які б спростовували обгрнутованість висновків суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, в апеляційній скарзі прокурора не наведено та в суді апеляційної інстанції не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що підстави для скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а вирок суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 КК України - без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: