Постанова від 10.04.2025 по справі 320/11116/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11116/23 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АТП 13058» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства АТП 13058 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство АТП 13058 звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25 форми «Р», яким визначено ПАТ АТП 13058 суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмір 7 662 818,51 грн, що складається із податкового зобов`язання 6 130 254,81 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 1 532 563,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню та зазначає, що ним було правильно обраховано суму орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету. Також наголошує на неправомірність застування до нього штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування, з огляду на відсутність умислу з боку платника податків під час подання декларацій з плати за землю.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, зазначає, що за даними перевірки позивача встановлено заниження задекларованих показників плати за землю, а отже прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. При цьому вказує на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказує, що обов`язковою умовою автоматичного застосування програмним забезпеченням ДЗК коефіцієнтів Кф, у тому числі із значеннями « 2.0» та « 3.0», визначених Порядком №489, є затвердження їх у встановленому порядку у складі Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту та внесення її до бази ДЗК у паперовій та електронній формі, натомість нові значення Кф у Технічній документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва не затверджувались. Наголошує на неправильному застосуванні судом першої інстанції статті 123 ПК України при перевірці застосування податковим органом штрафних санкцій до платника податків. Акт перевірки ПрАТ АТП 13058 не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення платником податків порушення норм п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст.271, п. 286.4 ст. 286 ПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві у період з 02 квітня 2021 року по 15 квітня 2021 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ АТП 13058 з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за наслідком якої складено від 22 квітня 2021 року № 33019/Ж5/26-15-07-03-05.

Актом перевірки встановлено порушення ПАТ АТП 13058 п.п. 271.1.1 п. 271.1 статті 271 та п.286.4 статті 286 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем орендної плати за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 6 356 172,10 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 2 711 007,46 грн та за 2018 рік на суму 3 645 164,64 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов встановивши, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 7,7001 га, кадастровий номер 8000000000:079:286:0004, згідно інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві від 24 червня 2019 року №8-26-0.10-3306/2-19, від 02 липня 2020 року №8-26-0.10-2602/2-20, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05 грудня 2018 року №6456/86-18 та інформації наданої Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської Державної адміністрації) від 24 червня 2019 року №05716-11883 за період з 01 липня 2017 року по 16 липня 2018 року становила 137 547 113,06 грн, з 17 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 206 320 669,59 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2021 року № 37024/0703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 6 130 254,81 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3 065 127,40 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року у справі № 640/22728/21 адміністративний позов ПАТ АТП 13058 до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року у справі № 640/22728/21 скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2021 року № 37024/0703 форми «Р» в частині нарахування податкового зобов`язання в розмірі 6 130 254,81 грн та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року залишено без змін.

На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25 форми «Р», яким визначено ПАТ АТП 13058 суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмір 7 662 818,51 грн, що складається із податкового зобов`язання в сумі 6 130 254,81 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 1 532 563,70 грн.

Вважаючи вищевказане рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірних правовідносин, апеляційним судом у постанові, яка набрала законної сили, встановлено правомірність нарахування позивачу податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 6 130 254,81 грн. У контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до положень пункту 123.2 статті 123 ПК України

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1 ст.285 Податкового кодексу України).

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п.285.2 ст.285 ПК України).

Згідно пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 статті 288 ПК України).

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 статті 288 ПК України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 статті 288 ПК України).

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Відповідно до п.289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно частини 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель»)

З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2003 року між ПАТАТП 13058 (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Київради від 19 грудня 2002 року № 172/332 передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 25 (двадцять п`ять) років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Кайсарова, 7/9 у Голосіївському районі м. Києва, розміром 7,7001 (сім цілих і сім тисяч одна десятитисячна) га для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель і виробничих споруд майнового комплексу у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 даного договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності.

Згідно з пунктом 2.2 зазначеного договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 (одна ціла і п`ять десятих) відсотка від її нормативної грошової оцінки. У випадку, коли будівлі, споруди або їх частина здаються в оренду іншим суб`єктам, орендна плата встановлюється у розмірі 4 (чотирьох) відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частин.

За змістом пункту 2.3 даного договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п`ять цього договору. Пунктом 5 Договору встановлено, що орендодавець має право у односторонньому порядку (шляхом надсилання Орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок зміни у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

07 лютого 2017 року позивачем подано контролюючому органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, де визначено річну суму орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:286:000 у розмірі 1 405 057,52 грн та 36 966,55 грн.

Таким чином позивачем визначено річну суму плати за землю за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:286:000 за 2017 рік у розмірі 1 442 024,07 грн.

15 лютого 2018 року ПАТ АТП 13058 подано контролюючому органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік, де визначено річну суму орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:286:000 у розмірі 1 422 539,05 грн та 13 645,28 грн.

Позивачем визначено річну суму плати за землю за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:286:000 за 2018 рік у розмірі 1 436 184,33 грн.

При здійснені таких розрахунків ПАТ АТП 13058 використано Довідку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № Ю-23549/2016 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки №470 від 03 листопада 2016 року.

У вказаній довідці зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Кайсарова , 7/9 складала 45 056 051,19 грн.

Водночас згідно інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві від 24 червня 2019 року №8-26-0.10-3306/2-19, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05 грудня 2018 року №6456/86-18 та інформації наданої Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24 червня 2018 року №05716-11883 за період з 01 січня 2017 року по 16 липня 2018 року становила 137 547 113,06 грн, з 17 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 206 320 669,59 грн.

Згідно статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (ч. 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

- розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років;

- розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1, 3 статті 23 Закону №1378-IV).

Частиною 7 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за №1647/29777, було затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок №489), який визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Порядок № 489 є чинним нормативно-правовим актом, застосування якого є обов`язковим для територіальних органів Держгеокадастру при наданні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, та який в силу вимог чинного законодавства визначає процедуру проведення нормативно грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.

У примітці до Додатку № 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

В подальшому Міністерством аграрної політики та продовольства видано Наказ №162 від 27 березня 2018 року «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10 квітня 2018 року за № 432/31884, який набрав чинності з 17 липня 2018 року, яким внесені зміни до Додатку № 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, та встановлено, що для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що видача витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки не передбачає можливість вибору суб`єктом владних повноважень на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки відповідача при оформленні даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки. Визначення у витязі коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) є обов`язковим і розмір цього коефіцієнту має відповідати Порядку № 489.

Законодавством чітко регламентовано питання застосування починаючи з 01 січня 2017 року при формуванні витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0 (а з 17 липня 2018 року Кф із значенням - 3,0) у випадках, коли з будь-яких причин у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), затверджений наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306.

Фактично у 2017 та 2018 роках розрахунок плати за землю мав бути здійснений на підставі витягу з нормативної грошової оцінки землі, сформованому у 2017 та 2018 роках, відповідно.

Застосування позивачем довідки, сформованої у 2016 році, при розрахунку орендної плати за 2017 та 2018 роки при подачі податкової декларації з плати за землю, є безпідставним з огляду на приписи Податкового кодексу України.

Станом на подання декларацій у ГУ Держгеокадастру у м. Києві була відсутня інформація щодо коду Класифікації видів цільового призначення земельної ділянки позивача.

Зі змісту положень статті 23 Закону України «Про Державний земельний кадастр», пунктів 117, 118, 138 Порядку № 1051, вбачається, що внесення змін до відомостей про земельну ділянку щодо кодів цільового призначення можливе при надходженні до Державного кадастрового реєстратора від власника чи користувача земельної ділянки заяви про внесення змін до відомостей про неї за формою згідно з додатком 12 до Порядку, електронного документа з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель.

Однак заява про внесення змін до відомостей про земельні ділянки та електронний документ з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки до Державного кадастрового реєстратора від користувача земельної ділянки не надходила.

З огляду на відсутність у відомостях Державного земельного кадастру даних щодо коду Класифікації видів цільового призначення земель (Кф) щодо земельної ділянки позивача, ГУ Держгеокадастру у місті Києві було сформовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту функціонального використання Кф -3,0.

Контролюючий орган вірно зазначив, що враховуючи коефіцієнт функціонального використання нормативна грошова оцінка земельної ділянки в період з 01 січня 2017 року по 16 липня 2018 року становила 137 547 113,06 грн, а з 17 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 206 320 669,59 грн, а не 45 056 051,19 грн, як про це зазначає позивач.

Колегія суддів наголошує, що у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі №640/22728/21, яка набрала законної сили, встановлено правомірність нарахування позивачу податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 6 130 254,81 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, сума податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 6 130 254,81 грн, є підтвердженою та перегляду чи скасуванню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов`язання - 6 130 254,81 грн винесено податковим органом правомірно, із застосуванням показників, які зазначені у витягу, які діяли на час проведення перевірки, з урахуванням чинного законодавства України у сфері формування та видачі витягів, а також норм, які регулюють порядок справляння та нарахування податку на землю і орендної плати.

Згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 статті 123 ПК України, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (п. 123.2 статті 123 ПК України).

Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 109.1 статті 109 ПК України).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Вказані положення чинного податкового законодавства визначають вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень, а тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 520/9294/21.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в 2017 році та в 2018 році подані декларації з плати за землю, якими платник податків самостійно визначив річні суми грошових зобов`язань, що підлягають сплаті до бюджету.

При цьому, надані позивачем пояснення з приводу здійснення розрахунків ПАТ АТП 13058 на підставі довідки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № Ю-23549/2016 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 470 від 03 листопада 2016 року, не спростовують встановлених контролюючим органом обставин, що позивач діяв у спірних правовідносинах нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Суд першої інстанції вірно вказав, що у 2017-2018 роках розрахунок плати за землю мав бути здійснений на підставі витягу з нормативної грошової оцінки землі, сформованому у 2017 та 2018 роках, відповідно, тому у контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до положень пункту 123.2 статті 123 ПК України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25 форми «Р», яким визначено ПАТ АТП 13058 суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмір 7 662 818,51 грн, що складається із податкового зобов`язання 6 130 254,81 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 1 532 563,70 грн є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АТП 13058» - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 14.04.2025.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова