Ухвала від 02.07.2025 по справі 320/11116/23

УХВАЛА

02 липня 2025 року

м. Київ

справа №320/11116/23

адміністративне провадження №К/990/27705/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Ханової Р. Ф.,

суддів Бившевої Л. І., Гончарової І. А.,

перевіривши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства АТП 13058

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року

у справі № 320/11116/23

за позовом Публічного акціонерного товариства АТП 13058

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства АТП 13058 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 320/11116/23.

Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункти 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України без врахування висновків у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі №520/22838/23, від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21, від 23 січня 2024 року у справі №160/17160/21, від 23 вересня 2024 року у справі №520/10963/21. Скаржник, вважає за необхідне відступити від висновків, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №160/10137/19, від 1 квітня 2021 року у справі №160/8847/19, від 7 грудня 2020 року у справі №817/1795/17, від 27 січня 2020 року у справі №804/886/18, від 12 липня 2021 року у справі №640/9862/20. Крім того, скаржник посилається на порушення норм процесуального права.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.

Верховний Суд зазначає, що у разі оскаржень рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які б слугували підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Щодо посилання скаржника, як на підставу для оскарження на порушення норм процесуального права, Суд зазначає, що у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Таким чином, частина друга статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Крім того, суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях, вказуючи про правомірність податкового повідомлення-рішення відповідача від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25 форми «Р», застосували «принцип преюдиції», визначений частиною четвертою статті 78 КАС України, та визнали право податкового органу на прийняття нового податкового повідомлення-рішення ( в частині податкового зобов`язання, яке вже було предметом судового оскарження), а також правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України (не були предметом судового оскарження).

Підстави касаційного оскарження мають узгоджуватися з мотивами та висновками судів попередніх інстанцій, зокрема, в частині податкового зобов`язання, підстави мають стосуватися дотримання судами норм процесуального права (частина четверта статті 78 КАС України), а в частині штрафних (фінансових) санкцій - правильного застосування пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до Кодексу адміністративного судочинства України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки, шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 243, 330, 332 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства АТП 13058 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 320/11116/23 - залишити без руху, надавши скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає

СуддіР. Ф. Ханова

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова