Постанова від 30.07.2025 по справі 320/11116/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 липня 2025 року

справа №320/11116/23

адміністративне провадження № К/990/27705/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Гончарової І. А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства АТП 13058

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року (суддя - Горобцова Я. В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року (судді: Кучма А. Ю., Аліменко В. А., Бєлова Л. В.)

у справі №320/11116/23

за позовом Публічного акціонерного товариства АТП 13058

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Рух справи

06 вересня 2023 року до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства АТП 13058 (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Головного управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС України), (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкового органу від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25, яким платнику податків визначено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмір 7662818,51 грн, що складається із податкового зобов`язання 6130254,81 грн та штрафних (фінансових) санкцій -1532563,70 грн, з мотивів протиправності його прийняття.

02 жовтня 2024 року рішенням Київського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

27 червня 2025 року Товариство, позивач у справі, подало до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені рішення судів попередніх інстанцій.

15 липня 2025 року ухвалою Верховного Суду, з урахуванням виконання ухвали цього суду від 02 липня 2025 року, якою касаційну скаргу Товариства залишено без руху, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувані матеріали справи з Київського окружного адміністративного суду.

Одночасно із відкриттям провадження у справі Верховний Суд задовольнив заяву Товариства та зупинив дію рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі №320/11116/23 до розгляду справи Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

28 липня 2025 року справа №320/11116/23 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі було оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункти 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що доводи касаційної скарги підлягають перевірці під час касаційного перегляду справи.

Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі №320/11116/23 повністю та передати справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

23 липня 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив представника відповідача на касаційну скаргу позивача в якому він просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року залишити без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Обставини справи

Суди попередніх інстанцій установили, що податковий орган у квітні 2021 року провів документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за наслідком якої складено акт перевірки від 22 квітня 2021 року № 33019/Ж5/26-15-07-03-05.

Актом перевірки встановлено порушення Товариством підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 та пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем орендної плати за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 6 356 172,10 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 2 711 007,46 грн та за 2018 рік на суму 3 645 164,64 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов встановивши, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 7,7001 га, кадастровий номер 8000000000:079:286:0004, згідно інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві від 24 червня 2019 року №8-26-0.10-3306/2-19, від 02 липня 2020 року №8-26-0.10-2602/2-20, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05 грудня 2018 року №6456/86-18 та інформації наданої Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської Державної адміністрації) від 24 червня 2019 року №05716-11883 за період з 01 липня 2017 року по 16 липня 2018 року становила 137 547 113,06 грн, з 17 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 206 320 669,59 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2021 року № 37024/0703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 6 130 254,81 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3 065 127,40 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року у справі № 640/22728/21 задоволено адміністративний позов Товариства до податкового органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року у справі № 640/22728/21 скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2021 року № 37024/0703 в частині нарахування податкового зобов`язання в розмірі 6 130 254,81 грн та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року залишено без змін.

На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року, керівник податкового органу виніс податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25, яким визначено Товариству суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмір 7 662 818,51 грн, що складається із податкового зобов`язання в сумі 6 130 254,81 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 1 532 563,70 грн.

Висновки судів попередніх інстанцій

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що апеляційний суд у постанові від 05 жовтня 2022 року по справі № 640/22728/21, яка набрала законної сили, встановив правомірність нарахування позивачу податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 6 130 254,81 грн. У контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до положень пункту 123.2 статті 123 ПК України.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та здійснив апеляційний перегляд з огляду на положення підпунктів 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пунктів 285,1, 285.2 статті 285, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3 статті 287, пунктів 288.1, 288.2, 288.3, 288.4, 288.7 статті 288 ПК України, частину 2 статті 20, частину 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції висновувалася на наявності у цій справі обставин, які не потребують доказування, а саме на тому, що у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі №640/22728/21, яка набрала законної сили, встановлено правомірність нарахування позивачу податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 6 130 254,81 грн.

Відповідно до вимог частини третьої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, сума податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 6 130 254,81 грн, є підтвердженою та перегляду чи скасуванню не підлягає.

Суди попередніх інстанцій акцентували на тому, що позивач в 2017 році та в 2018 році подав декларації з плати за землю, якими самостійно визначив річні суми грошових зобов`язань, що підлягають сплаті до бюджету.

Суди вказали, що у 2017-2018 роках розрахунок плати за землю мав бути здійснений на підставі витягу з нормативної грошової оцінки землі, сформованому у 2017 та 2018 роках відповідно, тому у контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до положень пункту 123.2 статті 123 ПК України.

За таких обставин колегія суддів суду апеляційної інстанції погодилася з висновками суду першої інстанції щодо правомірності застосування штрафних фінансових санкцій.

Висновки Верховного Суду

Звертаючись до Верховного Суду, позивач підставою для оскарження рішень судів попередніх інстанцій визначив пункти 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що податкове повідомлення - рішення, яке є предметом оскарження у цій справі, прийняте за результатами судового оскарження, про що безпосередньо в ньому зазначено, враховуючи принцип правової визначеності, як складову конституційного принципу правовладдя, обов`язковість судових рішень, застосовану належним чином судами попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначає, що повторний судовий перегляд правомірності визначення грошового зобов`язання орендної плати з юридичних осіб у сумі 6 130 254,81 грн є неможливим (том 1 аркуш справи 19).

Жодні із заявлених позивачем підстав стосовно грошового зобов`язання у цій справі є неприйнятними.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 532 563,70 грн.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Заявник касаційної скарги зазначив підставою касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 цього КАС України стосовно застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України.

Касаційна скарга містить посилання на порушення апеляційним судом пункту 123.2 статті 123 ПК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі 520/22838/23, від 03 серпня 2023 року у справі 520/22505/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21, від 23 січня 2024 року у справі №160/17160/21, від 23 вересня 2024 року у справі 520/10963/21, за якими необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Первісно застосований контролюючим органом штраф у розмірі 50 відсотків визнаний судом апеляційної інстанції протиправним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі №640/22728/21.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1532563,70 грн , відповідач правовою підставою зазначив пункт 123.2 статті 123 ПК України, розмір 25 відсотків від визначеної (донарахованої) суми грошового зобов`язання, доказом складу податкового правопорушення наведений акт перевірки від 22 квітня 2021 року № 33019/Ж5/26-15-07-03-05, який не утримує в собі інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність.

Постановою Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі №520/22838/23 справа скерована на новий судовий розгляд, відтак покликання на формування остаточної правової позиції у цій справі позивачем не доведено.

В постановах Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21, від 23 вересня 2024 року у справі 520/10963/21 сформований правовий висновок щодо правозастосування пункту 124.3 статті 124 ПК України, а у постанові від 23 січня 2024 року у справі №160/17160/21 щодо пункту 124.2 цієї статті. Жодного посилання на наявність правового висновку Верховного Суду стосовно пункту 123.2 статті 123 ПК України наведені заявником касаційної скарги постанови не утримують.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, обґрунтування позивачем заявлених вимог, підстав, з яких суди відмовили у задоволені позовних вимоги, а також доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ключовими питаннями під час касаційного перегляду справи в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій є: 1) умови притягнення до фінансової відповідальності у підвищеному розмірі штрафних санкцій відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України; 2) обов`язок податкового органу під час позапланової, виїзної, документальної перевірки встановлювати умисел платника податків; 3) перевірка висновків судів про наявність в діях позивача складу правопорушення за встановлених у справі обставин.

Вирішуючи перше ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Стаття 123 ПК України в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, встановлює зокрема штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Так, згідно з пунктом 123.1. цієї статті, серед іншого передбачено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 123.2. цієї статті діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених зокрема пунктами 123.2-123.5 статті 123 цього кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

Обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 123.2 статті 123 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Вирішуючи друге ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки (наприклад постанова Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19).

За змістом ПК України подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання платником податків своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо вини, підтверджують наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього кодексу.

Відсутність в акті перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на переконання колегії суддів, вказують на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України.

Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 та пункту 286.4 статті 286 ПК України. Також зазначено, що висновки акта зроблено на підставі наявної інформації в контролюючому органі, а також зібраної в межах організації та проведення цієї перевірки у тому числі представленої платником податків та результатів її опрацювання, яка свідчить про умисне діяння направлене на порушення податкового законодавства. При цьому в акті перевірки відсутні будь-які висновки щодо наявності умислу в діях платника податків, а також посилання на обставини, які вказують на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм ПК України.

Однак, колегія суддів повторно звертає увагу, що такі обставини не зазначені в акті перевірки, як і не зазначено, що діяння позивача у зв`язку з такими обставинами підлягають кваліфікації як умисні.

Вирішуючи третє ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Позивач зазначає про відсутність правових підстав для притягнення його до відповідальності взагалі. Разом із тим під час прийняття податкового повідомлення-рішення 9 листопада 2022 року податковий орган змінив кваліфікацію. Суд зазначає, що при наявності правильно визначеного грошового зобов`язання, кваліфікаційна ознака відповідачем не доведена.

Обставини, на які посилався контролюючий орган під час судового розгляду справи, щодо наявності в діях позивача умислу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідно, такі обставини не можуть свідчити про те, що платник податків цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Таким чином, відсутні підстави для юридичної кваліфікації діяння позивача як такого, за яке відповідальність передбачена пунктом 123.2 статті 123 ПК України.

На переконання колегії суддів, за умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки та обставин справи, платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України, а тому до нього мали бути застосовані штрафні санкції у сумі 635 617 грн 48 коп., за ставкою 10 відсотків.

Наклавши штрафні санкції із застосуванням більшої ставки (25 відсотків), відповідач необґрунтовано завищив суму штрафних санкцій в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні на 919 538,22 грн (1532563,70 грн - 613025,48 грн).

Колегія суддів вважає, що за встановлених у цій справі обставин відсутні перешкоди для скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу, оскільки це пов`язано із застосуванням помилкової ставки штрафу внаслідок безпідставної кваліфікації діяння як умисного. За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків.

Часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.

Згідно зі статтею 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки обставини у справі встановлені з достатньою повнотою і відсутні заперечення сторін щодо таких, але судові рішення ухвалені частково з неправильним застосуванням норм матеріального права, такі підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2022 року в межах застосування штрафних санкцій в сумі 919538,22 грн.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України). При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

З урахуванням результату касаційного перегляду задоволенню підлягають позовні вимоги на загальну суму 919538,22 грн, що становить 12 % від заявлених позовних вимог (7662818,51 грн), відповідно, у такій пропорції має бути здійснений розподіл судових витрат на сплату судового збору у цій справі.

Позивач у цій справі згідно з платіжними дорученнями сплатив судовий збір в загальній сумі 120 780 грн, а саме: за подання позовної заяви - 26840 грн, апеляційної скарги - 40260 грн, касаційної скарги - 53680 грн, отже 12 % від цієї суми складає 14493,6 грн, що підлягають відшкодуванню на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 139, 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства АТП 13058 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі №320/11116/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25 в сумі штрафних (фінансових) санкцій 919538,22 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства АТП 13058 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25 в сумі штрафних (фінансових) санкцій 919538,22 грн.

Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2022 року №31100/26-15-07-03-01-25 в сумі штрафних (фінансових) санкцій 919538,22 грн.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі №320/11116/23 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Публічного акціонерного товариства АТП 13058 (код ЄДРПОУ 05475147, адреса: 03022, Україна, м. Київ, вул. Кайсарова, 7/9) судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги в сумі 14493 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто три) гривні 60 копійок.

Поновити дію рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року в частині залишеній постановою Верховного Суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

І. А. Гончарова