Рішення

від 21.12.2007 по справі 9/586

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/586

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.07                                                                                 Справа № 9/586.

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕКС», м. Харків

до Закритого акціонерного товариства «Троїцький маслоробний завод», смт. Троїцьке Луганської області

про повернення майна та відшкодування збитків у розмірі 117 грн. 75 коп.

в присутності представників:

від позивача – Слюсаревський М.М., дов. б/н від 24.09.07,

від відповідача – не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені позовні вимоги про:

·          зобов'язання відповідача, ЗАТ «Троїцький МРЗ», повернути позивачу, ТОВ «АТЕКС», майно, передане на відповідальне зберігання,

·          стягнення з відповідача збитків, понесених позивачем у зв'язку з невиконанням умов договору (вартість проїзних документів в сумі 117,75 грн.).

Відзивом на позовну заяву, наданому у судовому засіданні, відповідач з позовом не погоджується, посилаючись на невідповідність позовних вимог фактичним обставинам справи.

Між позивачем та відповідачем було укладено 01.04.04р. два господарських договори. За умовами першого за реєстр. № 62 придбавався та поставлявся сир «Російський»у кількості 82 тис. тн., а за другим, реєстр. № 72, відповідач взяв на відповідальне зберігання продукцію, а не спірне майно. Це підтверджується платіжними дорученнями, згідно з якими позивач сплачував обумовлену винагороду за належне зберігання продукції (сиру) та товарними накладними щодо прийому-передачі продукції з відповідального зберігання відповідачу.

В обгрунтування позовних вимог позивач виклав наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір відповідального зберігання від 01.04.04р., за яким позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання наступне майно (обладнання):

·          пастеризаційна охолоджувана установка ОКЛ-25 загальною вартістю 100 000 грн.,

·          прес сирний Е80ПГ у кількості 7 шт. загальною вартістю 175 000 грн.,

·          танк молочний Я1ОСВ 6,3 –4 шт. загальною вартістю 100 000 грн.,

·          очищувач молока 5ТЧ загальною вартістю 12 500 грн.,

·          очищувач молока 5 тн/год –2 шт. загальною вартістю 30 000 грн.,

·          підігрівач трубчатий 15 тн/год вартістю 12 500 грн.,

·          підігрівач трубчатий 10 тн/год вартістю 10 000 грн.,

·          підігрівач трубчатий 5 тн/год вартістю 8 333,34 грн.,

Всього обладнання на відповідальне зберігання було передано на суму 448 333,34 грн. за актом прийому-передачі від 08.04.04р., воно обліковувалося у відповідача на позабалансовому рахунку 0023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні»згідно з довідкою, наданою відповідачем.

28.07.05р. сторони уклали додаткову угоду до договору, згідно з якою продовжили строк зберігання до 30 квітня 2007 року.

15 березня 2007 року листом № Х-ТР позивач заявив про повернення спірного  майна у строк до 24 березня 2007 року та попросив відповідача підготувати майно для передачі і забезпечити своїх представників для участі у передачі, однак відповідач не повернув спірне майно.

Позивач вдруге направив вимогу про повернення майна листом № Х-ТР-1 від 27 червня 2007 року з повідомленням про вивіз майна 10 липня 2007 року, однак представника позивач в обумовлений день на територію підприємства не допустили та усно відмовили у видачі майна.

Оцінивши обставини справи у їх сукупності, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій»суди при здійсненні правосуддя повинні забезпечувати на засадах верховенства права захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суть правовідносин за цим спором зводиться до того, чи передавалося спірне обладнання за договором відповідального зберігання від 01.04.04р. та чи правомірно позивач вимагає від відповідача повернення спірного майна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір відповідального зберігання від 01.04.04р., за яким позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти на відповідальне зберігання наступне майно (обладнання):

·          пастеризаційна охолоджувана установка ОКЛ-25 загальною вартістю 100 000 грн.,

·          прес сирний Е80ПГ у кількості 7 шт. загальною вартістю 175 000 грн.,

·          танк молочний Я1ОСВ 6,3 –4 шт. загальною вартістю 100 000 грн.,

·          очищувач молока 5ТЧ загальною вартістю 12 500 грн.,

·          очищувач молока 5 тн/год –2 шт. загальною вартістю 30 000 грн.,

·          підігрівач трубчатий 15 тн/год вартістю 12 500 грн.,

·          підігрівач трубчатий 10 тн/год вартістю 10 000 грн.,

·          підігрівач трубчатий 5 тн/год вартістю 8 333,34 грн.,

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Матеріали справи містять акт прийомки-передачі спірного обладнання, датований 08.04.04р. (а.с. 22), однак відповідач у судовому засіданні 16.11.07р. звернув увагу суду на те, що у даті підписання цього акту (8 квітня 2004р.) зроблено виправлення останньої цифри на цифру «4»ручкою. За таких обставин, вважає відповідач, вказаний акт не є належним доказом щодо фактичної передачі спірного майна за спірним договором, тому вимоги щодо його повернення є необґрунтованими.

За письмовими поясненнями позивача, наданими у судовому засіданні 21.12.07р., при виготовленні спірного акту була допущена технічна помилка, а саме, замість цифри «2004», яка мала вказувати рік його складання та підписання, працівник, що готував проект документу, поставив цифру «2003», у зв'язку з чим цифру було виправлено.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Після укладення спірного договору сторони укладали додаткові угоди до нього, якими продовжували його дію, а саме, додатковою угодою від 20.10.04р. дію договору було продовжено до 30.07.05р., а додатковою угодою від 28.07.05р. –до 30.04.07р., при цьому, зазначене виправлення не ставилося сторонами під сумнів.

У період дії спірного договору відповідач надавав позивачу довідки, у яких перелічувалось спірне обладнання, яке обліковувалося у відповідача на за балансовому рахунку 0023 «матеріальні цінності на відповідному зберіганні». Копії цих довідок містяться у матеріалах справи, на довідках відсутні дати підписання, однак  із розташування відбитків печатки, підписів директора і головного бухгалтера, вбачається, що це не дві копії однієї і тієї ж довідки, а головне, довідки підтверджують факт перебування спірного майна на відповідальному зберіганні у ЗАТ «Троїцький МРЗ».

Крім того, матеріали справи містять копію листа директора ЗАТ «Троїцький МРЗ»на ім'я голови Правління АКБ «Базіс», вих. № 50 від 19.04.04р., відповідно до якого ЗАТ «Троїцький МРЗ»підтвердило наявність у нього спірного майна. Те, що мова йде саме про спірне майно, свідчить відповідь АКБ «Базіс»від 20.12.07р. за № 8-04/3056 на лист позивача, копія договору застави № 42 від 27.04.05р. з додатком № 1 до нього щодо переліку спірного обладнання.

Доказом знаходження спірного майна у ЗАТ «Троїцький МРЗ»саме у 2004 році є й договори добровільного страхування майна № 43Б від 26.10.04р., № 35Б від 27.04.05р., копії яких містяться у матеріалах справи.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що спірний акт прийому-передачі не міг існувати у 2003 році, адже сам договір зберігання був укладений та підписаний лише у квітні 2004 року.

Враховуючи наявність у матеріалах справи прямих та непрямих доказів щодо фактичної передачі спірного майна на відповідальне зберігання за договором від 01.04.04р. та його перебування у відповідача, суд вважає доведеним з боку позивача факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань протягом строку дії спірної угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Судом встановлено, що15 березня 2007 року листом № Х-ТР позивач заявив про повернення спірного  майна у строк до 24 березня 2007 року та попросив відповідача підготувати майно для передачі і забезпечити своїх представників для участі у передачі, однак відповідач не повернув спірне майно.

Позивач вдруге направив вимогу про повернення майна листом № Х-ТР-1 від 27 червня 2007 року з повідомленням про вивіз майна 10 липня 2007 року, однак представника позивач в обумовлений день на територію підприємства не допустили та усно відмовили у видачі майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За таких обставин суд вважає, що позивач правомірно вимагає від відповідача повернення спірного майна, і ця вимога підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення збитків у розмірі 117,75 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено у п. 1 роз'яснення ВАСУ від 04.03.98р. № 02-5/78 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України до інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Таким чином, у суду відсутні законні підстави для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків, понесених позивачем у зв'язку з відрядженням та  сплатою вартості проїзних документів представнику позивача у розмірі 117,75 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

При подачі позову за немайновим спором платіжним дорученням № 608 від 18.10.07р. позивачем сплачено державне мито у розмірі 2 785,0 грн., що значно перевищує розмір держмита, встановлений чинним законодавством, тому зайво сплачене державне мито підлягає поверненню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача стягуються судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні за згодою представника позивача була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 –85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати відповідача, ЗАТ «Троїцький МРЗ», 92100, Луганська обл., смт. Троїцьке, вул. Чкалова, 22, код 21780893, повернути позивачу, ТОВ «АТЕКС», 61058, м. Харків, вул. Данилевського, б. 17, к. 17, код 32135041, майно, передане на відповідальне зберігання:

·          пастеризаційна охолоджувана установка ОКЛ-25 загальною вартістю 100 000 грн.,

·          прес сирний Е80ПГ у кількості 7 шт. загальною вартістю 175 000 грн.,

·          танк молочний Я1ОСВ 6,3 –4 шт. загальною вартістю 100 000 грн.,

·          очищувач молока 5ТЧ загальною вартістю 12 500 грн.,

·          очищувач молока 5 тн/год –2 шт. загальною вартістю 30 000 грн.,

·          підігрівач трубчатий 15 тн/год вартістю 12 500 грн.,

·          підігрівач трубчатий 10 тн/год вартістю 10 000 грн.,

·          підігрівач трубчатий 5 тн/год вартістю 8 333,34 грн.,

3. У задоволенні вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 117,75 грн. відмовити.

4. Стягнути з відповідача, ЗАТ «Троїцький МРЗ», 92100, Луганська обл., смт. Троїцьке, вул. Чкалова, 22, код 21780893, на користь позивача, ТОВ «АТЕКС», 61058, м. Харків, вул. Данилевського, б. 17, к. 17, код 32135041, судові витрати пропорційно задоволеним вимогам в сумі 144,0 грн., у т.ч. держмито –85,0 грн., інформаційні витрати –59,0 грн.

5. Повернути позивачу, ТОВ «Атекс», 61058, м. Харків, вул. Данилевського, б. 17, к. 17, код 32135041, з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито платіжним дорученням № 608 від 18.10.07р. у розмірі 2 497,00 грн.

Підставою для повернення зайво сплаченого мита є це рішення, підписане суддею та скріплене печаткою суду.

Рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 26.12.07р.

Суддя                                                            А.Г.Ворожцов