Постанова

від 07.02.2008 по справі 9/586

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/586

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.02.2008  року                                                                      Справа № 9/586

      Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді:                    Журавльової Л.І.

суддів:                                        Бойченка К.І.

                                                            Єжової С.С.

За участю секретаря

судового засідання:                Міхальчук О.А.

та

представників сторін:

від позивача:                          Базилевич Г.І., довіреність №б/н від 24.09.07,

                                              представник за довіреністю від ТОВ „АТЕКС”;  

від відповідача:                      Могірєв В.М., паспорт серії ЕК №640758,

                                              виданий Троїцьким РВ УМВС України

                                            в Луганській області від 24.12.97, директор ЗАТ

                                             „Троїцький маслоробний завод”;

                                              Басистий М.В., довіреність №б/н від 12.11.07,

                                             представник за довіреністю від ЗАТ „Троїцький

                                              маслоробний завод”;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги:                    Закритого акціонерного товариства „Троїцький маслоробний завод”, смт.Троїцьке Луганської

                                              області                                                 

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  21 грудня 2007 року  

у справі                                        №9/586 (суддя Ворожцов А.Г.)

за позовом:                                        Товариства з обмеженою відповідальністю

                                             „АТЕКС”, м.Харків                                                                                              

до відповідача:                              Закритого акціонерного товариства „Троїцький маслоробний завод”, смт.Троїцьке Луганської

                                              області

про                                         повернення майна та відшкодування збитків у

                                              розмірі 117 грн. 75 коп.

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „АТЕКС” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Троїцький маслоробний завод” про повернення майна, переданого на відповідальне зберігання та стягнення з відповідача збитків у сумі 117 грн. 75 коп..  

Рішенням господарського суду Луганської області від 21 грудня 2007 року  у справі №9/586 (суддя Ворожцов А.Г.) позов задоволено частково.

Зобов'язано Закрите акціонерне товариство „Троїцький маслоробний завод”  повернути ТОВ “АТЕКС” майно, передане на відповідальне зберігання: пастеризаційна охолоджувана установка ОКЛ-25 загальною вартістю 100 000 грн., прес сирний Е80ПГ у кількості 7 шт. загальною вартістю 175 000 грн., танк молочний Я1ОСВ 6,3 –4 шт. загальною вартістю 100 000 грн., очищувач молока 5ТЧ загальною вартістю 12 500 грн., очищувач молока 5 тн/год –2 шт. загальною вартістю 30 000 грн., підігрівач трубчатий 15 тн/год вартістю 12 500 грн., підігрівач трубчатий 10 тн/год вартістю 10 000 грн., підігрівач трубчатий 5 тн/год вартістю 8 333,34 грн.,

У задоволенні вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 117 грн. 75 коп. відмовлено.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Троїцький маслоробний завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЕКС”                                судові витрати пропорційно задоволеним вимогам в сумі 144,0 грн., держмито –85 грн. 00 коп., інформаційні витрати –59 грн. 00 коп.

        Повернуто ТОВ “АТЕКС” з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито платіжним дорученням №608 від 18.10.07  у розмірі 2 497грн.           00 коп.

Рішення господарського суду Луганської області мотивовано наступним.

Згідно договору від 01.04.04 на відповідальне зберігання  позивачем було передано майно на суму 448 333,34 грн. за актом прийому-передачі від 08.04.04, яке обліковувалося у відповідача на позабалансовому рахунку 0023 “Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні”.  

Після укладення спірного договору сторони укладали додаткові угоди до нього, якими продовжували його дію, а саме, додатковою угодою від 20.10.04  дію договору було продовжено до 30.07.05, а додатковою угодою від 28.07.05 –до 30.04.07.   

Місцевим господарським судом зазначено, що доказом знаходження спірного майна у ЗАТ “Троїцький МРЗ” саме у 2004 році є договори добровільного страхування майна №43Б від 26.10.04, №35Б від 27.04.05.

Відповідно до ст.953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Позивачем було двічі направлено до відповідача вимогу про повернення майна листом №Х-ТР-1 від 27 червня 2007 року з повідомленням про вивіз майна 10 липня 2007 року.  

Господарським судом Луганської області зроблено висновок, що позивач правомірно вимагає від відповідача повернення спірного майна, і ця вимога підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення збитків у розмірі 117 грн. 75 коп. місцевим господарським судом з посиланням на ст.44 ГПК України та п.1 роз'яснення ВАСУ від 04.03.98 №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зроблено висновок, що у суду відсутні законні підстави для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків, понесених позивачем у зв'язку з відрядженням та  сплатою вартості проїзних документів представнику позивача у розмірі 117 грн. 75 коп..

Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 21.12.07 у справі №9/586 Закрите акціонерне товариство „Троїцький маслоробний завод” звернулось з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду  від 21.12.07 у справі №9/586 про повернення майна та відшкодування збитків, постановити нове рішення, яким  відмовити у задоволенні позову про повернення майна та відшкодування збитків, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Заявником зазначено, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, оскільки висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Договір відповідального зберігання від 01.04.04, укладений виключно для встановлення умов зберігання та природних втрат при зберіганні молочної продукції, а саме: сиру „Російський”.

Заявник зазначив, що господарські відносини між підприємствами тривали постійно, при цьому, місячний товарообіг продукції становив близько 1000000 гривень, а тому дія договору відповідального зберігання від 01.04.04 постійно продовжувалася (додатковими угодами від 20.10.04 та 28.07.05) у зв'язку із тим, що вироблена продукція потребувала зберігання до повного відвантаження оплачених молочних виробів.

Твердження суду щодо прийняття на відповідальне зберігання обладнання перелічене у акті прийому-передачі є нікчемними так, як базуються на договорі, що не має відношення до матеріалів справи, оскільки сам акт прийому-передачі був складений 08.04.03 на рік раніше ніж договір на який посилається позивач, а виправлення виконане на акті містяться лише на одному екземплярі документа, при цьому воно не засвідчене підписами уповноважених на це осіб.

Відзивом на апеляційну скаргу №б/н від 29 січня 2008 року позивач зазначив, що вважає апеляційну скаргу ЗАТ „Троїцький маслоробний завод” необґрунтованою та зазначає, що наявними у справі документами (тобто копіями сторінок „Журналу реєстрації договорів по ЗАТ „Троїцький маслоробний завод”, копіями договору та додаткових угод тощо) підтверджується те, що між позивачем і відповідачем 01.04.04 було укладено договір відповідального зберігання товару, а також те, що цей договір, згідно обліку, який здійснював відповідач, отримав №25. За обліком позивача той самий договір про відповідальне зберігання від 01.04.04 не отримав індивідуального номеру і всюди зазначався та згадувався останнім як договір №б/н. Договору ж під №72 від 01.04.04 не існує, а тому, відповідач і не надав його суду.

Наявна у справі копія додаткової угоди від 28.07.05 є підтвердженням того, що дія договору відповідального зберігання б/н (№25) від 01.04.04 і після 30.07.05 була подовжена і тривала до 30.04.07.

Згідно умов договору  відповідального зберігання від 01.04.04 майно, яке виступало предметом зберігання, передавалось зберігачу в результаті однієї дії (передання), тобто одразу все.

Висновок про те, що майно(обладнання), яке задавалося на зберігання згідно договору від 01.04.04, передавалось у повному складі, згідно одного розпорядчого документу, одразу усе і на весь період дії договору та не могло передаватись партіями, передача кожної з яких, згідно правил обліку має оформлюватись окремим документом, випливає також з положення п.1.1 договору, у якому встановлено, що товари на зберігання передані ....на підставі акту прийому-передачі.

Оскільки у договорі встановлено лише один спосіб передання майна на зберігання і такий спосіб передбачено для повернення його зі зберігання, а саме: на підставі акту прийому-передачі, причому, договір не містить положень про можливість передання майна частками (партіями), тому можна зробити висновок, що майно, яке здавалося на зберігання згідно договору від 01.04.04, передавалось на підставі одного розпорядчого документу, одразу усе та на весь період дії договору.

Твердження відповідача про те, що згідно умов договору від 01.04.04 передбачалась періодична заміна майна, яке знаходилось на відповідальному зберіганні і, що операції з такої заміни могли оформлятись багатьма документами (товарними накладними) є хибним і безпідставним, оскільки не ґрунтується на положеннях зазначеного договору та зроблено з ігноруванням приписів статті 213 ЦК України про тлумачення правочинів.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.01.08 у справі №9/586 для розгляду апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства „Троїцький маслоробний завод” на рішення господарського суду Луганської області від 21 грудня 2007 року у справі №9/586 призначено судову колегію у складі: Журавльової Л.І. – судді –головуючого,            суддів –Бойченка К.І., Єжової С.С.  

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10 січня 2008 року у справі №9/586 виправлено помилку в рішенні господарського суду Луганської області від 21.12.07 стосовно повернення зайво сплаченого державного мита.  

31.01.08  у судовому засіданні оголошено перерву на 07.02.08.

Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази   приймаються судом, якщо заявник обґрунтував  неможливість їх  подання суду  першої інстанції  з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від  08 січня 2008 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Троїцький маслоробний завод” слід задовольнити, рішення господарського суду Луганської області від 21 грудня 2007 року у справі №9/586 скасувати частково з  наступних підстав.

      Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

     Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

    Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

    Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

     Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинне виконуватись належним чином, відповідно до умов договору і вимог даного кодексу.

  Стаття 936 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором зберігання  одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй  другою стороною(поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує вимоги, стосовно повернення обладнання, посилаючись на договір відповідального зберігання від 01.04.04.

      Між Товариством з обмеженою відповідальністю „АТЕКС” та Закритим акціонерним товариством „Троїцький маслоробний завод” укладено договір відповідального зберігання від 01.04.04, за яким позивач передає, а відповідач приймає на відповідальне зберігання товар за актом прийому-передачі продукції.

Після укладення спірного договору сторони укладали додаткові угоди до нього, якими продовжували його дію, а саме: додатковою угодою від 20.10.04  дію договору було продовжено до 30.07.05, а додатковою угодою від 28.07.05 –до 30.04.07.   

За умовами п.2.2 договору відповідального зберігання від 01.04.04 зберігач повинен надати власнику на час зберігання можливість оглядати товари, брати проби та приймати міри, які необхідні для забезпечення збереження товарів. Вказані умови не стосуються обладнання.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що при виявленні під час зберігання пошкодження товару, які виходять за межі звичайної порчі, зберігач зобов'язаний негайно скласти про це акт та в той же день повідомити власника, що також не може бути узгоджено по зберіганню обладнання.

Господарським судом зазначено, що доказом знаходження спірного майна у ЗАТ “Троїцький МРЗ” саме у 2004 році є договори добровільного страхування майна №43Б від 26.10.04, №35Б від 27.04.05, тоді як пунктом 1.7 спірного договору адреса складу зберігання не вказана.

     Відповідно до статті 937 Цивільного кодексу України договір зберігання  укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

    Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у  письмовій формі, незалежно  від  вартості  речі,  яка  буде  передана на зберігання.

    Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на  зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Посилання позивача в обґрунтування вимог на акт прийому-передачі товарів на відповідальне зберігання від 08 квітня 2004 року з виправленням дати не приймається судовою колегією, оскільки акт не містить посилання на договір від 01.04.04 та не містить помітки сторін про виправлення дати, що дає підстави робити висновок про передачу обладнання не за вказаним договором.

Позивачем не доведено суду перерахування коштів відповідачу за зберігання обладнання за умовами п.п.1.4, 1.5 договору від 01.04.04, що також підтверджує відсутність у відповідача зобов'язання за договором по відповідальному зберіганню спірного обладнання.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд при розгляді даної справи неповно з'ясував обставини справи і дійшов невірного висновку про доведеність позивачем обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог щодо повернення матеріальних цінностей.

Щодо стягнення збитків в сумі 117 грн. 75 коп. господарським судом Луганської області вірно, з посиланням на ст.44 Господарського процесуального кодексу України та п.1 роз'яснення ВАСУ від 04.03.98 №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у задоволенні вимог відмовлено, у зв'язку з тим, що вказані збитки не відносяться до сум, які підлягають оплаті особам, викликаним до суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з покладенням витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на позивача.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що    апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Троїцький маслоробний завод” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 21 грудня 2007 року у справі №9/586 скасуванню частково.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України   витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на Товариство з обмеженою відповідальністю „АТЕКС”.  

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, п.2 ст.103, ст.ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

                                            П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Троїцький маслоробний завод” на рішення господарського суду Луганської області від 21 грудня 2007 року у справі №9/586 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 21 грудня 2007 року у справі №9/586 скасувати частково.

3. У задоволенні позовних вимог про повернення майна, а саме:  пастеризаційної охолоджуваної установки ОКЛ-25 вартістю 100 000 грн.,           пресу сирного Е80ПГ у кількості 7 шт. загальною вартістю 175 000 грн., танку молочного Я1ОСВ 6,3 –4 шт. загальною вартістю 100 000 грн., очищувача молока 5ТЧ вартістю 12 500 грн., очищувача молока 5 тн/год –2 шт. загальною вартістю 30 000 грн., підігрівача трубчатого 15 тн/год вартістю 12 500 грн., підігрівача трубчатого 10 тн/год вартістю 10 000 грн., підігрівача трубчатого 5 тн/год вартістю 8 333,34 грн., відмовити.

4. У решті рішення господарського суду Луганської області від 21 грудня 2007 року у справі №9/586 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЕКС”, м.Харків, вул.Данилевського, буд.17, к.17, код ЕДРПОУ 32135041 на користь Закритого акціонерного товариства „Троїцький маслоробний завод”, пгт.Троїцьке Луганської області, вул.Чкалова, 22, код ЕДРПОУ 21780893 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 42 грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

       Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Л.І.Журавльова

Суддя                                                                      К.І.Бойченко

Суддя                                                                      С.С.Єжова

Надруковано 5 примірників:

1.          до справи

2.          до наряду

3.          позивачу

4.          відповідачу

5.          господарському суду Луганської області

Внесено 12.02.08