Ухвала

від 14.04.2025 по справі 320/46869/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 квітня 2025 року

Київ

справа № 320/46869/23

адміністративне провадження № К/990/13722/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №320/46869/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракшн» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена через підсистему «Електронний суд» 01.04.2025.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

За змістом касаційної скарги ГУ ДПС мотивує необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 04.12.2018 у справі № 813/6485/14, від 10.04.2020 у справі № 810/1221/16, від 05.01.2021 у справі № 804/828/16, від 29.01.2021 у справі № 801/9330/13-а, від 15.02.2022 у справі № 160/816/20, тим, що висновки у цих постановах сформовані щодо правовідносин, які регулювались Законом України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185/94-ВР), який втратив чинність 07.02.2019. Водночас, у цій справі застосуванню підлягали норми Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон №2473-VIII).

Суд звертає увагу, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що відкриття касаційного провадження на цій підставі можливе у тому випадку, коли скаржник обґрунтує, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.

Скаржник у касаційній скарзі не вказує, від якого саме висновку Верховного Суду він просить відступити, як і не наводить висновку щодо правильного застосування відповідної норми Закону №2473-VIII.

При цьому слід зазначити, що у постанові від 15.02.2022 у справі № 160/816/20, на висновки з якої, серед іншого, послались суди попередніх інстанцій, Верховний Суд аналізуючи, в тому числі, і норму частини четвертої статті 13 Закону №2473-VIII, виснував, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за імпортною операцією усуває відповідальність за правопорушення, скоєне в минулому, а тому має зворотну дію в часі та звільняє від відповідальності у вигляді пені. Більше того, у постанові від 16.05.2024 у справі № 380/17885/22 Верховний Суд за наслідками аналізу норм виключно Закону №2473-VIII дійшов висновку, що санкції, передбачені частиною п`ятою статті 13 Закону №2473-VIII, підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносин про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання. Враховуючи викладене, твердження скаржника про наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, на які послались суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, тільки з підстав внесення змін до законодавства є незмістовними. Верховний Суд вже виклав висновок щодо застосування положень Закону №2473-VIII в частині наслідків отримання висновку центрального органу з питань економічної політики відносин про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, який за своїм змістом є аналогічним до правозастосування, яке мало місце під час чинності Закону №185/94-ВР. Водночас, скаржник обґрунтованих доводів щодо відступу від такого висновку не наводить.

Доводи скаржника щодо незастосування судами приписів постанови Національного банку України від 24.02.2022 №18, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин, не обумовлені посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави.

Відсутнє посилання на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України і в частині приведеного скаржником обґрунтування незгоди з додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025.

Зі змісту додаткової постанови апеляційного суду слідує, що суд, керуючись встановленими критеріями визначення розміру витрат на правничу допомогу, зменшив заявлену до відшкодування суму з 1566590 грн до 40000 грн. Обґрунтовуючи свої висновки, суд застосовував низку висновків Верховного Суду, однак, у касаційній скарзі відсутнє обґрунтування неможливості або помилковості їх застосування.

У касаційній скарзі скаржник в загальному наводить витяги з постанов Верховного Суду, що стосуються питання розподілу витрат на правничу допомогу, проте, обґрунтування, в чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, а також, в якій частині висновки судів суперечать позиції Верховного Суду, касаційна скарга не містить. Приведене у касаційній скарзі обґрунтування не дає підстав вважати, що судом не враховано практику Верховного Суду у питанні розподілу судових витрат.

Зазначене у сукупності свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.

Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 та додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 320/46869/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракшн» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон