Постанова

від 03.04.2025 по справі 401/625/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2025 року м. Кропивницький

справа № 401/625/24

провадження № 22-ц/4809/629/25

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І. ,Чельник О.І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд»,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 січня 2025 року у складі головуючого судді Андріянової С. М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову, клопотання і ухвали суду першої інстанції.

11 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_2 , в якому просила:

- розірвати попередній договір купівлі-продажу квартири від 26 листопада 2021 року, укладений між ПАТ «ХК «Київміськбуд» (Майбутній Продавець) та ОСОБА_1 (Майбутній Покупець);

- стягнути з ПАТ «ХК «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 1 869 480, 90 грн внесеної передоплати за договором;

-стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 27 000 грн штрафу;

- стягнути з відповідачів на користь позивачки понесені нею судові витрати.

В позовній заяві зазначено, що позивачка планує понести витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 190000 грн (відповідні докази будуть надані разом з клопотанням про розподіл судових витрат).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_2 про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу та стягнення коштів, в порядку захисту прав споживачів.

Розірвано Попередній договір купівлі-продажу квартири від 26 листопада 2021 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (майбутній продавець) та ОСОБА_1 (майбутній покупець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченко Р. О., зареєстрований в реєстрі за №2031.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 1 869 480, 90 грн внесеної передоплати за договором.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф в розмірі 27000 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь держави судовий збір у розмірі 15 140 грн 00 коп.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що не розглядає вказане питання, оскільки позивачем не було виконано вимоги ч. 8 ст.141 ЦПК України.

23 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» представник позивачки адвокат Сичов А. Ю. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Згідно поданої заяви представник просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 109470, 30 грн, понесених витрат на правничу допомогу та стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 1576, 86 грн понесених судових витрат.

Заявник посилався на вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, якою визначено, що докази понесення судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вказав, що розмір витрат на правничу допомогу у даній справі складається з витрат на правничу допомогу, відповідно до Договору про надання правничої допомоги №09/02-24 від 09 лютого 2024 року, укладеного з адвокатом Сичовим А. Ю. Згідно умов вказаного договору, позивачці станом на день подачі цієї заяви надано послуг адвоката на суму 111047, 16 грн, що підтверджується наданими квитанціями. До вказаної заяви долучено договір про надання правничої допомоги №09/02-24 від 09 лютого 2024 року; рахунок від 11 лютого 2024 року; рахунок від 19 грудня 2024 року; квитанцію від 14 лютого 2024 року; квитанцію від 19 лютого 2024 року; акт приймання-передачі послуг від 20 грудня 2024 року (а.с.137-148 том 1).

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 січня 2025 року залишено без розгляду заяву представника позивачки - адвоката Сичова Антона Юрійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу та стягнення коштів, в порядку захисту прав споживачів.

Залишаючи без розгляду заяву представника позивачки, суд першої інстанції вказав, що представником Шульги О. А. не було дотримано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Судом зазначено, що представник позивачки в позові вказував, що позивачка планує понести витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 190000,00 грн та надати відповідні докази разом з клопотанням про розподіл судових витрат. З часу звернення з позовом до суду і до ухвалення рішення у справі єдиним доказом надання правничої допомоги позивачці, адвокатом Сичовим А. Ю., був ордер серії АХ №1176697 від 07 березня 2024 року. Інші докази суду не надавалися. Клопотання про розподіл судових витрат між сторонами та заява про намір подати відповідне клопотання протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, до суду не надходили.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сичов Антон Юрійович, подала до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 січня 2025 року та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення за результатом розгляду заяви про розподіл судових витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в іншому складі суду.

В обґрунтування мотивів апеляційної скарги вказано, що представником позивачки адвокатом Сичовим А. Ю. в судовому засіданні 17 грудня 2024 року усно під звукозапис було повідомлено суду, що докази понесення судових витрат будуть надані суду в 5-денний строк в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Відтак, з урахуванням принципу правової визначеності адвокат керувався тим, що заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Таким чином, заявник, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів заявив клопотання про розподіл судових витрат, а також в межах 5-денного строку від дати ухвалення судового рішення надав суду відповідні докази понесених позивачкою витрат, а саме:

1. Договір про надання правничої допомоги №09/02-24 від 09.02.2024.

2. Рахунок від 11.02.2024.

3. Рахунок від 19.12.2024.

4. Квитанцію від 14.02.2024.

5. Квитанцію від 19.12.2024.

6. Акт приймання-передачі послуг від 20.12.2024.

Представник вказав, що закінчення визначеного процесуальним законом 5-денного строку випало на 22.12.2024, що є вихідним днем, тому він подав докази понесених судових витрат в перший робочий день - 23.12.20204, що відповідає вимогам ст. 124 ЦПК України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги. В обґрунтування зазначено, що стороною позивача не було дотримано вимоги ч. 8 ст.141 ЦПК України, а тому судом першої інстанції правомірно було залишено без розгляду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу (а.с.1-4 том 2).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Сичова А. Ю., відповідача ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).

Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України в разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) стосовно застосування норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Цивільним та господарським процесуальними кодексами, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено однакові процесуальні гарантії для сторони щодо відшкодування витрат за правничу допомогу, тому наведена постанова застосовна до спірних правовідносин.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року в справі № 160/16902/20 зазначено, що за загальним правилом, питання про стягнення витрат на правову допомогу має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 600/752/22-а зазначено, що ініціювати питання про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) -пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) в Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, що відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначила, що правова визначеність у державі, яка керується верховенством права, зокрема, передбачає, що текст закону має бути легкодоступним; закони мають бути застосовані у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; юридичні норми мають бути чіткі і точні; держава повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань»).

Призначення цього принципу в сфері відносин між людиною і публічною владою - забезпечити юридичну безпеку особи, підтримати стабільність правовідносин між людиною й державою, гарантувати певність її юридичного становища, передбачуваність правових наслідків своєї поведінки, охорону та захист правомірних очікувань і, зрештою, її довіру до держави.

Отже, з урахуванням принципу правової визначеності представник позивачки правильно керувався тим, що заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Протилежне тлумачення розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.

У позовній заяві представником зазначено, що позивачка планує понести витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 190000 грн (відповідні докази будуть надані разом з клопотанням про розподіл судових витрат).

В судових дебатах представник ОСОБА_1 - адвокат Сичов А. Ю. заявив про намір звернутися протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду із заявою про стягнення судових витрат.

23 грудня 202 року через систему «Електронний суд» представник позивачки адвокат Сичов А. Ю. подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення. Згідно поданої заяви представник просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 109470, 30 грн понесених витрат на правничу допомогу та стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1576, 86 грн понесених судових витрат. Заявник посилався на вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, якою визначено, що докази понесення судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вказав, що розмір витрат на правничу допомогу у даній справі складається з витрат на правничу допомогу, відповідно до Договору про надання правничої допомоги №09/02-24 від 09 лютого 2024 року, укладеного з адвокатом Сичовим А. Ю. Згідно умов вказаного договору, позивачці станом на день подачі цієї заяви надано послуг адвоката на суму 111047, 16 грн, що підтверджується наданими квитанціями.

До вказаної заяви долучено договір про надання правничої допомоги №09/02-24 від 09 лютого 2024 року; рахунок від 11 лютого 2024 року; рахунок від 19 грудня 2024 року; квитанцію від 14 лютого 2024 року; квитанцію від 19 лютого 2024 року; акт приймання-передачі послуг від 20 грудня 2024 року (а.с.137-148 том 1).

Суд першої інстанції вказав, що представником Шульги О. А. не було дотримано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Судом встановлено, що представник позивачки в позові вказував на те, що позивач планує понести витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 190000,00 грн та відповідні докази будуть надані разом з клопотанням про розподіл судових витрат. З часу звернення з позовом до суду і до ухвалення рішення у справі єдиним доказом надання правничої допомоги позивачці, адвокатом Сичовим А. Ю., був ордер серії АХ №1176697 від 07 березня 2024 року. Інші докази суду не надавалися. Клопотання про розподіл судових витрат між сторонами та заява про намір подати відповідне клопотання протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, до суду не надходили.

Однак, представник ОСОБА_1 - адвокат Сичов А. Ю. в строк, встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, заявив про розмір понесених у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу та про намір подати докази на підтвердження цих витрат після ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд зауважує, що акт приймання-передачі послуг датований 20 грудня 2024 року, відтак представник не міг подати вказані докази до ухвалення рішення по суті у цій справі, з огляду на необхідність додаткового часу на письмове виготовлення цих доказів.

Такі обставини підтверджують поважність причин неподання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат на правову допомогу, до закінчення судових дебатів у справі, що місцевий суд не врахував.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 137 ЦПК України).

Суд також з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-шостою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У пункті 135 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідач звертався до місцевого суду із клопотанням про зменшення розміру витрат позивачки на правову допомогу (а. с. 152-157 том 1).

Помилившись у своїх висновках щодо недотримання стороною позивача вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, місцевий суд не розглянув по суті заяву представника позивачки - адвоката Сичова А. Ю. про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, не дослідив обґрунтованість заявленої суми, її розумність та співмірність, з огляду на заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивачки на правову допомогу.

З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду по суті заяву представника позивачки - адвоката Сичова А. Ю. про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сичов Антон Юрійович, задовольнити.

Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 січня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 11.04.2025.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. І. Чельник