Постанова

від 02.04.2025 по справі 922/3404/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/3404/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М,

за участю представників сторін:

від позивача - Ревенко О.В. (поза межами суду) - адвокат за довіреністю №590 від 30.12.2024

від відповідача - Межирицький А.О. (в залі суду) - діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1218294 від 04.11.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав - 500", м.Харків (вх.№63Х/2 від 08.01.2025)

на рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 (Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2024, суддя Погорєлова О.В.)

у справі №922/3404/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав - 500", м.Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав - 500", в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 608 446,48 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №24 з надання послуг перевезення вантажним залізничним транспортом від 20.04.2021.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем належним чином не виконані зобов`язання з оплати послуг за укладеним між сторонами договором. Внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 494 760,00 грн, разом із цим, позивачем останньому нараховані до стягнення 77 806,10 грн пені та 35 880,38 грн три проценти річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі №922/3404/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав-500" на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" 494 760,00 грн основного боргу, 77 806,10 грн пені, 35 880,38 грн три проценти річних та 9 126,70 грн судового збору.

ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав-500" не погодилось з рішенням суду першої інстанції, через підсистему "Електронний суд" звернулось до Східного апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі №922/3404/24; постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 608 446,48 грн відмовити в повному обсязі. Стягнути з ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" сплачений судовий збір в розмірі 10 952,05 грн.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог зазначає, що відповідачем виконані всі вимоги задля отримання звільнення від плати за користування вагонами, які визначені АТ "Укрзалізниця" в Переліку виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за використання, користування вагонами (контейнерами) та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, затвердженому правлінням АТ "Укрзалізниця" від 19.12.2022. 06.07.2023 ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав-500" було отримано сертифікат Харківської торгово-промислової палати № 6300-23-3128 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), в якому зазначено про наявність форс-мажорних обставин щодо відсутності у відповідача можливості своєчасно розвантажити та повернути вагони № 96912423, 96913751, 96914155, 96914312, 96919469 в період з 24.02.2022 по 25.03.2022 та вагони № 61524872, 600212992, 63091912, 67681403 в період з 14.03.2022 по 29.03.2022.

Крім того, відповідач вказує, що доказом неможливості надання послуг в цей період, зокрема, є акт загальної форми від 14.03.2022, складений посадовими особами позивача, в якому зазначено, що 14.03.2022 вагони, які прибули на адресу ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав-500" не були подані через постійні обстріли та задля запобігання пошкодженню вагонів та локомотива, а також задля забезпечення безпеки життя працівників, що задіяні в процесі подавання-забирання вагонів.

З огляду на наявність форс-мажорних обставин під час виникнення спірних правовідносин, що підтверджується належним доказом - сертифікатом про форс-мажорні обставини Харківської торгово-промислової палати №6300-23-3128 від 06.07.2023, відповідач вказує про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 77 806,10 грн.

Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача про неналежне документальне підтвердження самого факту надання відповідачу послуг: акти надання послуг від 31.03.2022 № 32 та від 30.04.2022 № 38 з відомостями плати за надані послуги до них, копії яких додано до позовної заяви, сформовано позивачем одноособово. Разом з тим, відповідач вказує, що такі письмові докази не є належними доказами у розуміння статті 76 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав - 500", м. Харків, на рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024; призначено справу до розгляду; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3404/24.

15.01.2025 матеріали справи № 922/3404/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

14.01.2025 через підсистему "Електронний суд" Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 566), в якому позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції у справі вказує, що сума, нарахована залізницею на виконавця (позивача у справі) щодо плати за користування вагонами, обов`язок щодо сплати якої у відповідності до п. 5.5 укладеного між сторонами договору від 20.04.2021 №24 покладається на відповідача, підтверджується судовим рішення у справі №922/2345/23 за позовом АТ "Укрзалізниця". Позивач вказує, що неналежне складання доказів на підтвердження наданих послуг спростовується умовами п. 2.3, 2.6, 6.1 договору, якими передбачено складання відповідних первинних документів, доданих до позову. Зокрема, умовами п.п. 2.6, 2.11, 2.12 договору визначено, що при прийманні та забиранні вагонів передбачено присутність представників сторін, що не дотримано з боку відповідача у справі, а отже, пам`ятки підписані лише представниками позивача, про що складено акти загальної форми.

З приводу посилань відповідача на неналежні дії позивача щодо отримання сертифікату ТПП України про виникнення форс-мажорних обставин у період виконання робіт за договором, позивач вкує, що зміни до Переліку набули чинності значно пізніше виникнення спірних правовідносин, тому вказаний документ не може застосовуватися у даному спорі; усталеною практикою Верховного Суду є визначення зазначеного Переліку локальним внутрішнім документом АТ "Українська залізниця", який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору; умовами, що визначені Переліком (п.3) визначена залежність застосування цієї умови від фактичної можливості надання послуг перевізником (що в даному випадку, на думку позивача, спростовується наявними матеріалами справи). Крім того вказує, що наданий відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати від 06.07.2023 № 586/63.01-6 може звільнити від відповідальності, що не стосується стягнення основного боргу - плати за користування вагонами, та не засвідчує форс-мажорні обставини, які стосуються предмета даного спору - зобов`язання з оплати (відшкодування) вартості користування вагонами.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.02.2025, у зв`язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

В судовому засіданні 19.02.2025 оголошено перерву до 02.04.2025.

20.03.2025 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав-500" подано заяву про відмову від апеляційної скарги (вх.3600), в якій відповідач просить апеляційну скаргу ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав-500" в частині скасування рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі №922/3404/24 про стягнення заборгованості зі спати за користування вагонами в розмірі 21 185,16 грн залишити без розгляду, рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі № 922/3404/24 в цій частині - без змін.

Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі №922/3404/24 в частині стягнення з ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав-500" заборгованості в розмірі 473 574, 84 грн основного боргу, 77 806,10 грн пені, 35 880,38 грн три проценти річних та в цій частині постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 587 261, 32 грн відмовити.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження. У разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану заяву про відмову від частини заявлених апеляційних вимог (вх.№ 3600), просив суд задовольнити її; в решті вимоги апеляційної скарги задовольнити в повному обсязі, рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі № 922/3404/24 скасувати, в позові відмовити. Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги просив суд рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі №922/3404/24 залишити без змін.

Дослідивши заяву апелянта про часткову відмову від апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що вона підписана представником ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав-500" - адвокатом Межирицьким А.О., який представляє інтереси товариства на підставі ордера про надання правничої допомоги від 04.11.2024 № 1218294 та на підставі договору про надання правничої допомоги від 10.10.2024.

При цьому, в ордері обумовлено, що договором на надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються. Тобто, ордер та договір про надання правничої допомоги не містять застережень щодо відсутності у представника права на подання заяви про відмову від апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що представник ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав-500" - адвокат Межирицький А.О. був наділений повноваженнями, які надані законом заявнику та будь-яких обмежень повноважень у представництві товариства не мав, в тому числі щодо підписання і подання до суду заяви про відмову від апеляційної скарги.

Враховуючи, що відмова від апеляційної скарги (в зазначеній частині) не суперечить діючому законодавству, не порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача, апеляційний суд вважає можливим прийняти відмову від апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження у справі № 922/3404/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав - 500" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі № 922/3404/24 в частині скасування рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі №922/3404/24 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав - 500" на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" заборгованості зі сплати 21185,16грн плати за користування вагонами.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, а також відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

20.04.2021 між Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії (виконавець за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав-500" (замовник за договором, відповідач) було укладено договір № 24 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом щодо надання яких виникає технологічна необхідність у замовника (надалі - послуги), а замовник зобов`язується провести розрахунки за надані послуги на умовах цього договору.

Послуги можуть надаватися тільки при умові технічної можливості з дотриманням вимог п. 1.1 договору та у порядку, що забезпечує відповідну якість цих послуг (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору послуги з перевезення вантажів на вантажні фронти замовника здійснюються локомотивом виконавця у присутності представника замовника за його заявкою.

Відповідно до п. 4.1 договору послуги надаються на умовах попередньої оплати.

На підставі укладеного договору, у період з 24.02.2022 по 29.03.2022 (включно), як вказує позивач, були надані послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом відповідачеві, а саме: вагони №№ 96912423, 96913751, 96914155, 96914312, 96919469, 60021292, 61524872, 63091912, 67681403, 63651822, 96909817, 96909825, 96914536, 96914825, 96921366.

Як зазначає позивач, 24.02.2022 вагони №№ 96912423, 96913751, 96914155, 96914312, 96919469 були подані позивачем на фронт вивантаження відповідача, після вивантаження 25.03.2022 вагони були забрані позивачем, на підтвердження чого позивачем надано пам`ятку на подавання/збирання вагонів №24022022 та акт загальної форми до пам`ятки. На підставі пам`ятки № 24022022 на подачу та забирання вагонів була сформована відомість плати за надані послуги №30030208 за березень 2022 року, а саме плати за користування вагонами на суму 334 875,00 грн (з ПДВ).

14.03.2022 вагони №№ 67681403, 63091912, 60021292, 61524872 були подані позивачем на фронт вивантаження відповідача, після вивантаження 29.03.2022 вагони були забрані позивачем, на підтвердження чого позивачем надано пам`ятку на подавання/збирання вагонів № 14032022 та акти загальної форми до пам`ятки від 14.03.2022, 25.03.2022 та 29.03.2022.

25.03.2022 вагон № 63651822 був поданий позивачем на фронт вивантаження відповідача, після вивантаження 29.03.2022 вагон був забраний позивачем, на підтвердження чого позивачем надано пам`ятку на подавання/збирання вагонів №25032022 та акти загальної форми до пам`ятки від 25.03.2022 та 29.03.2022.

28.03.2022 вагони №№96914825, 96909825, 96914536, 96921366, 96909817 були подані позивачем на фронт вивантаження відповідача, після вивантаження 29.03.2022 вагони були забрані позивачем, на підтвердження чого надано пам`ятку на подавання/збирання вагонів № 28032022 та акти загальної форми до пам`ятки від 28.03.2022 та 29.03.2022.

На підставі пам`яток №№ 14032022, 25032022, 28052022 на подачу та забирання вагонів була сформована відомість плати за надані послуги № 1040212 за квітень 2022 року, а саме плати за користування вагонами на суму 159 885,00 грн (разом з ПДВ).

В матеріалах справи міститься акти надання послуг від 31.03.2022 № 32 та від 30.04.2022 № 38, які не підписані з боку відповідача у справі.

З огляду на заборгованість відповідача за договором, позивач звернувся до останнього з претензією від 22.11.2023 № 271, щодо сплати заборгованості за договором. Повторно, 08.02.2024, позивач направив відповідачеві претензію від 08.02.2024 № 55 щодо сплати заборгованості за договором.

Проте, відповідач не оплатив надані позивачем послуги, не розглянув та не задовольнив претензійні вимоги позивача, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 494 760,00 грн.

Через неналежне виконання взятих своїх зобов`язань за спірним договором, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 77 806,10 грн пені та 35 880,38 грн 3% річних.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і стали підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо встановлено строк виконання зобов`язання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Між позивачем та відповідачем виникло господарські правовідносини на підставі договору від 20.04.2021 № 24.

Як встановлено судом, умовами п. 1.1 договору сторони передбачили, що виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом щодо надання яких виникла технологічна необхідність у замовника, а замовник зобов`язується провести розрахунки за надані послуги на умовах цього договору.

Послуга з перевезення вантажів передбачає переміщення вантажів в залізничних вагонах та іншого рухомого складу, які надійшли на адресу замовника з передавальних колій станції Харків-Балашовський №№ 8, 10 на під`їзні залізничні колії №№ 2, 3 до місць навантаження-вивантаження та у зворотному напрямку.

Отже, спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є правовідносинами з перевезення вантажу залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 909 ЦК України передбачено, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною п`ятою статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Стаття 12 Закону України "Про транспорт" встановила, що підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про транспорт" відносини підприємств різних видів транспорту підчас перевезення пасажирів та вантажів визначаються кодексами (статутами) окремих видів транспорту, а також укладеними на їх основі договорами (вузловими угодами).

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

У відповідності до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут) визначені обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).

Відповідно до пункту 2.7 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000, відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під`їзна колія.

Пункт 3.7 Правил передбачає, що у разі обслуговування під`їзної колії підприємством промислового залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії укладається залізницею з цим підприємством на загальних підставах. У таких випадках розрахунки за подачу та забирання вагонів, користування вагонами проводяться залізницею безпосередньо з підприємством промислового залізничного транспорту.

Як зазначено у статті 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється правилами.

Відповідно до статті 76 Статуту залізниць України час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання.

Контрагент, для якого власник під`їзної колії своїм локомотивом подає вагони на фронти навантаження-вивантаження, зобов`язаний сплатити власникові під`їзної колії плату за користування вагонами за час від прийому цих вагонів від власника під`їзної колії до їх фактичного повернення власникові під`їзної колії згідно з умовами укладеного між ними договору.

Отже, відповідно до норм транспортного законодавства плату за користування вагонами залізниці повинен сплачувати власник під`їзної колії, навіть і тоді, коли вони не виступають як вантажовідправники і вантажоодержувачі, який забирає вагони від залізниці та своїм або орендованим локомотивом подає їх своїм контрагентам, і який має право в договорах зі своїми контрагентами на транспортне обслуговування передбачати умови щодо порядку стягнення внесеної ним плати за користування вагонами, які знаходились в користуванні контрагентів.

В обґрунтовує заявленого позову, позивач посилається на обставини, встановлені в межах рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 у справі №922/2345/23, яким, зокрема, стягнуто з позивача на користь АТ "Укрзалізниця" 494760,00 грн (в т.ч. ПДВ) плати за користування вагонами, переданих останнім на адресу ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав-500" за договором від 13.03.2020 за № 2709925.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З огляду на те, що суб`єктний склад учасників справи № 922/2345/23 відрізняється від справи, що розглядається, спірні правовідносини у вказаній справі виникли з іншого господарського договору, суд апеляційної інстанції вказує про відсутність правових підстав для визнання обставин, встановлених судом в справі № 922/2345/23, преюдиційними до даної справи.

Крім того, сам позивач в судовому засіданні 02.04.2025 надав пояснення у справі, що заборгованість відповідача з плати за користування вагонами АТ "Укрзалізниця", яка є предметом даного судового розгляду, виникла саме на підставі укладеного договору від 20.04.2021 №24.

Відтак, істинність твердження щодо наявності підстав для стягнення плати за надані послуги за договором від 20.04.2021 № 24, зокрема в контексті її надання та розміру, враховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню позивачем на загальних підставах перед судом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді спору про стягнення плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях, пов`язана з вивантаження, перевантаженням - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажовласника/вантажоодержувача.

Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, пунктами 3, 6, 8 - 10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Відповідно до п. 4 вказаних Правил відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Пам`ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

Про закінчення вантажних операцій і готовність вагонів до забирання локомотивом залізниці вантажовласник повинен повідомити станцію (форма повідомлення наведена у додатку 12). Спосіб повідомлення встановлюється в договорі про експлуатацію під`їзної колії (договором про подавання та забирання вагонів).

У повідомленні робиться відмітка про час його передачі та прийняття, вказуються прізвища працівників вантажовласника і станції, які його передали та прийняли.

У всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією не пізніше ніж за дві години до їх подавання.

Вантажовласник повинен призначити для приймання і передачі повідомлень працівників; їхні прізвища та номери телефонів надаються начальнику станції.

Термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні.

У разі подавання вагонів без повідомлення, початок часу користування ними обчислюється після закінчення передбачених Правилами користування вагонами і контейнерами двох годин.

У разі подавання вагонів із запізненням, після часу, зазначеного у повідомленні, час користування обчислюється з моменту фактичної подачі, якщо запізнення не перевищує двох годин.

У разі запізнення понад дві години вагони вважаються поданими без повідомлення.

Плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт").

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Розділом 6 договору від 20.04.2021 № сторони визначили порядок здачі та приймання послуг.

Згідно з п. 6.1 договору облік наданих послуг здійснюється виконавцем у "Відомостях плати за надані послуги", які складаються виконавцем на підставі "Відомостей плати за користування вагонами" форми ГУ-46 (станції Харків-Балашовський), "Відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу" форми ГУ-46а, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23, натуральних листів, які надаються залізницею, актів загальної форми, Пам`яток та фактично виконаної роботи виконавцем.

Відповідно до п. 2.9 договору про закінчення вантажних операцій та готовність вагонів до забирання представник замовника повідомляє представника виконавця по телефону (згідно додатку № 2) з послідуючим письмовим підтвердженням, що є підставою для забирання рухомого складу від замовника.

Слід наголосити, що додаток № 2 до договору від 20.04.2021 № 24, на який є посилання у вказаному пункті договору, матеріали справи не містять.

Згідно з п. 6.2 договору "Відомості плати за надані послуги" оформлюються після повернення всієї групи вагонів з вантажного фронту замовника в день передачі вагонів залізниці. "Відомості плати за надані послуги" підписуються уповноваженим представниками сторін.

Відповідно до п. 6.3 договору "Відомості плати за надані послуги" повинні бути підписані замовником у будь-якому разі (без зауважень або з зауваженнями) не пізніше 24 годин після надання її замовнику.

У випадку не підписання замовником "Відомості плати за надані послуги" (без зауважень або з зауваженнями) по закінченню строку, зазначеному в п. 6.3 договору, послуга вважається наданою належним чином, в повному обсязі та підлягає оплаті (п. 6.4 договору).

Виконавець до 05 числі місяця наступного за звітним на підставі "Відомості плати за надані послуги" складає акт виконаних робіт, який надає замовнику для підписання. Замовник протягом 3-х робочих днів підписує (без зауважень або з зауваженнями) акт виконаних робіт та повертає виконавцю (п. 6.5 договору).

У відповідності до п. 6.6 договору у випадку не підписання акту наданих послуг, без вмотивованої відмови у прийнятті послуг по закінченню строку, зазначеного в п. 6.5 договору, послуга вважається наданою належним чином, в повному обсязі та підлягає оплаті.

Зі змісту п. 2.13 договору також вбачається, що якщо рухомий склад не було передано залізниці з причин, які не залежали від замовника, останній не має обов`язку здійснення плати за користування вагонами за відповідний період часу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження наданих послуг з перевезення позивачем надано пам`ятку про подавання/збирання вагонів під навантаження/вивантаження ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" № 24022022 (т.1, а.с. 37), відповідно до якої, як вказує позивач, вагони №№ 96912423, 96913751, 96914155, 96914312, 96919469 відправлені зі станції примикання 24/02 6:00 год., вагони подані на вантажний фронт 24/2 о 6:30 год., повідомлення про готовність вагонів - 25/3 о 12:30 год., здача вагонів на станцію примикання - 25/3 о 13:20 год.

Вказана пам`ятка підписана з боку представника ППЗТ (факт здачі вагоні вантажовласнику) та представника вантажовласника (факт прийняття вагонів). Факт здачі вагонів вантажовласником після вивантажувальних робіт у вказані пам`ятці підтверджується в односторонньому порядку представниками ППЗТ.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Відповідно до вимог частини першої статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток № 6 до Правил користування), який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номер.

Згідно з пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 N 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8.07.2002 за N 567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).

Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

У якості доказу здачі вагонів власнику під`їзної колії позивач надає акт загальної форми від 25.03.2022, підписаний одноособово з боку представників філії ПрАТ "Київ Дніпровське МППЗТ", відповідно до якого пам`ятка № 24022022 ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав-500" зі сторони клієнта не підписана у зв`язку відсутністю відповідальної особи на території підприємства 25.03.2022 о 12:50 год. при забиранні вагонів (т.1, а.с. 38).

Вказаний акт не приймається судом як належний доказ у справі у розумінні статті 76 ГПК України на підтвердження строку передачі вагонів позивачу, з огляду на те, що останній складено в односторонньому порядку представником позивача за відсутності в матеріалах справи повідомлення вантажовласника про час закінчення вантажних операцій і готовність вагонів до забирання локомотивом підприємства, а також зазначення часу його передачі.

Відтак визначений позивачем строк передачі вагонів з боку ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав" слід вважати недоведеним, наслідком чого вбачається неможливим визначення часу використання вагонів з боку відповідача згідно умовами договору та/або наявності затримки здачі вагонів позивачу з вини вантажовласника.

Крім того, матеріли справи містять пам`ятку про подавання/збирання вагонів під навантаження/вивантаження № 14032022, якою позивач обґрунтовує відправлення вагонів №№ 67681403, 63091912, 60021292, 61524872 зі станції примикання 14/3 о 10:00 год; подання вагонів на вантажний фронт ТОВ "Виробниче об`єднання"Сплав-500" 25/3 о 10:30 год; повідомлення про готовність вагонів 29/3 о 13:10 год., здача вагонів на станцію примикання 29/3 о 15:10 год. (т. 1, а.с. 40).

Вказана пам`ятка підписана в односторонньому порядку з боку позивача, відмітки щодо підтвердження отримання/здачі вагонів вантажовласником не містить.

Харківською філією ПрАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ" також в одноособовому порядку складено акти загальної форми:

- від 14.03.2022, відповідно до якого вагони №№ 67681403, 63091912, 60021292, 61524872, що прибули на адресу ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав-500" 14.03.2022 о 10:00 год. через активні бойові дії та для запобігання пошкодження вагонів та локомотива, а також життя працівників, що задіяні в подаванні-забиранні вагонів та вивантаженні не подавався на під`їзну колію.

- від 25.03.2022, відповідно до якого вагони №№ 67681403, 63091912, 60021292, 61524872, надані на під`їзну колію ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав-500" 25.03.2022. Зокрема, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про подачу вказаних вагонів під вивантаження 25.03.2022.

- від 25.03.2022, відповідно до якого пам`ятка № 14032022 ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав-500" зі сторони клієнта не підписана, у зв`язку відсутності відповідальної особи на території підприємства 25.03.2022 о 10:00 год. при подаванні вагонів (т.1, а.с. 42).

- від 29.03.2022, відповідно до якого пам`ятка № 14032022 ТОВ "Виробниче об`єднання "Сплав-500" зі сторони клієнта не підписана, у зв`язку відсутності відповідальної особи на території підприємства 29.03.2022 о 13:30 год. при забиранні вагонів.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вказує, що надані позивачем документи складені з порушенням порядку, встановленого Правилами користування вагонами і контейнерами, а також умовами укладеного між сторонами договору, у зв`язку з чим не можуть бути визнані судом належними доказами на підтвердження факту надання відповідачу послуг з перевезення вантажу залізничним транспортом за договором від 20.04.2021, а також визначення обсягу їх надання (зокрема, часу, за який відповідні вагони АТ "Укрзалізниця" перебували саме у користуванні відповідача).

Крім того, відповідно до п. 6.2 укладеного договору від 24.04.2021 відомості за надані послуги оформлюються після повернення всієї групи вагонів з вантажного фронту замовника в день передачі вагонів залізниці. Відомості плати за надані послуги підписуються уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження вартості наданої позивачем послуги за договором, до матеріалів справи надано:

- відомість плати за надані послуги за березень 2022 року (т.1, а.с. 39), відповідно до якої відповідачу була нарахована плата за користування вагонами №№ 96912423, 96913751, 96914155, 96914312, 96919469 у період з 24/2 з 06:00 год. до 25/3 до 13:15 год. на суму 334875,00 грн (разом з ПДВ);

- відомість плати за надані послуги за квітень 2022 року № 1040212 (т.1, а.с. 43), відповідно до якої відповідачу була нарахована плата за користування вагонами №№67681403, 63091912, 60021292, 61524872, 63651822, 96914825, 96909825, 96914536, 96921366, 96909817 на суму 159 885,00 грн (разом з ПДВ).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з визначенням наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже відповідно до наведеної норми первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналогічну позицію сформував Верховний Суд, що, зокрема, відображено у постановах від 31.07.2018 у справі № 808/2549/17, від 28.03.2023 у справі № 804/2847/16, від 27.10.2023 у справі № 420/7056/19.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

В свою чергу, вказані відомості підписані одноособово з боку представника позивача, матеріали справи не містять надання вказаних документів відповідачу, що вказує на позбавлення останнього права на внесення своїх зауважень до його змісту.

Крім того, відповідно до умов п. 6.5 укладеного договору від 24.04.2021 про надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" до 5 числа місяця наступного завітним має скласти акт виконаних робіт та надати його замовнику на підпис.

Відповідачем як підставу для оплати наданих послуг (плату за користування вагонами) до матеріалів справи додано акт надання послуг від 31.03.2022 № 32 та відомість плати за надані послуги до акту № 32 від 31.03.2022 на суму 408 689,44 грн (разом з ПДВ); акт надання послуг № 38 від 30.04.2022 та відомість плати за надані послуги до акту № 38 від 30.04.2022 на суму 159 885,00 грн (разом з ПДВ).

Разом з тим, періоди користування вагонами, визначені позивачем у позовній заяві, не відповідають датам формування актів, які встановлені умовами договору.

Вказані документи містять реквізити найменування наданих послуг "перевезення вантажів залізничним транспортом та пов`язані послуги", що також не надає можливості достеменно ідентифікувати зміст та обсяг здійсненої господарської операції з відповідачем. Вказані документ складено та підписано з боку представника позивача (одноособово). Доказів узгодження вказаних відомостей з відповідачем (в т.ч. направлення на його адресу) матеріали справи не містять.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відомість плати за надані послуги за березень 2022 на суму 334 875,00 грн (вартість послуги за користування вагонами) суперечить відомостям щодо вартості надання послуг, які зазначені в акті надання послуг та відомості плати за надані послуги до акту від 31.03.2022 № 32, в розмірі 408 689,44 грн (з яких 283 179,30 грн за користування вагонами) (т. 1, а.с. 48, 49).

Крім того, дати повернення вагонів на станцію, вказані позивачем у позовній заяві (25.03.2022, 29.03.2022, 29.03.2022, 29.03.2022), не співпадають з датами формування відомостей за надані послуги до акту № 38- 30.04.2022 та відомості плати за надані послуги до акту № 32 - 31.03.2022.

Варто зазначити, що надані документи - акт надання послуг та відомість плати за надані послуги до акту від 31.03.2022 № 32, що визначено первинними документами, якими має бути підтверджено факт надання послуг за договором від 20.04.2021, не містять реквізитів, з яких можливо достеменно ідентифікувати зміст та обсяг (вартість) здійсненої господарської операції з відповідачем (які саме послуги ними підтверджується).

Доказів направлення актів наданих послуг відповідачу у справі матеріли справи не містять.

Таким чином, розмір наданих позивачем послуг за користуванням вагонами АТ "Укрзалізниця" №№ 96912423, 96913751, 96914155, 96914312, 96919469, 67681403, 63091912, 60021292, 61524872, 63651822, 96914825, 96909825, 96914536, 96921366, 96909817 в сумі 494 760,00 грн, який не визнається з боку відповідача у справі, на думку суду апеляційної інстанції, не підтверджується матеріалами справи, є необґрунтованим, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин як підстави для звільнення замовника (відповідача у справі) від обов`язку зі сплати вартості плати за користування вагонами за умовами договору.

В заперечення щодо заявлених позивачем вимог відповідач вказує про наявність документально підтверджених підстав для застосування до спірних правовідносин положень Переліку виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні, затвердженого рішенням правління останнього від 19.12.2022, та звільнення відповідача від плати за користування вагонами в зазначений період часу на підставі сертифікату Харківської торгово-промислової палати від 06.07.2023 за № 6300-23-3128 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

З огляду на недоведеність позивачем факту надання послуг за договором від 20.04.2021 № 24 та відмови в задоволенні позову з вказаних підстав, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки підставам застосування до спірних правовідносин Переліку виняткових умов, на які посилається відповідач.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Відповідно до умов п. 9.1 договору сторони визначили, що сторони звільняються від відповідальності повністю або частково, якщо доведуть, що умови договору порушені внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор).

У кожному разі сторона повинна негайно виконати свої зобов`язання за Договором після закінчення форс-мажорних обставин. Про виникнення форс-мажорних обставин сторона повинна письмово повідомити іншу сторону не пізніше триденного строку з моменту виникнення таких обставин. Порушення даного строку позбавляє права винуватої сторони посилатися на форс-мажорні обставини. Належним доказом наявності вищевказаних обставин і їх тривалості будуть служити довідки Торгово-промислової палати України або інших компетентних органів (п. 9.2 договору).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення відповідача до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин.

Крім того, настання обставин непереборної сили звільняє за умовами договору та нормою частини 1 статті 617 ЦК України сторону саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по договору. У спірному ж випадку предметом спору є стягнення плати за користування вагонами, що не є видом відповідальності за порушення зобов`язання, який може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов`язанні, а є основним зобов`язанням відповідача перед позивачем.

Аналогічні правові висновки викладені у пункті 5.28 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2023 у справі №916/2613/22 та враховуються судом апеляційної інстанції під час вирішення спору в даній справі з огляду на положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо основного боргу за договором від 20.04.2021 у розмірі 473 574,84 грн, похідні від нього вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних за порушення строку виконання зобов`язання також не підлягає задоволенню.

З приводу нарахування позивачем пені та 3 % річних користування вагоном №63651822 в період часу з 25.03.2022 13:40 по 29.03.2022 15:10 год. та вагонами №№96909817, 96909825, 96914536, 9614825, 96921366 в період часу з 28.03.2022 13:45 год. по 29.03.2022 15:10 год. та загальну суму боргу за вказаний період часу в розмірі 21 185,16 грн, за який позивачем визнано борг щодо користування вагонів судова колегія зазначає таке.

З огляду на неможливість встановлення строку, з якого повинно бути здійснено нарахування пені та 3% річних за вказану послугу, судовою колегією здійснено розрахунок вказаних нарахувань з урахуванням строку отримання відповідачем претензії від 22.11.2023 № 271 щодо сплати боргу за договором з надання перевезень вантажів залізничним транспортом від 20.04.2021 № 24 (т.1,а.с. 52-55), яку було надіслано відповідачу поштою 23.11.2023, з урахуванням часу поштового пересилання, визначеного Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958. Вказаний період часу не охоплено дією сертифіката Харківської торгово-промислової палати від 06.07.2023 за № 6300-23-3128 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 25.11.2025 по 30.08.2024 грн підлягає задоволенню в сумі 486,39 грн, в частині стягнення пені за вказаний період часу позов задоволенню не підлягає.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам учасникам по справі та не здійснив аналіз вище наведених положень законодавства, внаслідок чого припустився помилкового висновку про задоволення позовних вимог в заявленому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав - 500" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі № 922/3404/24 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки заявник відмовився від апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання (частини вимог) покладаються на апелянта.

В іншій частині за наслідками задоволення апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом цієї скарги покладаються на сторони пропорційно задоволення позовних вимог, зокрема, на позивача у сумі 10 561,94 грн.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 74, 76, 78, 129, 266, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав - 500" від апеляційної скарги в частині скасування рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі № 922/3404/24 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав - 500" на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" заборгованості зі сплати 21 185,16 грн плати за користування вагонами.

Закрити апеляційне провадження у справі № 922/3404/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав - 500" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі № 922/3404/24 в частині заборгованості зі сплати 21 185,16 грн плати за користування вагонами.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав - 500" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі №922/3404/24 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав - 500" на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" основного боргу у сумі 473 574,84 грн, пені у сумі 77806,10 грн, 3% річних у сумі 35393,99 грн.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2024 у справі №922/3404/24 залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав-500" на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" основний борг в сумі 21 185,16 грн, 3% річні в сумі 486,39 грн, витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 260,06 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.".

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав-500" 10 561,94 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена 14.04.2025.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна