Постанова

від 09.04.2025 по справі 285/6103/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 285/6103/21

провадження № 61-14692св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Звягельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоград-Волинському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Хмельницький),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від

22 травня 2024 року у складі судді Михайловської А. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Звягельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоград-Волинському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Хмельницький) (далі - Звягельський відділ ДРАЦС), про встановлення факту батьківства.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з початку жовтня 2012 року до травня 2021 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу

із ОСОБА_4 . Під час перебування у фактичних подружніх відносинах вона завагітніла і ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_5 . Враховуючи те, що вони не перебували у зареєстрованому шлюбі, відомості про батька дитини записані відповідно до статті 135 СК України. За життя ОСОБА_4 визнавав себе батьком дитини, забрав їх із пологового будинку, забезпечував усім необхідним: речами, продуктами харчування, ліками, щомісяця надавав матеріальну допомогу на їх утримання. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

ОСОБА_1 просила встановити факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно її дочки ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , внести зміни в актовий запис про її народження від

02 вересня 2013 року № 08, вчинений виконавчим комітетом Лучинської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, та вказати батьком дитини ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року позов задоволено.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов?язано Звягельський відділ ДРАЦС внести зміни в актовий запис від

02 вересня 2013 року № 08 про народження ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинений виконавчим комітетом Лучинської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, та вказати батьком дитини громадянина України ОСОБА_4 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що біологічне батьківство ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є доведеним, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року в частині розподілу судових витрат змінено, зменшено розмір судових витрат, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з 31 507,00 грн до

11 298,10 грн, по 5 649,05 грн з кожного.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Зменшуючи розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із відповідачів на користь позивача судових витрат в дольовому порядку, проте припустився помилки при визначенні їх розміру.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

29 жовтня 2024 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області

від 22 травня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 12 вересня 2024 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що вимоги про зобов?язання вчинити дії стосуються Звягельського відділу ДРАЦС, який у цій справі є третьою особою. Вказує, що вимоги про встановлення факту батьківства слід було розглядати

в порядку окремого провадження. Вказує про відсутність порушеного права особи, яка звернулась до суду з позовом.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

25 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня

2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 вересня

2024 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що оскаржувані судові рішення законні та обґрунтовані. Посилання ОСОБА_3 на те, що жодного права особи, яка звертається до суду, не порушено, не відповідає матеріалами справи, оскільки особа має можливість захищати не лише матеріальні права, а й особисті немайнові права. Справа правильно розглянута у порядку позовного провадження.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.

Зупинено виконання постанови Житомирського апеляційного суду

від 12 вересня 2024 року в частині стягнення судових витратдо закінчення її перегляду в касаційному порядку.

25 лютого 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від

02 вересня 2013 року батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 і ОСОБА_6 .

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 26 травня 2021 року відомості про батька в актовий запис про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Звертаючись із позовом, ОСОБА_5 вказувала, що біологічним батьком її дочки ОСОБА_5 є ОСОБА_4 , а встановлення факту батьківства їй необхідно для захисту прав малолітньої.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_4 і спадкоємцями першої черги спадкування щодо майна спадкодавця.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2022 року у справі призначено молекулярно-генетичну експертизу.

Згідно з висновком експерта від 21 вересня 2023 року

№ СЕ-19/111-23/37476-БД ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність становить 99,9999992411615 %.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повною мірою не відповідають.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5

СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька

і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Нормами статей 125, 126, 135 СК України врегульовано питання про визначення походження дитини, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

У частині першій статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають

у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства

є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно з частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини

у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері,

а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування у цій категорії справ. Доказами у справі про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні відомості, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази

в їх сукупності. За загальним правилом визнання батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливе за наявності належних

і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для визнання батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Указане відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження

№ 61-6030св18).

Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з основних доказів, який має бути оцінений судом у сукупності з іншими доказами

у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18 (провадження № 61-7126св22), від

08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21 (провадження № 61-564св23).

У постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19) зазначено, що «висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини

і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення спору

про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини

з імовірністю 99,99 відсотка. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест

є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» («Калачова проти російської федерації», Kalacheva v. russia, № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність

або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази

не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається, за клопотанням представника позивачки ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2022 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.

Згідно з висновком експерта від 21 вересня 2023 року

№ СЕ-19-111-23/37476-БД за результатом молекулярно-генетичного аналізу ДНК встановлено, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 може бути біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність становить 99,9999992411615 % (т. 2, а. с. 239-251).

Отже, з урахуванням наведеного суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_5 .

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій. Визнання відповідача батьком малолітньої дитини ОСОБА_5 відповідає інтересам малолітньої дитини. Негативних наслідків для дитини суди не встановили.

Суди правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та надали належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності.

Сумнівів у правильності висновку експерта немає. Відповідачі не довели, що висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи, чи істотно порушені норми, що регламентують порядок проведення експертизи.

Належних, допустимих і достатніх доказів на спростовування генетичної спорідненості між ОСОБА_4 як батьком і ОСОБА_5 як дитиною відповідачі не надали.

Подібний висновок зроблено і в постанові Верховного Суду від 21 червня

2023 року у справі № 369/9813/20 (провадження № 61-1938св23), що спростовує аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вирішуючи спір також зобов?язав Звягельський відділ ДРАЦСвнести зміни в актовий запис від

02 вересня 2013 року № 08 про народження ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинений виконавчим комітетом Лучинської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, та вказати батьком дитини громадянина України ОСОБА_4 .

Проте колегія суддів не може погодитися із цим висновком судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,

в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 також просила внести зміни

в актовий запис.

У позовній заяві ОСОБА_1 відповідачами визначила ОСОБА_2

і ОСОБА_3 Звягельський відділ ДРАЦС у справі є третьою особою.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи,

а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи

у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Треті особи - це особи, які беруть участь у справі, вступають або залучаються до розпочатого процесу, мають певну зацікавленість у результаті справи, оскільки рішення може вплинути на їх права і обов`язки.

У пункті 55 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «позовні вимоги звертаються до відповідачів у справі, а не до третіх осіб.

А тому суд не може задовольняти позовну вимогу про зобов`язання третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вчинити певні дії, зокрема і про зобов`язання Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції внести запис про реєстрацію права власності ТзОВ «Кей-Колект» на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, вимог про зобов?язання Звягельського відділу ДРАЦС внести зміни в актовий запис від 02 вересня 2013 року № 08 про народження

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 не заявляла.

Таким чином, зобов?язуючи Звягельський відділ ДРАЦС внести зміни

в актовий запис, суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули та неправомірно вирішили вимогу щодо особи, яка не є відповідачем у справі

і вимог до якої позивачка не заявляла, чим порушили принцип диспозитивності цивільного процесу.

Оскільки за обставин цієї справи суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_5 , вимоги ОСОБА_1 про внесення змін в актовий запис про народження ОСОБА_5 від 02 вересня 2013 року № 08, вчинений виконавчим комітетом Лучинської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, в якому вказати батьком дитини ОСОБА_4 також підлягають задоволенню.

У зв?язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку про зміну абзаца третього резолютивної частини рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року шляхом його викладення в такій редакції: «Внести зміни в актовий запис від

02 вересня 2013 року № 08 про народження ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області, вчинений виконавчим комітетом Лучинської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, вказавши батьком дитини громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області».

У касаційній скарзі заявник не довела незаконності судового рішення апеляційного суду щодо стягнення судових витрат.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, абзац третій резолютивної частини рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року слід змінити, виклавши його в такій редакції: «Внести зміни в актовий запис від 02 вересня 2013 року № 08 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області, вчинений виконавчим комітетом Лучинської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, вказавши батьком дитини громадянина України ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області».

В іншій незміненій частині рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року і постанову Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року необхідно залишити без змін.

Оскільки зміна судового рішення не вплинула на обсяг вирішених позовних вимог, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити абзац третій резолютивної частини рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року, виклавши його в такій редакції: «Внести зміни в актовий запис від 02 вересня 2013 року № 08 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області, вчинений виконавчим комітетом Лучинської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, вказавши батьком дитини громадянина України ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області».

В іншій незміненій частині рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року і постанову Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Житомирського апеляційного суду

від 12 вересня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов