Постанова від 09.04.2025 по справі 332/4967/24

Дата документу 09.04.2025 Справа № 332/4967/24

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 332/4967/24 Пр. № 22-ц/807/340/25-2Головуючий у 1-й інстанції: Ретинська Ю.І. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Подліянової Г.С., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2025 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: РАЙОННА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ЗАВОДСЬКОМУ РАЙОНУ, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ ВІЛЬНЯНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, ДЕРЖАВНА ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ про визначення місця проживання дитини

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним первісним позовом (а.с.в.м.1-6), в якому просила визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі від заробітку (доходу) батька; судові витрати покласти на боржника.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю суду першої інстанції Ретинську Ю.І. (а.с.в.м.37). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.в.м.38)провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2024 року (а.с.в.м.39-40) заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі задоволено частково. З метою забезпечення позову зобов`язано ОСОБА_2 та його родичів до ухвалення судом рішення у цій справі надавати ОСОБА_1 : - кожний непарний робочий день забирати дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі школи та проводити з нею не менше 2-х годин, в тому числі виконувати домашні завдання та відвідувати гуртки та позашкільні заходи; - забезпечити відео зв`язок позивачки ОСОБА_1 із донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, через мережу інтернет засобами сучасного програмного забезпечення Zoom чи Viber (чи іншу за взаємною згодою), щодня від 20:00 год до 21:00 год. Заздалегідь повідомляти матір про будь-яку змін місця проживання дитини та погоджувати це з нею. Іншу частину заяви про забезпечення позову залишено без задоволення.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року (головуючий суддя (судді-доповідач) Гончар М.С., судді: Подліянова Г.С., Трофимова Д.А.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , як особи, яка не брала участі у справі, з підстав вирішення судом питання про її права та обов`язки, в особі представника ОСОБА_5 , на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2024 року у цій справі закрито.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2025 року (а.с.в.м.41-42) заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків виконавчого документа (ухвали про забезпечення позову), винесеного в рамках цивільної справи 332/4967/24 задоволено. Приведено у відповідність до вимог ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2024 року у цивільній справі №332/4967/24 про забезпечення позову, а саме: у резолютивній частині ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2024 року у цивільній справі №332/4967/24 про забезпечення позову зазначено наступні відомості: Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; Батько боржника: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , телефон НОМЕР_3 ; Мати боржника: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , телефон НОМЕР_4 ; Сестра боржника: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , телефон НОМЕР_5 . Датою видачі виконавчого документа вважати дату постановлення ухвали про забезпечення позову, а саме 21 листопада 2024 року. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання обчислювати з дати постановлення ухвали, а саме з 21 листопада 2024 року до закінчення розгляду справи (ухвалення рішення у справі), але не більше ніж 90 днів після набрання рішенням суду законної сили. Дана ухвала є невід`ємною частиною ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2024 року у цивільній справі №332/4967/24 про забезпечення позову та підлягає негайному виконанню. Копію ухвали невідкладно надіслано для виконання до Вільнянського відділу ДВС у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2025 року (а.с.в.м.43-44) клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Безрукової С.О. про об`єднання справ в одне провадження задоволено. Об`єднано справи № 332/4967/24 (провадження № 2/332/293/25) та № 314/3744/24 (провадження № № 2/332/2513/24) в одне провадження, визначивши єдиний номер справ № 332/4967/24 (провадження № 2/332/293/25). Залучено Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки та піклування.

25.02.2025 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява адвоката Безрукової С.О., яка діє від імені ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову (а.с.в.м.45-50), в якій просила:

1. Зобов`язати ОСОБА_1 в разі коли вона забирає дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, зі школи та проводить з нею не менше 2-х годин, в тому числі виконує домашні завдання та відвідує гуртки та позашкільні заходи, на виконання ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2024 року по справі № 332/4967/24 повертати малолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 її батькові ОСОБА_2 або дідусеві ОСОБА_4 або тітці ОСОБА_7 не пізніше 19 год. 30 хв. кожного, непарного робочого дня.

2. Заборонити ОСОБА_1 особисто або через третіх осіб, без дозволу батька дитини ОСОБА_2 вивозити за межі території України малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування вимог заяви зазначено, що після ухвалення рішення від 21.11.2024 року про забезпечення позову ОСОБА_1 забезпечено зокрема право забирати дитину зі школи та проводити з нею час, у тому числі виконувати домашні завдання та відвідувати гуртки та позашкільні заходи. Проте не зазначено процедуру та час повернення дитини до батька, що дає можливість ОСОБА_1 не повертати батьку доньку ОСОБА_3 , що не виключає можливості ОСОБА_1 вивезти дитину за межі України, у тому числі до Республіки Польща, де на даний час вона проживає. Крім того, ОСОБА_1 на початку бойових дій в Україні у 2022 році до червня 2024 року вивезла дитину з України до Республіки Польща, та протягом 2,5 років порушувала права дитини і батька на особисте їх спілкування, не даючи можливості ОСОБА_2 зустрічатися із дочкою, оскільки у нього, як у військовозобов`язаного, відсутня можливість на цей час виїжджати за межі України.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2025 року (а.с.в.м.43-44), з урахуванням ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2025 року про виправлення описки (а.с.в.м.63), заяву ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Безрукової С.О. про забезпечення позову задоволено.

З метою забезпечення позову:

- Зобов`язано ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), в разі коли вона забирає дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі школи та проводить з нею не менше 2-х годин, в тому числі виконує домашні завдання та відвідує гуртки та позашкільні заходи, на виконання ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2024 року по справі № 332/4967/24, повертати малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 її батькові ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований АДРЕСА_5 , тел. НОМЕР_6 ), або дідусеві - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , або бабусі - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , або тітці - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 на адресу: АДРЕСА_2 не пізніше 19 год. 30 хв. кожного, непарного робочого дня;

- Заборонено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) особисто або через третіх осіб, без дозволу батька дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ), вивозити за межі території України малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_8 , видане Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.в.м.64-70, 89-97) просила ухвалу суду першої інстанції скасувати.

В автоматизованому порядку 05.03.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Полякова О.З. та Подліянову Г.С.(а.с.в.м.82). Ухвалою апеляційного суду від 05.03.2025 року (а.с.в.м.83) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 11.03.2025 року (а.с.в.м.86). Ухвалою апеляційного суду скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (а.с.в.м.87), які було усунуто 18.03.2025 (а.с.в.м.89-123).

В автоматизованому порядку 26.12.2024 року суддею Трофимовою Д.А. у цій справі замінено суддю Полякова О.З. у зв`язку із тривалою відпусткою останнього (а.с.в.м.123-125).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 21.03.2025 року (а.с.в.с.126), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.в.с.138).

Первісний відповідач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Безрукову С.О. подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу первісного позивача ОСОБА_1 у цій справі (а.в.м.с. 163-180). Інші учасники цієї справи своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі не скористались.Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату час та місце розгляду цієї справи (а.в.м.с. 148-153), у тому числі сторони через своїх представників, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, всі учасники цієї справи не з`явились, окрім представників сторін - адвокатів: Мельнікова О.А. (первісного позивача ОСОБА_1. - а.в.м.с. 110-111) та ОСОБА_9 (первісного відповідача ОСОБА_2 - а.в.м.с. 169-170), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності представників сторін - адвокатів: Мельнікова О.А. (первісного позивача ОСОБА_1. - а.в.м.с. 110-111) та Безрукової С.О. (первісного відповідача ОСОБА_2 - а.в.м.с. 169-170),

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, у тому числі:

- ОСОБА_10 (первісного позивача ОСОБА_1 ), якій у тому числі на запитання апеляційного суду зазначав, що малолітня дитина не поверталась в Україну жодного дня після того як сестра первісного відповідача у листопаді 2024 року вивезла її за кордон України, та у тому числі станом на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали і по теперішній час, що у тому числі підтверджується відповідною інформацією прикордонної служби на запит суду першої інстанції у цій справі, яка наявна у нього в електронному вигляді, тому він не може долучити її копію до виділених матеріалів цієї справи зараз, але надішле її на електронну адресу апеляційного суду для долучення до матеріалів цієї справи зараз негайно;

- ОСОБА_9 (первісного відповідача ОСОБА_2 ), яка у тому числі на запитання апеляційного суду визнала, що саме її довіритель ОСОБА_2 , як первісний відповідач за вищезазначеним первісним позовом ОСОБА_11 до нього про визначення із нею, як матір`ю, місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалу суду першої інстанції від 21.11.2024 року про забезпечення первісного позову у цій справі в апеляційному порядку не оскаржував, оскаржував лише батько її довірителя - ОСОБА_4 , якій досі не є учасником цієї справи у суді першої інстанції; остання набула законної сили і підлягає виконанню; останньою було визначено порядок спілкування матері із дочкою до ухваленні рішення судом за її первісним позовом у цій справі; мати дитини ОСОБА_1 перестріла доньку із сестрою первісного відповідача на кордоні, забрала її до себе на виконання ухвали суду першої інстанції від 21.11.2024 року і лишилась з дочкою за кордоном, в Україну не повернулась;

перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції перевіривши в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши виділені матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга первісного позивача ОСОБА_1 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву зустрічного позивача ОСОБА_2 в особі його представника про забезпечення його зустрічного позову про визначення місця проживання дитини із ним, як батьком, у цій справі у вищезазначений спосіб, керувався ст. ст. 149, 150, 153, 154, 247, 260, 261, 353 ЦПК України та виходив із такого.

Ч. 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Суть висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» («СristianСatalinUngureanu v. Romania», заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8Європейської конвенції з прав людини 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється. Відповідно до обставин справи «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» мова не йшла про ситуацію, коли є об`єктивні підстави вважати, що зазначений доступ до дитини явно суперечить її інтересам.

Згідно з практикою ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100, від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Безрукова С.О. вказує, що мати дитини, отримавши право забирати дитину зі школи та проводити із нею час, може скористатися цим, та вивезти дитину за межі України без згоди та відома батька, що у в подальшому може унеможливити виконання рішення за зустрічним позовом у разі його задоволення. Таким чином, у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, що просить представник відповідача, дійсно може ускладнити поновлення оспорюваних прав позивача за зустрічним позовом у разі задоволення позову.

Заявлений представником відповідача вид заходу забезпечення позову, а саме зобов`язати позивачку вчасно повертати дитину до батька та не вивозити дитину за межі України без його дозволу, передбачений нормами чинного законодавства, а саме п. 3 ч. 1ст. 150 ЦПК України, та є співмірним із позовними вимогами. Крім того, вказаний захід забезпечення позову узгоджується із правами батька дитини, що визначені ст. ст. 141 та 151 Сімейного кодексу України, а також з правами дитини на безперешкодне спілкування із батьком. Також, даний захід забезпечення позову носить тимчасовий характер та діє до набрання рішенням суду законної сили, а тому не призведе до порушення прав та законних інтересів учасників справи.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість забезпечення позову шляхом зобов`язання позивачки ОСОБА_1 повертати малолітню доньку ОСОБА_3 , її батькові ОСОБА_2 , або дідусеві - ОСОБА_4 , або бабусі - ОСОБА_6 , або тітці - ОСОБА_7 , на адресу: АДРЕСА_2 не пізніше 19 год. 30 хв. кожного, непарного робочого дня, а також накладення заборони ОСОБА_1 вивозити за межі території України малолітню доньку ОСОБА_3 , без дозволу батька дитини.

Поряд із цим, судом першої інстанції не було встановлено обставин, що можуть свідчити про спричинення забезпеченням позову збитків позивачці, а також обставин, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, за наявності яких обов`язком суду є застосування зустрічного забезпечення.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.

Вказана ухвала суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості у цій справі не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено із виділених матеріалів цієї справи, що суду першої інстанції у цій справі було достовірно відомо після розгляду ним заяви первісного позивача ОСОБА_1 про забезпечення її первісного позову у цій справі, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час постановлення оскаржуваної ухвали перебуває за кордоном України та вивезла її свого часу за кордон України без згоди матері ОСОБА_1 саме сестра первісного відповідача - батька дитини - ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , яка приходиться тіткою цій дитині (ст. 82 ч. 1 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню у цій справі).

Тому, абсурдним при вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах цієї справи є забезпечення вищезазначеного зустрічного позову ОСОБА_2 у вищезазначений спосіб, а саме: заборони ОСОБА_1 особисто або через третіх осіб, без дозволу батька дитини ОСОБА_2 вивозити за межі території України малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, пріоритет у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , 2017 року, насамперед в силу вимог закону мають її батьки - мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 - сторони, між якими у цій справі виник спір з приводу проживання цієї малолітньої дитини, якій виповнилось повних 7 років, а вже потім будь-які інші родичі цієї малолітньої дитини, та зокрема: 1) дідусь ОСОБА_4 , бабуся ОСОБА_6 та тітка - ОСОБА_7 , які взагалі у цій справі не є її учасниками цієї справи та будь - яких самостійних позовних вимог у цій справі не заявляли.

Тому, суд першої інстанції у цій справі безпідставно взагалі зобов`язав мати ОСОБА_1 повертати після їх спілкування в порядку забезпечення саме вищезазначеного первісного позову позивача ОСОБА_1 у цій справі свою малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3. цим іншим родичам з боку батька дитини.

Оскільки, первісний відповідач, як батько дитини ОСОБА_2 , із вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції від 21.11.2024 року про забезпечення первісного позову позивача ОСОБА_1 у цій справі заяву ОСОБА_1 (зобов`язання ОСОБА_2 та його родичів до ухвалення судом рішення у цій справі надавати ОСОБА_1 : - кожний непарний робочий день забирати дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі школи та проводити з нею не менше 2-х годин, в тому числі виконувати домашні завдання та відвідувати гуртки та позашкільні заходи; - забезпечити відеозв`язок позивачки ОСОБА_1 із донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, через мережу інтернет засобами сучасного програмного забезпечення Zoom чи Viber (чи іншу за взаємною згодою), щодня від 20:00 год до 21:00 год. Заздалегідь повідомляти матір про будь-яку змін місця проживання дитини та погоджувати це з нею) погодився, останню в апеляційному порядку не оскаржував, остання є чинною і підлягає виконанню.

Належні, допустимі докази протилежного у виділених матеріалах цієї справи станом на час перегляду цієї справи апеляційним судом відсутні та стороною первісного відповідача ОСОБА_2 апеляційному суду не надані, остання є чинною на час перегляду цієї справи апеляційним судом (витяг - а.в.м.с. 160-162) та підлягає виконанню.

Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони первісного позивача ОСОБА_1 .

Апеляційним судом в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України встановлено, що в провадженні апеляційного суду на теперішній час (пр. № 22-ц/807/340/25-3 суддя-доповідач Гончар М.С.) перебуває лише апеляційна скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які не учасниками цієї справи, на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2025 року у цій справі, яка залишена апеляційним судом без руху ухвалою від 02.04.2025 року (витяг ухвали з програми Д-3 - а.в.м.с. 181-182).

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2025 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови; у задоволенні заяви ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Безрукової С.О. про забезпечення зустрічного позову у цій справі відмовити.

Разом із цим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити учасникам цієї справи, що ОСОБА_2 не позбавлений права у подальшому повторно звертатись до суду першої інстанції про забезпечення його зустрічного позову у цій справі в разі відпадіння обставин, які були підставою для відмови апеляційним судом у задоволенні його вищезазначеної заяви про забезпечення його зустрічного позову у цій справі, в іншій спосіб тощо.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2025 року у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Безрукової Світлани Олександрівни про забезпечення позову у цій справі відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 15.04.2025 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Подліянова Г.С.Трофимова Д.А.