Рішення

від 20.12.2007 по справі 15/372

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/372

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

20.12.07                                                                                           Справа№ 15/372

за позовною заявою Львівського Вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму, м.Львів

до відповідача Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м.Львів

про стягнення 27917,03 грн.

                                                                                Суддя  Т.Костів

Представники

від позивача –Непріла О.П. (довіреність №260 від 12.12.2007 р.) - представник

від відповідача –не з'явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Львівським Вищим професійним училищем ресторанного сервісу та туризму, м. Львів, до Львівського міського комунального підприємства комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів, про проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію, в розмірі 27917,03 грн.

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.11.2007 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12.12.2007 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, вказаних в ухвалі суду від 12.12.2007 р.

Представнику позивача роз'яснено права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач поставляв теплову енергію в гуртожиток по вул. Пулюя, 38 у м. Львові, який використовується для проживання студентів. Однак, відповідач застосував за поставлену на гуртожиток теплову енергію тариф 95,35 грн. (передбачений для бюджетних організацій), а не 66,3 грн. (передбачений для населення), у зв'язку із чим позивачем зайво сплачено 27917,03 грн. за опалювальні періоди 2003 –2005 роки. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився ґрунтований відзив суду не надав, подавши клопотання про зупинення провадження у справі. Однак, враховуючи, що згідно із ст. 79 ГПК України підставою для зупинення провадження у справі є не сам факт слухання судом іншої, пов'язаної справи, а зумовлена цим неможливість розгляду даної справи, передбачені законом підстави для задоволення такого клопотання не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника, суд встановив наступне.

Позивач належить до організацій загальнодержавної форми власності, що підтверджується довідкою №3654 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

01.10.2002 р. сторони уклали договір №5103/р про постачання теплової енергії в гарячій воді, за яким відповідач зобов'язався поставити позивачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а позивач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором. З додатку №1 до вказаного договору –Обсяги постачання теплової енергії вбачається, що теплова енергія підлягала постачанню, зокрема, у гуртожиток по вул. Полюя, 38, який використовується позивачем для проживання студентів.

Спорів між сторонами з приводу обсягів поставленої теплової енергії немає, про що суд повідомлено у судовому засіданні.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.10.2003 року № 844 „Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання" тарифи на послуги з теплопостачання для населення становлять за 1 Гкал. - 66,3 грн., для населення (якщо послуги надаються підприємствами житлового господарства) за 1 Гкал. - 69,71 грн., для бюджетних установ за 1 Гкал. - 95,35 грн., для інших споживачів за 1 Гкал. - 125,01 грн..

З матеріалів справи, зокрема, рахунків за теплову енергію згідно угоди №5103/Р та пояснень сторін випливає, що відповідач застосовував для позивача по гуртожитку на вул. Пулюя, 38 у м. Львові тариф за теплову енергію, передбачений зазначеним рішенням виконавчого комітету для бюджетних установ з розрахунку 95,35 грн./1Гкал, і ці суми сплачувались позивачем. Згідно із розрахунком оплати теплопостачання в учнівському гуртожитку ЛВПУ ресторанного сервісу та туризму, що по вул. Пулюя, 38, за опалювальні періоди 2003-2005 рр. позивач сплатив із вказаного розрахунку 92850,64 грн..

Зазначена обставина була виявлена Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області та зазначена в Акті від 26.10.2005 року № 03-21 „Про наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності Львівського вищого професійного училища ресторанного сервісу і туризму". Внаслідок неправильного застосування тарифів по об'єкту „Гуртожиток по вул. Пулюя, 38" було сплачено зайві кошти за опалювальні періоди 2003 - 2005 рр. на загальну суму 27917,03 грн..

Згідно із ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, житлово-комунальні послуги визначаються як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу. Виконавцем цих послуг є відповідач, що випливає, зокрема, зі змісту ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Згідно із п. 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №208 від 03.06.1986 р., гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Крім того, ЖК України відносить гуртожитки саме до житлового фонду. Відповідно, послуги з теплопостачання гуртожитку надаються відповідачем споживачам –населенню, яке проживає у гуртожитках. Зазначеним спростовуються заперечення відповідача щодо правомірності надання цих послуг не мешканцям гуртожитків, а установі – балансоутримувачу.

Згідно із п. 38 Примірного положення про гуртожитки, плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується. Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду. Згідно зі ст. 30 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, державне регулювання цін/тарифів базується, зокрема, на принципі нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.

Таким чином, сума переплати позивачем за фактично спожиту теплову енергію становить 27917,03,грн. Належних доказів зворотнього відповідач суду не надав.  Таким чином, у відповідності до ст. 1212 ЦК України, зазначені кошти носять характер безпідставно набутого майна, щодо якого існує грошове зобов'язання відповідача повернути їх. Водночас, з матеріалів справи випливає, що позивач продовжує отримувати теплову енергію в гарячій воді по гуртожитку по вул. Пулюя, 38 у м. Львові, за що несе зобов'язання по сплаті у відповідності до встановлених тарифів. Згідно із ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних взаємних вимог, строк виконання яких не настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї з сторін.

Заявлені позивачем позовні вимоги є, по-суті, вимогами про зарахування, про що позовною заявою повідомлений відповідач. Відповідно до ст. 601 ЦК України у відповідача виник обов'язок забезпечити таке зарахування, що станом на дату розгляду справи судом не здійснено. Враховуючи вищенаведене, суд не знаходить підстав для відмови у позовних вимогах.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 12, 33-35, 45, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд,-

вирішив:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Зобов'язати Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” (79000, м.Львів-МСП, вул. Д. Апостола, 1, код ЗКПО 05506460) провести перерахунок нарахувань за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2003 року по вересень 2005 року включно, застосувавши для Об'єкта “Гуртожиток” по вул. Пулюя, 38 тариф, встановлений для населення, який діяв в період фактичного надання послуг.

3.          Зобов'язати Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” (79000, м.Львів-МСП, вул. Д. Апостола, 1, код ЗКПО 05506460) зарахувати 27917,03 грн. Львівському Вищому професійному училищу ресторанного сервісу та туризму (м. Львів, вул. Пулюя, 36 ЗКПО 20835913 р/р 35420008000314 ГУДК України, МФО 825014) в рахунок платежів за спожиту теплову енергію.

4.           Стягнути з Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79000, м. Львів-МСП, вул.Д.Апостола, 1 ЗКПО 05506460) на користь Львівського Вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму (м.Львів, вул. Пулюя, 36, код ЗКПО 20835913) 279,17 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                             Костів Т.С.