Постанова

від 14.04.2025 по справі 260/4201/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 рокуСправа № 260/4201/24 пров. № А/857/31997/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Рахівської міської ради Закарпатської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Рахівської міської ради Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року (суддя Рейті С.І., м.Ужгород) -

ВСТАНОВИВ :

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Рахівської міської ради Закарпатської області (далі Міська рада) в якому просила стягнути з Міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року по справі №260/8514/23 (далі Рішення суду) про поновлення на роботі за період з 01.02.2024 по 27.06.2024 у розмірі 122900,64 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі вказує, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тобто він не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Крім того, у Кодексі Законів про працю України (далі КЗпП) відсутня норма права, яка б в цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду законними та обґрунтованими, просить залишити його без змін, а апеляційну скарги - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що Рішення суду фактично виконано лише 31.07.2024, тому період затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі визначається з наступного дня від дати прийняття рішення суду 01.02.2024 до дати видання роботодавцем розпорядження про поновлення позивача на роботі.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що рішенням Міської ради від 01.12.2020 № 6 «Про затвердження заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» ОСОБА_1 затверджено на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (далі Посада) з 02.12.2020.

Рішенням Міської ради від 25.08.2023 №552 на підставі пункту 6-1 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», враховуючи пропозицію в.о. Рахівського міського голови, секретаря ради та виконкому та депутатів Міської ради, ОСОБА_1 звільнено з Посади (далі Рішення №552).

Розпорядженням в.о. Рахівського міського голови, секретаря ради та виконкому Молнара Є. від 25.08.2023 №171-к позивачку з 25.08.2023 (далі Розпорядження №171) звільнено з Посади.

Вважаючи зазначені рішення та розпорядження протиправними, з метою захисту порушеного права на працю, ОСОБА_1 звернулася з відповідним позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Рішенням суду, яке набрало законної сили 29.05.2024, визнано протиправним та скасовано Рішення № 552; визнано протиправним та скасовано Розпорядження №171; поновлено ОСОБА_1 на Посаді; стягнуто з Міської ради на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 125219,52 грн.

При цьому, Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на Посаді та стягнення на користь позивачки заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 25507,72 грн звернуто до негайного виконання.

08.02.2024 Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 260/8514/23 (в порядку негайного виконання), за яким боржника - Міську раду зобов`язано поновити ОСОБА_1 на Посаді із 01.09.2023 (далі Виконавчий лист).

09.02.2024 Виконавчий лист в частині поновлення позивачки на Посаді із 01.09.2023 року пред`явлено до примусового виконання до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (далі УЗПВР).

12.02.2024 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УЗПВР Гаринець О.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74132137 з примусового виконання Виконавчого листа.

Разом з тим, станом на дату звернення до суду із даною позовною заявою ОСОБА_1 не поновлено на Посаді, тобто, має місце невиконання судового рішення відповідачем.

Відповідно до статті 129-1 Конституцій України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з статті 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 371 КАС негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини восьмої статті 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі статтею 236 КЗпП у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз статей 235, 236 КЗпП дозволяє дійти висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде в подальшому це рішення суду оскаржуватися.

У постанові від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Верховний Суд підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Як зауважив Верховний Суд у справі № 640/19103/19 відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Верховний Суд наголосив, що наведені приписи КЗпП не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

У підсумку суд касаційної інстанції у справі № 640/19103/19 констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Практика Верховного Суду щодо застосування вказаної норм права є сталою та послідовною.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах, зокрема від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19 та від 20.07.2021 у справі № 826/3465/18, зазначав, що період затримки виконання рішення про поновлення на роботі необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі.

При цьому, правова природа стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП) відрізняється від правової природи стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду (стаття 236 КЗпП), оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як правило, вирішується одночасно зі спором про поновлення на роботі, але може бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні. У будь-якому випадку підставою позову у справах цієї категорії є незаконність звільнення з роботи. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу були предметом судового розгляду у справі № 260/8514/23, в якій прийняте відповідне судове рішення, що набрало законної сили.

Водночас, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду не охоплюється судовим рішенням про поновлення на роботі. Середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Так, дійсно КЗпП не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення.

Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) згідно з якою рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі.

Отже належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

З матеріалів справи видно, що 31.07.2024 Міською радою прийнято рішення за № 817 «Про поновлення на роботі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Голомбіцу О.О.».

На виконання вказаного рішення ради, 31.07.2024 в.п. Рахівського міського голови Є.Молнаром видано розпорядження за № 113-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

В частині здійснених судом розрахунків суми середнього заробітку за час затримки виконання Рішення суду, Міська рада жодних доводів, як і щодо неправильності застосування судом норм матеріального права, в апеляційній скарзі не наводить, як і не наводить жодних обґрунтувань неправильності зроблених судом висновків щодо необхідності задоволення означеного позову, у спосіб, що наведений рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рахівської міської ради Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич