Постанова від 15.04.2025 по справі 555/2195/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2025 року

м. Рівне

Справа № 555/2195/19

Провадження № 22-ц/4815/497/25

Головуючий у Березнівському районному суді

Рівненської області: суддя Мельничук Н.В.

Рішення суду першої інстанції проголошено

(вступна і резолютивна частини) о 13 год. 14 хв.

18 грудня 2024 року у м. Березне

Рівненської області

Повний текст рішення складено: не зазначено

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Маринич В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач1 Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області;

відповідач2 ОСОБА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Березнівська міська рада Рівненського району Рівненської області;

за участі: ОСОБА_1 , його представника адвоката Захарчука Миколи Івановича та представника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Накопалова Євгенія Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Березнівська міська рада Рівненського району Рівненської області; про скасування державної реєстрації земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2019 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Городищенська сільська рада Березнівського району Рівненської області і ОСОБА_2 ; про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що рішенням Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області від 22 вересня 2015 року №781 йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0, 12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Разом з тим виписка із рішення Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області від 27 листопада 2013 року №528 суперечить змісту рішення органу сільського самоврядування від 22 вересня 2015 року №781, оскільки дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки було раніше надано ОСОБА_3 .

Тому з урахуванням поданої 09 вересня 2024 року уточненої позовної заяви просив скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 5620483600:08:008:0389 по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2020 року змінено процесуальний статус ОСОБА_2 із третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача на відповідача у справі.

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2024 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Березнівську міську раду Рівненської області як правонаступника Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 5620483600:08:008:0389, площею 0, 1186 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Стягнуто із Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 374, 20 гривень судового збору з кожного.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, що полягало у порушенні норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права, неповноті з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, і невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про неврахування судом положень ст. 28 Закону України "Про землеустрій", ч. 4 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та пунктів 109, 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051.

Не погоджується через їх помилковість із твердженнями суду про те, що заявник мав би перевірити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 на предмет відповідності вимогам законодавства. При цьому посилається на відсутність у державних кадастрових реєстраторів і замовників проекту землеустрою повноважень на проведення перевірки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на відповідність вимогам законодавства. Тому спонукань для відмови у державній реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_2 не було, а, отже, кадастровий реєстратор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Вважає необґрунтованими і висновки суду попередньої інстанції про те, що про підробку витягу з рішення Городищенської сільської ради від 27 листопада 2013 року №528 та самого рішення свідчать матеріали кримінального провадження №12018180060000553 від 13 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України. Так, вироком Березнівського районного суду від 20 травня 2020 року ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України. Ухвалою Костопільського районного суду від 28 лютого 2024 року після скасування 25 серпня 2020 року зазначеного вироку Рівненським апеляційним судом і направлення на новий розгляд до суду першої інстанції кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого. Тобто суд не досліджував докази у межах цього провадження. Отже, без обвинувального вироку посилання суду щодо підробки витягу з рішення Городищенської сільської ради від 27 листопада 2013 року №528 та самого рішення є хибними і не ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Щодо відповідача, то заявник вказував, що Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області не є належним учасником справи, адже відповідно до вимог закону може бути відповідачем лише у спорах про оскарження дій та рішень посадових осіб цього органу в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України. Тобто до повноважень саме державного кадастрового реєстратора, а не Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, належить прийняття рішень щодо здійснення реєстрації земельної ділянки, скасування реєстрації земельної ділянки та внесення відомостей (змін до них) про земельні ділянки, а також скасування запису у Поземельній книзі. Тому судом залишено без уваги правові позиції, що висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, рішенням Городищенської сільської ради Березнівського (зараз Рівненського) району Рівненської області від 22 вересня 2015 року №781 ОСОБА_1 дозволено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0, 12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було розроблено ТОВ "Бюро-землепроект" і погоджено Управлінням Держгеокадастру у Березнівському районі Рівненської області своїм висновком від 29 вересня 2016 року №468/41-16.

В подальшому, у грудні 2016 року, ОСОБА_1 звернувся до Управління Держгеокадастру у Березнівському районі Рівненської області із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (реєстраційний номер: ЗВ-5603332952016), долучивши відповідні документи.

22 грудня 2016 року державний кадастровий реєстратор Управління Держгеокадастру у Березнівському районі Рівненської області Кондратюк В.В. своїм рішенням №РВ-5600198632016 відмовив у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з тих міркувань, що електронний документ не відповідає установленим вимогам, а саме є наявним перетин ділянки із ділянкою з кадастровим номером 5620483600:08:008:0389. Площа збігається на 100% (повний збіг).

З витягу №НВ-5602690102016 від 28 грудня 2016 року з Державного земельного кадастр про земельну ділянку з кадастровим номером: 5620483600:08:008:0389 видно, що запитувану державну реєстрацію земельної ділянки здійснено 11 листопада 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Березнівському районі Рівненської області, проект землеустрою виготовлено Приватним підприємством "Короти-Сервіс", інформація про зареєстроване право власності відсутня.

Згодом ОСОБА_1 звернувся до Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області стосовно оформлення права власності на спірну земельну ділянку, на що головою органу сільського самоврядування надано позивачу копію виписки з рішення Городищенської сільської ради №258 від 27 листопада 2013 року, за яким надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0, 12 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) Городищенської сільської ради для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

При цьому ОСОБА_1 надано повний текст рішення Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області від 27 листопада 2013 року №528 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки". За текстом цього рішення ОСОБА_3 відсутня у переліку осіб, яким надано відповідний дозвіл. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 не була предметом надання дозволу жодній особі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність.

Разом з тим будь-яких змін чи доповнень до рішення Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області від 27 листопада 2013 року №528 не вносилося, про що стверджується листом органу місцевого самоврядування від 12 січня 2017 року №02-12/51.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Кондратюка В.В., треті особи: Городищенська сільська рада Березнівського району Рівненської області, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області; про визнання протиправним і скасування рішення.

Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Роз`яснено про право на звернення до суду у порядку цивільного судочинства.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 13 листопада 2018 року на підставі заяви позивача від того ж дня зареєстровано кримінальне провадження №12018180060000553 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. В ході розслідування оголошено підозру голові Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області Діхтяру Г.Ф., а 30 січня 2019 року кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 28 лютого 2024 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Ця ухвала набрала законної сили.

Вважаючи, що його суб`єктивні права на земельну ділянку порушуються відповідачем, у листопаді 2019 року, уточнивши в подальшому свої вимоги, в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності обґрунтованості вимог позивача, оскільки відповідач не перевірив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 на предмет відповідності законодавству.

При цьому проект землеустрою ОСОБА_2 мав містити повний текст рішення Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області від 27 листопада 2013 року №528, а не виписку з цього рішення, що призвело до державної реєстрації земельної ділянки на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким не надавався дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки для ОСОБА_2 чи інших осіб.

Оскільки державну реєстрацію земельної ділянки здійснено державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Березнівському районі Рівненської області, яке припинило свою діяльність, тому одним із належних відповідачів, разом із ОСОБА_2 , у справі є Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.

З огляду на те, що розроблення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки і подальша її реєстрація в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером: 5620483600:08:008:0389 здійснені відповідно до неіснуючого рішення Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області, встановлено підстави для задоволення позову та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Згідно зі ст.ст. 1, 3, 11, 15, 16, 316, 373, 374, 378 ЦК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальними засадами цивільного законодавства є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2)неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцією Українита законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності відбувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантуєтьсяКонституцією України.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 1, 2, 5, 12, 40, 81, 116, 118, 121, 152, 193 ЗК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується.

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Земельне законодавство базується на таких принципах:

а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;

г) забезпечення раціонального використання та охорони земель;

ґ) забезпечення гарантій прав на землю;

д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Норми статей 28, 50 Закону України "Про землеустрій" у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачають, що розробники документації із землеустрою мають право:

а.) виконувати роботи із складання документації із землеустрою;

б.) погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою, строк виконання робіт, їх вартість та порядок оплати;

в.) вимагати індексації вартості виконаних робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом;

г.) авторства за створену ним документацію із землеустрою;

ґ.) здійснювати авторський нагляд за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою;

д.) вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування;

е.) вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою.

Розробники документації із землеустрою зобов`язані:

а.) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою;

б.) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою;

в.) виконувати всі умови договору;

г.) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою земельних ділянок щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).

Відповідно до ст.ст. 1, 16, 24, 39 Закону України "Про державний земельний кадастр" у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки індивідуальна, що не повторюється, на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстраціяземельних ділянокздійснюється зазаявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа;

документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомлення про вручення.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Виконавці робіт із землеустрою та земле оціночних робіт, посадові особи, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, державні кадастрові реєстратори за порушення законодавства у сфері Державного земельного кадастру несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Шкода, заподіяна Державним кадастровим реєстратором фізичним чи юридичним особам під час виконання своїх обов`язків, підлягає відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому законом.

Згідно із пунктами 109, 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:

1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, в електронній формі подаються:

1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно здодатком 22;

2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації);

3) електронний документ.

4.) документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки (крім випадку, передбаченого в абзаці четвертому пункту 86 цього Порядку, коли зазначається реєстраційний номер попередньої заяви або подається її копія).

З висновку Великої Палати Верховного Суду, що висловлений у постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17, вбачається, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.

Приходячи до переконання про залишення оскаржуваного рішення без змін, колегія суддів бере до уваги те, що дані до виписки з рішення Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області від 27 листопада 2013 року №528, які суперечать змісту повного тексту цього рішення, було внесено на користь ОСОБА_2 посадовою особою органу місцевого самоврядування Городищенським сільським головою Діхтярем Г.Ф.

Цей факт підтверджено ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 28 лютого 2024 року, що набрала законної сили. Відповідно до цього судового рішення кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Оскільки обставинасмерті обвинуваченогоє нереабілітуючоюпідставою,а напродовженні кримінальногопровадження зметою йогореабілітації заінтересованіособи ненаполягали,тому слідвважати,що саме ОСОБА_4 вніс відповіднізаписи увиписку зрішення органусільського самоврядуванняна користь ОСОБА_2 .

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Щодо доводів апеляційної скарги про незастосування судом висновків Великої Палати Верховного Суду, що висловлені у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц, то з ними не можна погодитися.

Так, за правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Між тим, спірні права і обов`язки та правовідносини, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, відрізняються між собою обставинами, правовою природою та характеристиками, тобто не є подібними і тому не можуть бути застосованими при вирішенні цієї справи.

Не заслуговують на увагу твердження автора скарги про недодержання судом норм процесуального права.

Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове розв`язання земельного спору, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

З приводу покликань про неналежність Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області як відповідача, то відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 369/14294/17 державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, не є належним відповідачем у справі про скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно.

Тобто доводи заявника про те, що належним відповідачем повинен бути державний кадастровий реєстратор, є необґрунтованими.

Спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції і посилання апеляційної скарги про помилковість застосування норм матеріального права.

Решта аргументів заявника про незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення також є хибними, а тому колегією суддів відхиляються.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

У справі"Рябихпроти Росії"(заява№52854/99,рішення від24липня 2003року)Європейський судз правлюдини зазначив,що правона справедливийсудовий розгляд,гарантоване ст.6§ ІКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення мають використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 15.04.2025

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків