Постанова

від 15.04.2025 по справі 910/11656/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2025 р. Справа№910/11656/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 15.04.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМБЕР-М» - Булаєнко Ростислава Вікторовича про ухвалення додаткового рішення

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ПАРКЕТ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024

у справі №910/11656/24 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМБЕР-М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ПАРКЕТ»

про стягнення 3 532 500, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІМБЕР-М» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ПАРКЕТ» (далі - відповідач) ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення заборгованості в розмірі 219 691,11 грн, з яких: 2 613 422,98 грн - основний борг, 322 913, 45 грн - 3 % річних та інфляційні втрати, 596 163, 58 грн - пеня.

Господарський суд міста Києва рішенням від 19.12.2024 у справі №910/11656/24 позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ПАРКЕТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМБЕР-М» заборгованість у розмірі 2 613 422, 98 грн, пеню у розмірі 596 163, 58 грн, 3% річних та інфляційні втрати на суму 322 913, 45 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 42 390, 00 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ПАРКЕТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/11656/24 Північним апеляційним господарським судом прийнято постанову від 01.04.2025, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ПАРКЕТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/11656/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/11656/24 залишено без змін.

На адресу Північного апеляційного господарського суду 07.04.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМБЕР-М» - Булаєнко Ростислава Вікторовича надійшла заява про прийняття додаткового рішення у апеляційному провадженні у справі №910/11656/24, в якій заявник просить стягнути з відповідача на користь позивача 24 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 07.04.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМБЕР-М» - Булаєнко Ростислава Вікторовича про прийняття додаткового рішення у апеляційному провадженні у справі №910/11656/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.04.2025 у справі №910/11656/24 розгляд заяви редставника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМБЕР-М» - Булаєнко Ростислава Вікторовича про ухвалення додаткового рішення призначив на 14.04.2025 о 13 год 10 хв.

Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом доставки ухвали суду апеляційної інстанції до його електронного кабінету.

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (абзац 2 частини 5 статті 6 ГПК України).

Згідно із частиною 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції належним чином 10.04.2025.

Відповідно до частини 4 статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції розглядає заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого судом апеляційної інстанції, що не перешкоджає її розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 14.04.2025 підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

Розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів встановила наступне.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

За статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (частини 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №5076-VI договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26.08.2024 між Адвокатським об`єднанням "Тріум Груп" (далі - Адвокатське об`єднання) та позивачем (далі - Клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №01/0824 (далі - Договір), за умовами якого Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання професійної правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 1.1. Договору)

За умовами пункту 5.1 Договору за надання послуги клієнт зобов?язаний виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) у розмірі визначеному у Додаткових угодах та Додатках до цього Договору.

Згідно з пунктом 5.7. Договору за результатами надання послуги (правничої допомоги) складається Акт, що підписується представниками кожної зі Сторін. В Акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднання правничої допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту Адвокатським об`єднання електронним зв?язком або поштою. На письмову вимогу клієнта, Адвокатське об`єднання може надавати Акти, в яких буде вказано перелік наданих послуг із ідентифікацією.

Акт вважається підписаним, а послуга надана, якщо протягом 5 днів з моменту отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові заперечення на акт (пункт 5.8. Договору).

Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання Сторонами тексту договору, Додаткових угод та/або Додатків до нього. Договір діє до моменту фактичного надання правничої допомоги або його розірвання, але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

03.03.2025 між Адвокатським об`єднанням та позивачем укладено Додаток №1 до Договору №01/0824 від 26.08.2024 про надання професійної правничої допомоги Заявка №2-2025 (далі - Додаток №1), у пункті 1.1. якої сторони погодили, що гонорар Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги за вивчення та правовий аналіз апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі №910/11656/24; розробка та складання відзиву на апеляційну скаргу; складання та відправлення додаткових процесуальних документів, заяв, відповіді на відзив, пояснень, клопотань (за необхідності) становить 20 000,00 грн. Клієнт сплачує зазначений гонорар протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання рахунку.

В пункту 1.2. Додатку №1 сторони погодили, що супроводження клієнта на стадії судового розгляду - участь в судових засіданнях становить 4 000, 00 грн. За участь в судових засіданнях гонорар оплачується протягом трьох банківських днів на підставі складеного акту про надання послуг.

01.04.2025 між Адвокатським об`єднанням та позивачем підписано акт надання послуг №5, за яким Виконавцем були виконані роботи з надання правової допомоги згідно п. 1.1 Заявки №2-2025 від 03.03.2025.

Загальний розмір гонорару Адвоката за надані послуги становить 20 000,00 грн.

01.04.2025 між Адвокатським об`єднанням та позивачем підписано акт надання послуг №6, за яким Виконавцем були виконані роботи з надання правової допомоги згідно п. 1.2 Заявки №2-2025 від 03.03.2025.

Загальний розмір гонорару Адвоката за надані послуги становить 4 000,00 грн.

Також позивачем надані платіжні інструкції від 01.04.2025 №2215 на суму 20 000, 00 грн та від 01.04.2025 №2216 на суму 4000, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши подані відповідачем докази, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн є завищеними та нерозумними.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності) та критерію розумності їхнього розміру буде відповідати відшкодування в розмірі 4 000,00 грн, і цей розмір витрат є співмірним із виконаною адвокатом роботою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об`єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, саме суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

Згідно із частинами 4, 5 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд виснував, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, додаткова постанова Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №910/2053/20).

Судом апеляційної інстанції враховано складність перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, зміст та доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Також колегія суддів взяла до уваги, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, чи змінювалася правова позиція сторін у справі, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додаткових постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22, від 01.02.2024 у справі №910/2053/20).

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

Щодо послуги вказаної представником позивача у судовому засіданні 15.04.2025 про подання позивачем заяви про заперечення проти відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд самостійно вивчає матеріали апеляційної скарги та подані матеріали, а також встановлює, чи відповідає вона вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України. Крім того, така заява не була необхідною для перегляду оскаржуваного рішення та встановлення судом апеляційної інстанції дотримання судом першої інстанції при ухваленні рішення додержання норм матеріального і процесуального права. Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу є тотожними за своїм змістом.

Враховуючи незмінність позиції позивача у судах першої та апеляційної інстанції, відсутність необхідності вивчати додаткові джерела права, а також формування правової позиції у справі в межах апеляційного розгляду, проаналізувавши вищезазначені подані позивачем докази на обґрунтування понесених витрат з оплати послуг адвоката та деталізацією послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а саме за подання відзиву на апеляційну скаргу 2 000, 00 грн та за участь представника позивача 01.04.2025 в судовому засіданні 2 000, 00 грн.

Статтею 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За результатами розгляду заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даній справі суд апеляційної інстанції приймає додаткову постанову.

З урахуванням того, що за прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат судовий збір не сплачується, то розподіл судових (судового збору) у такому випадку не здійснюється.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМБЕР-М» - Булаєнко Ростислава Вікторовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ПАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36798195, 01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок, 38) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМБЕР-М» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40285118, 07452, Київська область, Броварський р-н, село Гоголів, вулиця Європейська, 32 М) 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу на виконання даної додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/11656/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна додаткова постанова складена та підписана суддями 16.04.2025.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова