Постанова

від 24.12.2007 по справі 35/379-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/379-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2007                                                                                   Справа № 35/379-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.   

при секретарі судового засідання: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

від позивача -  Приходько О.І., довіреність № 1  від 03.01.07;

від відповідача -  Кононович О.М., довіреність № 22  від 22.02.06;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвестторг", м. Дніпропетровськ на  рішення господарського суду  Дніпропетровської області від 11.10.07р.  у справі № 35/379-07

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційного підприємства "Південьінтертранс", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвестторг", м. Дніпропетровськ  

про    стягнення 40953,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 24.12.2007 року, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Товариство з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційне підприємство "Південьінтертранс", м.Дніпропетровськ звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвестторг", м. Дніпропетровськ   про стягнення заборгованості за надані послуги по організації перевезень вантажів у сумі - 39434,58 грн., інфляційних витрат –1168,61 грн., 3% річних –350,30 грн., посилаючись на договір № 386 від 11.10.2006 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2007 року № 35/379-07 (суддя Широбокова Л.П.) позов задоволено повністю.  

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідно до Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Боржник, який прострочив виконання грошових зобов”язань повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Не погодившись із рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Трансінвестторг", м. Дніпропетровськ  подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, посилаючись на наступні обставини.

Судом не досліджений у судовому засіданні договір купівлі-продажу залізничних вагонів № 30/09 від 30.08.2006 року, укладений між відповідачем (продавець) та російським контрагентом ТОВ “Альфа-Дон” (покупець), в якому містяться умови поставки товару на російську територію.

Після перетину товаром українського кордону, припиняються і зобов”язання сторони продавця по сплаті витрат залізниці, оскільки всі витрати на перевезення вантажів залізничним транспортом за кордоном несе виключно покупець, тобто ТОВ “Альфа-Дон”, а не ТОВ “Трансінвестторг”, як це було визначено у пункті 3.8 договору купівлі-продажу № 30/09. Таким чином, додаткове нарахування тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України по території Росії є незаконним та спростовується вищевказаними обставинами.

Місце поставки вантажу також було визначено у накладних на кожну одиницю поставки. Одержувачем вантажу за накладними є “РВД “Лиски” –подразделение “Рефсервис” ОАО “РЖД” Воронежская область”.

Щодо нібито наявної заборгованості відповідача перед позивачем, то фактично має місце переплата за послуги перевізника.

Необхідність припинення перевезення вантажу було визвано тим, що встановленню підлягала мета перевезення.

Товариство з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційне підприємство "Південьінтертранс", м.Дніпропетровськ вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Між державним підприємством “Придніпровська залізниця” та товариством з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційним підприємством “Південьінтертранс” –позивачем по справі, укладений договір від 28.12.2004 року № ПР/М/05-31/НЮ-3002п про організацію перевезень вантажів по залізницях України, предметом якого є регулювання взаємовідносин, пов”язаних з організацією та здійсненням перевезень вантажів у експортно-імпортному та внутрішньому сполученнях, а також наданням додаткових послуг за перевезення по території України по узгодженим тарифам та ставкам.

В свою чергу 11.10.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційним підприємством “Південьінтертранс” (виконавець) та відповідачем по справі –товариством з обмеженою відповідальністю “Трансінвестторг” (замовник) укладений договір № 386 (далі Договір) про надання послуг по організації перевезень вантажів строком дії –до виконання зобов”язання за договором (пункт 8.1 Договору).

Згідно до пункту 2.2.4 Договору позивач зобов”язувався своєчасно здійснити розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів.

Відповідно до пункту 2.1 Договору відповідач (замовник) зобов”язувався пред”явити до перевезення обсяги (вид, об”єм, маса вантажу, навантаження вагону, кількість і т.п.) обумовлені у Дорученні (Додаток № 1). Інформувати виконавця (позивача) не менше ніж за 7 днів до початку запланованої відправки вантажу залізницею та передати йому наступні дані: станція та залізниця відправлення, станція та залізниця призначення, отримувач, найменування вантажу (по класифікатору ГНГ) та його маса, кількість одиниць та тип рухомого складу; інструкції для оформлення перевізних документів, сертифікати та інші супроводжувальні документи (Додаток № 4), інші необхідні для перевезення відомості. Інформацію та інструкції передавати виконавцю тільки у письмовій формі. Здійснити 100% передплату за перевезення вантажів та послуг замовника. По дорученню замовника та за його рахунок організувати перевезення вантажів замовнику у прямому залізничному сполученні. Виступати перед залізницею відправником/отримувачем вантажу за дорученням замовника, оформити перевізні документи (пункт 2.1.2, 2.1.4, 2.1.5 Договору).

На виконання умов Договору відповідач надав позивачу Доручення № 1 до Додатку № 1 Договору № 386, в якому доручав останньому здійснити організацію перевезень 106 власних вагонів до станції Реф.депо “Лиски” для товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Дон”, станція призначення Лиски РЗ.

Як пояснили представники сторін у судовому засіданні, перевезення вказаних вагонів здійснено до станції призначення.

17.01.2007 року ТехПД-1 Придніпровської залізниці було проведено коригування нарахованих платежів і сума в розмірі 1273 грн. без ПДВ за кожен вагон (2041 грн. –768 грн.) була списана з особистого рахунку позивача. Сума списання за 18 вагонів по залізничним накладним № 46416039, 46416040, 46416041, 46416042, 46416046, 46416047, 46416048, 46416053, 46416054, 46416060, 46416111, 46416112,  46416113, 46416114, 46416115, 46416116, 46416119, 46416120 складає 27496,80 грн. з ПДВ, за стягненням якої позивач і звернувся з позовом.

Станом на 14.12.2006 року відповідач мав перед позивачем заборгованість за раніше здійснені перевезення у сумі 744,43 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 27496,80 грн. донарахованих залізницею платежів за перевезення 18 вагонів та 7644,43 грн. борг за раніше здійснене перевезення, підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що залізницею безпідставно донараховані  платежі у сумі 27496,80 грн. по перевезенню 18 спірних вагонів, і з цієї підстави відповідач не повинен відшкодувати цю суму позивачу, до уваги не приймається, оскільки з умов Договору (від 11.10.2006 року № 386) не вбачається, що відповідач (вантажовідправник) давав доручення експедитору (позивачу) звертатися до залізниці з позовами про розбіжності в нарахуванні провізних платежів.

Крім того, позивач звернувся з позовом про стягнення провізної плати по дорогах Російської залізниці по 12 вагонам, а саме по залізничних накладних: 46416111, 46416112, 46416113, 46416114, 46416115, 46416116, 46416119, 46416120, 46416039, 46416040, 46416041, 46416042 у сумі 11193,35 грн., які позивач перерахував платнику тарифу по РЗ ОY Scan TransRail LTD.

Як на підставу стягнення вказаної суми позивач посилається на вказане організацією Доручення від 11.10.2006 року № 1, яким відповідач,  відповідно до пункту 2.1.1, 2.1.2 Договору, доручав позивачу перевезення до станції Лиски; взаєморозрахунки на станції відправлення (прибуття, додаткові збори по станції відправлення та тариф по УЗ, РЗ; ділянка експедирування –Російської залізниці (РЗ).

Згідно з пунктом 3.2.2 Договору виконавець має право вибирати на власний розсуд співвиконавців під свою відповідальність.

Платником тарифу по РЗ виступало ОY Scan TransRail LTD, яке є партнером Рейлстар, зазначеного в залізничних накладних.

За перевезення Російськими залізницями позивач поніс витрати в розмірі 11193,35 грн., що підтверджується інвойсом № 2007-82 від 13.03.2007 року, інвойсом № 3212/140307 від 14.03.2007 року.

Оскільки, як зазначалось вище, оплата проїзної плати по залізницям Росії здійснена позивачем відповідно до Доручення відповідача на експедування вантажів від 11.10.2006 року № 1 до договору № 386 (том 1 а.с. 42), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог відносно стягнення 11193,35 грн.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги умови укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю “Альфа-Дон” Росія Контракту купівлі-продажу залізничних вагонів від 30.08.2006 року № 30/09 про те, що після перетину товаром кордону припиняються і зобов”язання сторони продавця по сплаті витрат залізниці, оскільки всі витрати на перевезення вантажів залізничним транспортом за кордоном несе виключно покупець, тобто товариство з обмеженою відповідальністю “Альфа-Дон”, а не товариство з обмеженою відповідальністю “Трансінвестторг”, як це було визначено у пункті 3.8 Договору купівлі-продажу № 30/09 до уваги не приймаються, оскільки позивач не є стороною даного Контракту та оплатив провізну плату по спірним вагонам по залізницям Росії виключно виходячи з умов Договору від 11.10.2006 року № 386 та Доручення від 11.10.2006 року № 1 до даного договору.

Доводи скаржника про те, що позивач порушив умови Договору № 386 не зазначивши себе в залізничних накладних вантажовідправником та те, що відповідно до здійсненого розрахунку провізних платежів станцією Крейда РЗ (том 2 а.с. 6), розмір провізних платежів значно меншій ніж сплачений за 12 вагонів позивачем, також до уваги не приймаються, так як відповідачем не надано доказів, що позивачу відповідно до пункту 2.1.1 та 2.1.5 Договору у письмовій формі надавалось доручення про вказання у залізничних накладних вантажовідправником саме позивача, а також виступати від імені відповідача з позовами до РЗ та залучених позивачем організацій, про оскарження нарахованих провізних платежів.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов”язань повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Доказів своєчасної оплати боргу відповідач не надав.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2007 року  по справі № 35/379-07 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           О.М.Лисенко

Суддя                                                                                 О.М.Виноградник

Суддя                                                                                 О.В.Джихур