Постанова

від 12.03.2025 по справі 289/502/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №289/502/23 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.

Категорія 16 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №289/502/23 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай), визнання права на земельну частку (пай) та зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Кириленка О.О. у м. Радомишлі,

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області. Просив: поновити строк позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав; визначити йому додатковий строк для оформлення права на земельну частку (пай), пропущений з поважної причини; відновити та включити його до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), як колишнього члена ПКСП ім.Несененка та визнати за ним право на земельну частку (пай) у землі орієнтовним розміром 3,73 умовних кадастрових гектарів, вартістю 65 193,35 грн, за рахунок земель запасу в межах території Осичківської сільської ради Радомишльського району (Осичківського старостинського округу Радомишльської міської ради) Житомирської області, яка перебуває у веденні (власності) Радомишльської міської ради Житомирської області; зобов`язати Радомишльську міську раду Житомирської області надати йому дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою (проєкту землеустрою) щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Осичківського старостинського округу Радомишльської міської ради Житомирської області.

Позов обґрунтований тим, що з архівного витягу від 31 березня 2021 року №Т-40, виданого Архівним сектором Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області, 29 червня 1989 року він ( ОСОБА_1 ) був прийнятий в члени колгоспу «Ленінський шлях» с.Осички Радомишльського району Житомирської області, в якому працював слюсарем у бригаді №2 до 28 березня 1996 року. Протоколом №5 колгосп «Ленінський шлях» 05 жовтня 1991 року перейменований на колгосп «ім.Несененка», а 28 червня 1992 року протоколом №3 на базі вказаного колгоспу було створено Приватно-колективне сільськогосподарське підприємство ім. Несененка (далі -ПКСП). Він 28 березня 1996 року був виведений з членів ПКСП ім.Несененка. На базі Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства ім. Несененка 15 березня 2000 року засновано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Осички». Осичківською сільською радою народних депутатів Радомишльського району Житомирської області передано Приватно-колективному сільськогосподарському підприємству ім.Несененка с.Осички у колективну власність земельну ділянку встановленим розміром (площею) для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до державного акта на право колективної власності на землю від 17 жовтня 1995 року серія ЖТ2117001 із метою подальшого паювання між членами Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства ім. Несененка. Розмір земельної частки (паю) по Осичківській сільській раді (ПКСП ім.Несененка) в умовних кадастрових гектарах становить 3,74, а вартість земельної частки (паю) становить 65193,35 грн. Його прізвище у списку працівників-колгоспників членів ПКСП ім.Несененка, який є невід`ємним додатком до державного акта на право колективної власності на землю, відсутнє. Сертифікат на право на земельну частку (пай) йому також не виготовлявся та не видавався. Станом на час отримання державного акта на землю та її розпаювання (17 жовтня 1995 року) він був членом ПКСП ім. Несененка та мав право на отримання земельного (паю), але не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), доданого до державного акта на право колективної власності на землю, через помилку в даті звільнення у його трудовій книжці 01 вересня 1995 року замість 28 березня 1996 року. Йому про цей факт ніхто з відповідальних осіб попередників відповідачів не повідомляв. Інші працівники, які працювали разом з ним у колгоспі, отримали земельні ділянки у власність, окрім його дружини ОСОБА_2 . Він працював на фермі №2 в с.Русанівка, яка знаходилася на відстані майже 3 км від контори населеного пункту села Осички, та в подальшому звільнився з роботи і переїхав до м.Радомишля у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за своєю хворою матір`ю та відновлення згорівшої покрівлі будинку, в якому вона проживала. Відповідно він не мав належної інформації щодо його прав на земельну ділянку, оскільки при звільненні йому в трудовій книжці помилково поставили дату звільнення 01 вересня 1995 року замість 28 березня 1996 року. За таких обставин, вважає, що його законне право на отримання земельної частки (паю) в ПКСП ім.Несененка порушене і підлягає захисту. Стосовно пропуску строку для звернення до суду із цим позовом зазначав, що неправильний запис у трудовій книжці про час його звільнення з ПКСП ім.Несененка с.Осички став підставою не внесення його до списків осіб, оскільки в дійсності часом його звільнення є не 01 вересня 1995 року, а 28 березня 1996 року. Про вказані обставини йому стало відомо лише після отримання наприкінці березня місяця 2021 року Архівного витягу від 31 березня 2021 року №Т-40. Після співставлення даних із Архівного витягу з даними своєї трудової книжки та з моментом одержання ПКСП ім.Немененка державного акта на право колективної власності на землю, виявилося, що він був членом ПКСП ім.Несененка с.Осички, а тому мав право на земельну частку (пай). У зв`язку з тим, що він не міг знати, що його права порушуються, тобто, що у його трудовій книжці неправильно проставили дату його звільнення з членів ПКСП ім.Несенка і помилково не внесли його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), його ніхто з компетентних органів не інформував, а тому вважає, що має право на поновлення строку, оскільки він пропущений з поважних причин.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційноїскарги аргументованітим,що судпершої інстанціїпротиправно взяввідзив напозовну заяву,поданий Житомирськоюрайонною державноюадміністрацією Житомирськоїобласті,за підставудля прийняттярішення,а такожпомилково невзяв доуваги відзивна позовРадомишльської міськоїради Житомирськоїобласті.Разом зпозовом нимбуло поданоклопотання пропоновлення тапродовження процесуальногостроку зверненнядо судуза захистомсвоїх прав.Приймаючи рішенняпро відмовув позові,суд зазначенеклопотання нерозглянув тане врахував,що він не міг знати, що його права порушуються, оскільки в його трудовій книжці неправильно проставили дату його звільнення з членів ПКСП ім.Несененка та помилково не внесли його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), його з цього приводу ніхто з компетентних органів не інформував. Вважає, що має право на поновлення строку, оскільки останній пропущений з поважних причин. Із огляду на вимоги у цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР. Відповідно до положень ст.ст.71,75,76,80 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки; позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін; закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові; якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. Враховуючи, що у період із 24 лютого 2022 року по 12 березня 2022 року, тобто дні перебігу процесуального строку на подання позову припали на період повномасштабного вторгнення на територію України, вважає, що ця обставина унеможливила виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку і може бути підставою для поновлення процесуального строку.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник ГУ Держгеокадастру в Житомирській області Яроповець Т.С. апеляційну скаргу не визнала, - просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасникисправи усудове засіданняне з`явилися.Про дату,час імісце розглядусправи повідомленіналежним чином(а.с.90-93,109т.2).У апеляційнійскарзі ОСОБА_1 просив провестирозгляд справиза йоговідсутності. Радомишльська міськарада Житомирськоїобласті спрямуваладо судузаяву пророзгляд справибез участіпредставника. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 29 червня 1989 року ОСОБА_1 був прийнятий в члени колгоспу «Ленінський шлях» с. Осички Радомишльського району, який 05 жовтня 1991 року був перейменований на колгосп ім.Несененка, а 28 серпня 1992 року створено приватно-колективне сільськогосподарське підприємство на базі колгоспу ім.Несененка (а.с.9 т.1).

01 вересня 1995 року ОСОБА_1 виведено з членів ПКСП на базі колгоспу ім. Несененка, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.8 т.1).

Із архівного витягу від 31 березня 2021 року №Т-39, виданого Архівним сектором Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області, 29 лютого 1996 року ОСОБА_1 виведено з членів ПКСП на базі колгоспу ім. Несененка (а.с.9 т.1).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області розмір земельної частки (паю) по Осичківській сільській раді (ПКСП ім. Несененка) в умовних кадастрових гектарах становить 3,73, вартість земельної частки (паю) 65193,35 грн (а.с.11 т.1).

За змістом частини п`ятої ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, але можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Із рішенняРадомишльського районногосуду Житомирськоїобласті від05серпня 2021року всправі №289/624/24,яке залишенобез змінпостановою ВерховногоСуду від01лютого 2023року,ПКСП ім.НесененкаОсичківської сільськоїради Радомишльськогорайону Житомирськоїобласті отримувалодержавний актна правоколективної власностіна землю17жовтня 1995року серіяЖТ 2117001,але додатокдо вказаногодержавного акту,а саме,список громадян-членівколективного сільськогосподарськогопідприємства відсутній,а томуне відомо,чи буввключений ОСОБА_1 до даногосписку (а.с.197-201,202-204,205-210т.1).

Відповідно до частин першої та другої ст.2 Закону України «Про порядок виділення земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом ст.ст.22,23 ЗК України (у редакції Закону України від 18 грудня 1990 року №561-XII) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої ст.1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Як встановлено судом першої інстанцій, ОСОБА_1 на момент одержання ПКСП ім.Несененка вказаного державного акта на право колективної власності на землю був членом ПКСП ім. Несененка, а тому висновки суду про те, що позивач має право на земельну частку (пай), є обґрунтованими.

Водночас, згідно з частиною першоюст.58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст.5ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно з ст.71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень ст.76ЦК УкраїнськоїРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положеньЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбаченіЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ст.ст.71,75ЦК УкраїнськоїРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 не навів обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із його позовом.

Відповідно до усталеної судової практики член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта (пункт 24 постанова «Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

Отже, ОСОБА_1 , як член колгоспу, міг довідатися про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі ПКСП ім.Несененка акта на право колективної власності на землю, тобто з 17 жовтня 1995 року. Зворотного матеріали справи не містять.

Встановивши під час розгляду справи, що ОСОБА_1 мав право на отримання сертифікату на земельну частку (пай) у землях ПКСП ім.Несененка, як член цього колективного сільськогосподарського підприємства, але не звернувся з позовом упродовж трьох років з дня видачі зазначеного державного акта на право колективної власності на землю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку із пропуском ним строку позовної давності, оскільки позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатися з початку розпаювання земель колишніх колгоспів, що є загальновідомим фактом. Доказів на підтвердження поважності пропуску строку позивачем у суді першої інстанції не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача про поновлення процесуального строку для звернення з позовом до суду спростовуються самим текстом рішення суду першої інстанції, яким позивачу відмовлено у задоволенні позову саме у зв`язку із пропуском ним строку позовної давності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у період із 24 лютого по 12 березня 2022 року, тобто дні перебігу процесуального строку на подання позову припали на період повномасштабного вторгнення на територію України, також не можуть слугувати підставою для поновлення строку для звернення до суду, оскільки перебіг процесуального строку для звернення до суду в справі закінчився задовго до повномасштабного вторгнення на територію України.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та їх спростував із посиланням на зібрані у справі докази і сформулював обґрунтовані висновки в ухваленому рішенні, з якими повністю погоджується суд апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги мотивів суду першої інстанції не змінюють.

При цьому апеляційний суд ураховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більш того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Харвісаар проти Фінляндії»).

Отже, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуюча Судді: