Постанова

від 19.12.2007 по справі 16/1224

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/1224

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 грудня 2007 р.                                                                                    № 16/1224  

 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.,

                                               Рогач. Л.І.,

розглянувши матеріали  

касаційної скаргиРВ ФДМУ по Житомирській області

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006

у справігосподарського суду Житомирської області

за позовомРВ ФДМУ по Житомирській області

доза участюАТЗТ “Радомишлянка”прокуратури Житомирської області

простягнення 83918 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Гурнович І.В. (дов. від 09.01.07 № 03/4),

відповідача: Авраменко В.С. –гол. правління,

прокуратури: Баклан Н.Ю.,

                                                ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 07.09.05 господарського суду Житомирської області в задоволенні позову про стягнення в доход Державного бюджету України 83918 грн., отриманих від реалізації приміщення їдальні, розташованого за адресою: м. Радомишль, вул. Міськради, 12 відмовлено.

Постановою від 14.02.06 Житомирського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, РВ ФДМУ по Житомирській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою просило їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою від 12.09.07 Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд до Вищого господарського суду України.

АТЗТ “Радомишлянка” подало до Вищого господарського суду України заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити останню без задоволення, а судові рішення –без змін.  

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як було встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі, фабрика “Радомишлянка” увійшла до переліку підприємств, балансова вартість основних фондів яких станом 01.06.93р. не перевищує 20 млн.крб. і приватизація яких буде здійснена способом викупу трудовими колективами за наказом від 16.06.93 ПО № 4 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області “Про перелік об'єктів, що приватизуються по групі “А” (мала приватизація).

Відповідно до умов договору від 09.09.1993р., укладеного між РВ ФДМУ по Житомирській області і Товариством покупців орендного підприємства фабрики “Радомишлянка”, останнім придбано майно цілісного майнового комплексу Радомишльського орендного підприємства фабрики “Радомишлянка” за адресою: м.Радомишль, вул.Міськради 12 на земельній ділянці площею 5100 м2.

Спірне приміщення їдальні було придбано Житомирською обласною санітарно-епідеміологічною станцією на підставі договору від 28.12.2000р., укладеного з АТ “Радомишлянка” за 83918 грн. та передано покупцю за актом прийомки-передачі будівлі від 03.01.2001.

Звертаючись з позовом у даній справі, РВ ФДМУ по Житомирській області посилалось на те, що спірне приміщення їдальні не увійшло до статутного фонду відповідача, не було ним приватизоване та не передавалось йому у власність, а було передано лише  у користування, залишаючись у державній власності.

Приймаючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що в договорі від 09.09.1993, укладеному між РВ ФДМУ по Житомирській області і Товариством покупців орендного підприємства фабрики “Радомишлянка” не відображено будь-яких виключень з цілісного майнового комплексу, тобто, він проданий в цілому і відповідно до ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію державного майна” відповідач отримав саме у власність, а не в користування спірне приміщення їдальні, яка входила до цілісного майнового комплексу фабрики “Радомишлянка”.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення прийнято без врахуванням усіх фактичних обставин справи.

          Так, судами не враховано, що відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 26.07.93 з вартості цілісного майнового комплексу ОП фабрика “Радомишлянка” було вилучено вартість майна, для якого встановлено пільги на суму 1676 тис. крб., що становить вартість спірної їдальні, отже, її вартість не було включено до вартості цілісного майнового комплексу і відповідно у вартість проданого за договором від 09.09.93 майна.     

З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України,  Вищий господарський суд України

                                                 ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу задовольнити частково.

Рішення від 07.09.05 господарського суду Житомирської області та постанову від 14.02.06 Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 16/1224 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий                                                                                         Божок В.С.

Судді                                                                                                   Костенко Т.Ф.

                                                                                                            Рогач. Л.І.