Рішення

від 17.07.2008 по справі 16/1224

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/1224

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" липня 2008 р. Справа № 16/1224

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого  судді   

                          судді  Давидюка В.К.

                          судді   

за участю представників сторін

від позивача  Гурнович І.В. (довіреність № 03/54  від 10.01.08)

від відповідача  Рак В.М. (дов. від 03.03.08)

третьої особи  Виговський В.І. (довіреність № 1/00-2077  від 17.07.08)

прокурора   Сидоренко О.П.

Представники сторін погодили вирішити спір в більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Розглянув справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області  

до Акціонерного товариства "Радомишлянка" (м. Житомир)

за участю прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Житомирська обласна санітарно-епідеміологічна станція.

про стягнення 83918 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача в доходдержавного бюджету України 83918,00грн., отриманих відповідачем від реалізації приміщення їдальні, розташованого за адресою: м.Радомишль, вул.Міськради, 12 на земельній ділянці  площею 5100кв.м у відповідності до договору купівлі-продажу від 28.12.2000р. (а.с.11 т.1).              

Представники позивача позовні вимоги підтримують в повному обсязі, зокрема зазначили, що відповідач під час приватизації цілісного майнового комплексу Радомишльського орендного підприємства фабрики "Радомишлянка" отримав у користування, а не у власність об'єкт соціально-побутового призначення - приміщення їдальні, яке залишалось власністю держави, також вважають що при укладанні договору купівлі-продажу будівлі їдальні між АТЗТ "Радомишлянка" та Житомирською обласною санітарно-епідеміологічною станцією були порушені вимоги чинного законодавства.

Прокурор позов підтримує.

Представник відповідача проти позову заперечує, стверджує, що добудова приміщення була проведена підприємством, а тому вони  мали право відчужувати приміщення їдальні. В судовому засіданні 10.06.2008р. заявив клопотання про здійснення повної фіксації судового процесу технічними засобами та про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Житомирську обласну санітарно-епідеміологічну станцію, оскільки рішення може вплинути на її права та обов'язки.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.06.08р. відповідно до ст.27 ГПК України залучено в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Житомирську обласну санітарно-епідеміологічну станцію (м.Житомир, вул. Велика Бердичівська,64) оскільки рішення по даній справі може вплинути на обов'язки останнього щодо позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фабрика “Радомишлянка” увійшла до переліку підприємств, балансова вартість основних фондів яких станом 01.06.93р. не перевищує 20 млн.крб. і приватизація яких буде здійснена способом викупу трудовими колективами за наказом від 16.06.93 ПО № 4 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області “Про перелік об'єктів, що приватизуються по групі “А” (мала приватизація)".

Відповідно до умов договору від 09.09.1993р. (а.с.76 т.1), укладеного між РВ ФДМУ по Житомирській області і Товариством покупців орендного підприємства фабрики “Радомишлянка”, останнім придбано майно цілісного майнового комплексу Радомишльського орендного підприємства фабрики “Радомишлянка” за адресою: м.Радомишль, вул.Міськради 12 на земельній ділянці площею 5100 кв.м.

Спірне приміщення їдальні було придбано Житомирською обласною санітарно-епідеміологічною станцією на підставі договору від 28.12.2000р. (а.с.11 т.1), укладеного з АТ “Радомишлянка” за 83918 грн. та передано покупцю за актом прийомки-передачі будівлі від 03.01.2001р. (а.с.12 т.1).

Позивач - РВ ФДМУ по Житомирській області посилається на те, що спірне приміщення їдальні не увійшло до статутного фонду відповідача, не було ним приватизоване та не передавалось йому у власність, а було передано лише у користування, залишаючись у державній власності, а тому відповідач не мав права відчужувати спірне приміщення, оскільки не набув права власності на нього.

Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 26.07.93р. (а.с.6-8 т.1)з вартості цілісного майнового комплексу ОП фабрика “Радомишлянка” було вилучено вартість майна, для якого встановлено пільги на суму 1676 тис. крб., що становить вартість спірної їдальні, отже, її вартість не було включено до вартості цілісного майнового комплексу і відповідно у вартість проданого за договором від 09.09.93р. майна.    

У відповідності до ч.2 ст.24 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.92р. № 2163-ХІІ, позивач вказує, що спірне приміщення їдальні було передане відповідачу у користування, а саме приміщення залишалось у державній власності і знаходилось під юрисдикцією Регіонального відділення ФДМУ, тобто позивача.  

Позивачем також зазначається, що відповідно до Закону України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ, їдальні відносяться до об'єктів групи "Ж" і їх приватизація здійснюється згідно з Положенням про порядок приватизації об'єктів групи "Ж", затвердженим наказом ФДМУ № 1693 від 14.08.2000р.

Згідно цього Положення, приватизація майна об'єктів групи "Ж" здійснюється переважно конкурентними способами (конкурс, аукціон), а ціна продажу об'єкта групи "Ж" визначається відповідно до Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої Постановою КМУ від 12.10.2000р. № 1554 експертним шляхом.

У зв'язку з викладеними обставинами та з посиланням на Конституцію України, Закон України "Про власність", згідно якого власником спірного майна є держава в особі позивача, останній вважає, що оскільки відповідач продав майно, яке належить позивачу, то з нього (відповідача) повинна бути стягнута виручена від продажу майна сума - 83918,00 грн.

Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 26.07.93р. (а.с. 6 т.1) складеного утвореною згідно з наказом начальника Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області №36 від 21.06.1993р. комісією з приватизації, з вартості цілісного майнового комплексу ОП фабрика “Радомишлянка” було вилучено вартість майна, для якого встановлено пільги на суму 1676 тис. крб. (п.13 даного акту а.с.7 т.1). Даний акт затверджено 26.07.1993р. Начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області Шепель В.І.

Оцінка майна ОП фабрика “Радомишлянка” здійснювалась відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №522 від 02.09.92р., яка була чинна на момент здійснення оцінки об'єкта приватизації.

Відповідно до п.45 вказаної Методики при приватизації вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, для якого встановлені пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення), та особливий режим приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, процентних облігацій, акцій, паїв, споруд і дільниць, що не підлягають приватизації).

В п.13 акта оцінки майна зазначено, що із загальної вартості державного майна, вилучено вартість майна на суму 111251тис.крб., а саме: (п. 13.1) яка належить орендарю  - на суму 109575тис.крб. та (п.13.2) для якого встановлено пільги  - на суму 1676тис.крб.

Таким чином, вартість майна, що підлягало приватизації, становила 9649тис.крб., що відображено в пункті 15 акта оцінки (а.с.8 т.1).

Статтею 128 Цивільного кодексу Української РСР (діючого на час проведення приватизації відповідача) встановлено, що право власності (право оперативного управління) у набувача  майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

В п.2 договору купівлі-продажу державного майна від 09.09.1993р. (а.с.76-77 т.1) зазначено, що право власності на відчужене майно перейшло до покупця на підставі наказу ПО №4 від 16.06.1993р. Регіонального відділення ФДМ України по Житомирській області.

В пункті 3 даного договору зазначено, що у відповідності з актом  оцінки  вартості  цілісного майнового  комплексу Радомишльського орендного підприємства фабрики "Радомишлянка", затвердженим регіональним відділенням  Фонду державного майна України по Житомирській області  26.07.1993р., вартість цілісного майнового комплексу становить  9649000 карбованців.

Таким чином, у власність підприємства внаслідок викупу державного майна перейшло майно на суму 9649тис.крб., та майно на суму 111251тис.крб., для якого встановлені пільги, в тому числі столова вартістю 1676тис.крб.

23 липня 2004 року, здійснюючи перевірку утримання, зберігання та використання державного майна, яке при приватизації не увійшло до статутного фонду АТЗТ "Радомишлянка" (орендне підприємство фабрика "Радомишлянка"), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області виявило, що АТЗТ "Радомишлянка" відчужило майно, яке вилучено з вартості майна для якого встановлено пільги - їдальня згідно договору купівлі-продажу від 28.12.2000р. без дозволу регіонального відділення ФДМ (а.с.11 т.1).

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті від 23.07.2004р., складеному провідним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області Сафонюком М.Ф. за участю голови правління та головного бухгалтера товариства (а.с.5 т.1).

18.08.2004р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області пред'явило АТЗТ "Радомишлянка" претензію №03/2600 з вимогою про відшкодування збитків в сумі 83918грн., завданих державі незаконним продажем державного майна - їдальні (а.с.13-14)т.1. Однак, вказана претензія залишена товариством без задоволення, про що свідчить відповідь на претензію (а.с.16 т.1).

В зв'язку з цим позивачем 13.05.05 був пред'явлений позов до господарського суду Житомирської області про стягнення з АТЗТ "Радомишлянка" в доход держави коштів в сумі 83918грн., отриманих товариством від реалізації державного майна - їдальні по договору купівлі-продажу від 28.12.2000р. (а.с.11 т.1), отриманих від покупця - Житомирської обласної санітарно-епідеміологічної станції.    

Частина друга статті 24 Закону України "Про приватизацію майна державних  підприємств" (в редакції, яка була чинною на час приватизації АТЗТ "Радомишлянка" в редакції з 06.03.1993р. по 26.01.1994р.) передбачала, що товариству покупців, створеному працівниками  підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Відповідач вважає, що їдальня є об'єктом соціально-побутового призначення і у відповідності до розділу IV Закону України "Про приватизацію державного майна" вони мали право на безоплатну передачу даного об'єкту.

В акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 23.07.1993р. (а.с.78-79 т.1) чітко розмежовано вартість майна, для якого встановлено пільги –1676тис.крб.; вартість майна, яке належить орендарю – 109575тис.крб. та вартість майна, що підлягає приватизації - 9649тис.крб.   Оскільки  з вартості  цілісного  майнового  комплексу було  вилучено  вартість  майна,  для  якого  встановлені  пільги на  суму 1676 тис.  крб., що  становить  вартість спірної  їдальні,  отже,  її  вартість  не  було  включено  до  вартості  цілісного  майнового  комплексу  і  відповідно  у  вартість  проданого  за  договором  від  09.09.03 майна.

Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів (договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу), де столову включено до майна, для якого встановлено пільги, суд приходить до висновку, що їдальня залишилася в державній власності.

Враховуючи вищевикладене, лише держава в особі Фонду державного майна України, як органу, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна (п.1 "Тимчасового положення про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України №2558-ХІІ від 07.07.1992р.), вправі розпоряджатися цим майном.  

В частині 3 ст.7 Закону України "Про приватизацію державного майна" вказано, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.94р. №412 "Про затвердження положень про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті" здійснення повноваження власника щодо майна, яке приватизується відповідно до прийнятих ним рішень, покладено на відділення Фонду держмайна України.

Не взявши до уваги, що право продажу майна належить тільки власникові, відповідач, не маючи на те законних підстав, реалізував Житомирській обласній санітарно-епідеміологічній станції за договором купівлі-продажу від 28.12.2000р. будівлю їдальні загальною площею 451,4кв.м, зазначеної в плані літерою В-2. Згідно пункту 2 договору відповідно до висновку  експерта державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Житомирагропроект" ринкова вартість нерухомості, що відчужується становить 83918грн.

Частиною 4 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Аналогічну норму закріплено в ст.321 Цивільного кодексу України.

В статті 30 Закону України "Про приватизацію державного майна", встановлено, що спори, які виникають у процесі приватизації, вирішуються судом. А пунктом 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України передбачено, що основним завданням Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Враховуючи, що незаконним продажем державного майна відповідач заподіяв збитки державі, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, як створений Фондом держмайна України і підпорядкований йому орган, здійснюючи визначені законодавством повноваження власника державного майна, правомірно звернулось до суду з позовом про захист порушеного права власника та відшкодування завданої державі майнової шкоди.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами, що містяться в матеріалах справи, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Радомишлянка" (Житомирська область, м.Радомишль, вул.Міськради, 12; код ЄДРПОУ 02969716) в доход Державного бюджету України 83918 грн. коштів отриманих від реалізації державного майна; 839,18 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Давидюк В.К.      

"____"

Віддрукувати:   

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 -  третій особі

5-  прокурору.