Постанова

від 25.12.2007 по справі 4/204-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/204-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 грудня 2007 р.                                                                                    № 4/204-07  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Васищака І.М.,

                                                                                   Палій В.М.,

розглянувши            касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКП Прозерпіна" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.09.2007р.

у  справі                     №4/204-07 господарського суду Херсонської області

за позовом                 Відкритого акціонерного товариства

                                  "Херсонська теплоелектроцентраль"

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю

"МКП Прозерпіна"

про                              стягнення 1 426,90грн.

за участю представників:

ВАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" – не з'явилися;

ТОВ "МКП Прозерпіна" – не з'яивлися

в с т а н о в и л а :

Відкрите акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом та просило стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "МКП Прозерпіна" 1 426,90грн. в рахунок відшкодування вартості поставленої йому теплової енергії з листопада 2006р. по березнь 2007р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вказана теплова енергія отримана відповідачем безпідставно, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини із постачання внаслідок відмови відповідача укласти договір (т.1 а.с.2-3).

Відповідач у справі – ТОВ "МКП Прозерпіна" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:

- договір  про постачання теплової енергії від 01.01.2006р.№542 був припинений відповідно до листа від 16.11.2006р. №10/37112, а інший договір не укладався;

-  у позивача були відсутні підстави для постачання теплової енергії;

- позивачем не доведено факту постачання теплової енергії ТОВ "МКП Прозерпіна" (т.1 а.с.60-61).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.07.2007р. у позові відмовлено (т.1 а.с.90-91).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

-          між сторонами відсутні договірні відносини щодо надання послуг з постачання теплової енергії;

-  чинним законодавством заборонено відпущення теплової енергії без договору;

- відповідачем не доведено факту надання відповідачу теплової енергії у зазначеному ним обсязі та факту її споживання відповідачем; при цьому, сам відповідач спростовує факт постачання йому теплової енергії у відповідному періоді.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.09.2007р. рішення господарського суду Херсонської області 02.07.2007р. скасовано, а позов задоволено. Відповідно до постанови суду з відповідача на користь позивача стягнуто 1 426,90гн. (т.1 а.с.165-166).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

-          відповідачем фактично споживалась теплова енергії без належних на те підстав;

- доказів його відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання не надано;

- ТОВ "МКП Прозерпіна", у відповідності до ст.1212 ЦК України, зобов'язано відшкодувати позивачу вартість поставленої йому теплової енергії.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "МКП Прозерпіна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Херсонської області від 02.07.2007р.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права (т.2  а.с.9-10).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача відшкодувати позивачу вартість теплової енергії, поставленої йому за твердженням позивача, у період  з листопада 2006р. по березень 2007р. без достатньої на те підстави.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення щодо задоволення заявлених вимог, апеляційна інстанція виходила з виникнення у ТОВ "МКП Прозерпіна" відповідного зобов'язання. Однак, такого висновку суд дійшов допустивши невірне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної  норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються, згідно п.4  ч.3 ст.1212 ЦК України, і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, виходячи із змісту вищевказаної норми, для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

За змістом ст.32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів –фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

При цьому, відповідно до ст.34 ГПК України, докази повинні відповідати вимогам щодо їх допустимості та належності. Зокрема, згідно ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт споживання теплової енергії встановлений судом апеляційної інстанції на підставі довідок про наявність опалення та відомостями-звітом про витрати теплоенергії і параметри теплоносія за показниками теплолічильника, які судом першої інстанції не прийняті в якості доказів, оскільки вони не відповідали вимогам щодо допустимості доказів та з огляду на заперечення відповідачем факту поставки йому теплової енергії у вказаній кількості та визначених параметрів, що не спростовані позивачем.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції, в порушення вимог   п.8 ч.2 ст.105 ГПК України, у постанові не зазначено доводів, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції щодо невідповідності таких письмових документів вимогам щодо допустимості доказів.

Враховуючи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, касаційна інстанція не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції щодо доведеності на підставі належних та допустимих доказів факту поставки теплової енергії у зазначеній кількості та визначених параметрах відповідачу позивачем, а також її споживання.

За таких обставин, покладення на відповідача зобов'язання, визначеного ст.1212 ЦК України, судом апеляційної інстанції помилкове.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до ст.26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

При цьому, відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі. В силу ст.1 Закону, термін "енергія" у цьому законі, вживається у наступному значенні: енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Крім того, ч.2 ст.275 ГК України визначає, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Отже, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що у випадку відмови відповідача від укладення договору на постачання теплової енергії, позивач не повинен був здійснювати її постачання.

Так,відповідно до п.3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст.627 ЦК України).

За таких обставин, відповідач не зобов'язаний укладати договір на постачання теплової енергії у випадку відсутності у нього наміру її отримувати та споживати. Так само відсутність договору, який є підставою для виникнення у позивача обов'язку постачати теплову енергію, надає позивачу право її не поставляти відповідній особі.

Нав'язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг) є перешкодою у процесі конкуренції, що визначено ст.34 ГК України;  нав'язування товару, який не потрібен контрагенту, в силу ст.29 ГК України, є зловживання монопольним становищем.

Таким чином, постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 13.09.2007р. підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення господарського суду Херсонської області від 02.07.2007р.

В силу ст.49 ГПК України, відповідачу за рахунок позивача підлягають відшкодуванню витрати, понесені у зв'язку з оплатою касаційної скарги державним митом у розмірі 51грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49,1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                           

П О С Т А Н О В И Л А :

1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКП Прозерпіна" задовольнити.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.09.2007р. у справі №4/204-07 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Херсонської області від 02.07.2007р.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МКП Прозерпіна" 51грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги державним митом.

4.          Доручити видати наказ на виконання п.3 резолютивної частини постанови господарському суду Херсонської області.

         Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                 Васищак І.М.    

                                                                                                   Палій В.М.