Постанова від 10.04.2025 по справі 756/9295/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/8316/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/9295/22

10 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Тихої О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа: Первинна профспілкова організація працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив суд: визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 239-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » та поновити дію трудового договору, укладеного між ним та ДП «АМПУ»; стягнути з ДП «АМПУ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2022 року до дня фактичного допуску до роботи з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; стягнути з ДП «АМПУ» на його користь моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.

В обгрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 20 липня 2020 року перебував у трудових відносинах з ДП «АМПУ». З 20 травня 2021 року працював на посаді начальника відділу досліджень та аналізу служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».

Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), погодженим з Первинною профспілковою організацією працівників ДП «АМПУ», встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

З 30 серпня 2022 року його простій було припинено та призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного з ним, до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Вважав, що наказ ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 № 239-к в частині призупинення дії трудового договору є незаконним, суперечить вимогам статті 13 Закону України «про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки у обох сторін трудових відносин була та є можливість виконувати обов`язки, а тому у ДП «АМПУ» були відсутні підстави для призупинення дії трудового договору, укладеного з ним.

Вказував, що у роботодавця була наявна для нього робота і він повідомляв про свою готовність її виконувати листом від 02 вересня 2022 року. Окрім того, ряд працівників служби аналізу та управління ризиками продовжують перебувати на простої, що також свідчить про відсутність підстав для призупинення з ним дії трудового договору, а дії роботодавця є дискримінацією щодо нього та прихованим покаранням зі сторони посадових осіб ДП «АМПУ», не пов`язаним з військовою агресією російської федерації та неможливістю обох сторін виконувати обов`язки.

Позивач вважав, що він має право на отримання належної йому суми заробітної плати за період незаконного призупинення дії трудового договору на підставі статті 235 КЗпП України.

Також посилався на те, що внаслідок порушення його прав у сфері трудових відносин йому спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що він у незаконний спосіб був позбавлений заробітку, який був джерелом для існування його сім`ї, був змушений шукати додаткові засоби для існування, братися до роботи не за фахом, позичати кошти у знайомих, втратив авторитет та повагу серед колег по роботі та був змушений постійно виправдовуватися, відчуваючи приниження.

Вказані обставини загалом призвели до втрати ним нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 30 серпня 2022 року № 239-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ».

Стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 185 815,25 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, мотивовано тим, що відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для призупинення з позивачем дії трудового договору, оскільки не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість виконання виробничих завдань та функцій підприємства, призупинення його діяльності, а саме головне - про неможливість виконання ОСОБА_1 визначених трудовим договором завдань навіть з огляду на такі обставини, як закриття чотирьох морських портів у містах Маріуполі, Бердянську, Скадовську та Херсоні, обмеження руху суден в інших портах та, як наслідок, зниження функціонування виробничих потужностей ДП «АМПУ» та погіршення майнового стану підприємства, на які неодноразово посилалися представники відповідача під час розгляду справи.

На час розгляду справи ДП «АМПУ» здійснювало свою діяльність, а трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма.

Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суд застосував до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклав на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі.

При цьому, суди дійшли висновку, що, оскільки позивач протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передували встановленню його простою, не працював, то у нього відсутній розрахунковий період, тому середня заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з посадового окладу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суди керувалися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, позивач подав касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що здійснюючи розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги надану ДП «АМПУ» довідку від 22 вересня 2023 року № 10-04-01.01-26/105, оскільки в ній містилася інформація щодо отримання ним заробітку за останні два місця до призупинення трудового договору, ті, в яких працівник не працював, а перебував у простої, під час якого за ним зберігався заробіток частково, тільки посадовий оклад, без врахування інших заохочувальних виплат, які він зазвичай отримував, фактично виконуючи свої посадові обов`язки.

При цьому, розмір нарахованої заробітної плати, кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 за останні два місця роботи до встановлення йому простою, судами попередніх інстанцій не встановлювалися, що виключає можливість Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі по суті позовних вимог в оскаржуваній частині.

21 лютого 2025 року цивільна справа надійшла до Київського апеляційного суду і відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кафідова О.В., судді Оніщук М.І., Шебуєва В.А.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що судом першої інстанції не взято до уваги положення абзацу 6 пункту 2 Порядку №100, відповідно до якого час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Вказував, що з 01 березня 2022 року по 30 серпня 2022 року він перебував в простої на підставі наказу ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами).

Зазначав, що останніми двома повністю відпрацьованими місяцями його роботи є січень, лютий 2022 року.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України від 27 січня 2023 року, даних про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) ОСОБА_1 за січень 2022 року було нараховано 54 936 грн, за лютий 2022 року - 71 889 грн. У січні 2022 року було 19 робочих днів, у лютому 2022 року - 20 робочих днів. Отже середньоденний заробіток складає: (54936+71889)/(19+20) = 3 251 грн.

В судове засідання з`явився позивач ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» Перейма Денис Олександрович в судовомму зассіданнні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

З урахуванням доводів апеляційної скарги та результату розгляду справи Верховним Судом, судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що з 20 липня 2020 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «АМПУ», а з 20 травня 2021 року працював на посаді начальника відділу досліджень та аналізу служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».

Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами) встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08.30 год 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Пунктом 5 наказу визначено, що нарахування та виплату заробітної плати працівникам апарату управління ДП «АМПУ» за весь період дії простою проводити в розмірі посадового окладу, встановленого у штатному розписі.

На підставі наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 239-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений йому наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами) (пункт 1) та призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні (пункт 2).

Відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 01 вересня 2022 року № 264-к «Про припинення простою та запровадження дистанційної роботи працівників апарату управління ДП «АМПУ» з 05 вересня 2022 року припинено простій, встановлений наказом від 28 лютого 2022 року № 84-к працівникам апарату управління ДП «АМПУ» згідно з переліком, який є додатком до наказу та налічує сорок три працівники; з 05 вересня 2022 року для зазначених у додатку до наказу працівників запроваджено дистанційну роботу, тимчасово до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Зокрема, на дистанційну роботу переведено працівника відділу досліджень та аналізу служби аналізу та управління ризиками, який очолював ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 .

Згідно з наказом ДП «АМПУ» від 09 січня 2023 року № 17-к ОСОБА_1 10 січня 2023 року звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Здійснюючи розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із наданої ДП «АМПУ» довідки від 22 вересня 2023 року № 10-04-01.01-26/105, в якій містилася інформація щодо отримання позивачем заробітку за червень та липень 2022 року, тобто за останні два місяця до призупинення трудового договору.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з абзацом 6 пункту 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (пункт 4 Порядку).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи наведені норми Порядку № 100, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за основу слід брати останні два місяці саме роботи, тобто відпрацьовані працівником.

Подібні висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та постановах Верховного Суду: від 26 лютого 2020 року у справі № 199/2128/15 (провадження № 61-29370св18), від 04 листопада 2022 року у справі № 488/2652/20 (провадження № 61-6738св22).

З огляд на те, що останніми двома місяцями фактичної роботи позивача є січень, лютий 2022 року, то саме цей період має братися при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не як помилково вважав суд першої інстанції, беручи до уваги відомості про отримання позивачем заробітку за червень та липень 2022 року.

Відповідно до розрахункових листів за січень, лютий 2022 року позивачу:

у січні 2022 року нараховано заробітну плату в розмірі 28 435,46 грн, з яких:

- місячна премія - 14 718,55 грн;

- оклад по дням - 2 213,32 грн;

- оплата лікарняних листів - 11 503,59 грн;

у лютому 2022 року нараховано заробітну плату в розмірі 81 031,78 грн, з яких:

- місячна премія - 1 408,56 грн;

- оклад по дням - 42 053,00 грн;

- оплата лікарняних листів - 9 142,45 грн;

- премія за підсумками роботи за рік - 28 427,77 грн.

У січні 2022 року позивач фактично відпрацював 1 робочий день, а лютому - 20, загальна кількість відпрацьованих днів за вказаний період становить 21.

Відповідно до абз. 2 пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньоденної заробітної плати позивача не враховується оплата лікарняних листів у січні 2022 року в розмірі 11 503,59 грн та в лютому - 9 142,45 грн.

Що стосується виплати позивачу премій в зазначений період, то при розрахунку середньоденної заробітної плати позивача колегія суддів враховує вимоги пункту 3 Порядку № 100.

Так, премія за підсумками роботи за рік, виплачена у лютому 2022 року враховується в розмірі 3 123,93 (28 427,77 сума річної премії за 2021 рік /182 кількість відпрацьованих робочих днів позивача у 2021 році*20 днів відпрацьованих апелянтом у лютому 2022 році).

Так, місячна премія за грудень 2021 року, виплачена у січні 2021 року, враховується в розмірі 1 471,86 грн (14718,55 грн місячна премія/10 днів відпрацьованих позивачем у грудні 2021 року*1 день, відпрацьований позивачем у січні 2022 року).

Враховуючи наведене, середньоденна заробітна плата позивача за січень-лютий 2022 року складає 2393,94 грн (3685,18 заробітна плата за січень+46585,49 заробітна плата за лютий /21 фактично відпрацьовані дні за вказаний період)

Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується з 30.08.2022 (день призупинення дії трудового договору) до 10.01.2023 (день звільнення позивача), кількість робочих днів за вказаний період складає 95 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 227 424,30 грн (2393,94 грн* 95 днів (кількість робочих днів).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 227 424,30 грн, при цьому вказана сума зазначена без відрахування податків та обов`язкових платежів, які мають бути відраховані під час виконання рішення суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.ч.1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення таких вимог.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа: Первинна профспілкова організація працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 227 424,30 грн ( сума зазначена без відрахування податків та обов`язкових платежів, які мають бути відраховані під час виконання рішення суду).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 15 квітня 2025 року

Головуючий: Судді: