Постанова

від 16.04.2025 по справі 320/25546/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/25546/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради, Ректор Муніципального закладу вищої освіти "Київська академія мистецтв" про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративними позовом до Київської міської ради, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 23 червня 2022 року № 4754/4795 «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка».

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні вимог закону в частині змісту оскаржуваного рішення та порядку його прийняття.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позиція суду мотивована тим, що правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача відсутні.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року та від 25 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

13 листопада 2024 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, згідно Статуту Київського університету імені Бориса Грінченка, затвердженого рішенням Київської міської ради від 08 жовтня 2015 року № 132/2035, університет є юридичною особою публічного права, що утворений у формі комунальної установи та діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на різних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей. Власником є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.

Відповідно до Статуту Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 червня 2003 року №1158 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07 березня 2019 року № 408, Муніципальний заклад вищої освіти «Київська академія мистецтв» - є неприбутковим закладом вищої освіти, заснований на комунальній власності територіальної громади міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.

Згідно Статуту Структурними підрозділами Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» є: факультети, кафедри, відділення, фахові класи, відділи, сектори, бібліотека, канцелярія, Київська дитяча академія мистецтв імені М.І. Чембержі. До складу Київської дитячої Академії мистецтв імені М.І, Чембержі водять: Вищий мистецький коледж; Середня спеціалізована мистецька школа (школа-інтернат).

В структурі Муніципального закладу вищої освіти «Київська Академія мистецтв» діяв невідокремлений структурний підрозділ Київська дитяча Академія мистецтв імені М.І. Чембержі, для якого була видана відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 квітня 2019 року № 777 ліцензія на право провадження освітньої діяльності у сфері повної загальної середньої освіти за рівнем початкової освіти, базової середньої освіти, профільної середньої освіти з ліцензованим обсягом 570 осіб, що суперечить вимогам законів України «Про вищу освіту» та «Про повну загальну середню освіту».

Зважаючи на вказані обставини, як зазначає відповідач, виникла необхідність приведення діяльності закладу вищої освіти до норм діючого законодавства (крім того, станом на 01 січня 2022 року у Муніципальному закладі вищої освіти «Київська Академія мистецтв» навчалося всього 53 здобувачі вищої освіти, станом на 01 січня 2023 року - всього 40. В той час, як у Муніципальному закладі вищої освіти «Київська Академія мистецтв» повну загальну середню освіту здобувало близько 350 осіб).

З метою приведення діяльності комунальних закладів вищої освіти у відповідність до законодавства України було підготовлено проект рішення «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка».

Згідно з пояснювальною запискою до проекту рішення, Муніципальний заклад вищої освіти «Київська Академія мистецтв» та Київський університет імені Бориса Грінченка є закладами вищої освіти, які засновані на комунальній власності міста Києва та здійснюють підготовку фахівців за аналогічними освітніми програмами. Прийняття рішення «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська Академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка» дозволить оптимізувати мережу закладів вищої освіти, що засновані на комунальній власності територіальної громади міста Києва та забезпечити більш раціональне використання їх ресурсів. Об`єднання матеріальних та людських ресурсів забезпечить кращу якість освіти, є економічно доцільним, сприятиме подальшому розвитку інфраструктури та дозволить підвищити ефективність управління. Прийняття рішення враховує зміну демографічної ситуації, зокрема зменшення кількості вступників до закладів вищої освіти, сприятиме зростанню конкурентоспроможності столичного університету та підвищенню його позицій у міжнародних та національних рейтингах університетів, розширенню можливостей для міжнародної співпраці, зокрема участі у грантових програмах.

Проект рішення було зареєстровано 16 лютого 2022 року за № 08/231-398/ПР.

14 травня 2022 року було проведено засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності, про що свідчить витяг з протоколу № 8/51 від 14 травня 2022 року.

04 травня 2022 року та 26 травня 2022 року проект рішення розглядався на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань культури, туризму та суспільних комунікацій (витяги з протоколів № 5/21 від 04 травня 2022 року № 08/292-096, № 8/24 від 26 травня 2022 року № 08/292-133, № 8/24 від 26 травня 2022 року № 08/292-134).

Листом від 08 червня 2022 року № 225-КР-1779 заступник міського голови - секретар Київської міської ради Володимир Бондаренко звернувся до Київської міської ради з письмовим обґрунтуванням винятковості та невідкладності цього проекту рішення, обґрунтувавши необхідністю підвищення якості підготовки фахівців, оптимізації мережі закладів вищої освіти, що засновані на комунальній власності територіальної громади міста Києва та забезпечення більш раціонального та ефективного використання міських ресурсів.

З урахуванням зауважень депутатів Київської міської ради, постійних комісій Київської міської ради було подано проект рішення з пропозиціями до проекту рішення Київської міської ради «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська Академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка», а саме проект рішення викладено у новій редакції згідно з додатком.

23 червня 2022 року відповідачем прийнято рішення №4754/4795 «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка».

Відповідно до цього рішення, Київська міська рада вирішила утворити мистецький ліцей «Київська дитяча Академія мистецтв імені М.І. Чембержі» шляхом виділу структурного підрозділу Муніципального закладу вищої освіти «Київська Академія мистецтв» «Київська дитяча Академія мистецтв імені М.І. Чембержі» та реорганізувати Муніципальний заклад вищої освіти «Київська Академія мистецтв" (ідентифікаційний код 21594647) і Київський університет імені Бориса Грінченка (ідентифікаційний код 02136554) шляхом злиття та утворити на їх майновій базі Київський столичний університет імені Бориса Грінченка.

Цим рішенням визначено, що Київський столичний університет імені Бориса Грінченка є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» (ідентифікаційний код 21594647) і Київського університету імені Бориса Грінченка (ідентифікаційний код 02136554) після виділу.

Також з метою недопущення порушення права на освіту, забезпечення освітнього процесу, пунктами 3.2. цього рішення визначено, що здобувачі освіти й інші особи, які навчаються в Муніципальному закладі вищої освіти «Київська академія мистецтв» (за винятком структурного підрозділу «Київська дитяча Академія мистецтв імені М.І. Чембержі) та Київському університеті імені Бориса Грінченка, продовжують навчання у Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка за відповідними рівнями освіти, обраними освітніми програмами (спеціальностями) та джерелами фінансування та 3.3. здобувані освіти й інші особи, які навчаються в структурному підрозділі Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» «Київська дитяча Академія мистецтв імені І.М. Чембержі», продовжують навчання в мистецькому ліцеї «Київська дитяча Академія мистецтв імені М.І. Чембержі» за відповідними рівнями освіти, обраними освітніми програмами (спеціальностями) та джерелами фінансування.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 53 Конституції України передбачено, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Згідно з частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Як зазначено Конституційним Судом України у рішенні від 01.04.2010 (справа №1-6/2010) органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, (далі - Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до положень статті 32 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних і комунальних закладах освіти, створення необхідних умов для виховання дітей та молоді, розвитку їхніх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних закладів освіти, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких громадських об`єднань, молодіжних центрів;

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону № 280/97-ВР відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, (далі - Закон № 2145-VIII) державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 13 Закону № 2145-VIII для забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти органи місцевого самоврядування створюють і утримують мережу закладів освіти та їхніх філій. Органи місцевого самоврядування різних адміністративно-територіальних одиниць мають право прийняти з урахуванням потреб і пропозицій територіальних громад спільне рішення про організацію здобуття початкової, базової та профільної середньої освіти в закладі освіти (його філії) та забезпечення підвезення здобувачів освіти до нього і у зворотному напрямку.

Відповідно до статті 22 Закону № 2145-VIII юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або від цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи - підприємця). Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний. Статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються в установчих документах закладу освіти. Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 2145-VIII система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами. Установчі документи закладу освіти повинні передбачати розмежування компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів відповідно до законодавства.

У статті 66 Закону №2145-VIII закріплені повноваження органів місцевого самоврядування, а саме міські ради, зокрема, засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів.

Так, правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти визначено Законом України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-IX, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення (далі - Закон № 463-IX), відповідно до положень статті 1 якого заклад загальної середньої освіти - юридична особа, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, що провадиться на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти; засновник закладу загальної середньої освіти (далі - засновник) - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 463-IX Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні, сільські ради здійснюють повноваження у сфері загальної середньої освіти, що визначені цим Законом та Законом України «Про освіту», а також інші повноваження відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законодавчих актів.

Органи місцевого самоврядування статтею 53 Закону № 463-IX віднесені до органів управління у сфері загальної середньої освіти. Основними завданнями органів управління у сфері загальної середньої освіти визначено: забезпечення безоплатного здобуття особами повної загальної середньої освіти; прогнозування потреб населення у загальній середній освіті, планування та забезпечення відповідно до компетенції розвитку системи повної загальної середньої освіти та мережі закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти; забезпечення рівного доступу до повної загальної середньої освіти, прав учасників освітнього процесу, підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників; забезпечення якості повної загальної середньої освіти.

Відповідно до положень статті 32 Закону № 463-IX рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти приймає його засновник (засновники). Мережа закладів загальної середньої освіти формується відповідно до законодавства з урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації, а також відповідно до культурно-освітніх та інших потреб територіальної громади та/або суспільства. Розвиток мережі комунальних початкових шкіл, гімназій забезпечують районні, міські, сільські, селищні ради. Розвиток мережі комунальних ліцеїв планують та забезпечують Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні та міські ради (міст з населенням більше 50 тисяч).

Рішення про утворення комунальних початкових шкіл, гімназій як окремих юридичних осіб, їх реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймають районні, міські, сільські, селищні ради.

У разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов`язаний забезпечити учням можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти на відповідному рівні освіти.

Реорганізація і ліквідація спеціальних закладів загальної середньої освіти допускаються лише після погодження проекту відповідного рішення засновника центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

Таким чином, рішення про реорганізацію (перепрофілювання) навчального закладу комунальної форми власності приймає місцева (сільська, селищна, міська) рада, у віданні якої перебуває відповідний навчальний заклад.

Відповідно до Статуту Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 червня 2003 року №1158 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07 березня 2019 року № 408, Муніципальний заклад вищої освіти «Київська академія мистецтв» - є неприбутковим закладом вищої освіти, заснований на комунальній власності територіальної громади міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.

Таким чином, до повноважень саме Київської міської ради як органу місцевого самоврядування - власника та засновника навчального закладу, віднесено вирішення питання щодо створення, реорганізації, ліквідації чи перепрофілювання (зміну типу) Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв».

За доводами апеляційної скарги позивач наполягає на тому, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що суперечить вимогам оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів та нормам Конвенції про права дитини від 20.11.1989.

Крім того, оскаржуване рішення прийнято з порушенням процедури, оскільки приймалося за відсутності представників ініціативної групи студентів, педагогів (викладачів) та без аргументованих підстав щодо доцільності такої реорганізації.

Пропозиції громадськості щодо недопущення реорганізації Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» на профільній комісії з питань освіти міської ради не обговорювалось, зустрічей міського керівництва та обговорення викладачами аргументів на корить реорганізації даного навчального закладу не відбувалось.

Наведене, за позицією апелянта, є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення Київської міської ради.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до частини 12 статті 26 Регламенту Київської міської ради визначено, що суб`єкт подання може до подання проекту рішення Київради нормативно-правового характеру на реєстрацію до секретаріату Київради організувати проведення громадського обговорення.

Відповідно до статті 1 Положення про постійні комісії Київської міської ради (далі - Положення), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19 червня 2014 року № 9/9 постійні комісії Київської міської ради є органами Київської міської ради, що обираються з числа депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до їх відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого органу.

Статтею 3 Положення визначено, що постійні комісії Київської міської ради будують свою роботу на принципах: верховенства права, законності, гласності, рівноправності, функціональності, плановості, обґрунтованості, колегіальності, вільного обговорення при вирішенні питань.

Відповідно до частини 12 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійна комісія для вивчення питань, розробки проектів рішень ради може створювати підготовчі комісії і робочі групи з залученням представників громадськості, вчених і спеціалістів. Питання, які належать до відання кількох постійних комісій, можуть за ініціативою комісій, а також за дорученням ради, її голови, відповідно заступника голови районної у місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради розглядатися постійними комісіями спільно.

Висновки і рекомендації, прийняті постійними комісіями на їх спільних засіданнях, підписуються головами відповідних постійних комісій.

Отже вказана норма визначає право постійної комісії організувати проведення громадського обговорення, а не її обов`язок.

Як вбачається з фактичних обставин справи, на офіційному веб-сайті Київської міської ради для суспільного обговорення було розміщено проект рішення від 16.02.2022 №08/231-398/ПР «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка» (https://kmr.gov.ua/uk/content/rishennya-kyyivskoyi-miskoyi-rady-6464).

Даний проект передбачав злиття двох юридичних осіб Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка в одну, об`єднану під назвою Київський столичний університет імені Бориса Грінченка.

Як зазначає позивач, вказаний проект рішення був обговорений на спільній нараді керівників та представників трудових колективів обох закладів вищої освіти, наслідком якого стало прийняття спільного рішення від 22.02.2022 (том 1 а.с.120-122).

Вказаний проект рішення передбачав, що при створенні Київського столичного університету імені Бориса Грінченка до його складу увійде Муніципальний заклад вищої освіти «Київська академія мистецтв», як структурний підрозділ у вигляді інституту мистецтв.

Позивач наголошує на тому, що трудові колективи обох закладів були згодні з проектом рішення Київської міської ради «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка» від 16.02.2022 №08/231-398/ПР, оскільки проект гарантував усім педагогічним та іншим співробітникам Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка збереження робочих місць, посад та умов праці.

Проте, за змістом прийнятого рішення Київської міської ради від 23 червня 2022 року № 4754/4795 вбачається утворення мистецького ліцею "Київська дитяча Академія мистецтв імені М. І. Чембержі" шляхом виділу структурного підрозділу Муніципального закладу вищої освіти "Київська академія мистецтв" "Київська дитяча Академія мистецтв імені М. І. Чембержі".

Таким чином, під час проведення обговорення на спільній нараді керівників та представників трудових колективів обох закладів вищої освіти проекту рішення Київської міської ради «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка» від 16.02.2022 №08/231-398/ПР вказаний проект не містив інформації про утворення мистецького ліцею "Київська дитяча Академія мистецтв імені М. І. Чембержі" шляхом виділу структурного підрозділу Муніципального закладу вищої освіти "Київська академія мистецтв".

З наведеного вбачається, що проект рішення, який був опублікований та винесений для обговорення з громадськістю та рішення, що в подальшому прийнято Київською міською радою від 23 червня 2022 року № 4754/4795 містять суттєві відмінності.

Також, як вбачається з фактичних обставин справи, проект рішення, який в подальшому прийнятий Київською міською радою від 23 червня 2022 року № 4754/4795, не оприлюднювався для попереднього обговорення на офіційному веб-сайті, не містив супроводжувальної записки з описом проблем, правового обґрунтування, опису цілей і завдань, фінансово-економічного обґрунтування тощо.

Так, листом від 08 червня 2022 року №225-КР-1779 за підписом заступника міського голови-секретаря Київської міської ради внесено пропозиції до проекту рішення від 08 червня 2022 року №08/279/09/118-122.

Враховуючи проведення 22 лютого 2022 року спільної наради керівників та представників трудових колективів обох закладів вищої освіти, наслідком якого стало прийняття спільного рішення про погодження проекту рішення від 16 лютого 2022 року №08/231-398/ПР «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка», пропозиції проекту рішення від 08 червня 2022 року №08/279/09/118-122 не були та не могли бути предметом громадського обговорення.

З наведеного вбачається обґрунтованість доводів апелянта про те, що оскаржуване рішення в частині виділу структурного підрозділу Муніципального закладу вищої освіти "Київська академія мистецтв" "Київська дитяча Академія мистецтв імені М. І. Чембержі" прийнято за відсутності громадського обговорення.

Положеннями частин 1-3 статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до статті 8 Закону № 280/97-ВР загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади.

Згідно зі статтею 13 Закону № 280/97-ВР територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.

Основні вимоги до організації і проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики визначає Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 996 від 03.11.2010 (далі - Порядок №996).

Відповідно до пункту 3 Порядку №996 консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

Результати проведення консультацій з громадськістю враховуються органом виконавчої влади під час прийняття остаточного рішення або в подальшій його роботі (пункт 4 Порядку №996).

Згідно з пунктом 12 Порядку №996 в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які, зокрема: стосуються конституційних прав, свобод та обов`язків громадян; стосуються життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища; передбачають провадження регуляторної діяльності у певній сфері; визначають стратегічні цілі, пріоритети і завдання у відповідній сфері державного управління (у тому числі проекти державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішення стосовно їх виконання); стосуються інтересів територіальних громад, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами.

Суспільство є окремим суб`єктом публічно-правових відносин, яке може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи та інтересів держави. При цьому, Основним Законом України передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Суспільний (публічний) інтерес є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних та таких, що ґрунтуються на моральних засадах, інтересів, які складають певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби та відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами владних повноважень (суб`єктами публічної адміністрації); це поняття не піддається однозначній кваліфікації (визначенню).

Таким чином, проведення консультацій з громадськістю є обов`язковою складовою процедури при розгляді питань, які стосуються конституційних прав та свобод громадян, зокрема, права на забезпечення освітнього процесу.

Понад це, питання щодо реорганізації навчального закладу становить суспільний інтерес, а оскаржуване рішення впливає на права мешканців територіальної громади, через що обов`язковим є врахування думки територіальної громади при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України. Держава забезпечує право на вибір навчального закладу у державних і комунальних навчальних закладах.

Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.2018 у справі №359/6814/17, від 13.05.2020 у справі №324/1296/16-а, від 30.12.2020 у справі №2140/1580/18, від 02.02.2021 у справі №620/3135/19.

Як зазначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 № 44/25, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Рішенням Конституційного суду України від 04 березня 2004 року № 5-рп/2004(справа №1-4/2004), у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ч. 3 ст. 53 Конституції України (справа про доступність і безоплатність освіти) встановлено, що поняття «доступність», яке вживається у положеннях Основного Закону України, відповідних законах про освіту, інших нормативно-правових актах, доступність освіти за конституційно-правовим змістом необхідно розуміти так, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості реалізувати це право.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення впливає на конституційне право на освіту, що є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади при прийнятті рішення про ліквідацію та реорганізацію навчального закладу.

Виходячи з наведеного, оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими рішення суб`єкта владних повноважень має бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно і розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

При розгляді справи апеляційним судом також враховано висновки Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 500/3752/21, від 12 грудня 2019 року у справі № 200/13942/18-а.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, колегія суддів висновує, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 23 червня 2022 року № 4754/4795 «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка».

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та задовольнити адміністративний позов.

З огляду на результат апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, сума судового збору за подання адміністративного позову 1073,60 грн та апеляційної скарги 1610,40 грн, разом 2684,00 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради на користь позивача.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 23 червня 2022 року № 4754/4795 «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (код ЄДРПОУ: 22883141) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан