Ухвала від 28.05.2025 по справі 320/25546/23

УХВАЛА

28 травня 2025 року

м. Київ

справа №320/25546/23

адміністративне провадження №К/990/20033/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В., розглянувши заяву Київської міської ради про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №320/25546/23 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради, Ректор Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» про визнання протиправним та скасування рішення,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 23.06.2022 №4754/4795 «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.06.2022 №4754/4795 «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка».

Верховний Суд ухвалою від 27.05.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №320/25546/23.

До касаційної скарги додано заяву про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №320/25546/23 до завершення перегляду справи в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.

За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як виняток, повинні бути вагомі причини.

Частиною першою статті 375 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Аналіз частини першої статті 375 КАС України дає підстави для висновку, що конструкція зазначеної норми розрізняє два види судових рішень, щодо яких суд може вжити заходи для зупинення:

1) судові рішення, які передбачають примусове виконання;

2) судові рішення, що не передбачають примусового виконання.

Наведене свідчить, що у разі подання заяви у порядку статті 375 КАС України щодо рішення, яке передбачає примусове виконання, суд касаційної інстанції може зупинити його виконання до закінчення перегляду такого судового рішення в касаційному порядку. Натомість якщо заява у порядку статті 375 КАС України подається стосовно рішення, що не передбачає примусового виконання, суд касаційної інстанції може зупинити його дію до закінчення перегляду відповідного судового рішення в касаційному порядку.

Статтею 245 КАС України окреслено повноваження суду при вирішенні справи, згідно з частиною другою якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави;

8-2) припинення релігійної організації, передбаченої статтею 289-9 цього Кодексу, та передачу майна, коштів та інших активів, що перебувають в її власності, крім культового, у власність держави;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Наведене свідчить, що судові рішення, які передбачають примусове виконання - це ті рішення, на підставі яких судом видається виконавчий лист.

Натомість судові рішення, що не передбачають примусового виконання - це ті рішення, які не потребують видачі судом виконавчого листа, водночас резолютивна частина яких передбачає вчинення відповідних дій від відповідача у справі, тобто мається на увазі, що суд задовольнив повністю/частково позовні вимоги, як-от визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, тощо.

Враховуючи те, що заявник касаційної скарги подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, якою визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.06.2022 №4754/4795 «Про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття та утворення Київського столичного університету імені Бориса Грінченка», в задоволенні заяви про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 340, 375 КАС України,

УХВАЛИВ :

Відмовити Київській міській раді у задоволенні заяви про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №320/25546/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.

Суддя Л.В. Тацій