Постанова від 16.04.2025 по справі 120/16965/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16965/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

16 квітня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» з наступними позовними вимогами:

визнати протиправними:

1) необ`єктивний, невсебічний та невчасний розгляд та перевірку його заяви від 09.12.2024 року;

2) не забезпечення Відповідачем поновлення порушених прав викладених в заяві від 09.12.2024 р.;

3) не повідомлення Відповідачем про результати перевірки заяви від 09.12.2024 р. та суть прийнятого рішення по її вимогам;

4) не роз`яснення Відповідачем порядку оскарження прийнятого за заявою рішення (викладене в листі Відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024 року);

5) не організовування Відповідачем та не перевірення стану розгляду заяви від 09.12.2024 року;

6) не перевірення Відповідачем викладених в заяві від 09.12.2024 року фактів;

7) не прийняття Відповідачем в особі лікаря-психіатра рішення про проведення викладеного в заяві від 09.12.2024 року огляду чи його не проведення;

8) ненадання Відповідачем запитуваної в запиті від 12.12.2024 році інформації в запиті про те, чи викладено у вищевказаній його заяві від 09.12.2024 р. відомості що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи вказаної в заяві тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність;

9) ненадання Відповідачем запитуваної в запиті від 12.12.2024 році інформації в запиті про те, чи повідомлялась (направлялась) інформація про письмову заяву від 09.12.2024 року особі щодо якої вона була подана, або іншим органам, установам чи закладам, що не входять до структури Відповідача та кому і що саме, та в якій формі і ким;

10) віднесення інформації викладеної в п. 1 та 4 запиту від 12.12.2024 року до інформації з обмеженим доступом;

11) не зазначення у відповіді Відповідача від 17.12.2024 р. №29/1142 на запит від 12.12.2024 року порядку оскарження відмови в задоволенні запиту;

12) не подання Відповідачем в особі уповноваженого лікаря-психіатра заяви про проведення психіатричного огляду особи зазначеної в заяві від 09.12.2024 року у примусовому порядку до суду (в порядку Глави 10 ЦПК України), якщо добровільно це зробити не можливо;

- зобов`язати Відповідача:

1) повідомити його про результати перевірки заяви від 09.12.2024 р. та суть прийнятого рішення по її вимогам;

2) роз`яснити порядок оскарження прийнятого за заявою рішення (викладене в листі Відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024 року);

3) перевірити викладені в заяві від 09.12.2024 року факти (щодо достатності підстав для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність);

4) прийняти в особі лікаря-психіатра рішення про проведення викладеного в заяві від 09.12.2024 року огляду, якщо викладені в ній відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність;

5) надати запитувану в запиті від 12.12.2024 році інформацію про те, чи викладено у вищевказаній його заяві від 09.12.2024 р. відомості що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи вказаної в заяві тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність;

6) надати запитувану в запиті від 12.12.2024 році інформацію про те, чи повідомлялась (направлялась) інформація про письмову заяву мою від 09.12.2024 року особі щодо якої вона була подана, або іншим органам, установам чи закладам, що не входять до структури Відповідача та кому і що саме, та в якій формі і ким;

7) зазначити та повідомити порядку оскарження відмови в задоволенні запиту;

8) подати в особі уповноваженого лікаря-психіатра заяву про проведення психіатричного огляду особи зазначеної в заяві від 09.12.2024 року у примусовому порядку до суду (в порядку Глави 10 ЦПК України), якщо добровільно це зробити не можливо, а в заяві від 09.12.2024 року достатньо підстав для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись з відмовою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив задовольнити заяву. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відмовляючи позивачу у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив того, що спірні правовідносини не пов`язані із захистом порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані із реалізацією особистих немайнових інтересів особи позивача та є способом захисту її цивільних прав та інтересів. Тому, на думку суду, цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, тобто в порядку цивільного судочинства.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з наступних підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Колегія суддів враховує висновки Європейського суду з прав людини, наведені, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких вказано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд зазначає, що відмова в даному випадку позивач у відкритті провадження у справі свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 8 статті 169 КАС України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що безумовною підставою для відмови у відкритті провадження у справі є те, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Варто зазначити, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій та у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Тобто, з контексту наведених норм видно, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно приписів ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Аналізуючи частину першу статті 5 КАС України, суд звертає увагу на те, що права, свободи або законні інтереси особи підлягають судовому захисту в адміністративному суді за наявності наступних обов`язкових умов безпосереднього порушення прав, свобод або законних інтересів особи, вчинення такого порушення законодавчо визначеним суб`єктом, а саме суб`єктом владних повноважень, та у разі порушення прав, свобод або законних інтересів особи у спосіб встановлений законодавством, а саме рішенням, дією чи бездіяльністю такого суб`єкт.

За змістом положень ст.ст. 244-245 КАС України для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії суду необхідно встановити, яку протиправну бездіяльність допущено відповідачем чи які конкретно протиправні дії було вчинено відповідачем. Тобто, під час звернення до суду позивачем необхідно пред`явити в позові основну позовну вимогу (визнання рішення, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень протиправними) та похідну позовну вимогу (зобов`язання скасування рішення, утриматися від вчинення певних дій чи вчинити певні дії).

Отже, якщо позивачем пред`явлено адміністративний позов, він має містити ознаки публічно-правового спору та позовна заява має містити вимоги, що відповідають ч.1 ст.5 КАС України.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, згідно з якою суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Таким чином, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим. Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер), що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції.

Так, позивач в межах спірних правовідносин оскаржує бездіяльність Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» з приводу розгляду двох його заяв, а саме заяви від 09.12.2024 про проведення психіатричного огляду особи, а також наступного звернення від 12.12.2024 про результат діяльності відповідача щодо розгляду його попередньої заяви від 09.12.2024.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, в даному випадку, виходячи зі змісту заявлених вимог та юридичної природи обставин цієї справи, як подання позивачем заяви від 09.12.2024 так і наступного запиту від 12.12.2024 спрямовані на досягнення єдиної мети ініціювання проведення психіатричного огляду громадянина ОСОБА_2 в порядку визначеному Законом України «Про психіатричну допомогу» відповідним спеціалізованим закладом охорони здоров`я (лікарем-психіатром цього закладу).

Із цього випливає, що обставини розгляду звернень позивача, які власне і формують підстави цього позову, незалежно від того в якому порядку та з посиланням на які нормативні документи вони подані (чи то Закон України «Про звернення громадян», чи Закон України «Про психіатричну допомогу», чи Закон України «Про доступ до публічної інформації»), розглядалися відповідачем саме як закладом охорони здоров`я, який уповноважений на проведення психіатричних огляді та реалізації відповідних питань медичного характеру, а не як суб`єктом владних повноважень.

Позивач наголошує, що його заява від 09.12.2024 про проведення психіатричного огляду працівника Калинівського районного суду ОСОБА_2 не була розглянута відповідачем у порядку та спосіб, визначений статтею 19 Закону України «Про звернення громадян», що, як зазначено в позовній заяві, призвело до порушення його прав на звернення громадян. Зокрема, позивач стверджує, що відповідачем не перевірено викладені ним відомості, що містять достатньо обґрунтовані припущення про наявність у особи ОСОБА_2 тяжкого психічного розладу, що становлять небезпеку для неї чи оточуючих.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Статтею 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Отже, кожен має право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади та посадових і службових осіб цих органів, підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, які зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

У відповідь на заяву позивача, КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» листом від 11.12.2024 за №01-2-24/2343 повідомила, що відповідно до статті 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра.

Тобто, зі змісту цього листа відповідачем не зроблено висновків про обґрунтованість заяви позивача щодо проведення психіатричного огляду особи, натомість додатково роз`яснено позивачу наявність у нього можливості або самостійно викликати бригаду швидкої допомоги для доставлення особи, яка потребує медичної допомоги до медичного закладу, або через територіальний підрозділ поліції.

Надалі, отримавши таку відповідь, яка вочевидь його незадовольнила, позивач звернувся до відповідача уже з інформаційним запитом від 12.12.2024, в якому, зокрема, просив відповідача повідомити про те, чи викладено в його заяві від 09.12.2024 відомості, які дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи вказаної в заяві тяжкого психічного розгляду та інші обставини про результат діяльності відповідача пов`язаної з розглядом його попередньої заяви від 09.12.2024.

За результатами розгляду цього запиту КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» наступним листом від 17.12.2024 за №29/11420 повідомила позивача про те, що його звернення про надання письмової інформації щодо розгляду заяви від 09.12.2024 розглядається відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та в доступі до запитуваної інформації відмовлено з мотивів конфіденційності відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй медичної допомоги.

Отже із цього слідує, що суть спору, який є предметом заявлених у цій справі позовних вимог, виник з приводу розгляду відповідачем, як спеціалізованим закладом охорони здоров`я, заяви позивача про проведення психіатричного огляду особи без її згоди, з усіма витікаючими з цього наслідками.

Тобто, як зміст першої заяви позивача від 09.12.2024 так і другого його звернення від 12.12.2024 стосуються саме обставин, пов`язаних з реалізацією можливості проведення психіатричного огляду громадянина ОСОБА_2 без його згоди лікарем психіатром у примусовому порядку за рішенням суду та повідомлення усіх відомостей, що стосуються порядку вчинення таких дій. При цьому, у спірних правовідносинах КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» виступає саме як заклад охорони здоров`я, який в силу покладених на нього обов`язків наділений повноваженнями в проведенні відповідних психіатричних оглядів.

Частинами 4, 5 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.

Таким чином, аналіз положень вказаної норми дає підстави для висновку, що рішення про проведення психіатричного огляду особи без її згоди приймається за наявності обґрунтованих для цього підстав лікарем-психіатром, що відноситься до його виключної компетенції. Натомість, жодного обов`язку у прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви іншої особи щодо проведення психіатричного огляду діючою нормою не передбачено. А відтак, повідомлення на заяву такої особи надається саме в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» відповідним закладом охорони здоров`я, якому і спрямовувалась така заява.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відносинах, пов`язаних із проведенням психіатричного огляду особи без її згоди як і щодо інших форм надання психіатричної допомоги КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» діє не як суб`єкт владних повноважень, а саме як спеціалізований лікувальний заклад, до повноважень якого відноситься надання такої форми медичної допомоги.

У зв`язку з цим й відносини, які пов`язані з розглядом звернення особи щодо проведення психіатричного огляду також не являються публічно правовими, оскільки характер спірних правовідносин та зміст юридичної природи обставин справи пов`язаний виключно із реалізацією відповідачем, як закладом охорони здоров`я, своєї компетенції з приводу проведення психіатричного огляду особи (медичних заходів), а не владних управлінських функцій суб`єкта публічної адміністрації.

Що стосується наступного запиту позивача від 12.12.2024, позивач просив надати відповідачу, зокрема, інформацію про те, чи викладено у його попередній заяві (тобто в заяві від 09.12.2024) відомості, що дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи вказаної в заяві тяжкого психічного розгляду…; іншу інформацію, що в цілому стосується обставин розгляду попередньої заяви. Тобто, подання позивачем запиту від 12.12.2024 якраз і спрямовано на отримання конкретизуючої інформації щодо розгляду відповідачем його попередньої заяви від 09.12.2024 про проведення психіатричного огляду громадянина ОСОБА_2 . Проте, усі відомості про стан психічного здоров`я особи та надання психіатричної допомоги згідно статті 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» є конфіденційними, що виключає можливість надання їх за запитами будь-яким особам.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що як заява позивача від 09.12.2024 про проведення психіатричного огляду особи так і наступний запит від 12.12.2024 про надання інформації щодо розгляду попередньої заяви стосуються виключно обставин реалізації звернення позивача щодо проведення психіатричного огляду іншої особи без її згоди та виконання відповідачем власної компетенції як закладу охорони здоров`я, тим більше що відповідь на таке звернення надано відповідачем відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

З оцінки викладених позивачем у своєму позові обставин вбачається, що кінцевим та бажаним для нього результатом таких дій відповідача є забезпечення проведення психіатричного огляду особи ОСОБА_2 без його згоди та подання лікарем-психіатром до суду заяви в порядку Глави 10 Розділу ІV Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, сутність спірних правовідносин у цій справі носить цивільно-правовий характер, а отже відмежовувати розгляд запиту позивача від 12.12.2024 від його попередньої заяви від 09.12.2024 про проведення психіатричного огляду особи та робити висновок про те, що в відповідній частині відповідач діяв як, наприклад, розпорядник публічної інформації, є неможливим, оскільки обидва звернення спрямовані на вирішення одного й того ж питання, характером якого є діяльність медичного закладу щодо розгляду звернення особи.

Варто зазначити, що в межах позовних вимог позивач не оскаржує безпосередньо прийняті відповідачем рішення за результатами розгляду його звернень (тобто листи-відповіді на його звернення як від 09.12.2024 так і від 12.12.2024), а заявляє вимоги про оскарження бездіяльності/дій відповідача, вчинених/невчинених під час розгляду його звернень.

Щодо цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/2743/21 сформувала правовий висновок, згідно з яким у випадку надання суб`єктом владних повноважень заявнику відповіді на його звернення належним способом захисту порушеного права заявника є оскарження рішення цього суб`єкта, прийнятого за результатами розгляду звернення (скарги). Неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб`єкта владних повноважень під час розгляду звернення (незапрошення на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; непроведення об`єктивної та всебічної перевірки звернення, тощо) може бути підставами позову про визнання протиправним рішення, прийнятого за наслідками розгляду звернення, але не може бути предметом окремого позову (або ж окремих позовних вимог).

Відтак, Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові виснувала, що спір, предметом якого є неправомірність окремих дій чи бездіяльності суб`єкта під час розгляду звернення, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

В даному ж випадку значна частина позовних вимог у цій справі якраз і стосується оскарження бездіяльності відповідача під час розгляду його звернень, що з огляду на зазначену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду само по собі виключає окремий судовий розгляд таких вимог.

Отже, підсумовуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відповідачем у даному спорі виступає Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради», яке у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, а предметом спору фактично є визнання бездіяльності даної особи саме як закладу охорони здоров`я з приводу розгляду звернень про проведення психіатричного огляду особи та інших дій/бездіяльності відповідача, які нерозривно пов`язані із розглядом таких звернень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а отже й не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки заявлені у цій справі позовні вимоги носять приватно-правовий характер, та стосуються кола відносин, пов`язаних із діяльністю закладу охорони здоров`я та особами, щодо яких можуть надаватися відповідні медичні послуги (медичні заходи) чи які зацікавлені в їх наданні.

Юрисдикція цивільних справ закріплена у статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, окрім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, оскільки спірні правовідносини не пов`язані із захистом порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, а заявлені у справі позовні вимоги пов`язані із реалізацією особистих немайнових інтересів особи позивача та є способом захисту її цивільних прав та інтересів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, тобто в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній відповідачем частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.