Ухвала

від 13.05.2025 по справі 120/16965/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 травня 2025 року

м. Київ

справа №120/16965/24

адміністративне провадження №К/990/16701/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №120/16965/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» про визнання протиправними бездіяльності та дій відповідача та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 20 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд».

У своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року та направити справу для відкриття провадження до суду першої інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 6 травня 2025 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та касаційну скаргу залишив без руху із встановленням десятиденного строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду: 1) документу про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі або надання належних доказів для звільнення від сплати судового збору; 2) подати касаційну скаргу у новій редакції, в якій чітко перелічити судові рішення, які оскаржуються, із зазначенням меж їхнього оскарження, 3) надати докази надсилання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи.

На виконання вимог цієї ухвали скаржником подану уточнену касаційну скаргу. Також скаржником заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржник указує, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 1 січня 2025 року та відомостями з Пенсійного фонду України від 9 грудня 2024 року.

Розглянувши повторне клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Колегія суддів зазначає, що положення статей КАС України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану.

У постановах від 20 лютого 2020 року у справі №420/1582/19, від 17 вересня 2020 року у справі №460/3138/19 та інш. Верховний Суд констатував, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.

Згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір" є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Такими доказами може слугувати довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік та довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, тощо.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо).

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

До клопотання про звільнення від сплати судового збору, як уже вказувалося, скаржником надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 1 січня 2025 року та відомості з Пенсійного фонду України від 9 грудня 2024 року.

Так, із наданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 1 січня 2025 року не можливо установити суму доходу позивача за весь попередній календарний рік (2024 рік), оскільки у цих відомостях скаржником приховано інформацію у таблиці, яка міститься у колонках 3 (номер кварталу-місяць) та 4 (рік).

До того ж, Суд зауважує, що ці відомості сформовані станом на 1 січня 2025 року, а відтак у них відсутня інформація про суми нарахованого доходу, податку та військового збору за 4 квартал 2024 року, оскільки розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу (абзац перший розділу II Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 (у редакцій чинній на момент формування запиту - 1 січня 2025 року)).

Окрім того, відомості з Пенсійного фонду України, сформовані станом на 9 грудня 2024 року 22:30 год, надані скаржником, не містять інформації про отримання пенсії позивачем у період з жовтня 2024 року до грудня 2024 року.

Верховний Суд зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду.

Суд зазначає, що стаття 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише посилання заявника касаційної скарги на відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник належним чином не підтвердив, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.

Тобто ОСОБА_1 не вжито всіх можливих заходів задля доведення відсутності реального доходу.

Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, у зв`язку з поданням непереконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності в нього грошових коштів для сплати судового збору.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року (на момент звернення з касаційною скаргою) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить: 3 028 грн.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки касаційна скарга подана через підсистему "Електронний суд" скаржник має надати докази сплати судового збору в сумі: 2 422,40 грн. (3028*0,8).

Реквізити для сплати судового збору:

УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;

код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;

код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".

Згідно частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи наведене, Суд вважає за належне продовжити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Верховного Суду: документу про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі або надання належних доказів для звільнення від сплати судового збору.

Керуючись статтями 121, 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

……………………………

……………………………

……………………………

Н.М. Мартинюк

Л.О. Єресько

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду