Постанова

від 07.04.2025 по справі 554/10233/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/10233/16-ц Номер провадження 22-ц/814/1028/25Головуючий у 1-й інстанції Троцька А.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м Полтави від 07 листопада 2024 року, ухвалене в м. Полтаві під головуванням судді Троцької А. І., дата складення повного рішення суду- 15 листопада 2024 року

у цивільній справі за позовом в.о. керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради, Шевченківської районної у м. Полтава ради, ОСОБА_1 , треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, Міськрайонне управління у Полтавському районі та м. Полтава Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Полтавський міський парк культури та відпочинку «Перемога», про визнання недійсними та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов?язання вчинити дії з повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом в інтересах держави до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради, Шевченківської районної у м. Полтава ради, ОСОБА_1 , треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, Міськрайонне управління у Полтавському районі та м. Полтава Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Полтавський міський парк культури та відпочинку «Перемога», про визнання недійсними та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов?язання вчинити дії з повернення земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що за результатами проведеної прокуратурою перевірки дотримання Полтавською міською радою земельного законодавства встановлено порушення вимог ЗК України з боку Полтавської міської ради при розпорядженні землями парку «Перемога».

25.01.2014 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014170010000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.

Під час досудового розслідування було встановлено факт незаконного погодження завідуючим Полтавським сектором охорони навколишнього природного середовища ДУ охорони навколишнього природного середовища Полтавської області ОСОБА_2 протягом 2009-2010 років висновків проектів землеустрою щодо надання у власність 17 земельних ділянок на території заповідного парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Перемога», у тому числі відповідного висновку ОСОБА_3 , внаслідок чого останньому незаконно безоплатно передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку загальною площею 1000,00 кв. м у АДРЕСА_1 , яка знаходиться під об`єктом природно-заповідного фонду парку пам`ятки садово-паркового мистецтва парку «Перемога» в м. Полтаві.

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 23.04.2015 у справі у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, який ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 02.07.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 19.11.2015 залишено без змін. Даними судовими рішеннями констатовано незаконність надання у власність 17 земельних ділянок громадянам, у тому числі ОСОБА_3 , на території парку «Перемога», які належать до земель природо-заповідного фонду, у тому числі незаконність погодження відповідного висновку ОСОБА_3 , внаслідок чого йому незаконно безоплатно було передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку, загальною площею 1000,00 кв. м. у м. Полтаві.

Юридичне оформленняправа власності ОСОБА_3 на землю,зокрема,отримання державногоакту направо власностіна земельнуділянку серіїЯИ №517551від 20.05.2009,стало можливиму результатіприйняття органоммісцевого самоврядуваннянизки незаконнихрішень,а саме:рішення виконавчогокомітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 23.12.2008 № 617, рішення сесії Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24.12.2008 про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 23.12.2008 № 617, рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24.03.2009 № 129, рішення сесії Октябрської районної у м. Полтаві ради від 26.03.2009 про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24.03.2009 № 129.

Незаконність набуття права власності на земельну ділянку також підтверджується обставинами, встановленими постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 у справі № 816/4424/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014, якою задоволено позов прокурора про визнання протиправним і скасування рішення 16 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 08 грудня 2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та оформлення права постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 » (також віднесено до земель парку «Перемога»).

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 25.01.2010 ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 вказану земельну ділянку.

Посилаючись навикладене таз урахуваннямуточненої позовноїзаяви від26.01.2021(а.с.187-199,т.4), просив суд визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 23.12.2008 за № 617, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1000 м кв. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати недійсним та скасувати рішення сесії Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24.12.2008 про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 23.12.2008 № 617; визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24.03.2009 за № 129, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_3 зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1000 м кв. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати недійсним та скасувати рішення сесії Октябрської районної у м. Полтаві ради від 26.03.2009 про затвердження рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24.03.2009 № 129; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 517561 від 20.05.2009; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1000 м кв. з кадастровим номером 5310137000:15:017:0029 вартістю 109 877 грн до земель запасу Полтавської міської ради; стягнути солідарно з Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Шевченківської районної у місті Полтаві ради та ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Октябрського районного суду м Полтави від 07 листопада 2024 року позов в.о. керівника Полтавської місцевої прокуратури задоволено частково.

Повернуто територіальній громаді міста Полтави земельну ділянку на вул. Патріарха Мстислава (колишня Карла Лібкнехта), площею 1000 м кв. із кадастровим номером 5310137000:15:017:0029.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавської окружної прокуратури Полтавської області 1648,16 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка розташована в межах парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Перемога» та належить до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, на час передання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 цільове призначення земельної ділянки не змінювалось, отже, територіальна громада міста Полтава не втратила володіння земельною ділянкою та таку може бути витребувано із чужого незаконного володіння та повернути власнику за правилами негаторного позову.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині повернення територіальній громаді міста Полтави спірної земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що він не брав участі у розгляді кримінальної та адміністративної справи, на які посилається прокурор, а тому такі докази не можуть прийматися судом, як преюдиційні.

Вказує, що на даний час відсутні будь-які документи щодо визначення меж земельної ділянки площею 30,9 га для розміщення об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення парку «Перемога».

Зазначає, що подання позову прокурором є порушенням принципу змагальності, оскільки прокурором не обґрунтовано належним чином підстав представництва в даній справі.

Наголошує, що під час подання вказаного позову прокурором пропущено строк позовної давності на звернення до суду, оскільки перевірка з питань дотримання вимог законодавства проводилася прокуратурою у червні 2013 року, а позов прокурором було подано у грудні 2016 року. При цьому судом не було з`ясовано, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Вважає, що рішення суду про задоволення позову в частині витребування земельної ділянки при залишенні чинними рішень органів місцевого самоврядування та залишення в силі державного акту на право власності на земельну ділянку, а також договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, не може вважатися правовим з огляду на те, що витребування земельної ділянки порушить його право власності на землю як добросовісного набувача, порушить принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном, оскільки жодних протиправних дій з його сторони судом не встановлено.

Звертає увагу на те, що у справі жодними нормативними документами не підтверджено, що спірна земельна ділянка розташована та належить до земель природно заповідного фонду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Полтавської окружної прокуратури просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну та необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної Ради депутатів трудящих «Про затвердження пам`яток природи місцевого значення» № 555 від 24.12.1970 затверджено та взято під охорону пам`ятки природи місцевого значення згідно з додатком, зокрема пам`ятку природи місцевого значення - парк «Перемога» за адресою: АДРЕСА_2 , заснований у 1803 році на площі 10 га, та закріплено її за виконкомом Полтавської міської Ради депутатів трудящих (а. с. 11, т. 1).

Рішенням Полтавської обласної ради депутатів трудящих від 20 червня 1972 року № 242 «Про віднесення пам`яток природи місцевого значення за категоріями згідно нової класифікації та затвердження нововиявлених заповідних територій і природних об`єктів» пам`ятки природи місцевого значення віднесено до категорії парків-пам`яток садово-паркового мистецтва та затверджено додатково виявлені парки-пам`ятки згідно з додатком № 2, зокрема, парк «Перемога», що розташований в м. Полтаві та передано під охорону виконкому Полтавської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 22.11.1984 № 453 «Про межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду області згідно нової класифікації» затверджено межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. Згідно додатку до вказаного рішення, у переліку державних парків-пам`яток садово-паркового мистецтва місцевого значення під № 10 зазначений парк «Перемога», площею 30,9 га.

Відповідно до охоронного зобов`язання, зареєстрованого в держуправлінні екоресурсів в Полтавській області за № 340 від 27.05.2001, Дирекцією міського парку культури та відпочинку взято на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення парк «Перемога» загальною площею 30.9 гектарів, відповідно до рішення облвиконкому № 555 від 24.12.1970.

Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 23 грудня 2008 року № 617 надано ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки по АДРЕСА_3 , площею 1000 м кв. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, відповідно до схеми, погодженої управлінням у справах містобудування та архітектури Полтавського міськвиконкому. Зобов`язано ОСОБА_3 : звернутись у геодезичну організацію з приводу виготовлення проекту відведення та винесення в натурі меж земельної ділянки згідно цільового призначення; в термін до 01.01.2010 погодити проект відведення та оформити право власності або договір оренди на земельну ділянку за вказаною адресою в порядку, встановленому діючим законодавством; стати на облік у державній податковій інспекції в м. Полтаві (а. с. 12, т. 1).

Вказане рішення затверджено сесією Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24 грудня 2008 року.

Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24 березня 2009 року № 129 погоджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови міста по АДРЕСА_3 , площею 1000 м кв. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; встановлено обмеження прав на неї та сервітути згідно з висновками управління з питань містобудування та архітектури і Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру; зобов`язано ОСОБА_3 звернутися до геодезичної організації з приводу винесення в натуру меж земельної ділянки згідно з цільовим призначенням, стати на облік в державній податковій інспекції у м. Полтаві (а. с. 14, т. 1).

Дане рішення затверджено сесією Октябрської районної у м. Полтаві ради від 26 березня 2009 року.

20 травня 2009 року ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24.03.2009 за № 129 «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва» видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд серії ЯИ № 517556 (а. с. 15, т. 1).

Вказану земельну ділянку по АДРЕСА_1 було сформовано із присвоєнням кадастрового номеру 5310137000:15:017:0029, що підтверджується даними Державного земельного кадастру та довідкою про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці з реєстрацією в земельному кадастрі м. Полтави.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25 січня 2010 року ОСОБА_4 придбав вказану земельну ділянку у ОСОБА_3 (а. с. 16, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського МУЮ Полтавської області, актовий запис № 745 (а. с. 11, т. 1).

23 квітня 2013 року заступником прокурора м. Полтави винесено постанову № 48/13 про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у діяльності Полтавської міської ради.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року, задоволено позов прокурора про визнання протиправним і скасування рішення Полтавської міської ради від 08 грудня 2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та оформлення права постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 ». При розгляді вказаної справи встановлено, що станом на 01 січня 2009 року, 01 січня 2011 року та 01 січня 2013 року земельні ділянки парку «Перемога» площею 30,9 га мали статус об`єкта природно-заповідного фонду. Також судом встановлено, що рішення органу місцевого самоврядування від 08 грудня 2011 року прийнято з порушенням норм статті 20 ЗК України, оскільки Полтавською міською радою не приймалося рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки парку «Перемога» та рішення щодо зміни її цільового призначення, така зміна не погоджувалась із Кабінетом Міністрів України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Полтавською обласною радою рішення про зміну меж, площ, категорій чи скасування статусу парку «Перемога», відповідно до вищевказаної норми закону, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку, не приймалося.

25 січня 2014 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014170010000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 23.04.2015, який ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 02.07.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 19.11.2015 залишений без змін та набрав законної сили, у справі у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, а саме у тому, що він, працюючи на посаді завідуючого Полтавським сектором охорони навколишнього природного середовища Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, протягом 2009 - 2010 років незаконно затвердив висновки про погодження проектів із землеустрою щодо надання у власність 17 земельних ділянок на території парку «Перемога», які належать до земель природо-заповідного фонду, серед яких було погоджено відповідний висновок ОСОБА_3 , внаслідок чого останньому незаконно безоплатно було передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку, загальною площею 1000,00 кв. м. у м. Полтаві.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Даючи оцінкудоводам апеляційноїскарги відповідача ОСОБА_1 в частинівисновків судупершої інстанціїщодо поверненнятериторіальній громадіміста Полтавиземельної ділянкина вул.Патріарха Мстислава(колишняКарла Лібкнехта),81-жу м.Полтава,кадастровий номер5310137000:15:017:0029,колегія судіввиходить знаступного.

Згідно статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Згідно статі 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» та статтею 43 ЗК України визначено, що до природно-заповідного фонду належать, зокрема, штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Рішенням Полтавської обласної ради депутатів трудящих від 20 червня 1972 року парк «Перемога», що розташований у м. Полтаві, віднесено до категорії парків-пам`яток садово-паркового мистецтва та передано під охорону виконкому Полтавської міської ради.

Згідно статті 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 цього Закону території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. Оголошення парків-пам`яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження (стаття 37 Закону).

Згідно з частиною першою статті 38 Закону України від 16 червня 1992 року № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон № 2456-XII) на території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов`язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав`яних газонів (частина друга статті 38 Закону).

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Згідно статті 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону.

Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами «а», «в» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Частина перша статті 150 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України (частина друга статті 150 ЗК).

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема, для будівництва житла був можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.

Як вбачається з висновку комісійної судової земельно-технічної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження Харківським науково дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса № 5630/10685 від 29.09.2014,

- 17 земельних ділянок №№ 1-е, 1-м, 1-л,1-к, 1-д, 1-ж, 1-з по вул. Південна, №№ 81-к, 81-ж, 81-л, 81-м, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , 81-е, 81-ж, АДРЕСА_1 , загальною площею 1,62 га, розташовані в межах парку - пам`ятки садово-паркового мистецтва «Парк Перемоги»;

- основне цільове призначення (категорія) наданих у власність земельних ділянок АДРЕСА_1 , 1-м, 1-л, 1-к, 1-д, АДРЕСА_4 , №№ 81-к, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , наведених вище, не змінювалась. Основне цільове призначення (категорія) земельної ділянки по АДРЕСА_5 , площею 0,0200 га змінювалось;

- розроблені проекти землеустрою щодо відведення у власність вказаних земельних ділянок та технічна документація на земельні ділянки не відповідають вимогам ЗК України, Закону України «Про землеустрій», Інструкції № 43, наказу Держкомстату від 05.11.1998 року № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а- зем, 6б-зем, 2-зем)», ДСТУ 4163-2003.

Висновки зазначеної експертизи є письмовими доказами по справі та обґрунтовано прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки стосуються обставин, пов`язаних з предметом доказування.

При цьому, будь-яких інших доказів на спростування висновків зазначеної експертизи сторона відповідача суду не надала та не ініціювала проведення будь-якої іншої експертизи для спростування висновків щодо розташування спірної земельної ділянки на території земель пам`ятки садово-паркового мистецтва - парк «Перемога».

За вказаних обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка входить до складу земель парку «Перемога», які віднесені до земель природно - заповідного фонду як пам`ятка садово-паркового мистецтва.

При цьому, відповідач, який набув земельну ділянку, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ця земельна ділянка впродовж багатьох десятків років перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду - парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва, тому оформлення документів про перехід земельної ділянки у його приватну власність є таким порушенням закону, яке останній мав би усвідомлювати на час набуття земельної ділянки та вжити заходів для убезпечення себе у випаду витребування чи повернення такої земельної ділянки належному власнику.

Вірно встановивши обставини справи та правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про віднесення даного спору до негаторного та застосував ефективний спосіб захисту речового права шляхом повернення земельної ділянки, з урахуванням її статусу, територіальній громаді міста Полтава.

Доводи апеляційної скарги, що заявлений позивачем позов є віндикаційним та обмежується позовною давністю, відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки вимоги позивача спрямовані на захист прав власника земельної ділянки - територіальної громади міста Полтави, з володіння якої спірна земельна ділянка не вибувала, тому власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном згідно вимог статті 391 ЦК України, що є триваючим правопорушенням й власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи у подібних правовідносинах виснувала, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52)).

Держава або територіальна громада не втрачають володіння земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, які за законом не можуть бути передані у приватну власність у разі такого їх передання фізичним або юридичним особам і державної реєстрації за останніми права власності. У цих випадках слід усувати перешкоди у користуванні відповідною земельною ділянкою (стаття 391 ЦК України) шляхом її повернення власникові, а не витребовувати із незаконного володіння останнього набувача (статті 387, 388 ЦК України).

Вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані. Вимогу про усунення перешкод державі чи відповідній територіальній громаді у користуванні чи розпорядженні такими земельними ділянкамиможна заявити впродовж усього часу, поки триває відповідне порушення.

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

Негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96)).

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)) (див. пункти 7.29, 7.30, 7.34, 7.47, 7.42, 8.4, 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За обставин цієї справи суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які регулюють такі правовідносини, мету, яку прагнув досягти позивач, - повернення земельної ділянки природо-заповідного фонду власникові, та з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) вірно вирішив спір, відновивши право територіальної громади міста, яке порушив та не визнає відповідач.

Доводи апеляційної скарги щодо непропорційного втручання у право на мирне володіння майном не є обґрунтованими, оскільки у даному випадку захищаються загальні інтереси територіальної громади у користуванні парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення «Перемога» та повернення спірної земельної ділянки власникові відповідатиме легітимній меті та дозволятиме її досягнути.

Такий захід втручання у відповідне право особи є пропорційним цій меті, оскільки ОСОБА_1 , придбаваючи земельну ділянку, діючи розумно, не міг не перевірити місцезнаходження об`єкта нерухомості, а отже, міг та мав можливість пересвідчитися у тому, що ця земельна ділянка знаходиться в межах паркової зони.

За таких обставин неможливо зробити висновок про те, що втручання у право ОСОБА_1 на об`єкт, який він за добросовісної поведінки не міг отримати, є для нього надмірним тягарем. Немає жодних підстав вважати, що перед тим, як отримати земельну ділянку, у відповідача були перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище вимогами законодавства та зробити висновки щодо правового режиму цієї земельної ділянки.

Неправомірність рішень органів місцевого самоврядування щодо передання земельної ділянки природно-заповідного фонду у приватну власність громадян не звільняє їх від обов`язку діяти розумно та добросовісно і за наявності об`єктивних, явних і видимих природних ознак земельної ділянки розуміти, що така земельна ділянка має обмежений режим використання та не призначена для житлової забудови.

Крім того, апелянт не позбавлений можливості захистити своє право на відшкодування шкоди, за її наявності, у передбачений законом спосіб.

Твердження апелянта про те, що позивачем не надано доказів існування рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про створення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення та не доведення факту віднесення спірної земельної ділянки до земель пам`ятки садово-паркового мистецтва парк «Перемога» спростовується наявними у справі письмовими доказами.

Те, що спірна земельна ділянка відноситься до об`єкту природного-заповідного фонду доводиться висновками комісійної судової земельно-технічної експертизи, які прийняті судом до розгляду в якості належного письмового доказу та не спростовані відповідачем.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність у прокурора підстав для пред`явлення позову в інтересах держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)).

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор.

Встановивши, що захист інтересів держави в суді, що полягає у поверненні земельної ділянки природно-заповідного фонду, яка була передана у приватну власність на підставі незаконних рішень органу місцевого самоврядування - Шевченківської районної у м. Полтаві ради та її виконавчого комітету, які здійснюють делеговані рішенням Полтавської міської ради від 25.02.2016 повноваження у сфері земельних відносин, визначені пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» - вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, що не узгоджується з інтересами даного органу, та такий не може бути одночасно позивачем та відповідачем у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави, як самостійного позивача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі мотивів та дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін, як ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м Полтави від 07 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

Л. І. Пилипчук