Рішення від 16.04.2025 по справі 932/13099/24

Справа № 932/13099/24

Провадження № 2/201/1578/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Технофінанс» про визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 27 грудня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ТОП1», яке було замінено на ТОВ «ФК «Технофінанс» в якому позивач просила суд визнати недійсним кредитний договір № 3186013461-237206 від 19 жовтня 2024 року укладений між ТОВ «ФК «ТОП1» та ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 21 жовтня 2024 року через додаток Дія вона дізналася що на її ім`я було оформлено кредит у ТОВ «ТОП1» на суму 6000 грн.

22 жовтня 2024 року відділенням поліції № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за фактом вчинення кримінального правопорушення було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відкрито кримінальне провадження № 12024152040001338.

Окрім того вона зателефонувала до відповідача та повідомила що вона не оформлювала жодного кредиту. тому пославшись на вимоги статей 203,215 ЦК України просила визнати кредитний договір недійсним.

27 березня 2025 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву в якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог у зв`язку з їх необгрунтованістю.

04 лютого 2025 року відповідач набув право вимоги за спірний договором до позивача.

Щодо кримінального провадження позивачка додала до позовної заяви витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження №12024152040001338 від 22.10.2024 року. Згідно з цим витягом, Відділення поліції №2 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області розпочало кримінальне провадження №12024152040001338 від 22.10.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України. Водночас у наданому витязі ЄРДР від 22.10.2024 відсутня інформація, на яку посилається позивачка у позовній заяві, а саме твердження про те, що на її ім`я було оформлено кредит у ТОВ «ФК «ТОП1». Натомість у витязі зазначено, що 19.10.2024 близько 02:00 невстановлена особа, діючи в умовах воєнного стану, таємно викрала 6732 гривні з банківської картки КБ «ПриватБанк» (рахунок НОМЕР_1 ), що належали ОСОБА_1 , чим спричинила матеріальну шкоду.

Отже, з матеріалів позову випливає лише факт відкриття кримінального провадження за фактом шахрайських дій щодо позивачки, проте відсутня будь-яка інформація про оформлення на її ім`я договору позики ТОВ «ФК «ТОП 1».

На момент звернення позивачка до суду з позовом не надала суду доказів на якій стадії знаходиться кримінальне провадження чи воно на досудовому розслідуванні чи закрито.

Щодо підписання договору зазначали, що 19.10.2024 між ТОВ «ФК «ТОП1» та ОСОБА_1 було укладено договір позики «ТОП Вибір» №3186013461-237206 відповідно до якого остання отримала у позику грошові кошти у розмірі 6000,00 грн., зі строком повернення до 02.11.2024 включно.

03.02.2025 року між ТОВ "ФК "ТОП1" та ТОВ «ФК «ФІНБУСТ» було укладено договір факторингу №2025-02-2ФБ відповідно до якого останній отримав право вимоги за кредитним договором №3186013461-237206 від 19.10.2024 року укладеного між позивачкою та ТОВ «ФК «ТОП 1».

04.02.2025 ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» на підставі договору факторингу №04-02- 2025ТФ набуло права вимоги за договором позики №3186013461-237206 від 19.10.2024 року, який було укладено між позивачкою та ТОВ «ФК «ТОП1» на суму заборгованості в розмірі 22206,00 грн., яка складається з: 6000,00 грн. тіло, 90,00 грн. - %, 6000,00 грн. пеня, 6000,00 грн -штраф, та 4116,00 грн. послуги (копія договору позики наявна в матеріалах справи).

Відповідно до Договору факторингу №04-02-2025ТФ від 04.02.2025 ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» стало новим кредитором (копія договору факторингу з додатком наявна в матеріалах справи) З моменту набуття права вимоги за кредитом на підставі договору факторингу позивачка в рахунок погашення заборгованості не здійснила жодного погашення.

Після придбання права вимоги за кредитом позивача ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» додаткових нарахувань не здійснювало.

Станом на 04.02.2025 року за позивачем мається непогашена заборгованість у розмірі 22206,00 грн., яка складається з: 6000,00 грн. тіло, 90,00 грн. - %, 6000,00 грн. пеня, 6000,00 грн -штраф, та 4116,00 грн. послуги (копія договору позики наявна в матеріалах справи).

Також зазначили, що договір було укладено в електронній формі після введення позивачкою у відповідне поле на сайті Позикодавця всіх особистих даних (у тому числі паспортних даних, які також зазначені у позовній заяві та співпадають з вказаними в договорі позики) та введення отриманого Позивачкою на її телефон одноразового ідентифікатора у вигляді смс-повідомлення у якості акцепту Договору, на 14 та 16 сторінці Договору в пункті «Реквізити сторін» зазначено що договір підписано електронним підписом при використані «СМС КОДУ: QT4PjO».

Вважали, що посилання Позивачки на те, що «…договір позики нею не підписувався, при його укладанні вона не була присутня та не надавала згоди на його укладання…» є необґрунтованими та такими що не знаходять свого підтвердження.

Щодо підтвердження факту переказу коштів позивачкою в позові зазначено, що «…коштів від ТОВ «ФК «ТОП1» не отримано. На підтвердження надаю суду виписи по наявних рахунках відкритих на моє ім`я»», проте зазначені виписки не долучені до матеріалів справи. Зазначене Позивачкою не відповідає дійсності оскільки кошти було перераховано відповідно п. 2.1 Договору позики на карту НОМЕР_2 та кошти нею було отримано. Натомість позивачкою ненадано суду доказів що кошьт нею не отримувалися

Щодо визнання договору недійсним, зазначили якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним в момент надання йому цієї форми , навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Під час укладення оспорюваного договору сторони в порядку статті 638 ЦК України узгодили всі істотні умови даного правочину та погодилися з ними.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Петуніну І.В. (а.с.21).

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 січня 2025 року указану справу було передано за підсудністю до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська (а.с. 22).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 січня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.27).

23 січня 2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТОП1» про визнання кредитного договору недійсним (а.с. 28-29).

25 лютого 2025 року на адресу суду надійшло клопотання про залучення у справі правонаступника відповідача на Товариство зобмеженою відповідальністю«ФК «Фінбуст» (а.с. 33-35).

Ухвалою судді від 27 лютого 2025 року клопотання про заміну відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП1» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінбуст» задоволено (а.с. 45-46).

11 березня 2025 року через систему «Електронний суд надійшло клопотання про заміну відповідача на ТОВ «ФК «Технофінанс»(а.с. 55-56).

Ухвалою судді від 13 березня 2025 року замінено відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінбуст» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Технофінанс» (а.с. 66-67) у цивільній справі № 932/13099/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінбуст», про визнання кредитного договору недійсним.

27 березня 2025 року через систему «Електронний суд» було подано зустрічну позовну заяву (а.с. 91-105), в прийнятті якої було відмовлено ухвалою судді від 02 квітня 2025 року.

У відповідності до частини тринадцятоїстатті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з вимог частини п`ятоїстатті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріалисправи,оцінивши доказиу їхсукупності,суд дійшовнаступного.

Фактичні обставини, встановлені судом

19 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «ТОП1» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 3186013461-237206 який підписано електронним підписом (а.с. 10-17).

22 жовтня 2024 року відділенням поліції № 2 Миколаївського районного управляння поліції Головного управління Національної поліції Миколаївської області за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 4 ст. 185 КК України про те що 19 жовтня 2024 робу близько 02.00 невстановлена особа діючи в період воєнного стану, з банківської картки КБ «ПриватБанк» рахунку НОМЕР_3 , таємно викрала гроші в сумі 6732 грн. які належали ОСОБА_1 , чим спричинила матеріальну шкоду (а.с. 4).

Позивач в позовній заяві зазначає що даний договір позики не підписувала, а тому просила визнати його недійсним.

03 лютого 2025 року відповідно до Договору про надання фінансових послуг факторингу № 2025-02-2ФБ ТОВ «ФК ТОП1» передало , а ТОВ «ФК «Фінбуст» прийняло право вимоги за грошовими зобов`язаннями , в тому числі за Договором Позики № 3186013461-237206 укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 36-41).

04 лютого 2025 року відповідно до Договору факторингу № 04-02-2025 ТФ ТОВ «Фінбуст» передало , а ТОВ «ФК « Технофінанс» прийняло право вимоги за грошовими зобов`язаннями , в тому числі за Договором Позики № 3186013461-237206 укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 58-64).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Як передбаченост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК Українипередбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст.12,13,81 ЦПК Українирозглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихст.82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексув межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2ст.78 ЦПК України).

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2024 року між позивачем та ТОВ «ФК «ТОП1» правонаступником якого є ТОВ «ФК «Технофінанс» було укладено Договір позики № 3186013461-237206 (а.с. 10-17).

Як вбачається з умов цього договору, відповідно до п. 2.1 позивачу було надано кредитні кошти у розмірі 6 000 грн на умовах строкової зворотності , платності перерахування на рахунок позичальника у форматі НОМЕР_2 , строк кредитування складає 15 календарних днів до 02 листопада 2024 року включно.

Детальний розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку платежів, який є Додатком №1 до цього договору (а.с.17).

Відповідно до п. 9.2. Договору позики, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам, текст яких розміщено на Сайті Позикодавця.

Відповідно до п.9.3. Договору Місцем виконання цього Договору є місцезнаходження Позикодавця, зазначене в Розділі 10 цього Договору.

Відповідно до п.9.5. Договору Позичальник підтверджує, що:

· 9.5.1. До укладення цього Договору Позичальник отримав від Позикодавця інформацію, що визначена у частині другій статті 12, статті 12-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також всю необхідну інформацію про споживчий кредит і умови кредитування відповідно до норм чинного законодавства України (в т.ч. відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Позичальник погодився з тим, що вся надана йому інформація є повною і зрозумілою і надана без нав`язування придбання фінансової послуги Позикодавця;

· 9.5.2. Позичальник повідомлений про свої права згідно статті 8 Закону України «Про захист персональних даних», про обсяг персональних даних, мету їх обробки, та те, що володільцем та розпорядником персональних даних є Позикодавець, а також та не заперечує проти використання своїх персональних даних Позикодавцем з дотриманням умов цього Договору та чинного законодавства України.

· 9.5.3. Інформація надана Позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

· 9.5.4. До укладення цього Договору надав згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання, в якості аналога власноручного підпису, для підписання цього Договору електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, який надається Позикодавцем;

· 9.5.5. Надав згоду на передачу та обробку Позикодавцем своїх персональних даних з метою оцінки фінансового стану Позичальника та його спроможність виконати зобов`язання за Договором Позики.

До укладенняцього Договорупозивач надавзгоду,усвідомлюючи їїправові наслідки,на використання,в якості аналога власноручного підпису, для підписання цього Договору електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, який надається Позикодавцем. Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Згідно ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Частина 1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У ч.3 ст.203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлене законом. Відповідно до ч.1, 2ст.207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним /ч.3 ст.215 ЦК України/.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості /ч.1 ст.627 ЦК України/. За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч.1 ст.638 ЦК України встановлює, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /ч.2 ст.639 ЦК України/.

Вимогист.264 ЦПК Українизобов`язують судпід час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з п.7 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У п.14 Постанови № 5 Пленуму ВССУ від 30.12.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним, суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ст.215, 1048-1052, 1054-1055 ЦК України, ст.18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, за змістом ст.1054 ЦК України та ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» істотними умовами кредитного договору є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Законодавство України передбачає, що оформлення кредиту онлайн використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суд першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді /ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правові наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційно цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній форм вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, а іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторона спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Таким чином, Договір став укладеним після введення Позивачкою. у відповідне поле на сайті Позикодавця всіх особистих даних (у тому числі паспортних даних, які також зазначені у позовній заяві та співпадають з вказаними в договорі позики) та введення отриманого Позивачкою на її телефон одноразового ідентифікатора у вигляді смс-повідомлення у якості акцепту Договору, на 14 та 16 сторінці Договору в пункті «Реквізити сторін» зазначено що договір підписано електронним підписом при використані «СМС КОДУ: QT4PjO».

Отже посилання позивачки на те, що «…договір позики нею не підписувався, при його укладанні вона не була присутня та не надавала згоди на його укладання…» є необґрунтованими та такими що не знаходять свого підтвердження.

Зазначений договір укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогамЦивільного кодексу Українита іншого законодавства.

Факт перерахування коштів Позивачу підтверджується довідкою про перерахування 19 жовтня 2024 року грошових коштів в розмір 5400 грн. на номер картки який зазначено в договорі позики (а.с. 90).

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору позики від 19 жовтня 2024 року сторони дотрималися істотних умов для даного виду договорів, які узгоджені сторонами та прийняті до виконання, а також дотримані вимоги щодо форми кредитного договору. На момент укладення спірного кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що спростовує доводи позивача у цій частині.

Договір був укладений позивачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (QT4PjO), який був надісланий позивачу на його фінансовий номер телефону. Процес верифікації, який проходив позивач на сайті відповідача, підтвердив, що саме позивач, використовуючи особистий фінансовий номер телефону (номер мобільного телефону, до якого має доступ) та власну банківську картку, особисто укладав договір, крім цього, позивач має можливість вказувати будь-який номер кредитної карти, як свій особистий, так і номер карти, який не належить позивачу, і на який необхідно перерахувати кредитні грошові кошти.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонками не був би укладений.

Доказів того, що номер телефону НОМЕР_4 , на який надісланий код з метою завершення процедури верифікації, та картка № НОМЕР_2 , на яку перераховані кошти 19.10.2024 о 01:45 в сумі 5400 грн. ОСОБА_1 не належать, сторона позивача суду не надала, а тому такі доводи не заслуговують на увагу.

Оспорюваний договір позики підписаний від імені позивача за допомогою одноразового ідентифікатора (QT4PjO), тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи позивача у цій частині.

Щодо доказів, які надані на підтвердження вимог позивача, останнім долучено до позовної заяви витяг з ЄРДР від 22.10.2024, відповідно до якого заява про вчинення кримінального правопорушення надійшла від позивача 21.10.2024 року.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд звертає увагу, що вирок суду, яким встановлена вина іншої особи у оформленні кредитного договору з використанням конфіденційної інформації та персональних даних ОСОБА_1 , отримання та використання коштів за кредитним договором, укладеним ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ТОП1», у матеріалах справи відсутній.

Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні№12024152040001338не підтверджує сам по собі факт того, що кредитний договір укладений і кошти використані не відповідачем, а іншою особою. Разом з тим, реєстрація кримінального провадження є лише результатом виконання слідчим вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо внесення відповідних відомостей до ЄРДР, до того ж, позивачем не повідомляється про будь-які дії, які здійснювались правоохоронними органами після реєстрації кримінального провадження, та їх результати.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги про визнання договору позики недійсним не знайшли свого підтвердження, а тому суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v.Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене та керуючись ст. 12,13, 81, 141, 259,263-265, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Технофінанс» про визнання кредитного договору недійсним відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.О. Демидова