Постанова від 08.04.2025 по справі 924/849/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2025 р. Справа№ 924/849/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Іоннікової І.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Худняк В.А. орд.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.01.2025

у справі №924/849/24 (суддя Васянович А.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво"

про стягнення 4 878 396 грн 45 коп.,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року фізична особа-підприємець Шароварський Віктор Адамович (далі - позивач) звернувся у господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" (далі - відповідач) та просив стягнути 4 878 396,45 грн, у тому числі: 2 918 677,89 грн основного боргу, 1 101 753,27 грн інфляційних втрат коштів, 231 807,78 грн - 3% річних та 626 157,51 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив надані позивачем послуги перевезення та обробки вантажів за Договором про надання послуг №22/03/2021 від 22 березня 2021 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02 січня 2025 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" на користь фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича 2 918 677,89 грн основної суми боргу, 1 101 753,27 грн інфляційних втрат коштів, 231 807,78 грн 3% річних, 403 497,22 грн пені, 69831,81 грн судового збору та 54 872,25 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було неповно з`ясовано обставини справи, оскільки суд не прийняв до уваги пояснення відповідача про недопустимість доказів, поданих позивачем до позовної заяви і не звернув увагу на ту обставину, що право підпису документів входить до повноважень генерального директора товариства Клімова Ю.М, проте жоден з доказів у справі не містить його особистого підпису, а докази щодо наявності повноважень особи, яка їх підписувала, судом не було витребувано; стягнутий розмір штрафних санкцій є надмірним, оскільки головний офіс відповідача знаходиться в м.Києві, який під час збройної агресії перебував в облозі, робота відповідача була фактично призупинена, на даний час відповідач поступово відновлює свою роботу на об`єктах будівництва, тому заявлені санкцій є надмірним тягарям, несправедливими і непосильними; позивач не звертався до суду протягом 2021-2024 років, що свідчить про намір отримання невиправданих додаткових прибутків.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що твердження відповідача про неналежне оформлення доказів та недостатність перевірки таких доказів судом є безпідставними; відповідач посилається на неприйняття судом його пояснень, однак відповідач не подавав ні відзиву, ні пояснень, не з`явився в жодне засідання і фактично проігнорував розгляд справи; відповідачем не спростовано презумпцію правомірності підпису на актах приймання-виконання робіт, які підписані уповноваженою особою відповідача у Хмельницькій області - Кривим О.А., підпис якого засвідчений печаткою товариства, а наданий відповідачем статут датований 15.03.2023, проте відносини сторін мали місце протягом 2021-2022 років; вказаний представник відповідача і в подальшому, при виконанні інших договорів, здійснював підписання всіх документів про об`єми виконання робіт з позивачем і відповідач ці роботи оплачував, що підтверджується доданими до відзиву доказами; тези відповідача щодо неврахування судом форс-мажорних обставин та економічних реалій (в контексті надмірного, на думку апелянта, нарахування штрафних санкцій) є документально непідтвердженою, надмірно узагальненою і неконкретною; лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є належним підтвердження виникнення форс-мажорних обставин за договором, оскільки борг у відповідача перед позивачем виник ще з 19.01.2022; судження щодо "зловживання процесуальними правами" є виключно припущеннями апелянта, оскільки позов подано з врахуванням строку позовної давності, а позивачем вживалися заходи врегулювання спору у досудовому порядку; період воєнного стану та повномасштабне вторгнення на територію України, різкі інфляційні процесу однаковою мірою впливають як на позивача, так і на відповідача, тому стягнення штрафних санкцій є розумним, справедливим та пропорційним. Також позивач вказав, що попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу становить 45 000,00 грн.

У відзиві також заявлено клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи нових доказів (актів здачі-приймання надання послуг, платіжних доручень, адвокатського запиту, доповідної записки механіка-водія).

Клопотання позивача про долучення додаткових доказів відхилено судом, оскільки позивач не обґрунтував неможливість подання вказаних доказів суду першої інстанції.

Учасники справи неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, також вказав, що докази понесення витрат на правничу допомогу надасть після прийняття постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22 березня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" в особи генерального директора Клімова Ю.М., як замовником, та фізичною особою-підприємцем Шароварським Віктором Адамовичем, як виконавцем, було укладено договір №22/03/2021 про надання послуг (далі - договір) (а.с.10).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що за умовами договору виконавець зобов`язався за завданням замовника надати послуги, які споживаються в процесі здійснення замовником господарської діяльності, а замовник - оплатити виконавцеві зазначені послуги.

Згідно з п.1.2 договору послуги надаються згідно з Специфікацією послуг (додаток (невід`ємна частина) договору) за замовленнями замовника, прийнятими виконавцем до виконання.

Обсяг та загальна вартість наданих послуг визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та наданих до нього підтверджуючих документів (п.1.3. договору).

Згідно із специфікацією №1 від 22 березня 2021 року (а.с.11), що є додатком (невід`ємною частиною) договору №22/03/2021 від 22 березня 2021 року позивач зобов`язується надати послуги спецтехніки:

- автокран КТА-28 (КРАЗ-250) (вартість машино/годин, з ПДВ - 750 грн.);

- спеціальний вантажний автопідйомник ЗИЛ 4331 (вартість машино/годин, з ПДВ - 580 грн.);

- автогрейдер ДЗ-143 (вартість машино/годин, з ПДВ - 800 грн.);

- екскаватор - навантажувач JСВ 3СХ (вартість машино/годин, з ПДВ - 650 грн.).

Позивач вказує він свої обов`язки за договором виконав належним чином та у період з березня по грудень 2021 року надав послуги на загальну суму 3 380 825,97 грн, на підтвердження чого надав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акти здачі-приймання наданих послуг (а.с.12-54, 88-89).

Вказані акти підписані позивачем, підпис якого скріплений печаткою, та керівником проекту ТОВ "Енергетично-дорожнє будівництво" Кривим О.А., підпис якого скріплений печаткою товариства.

Також надання послуг по вказаних актах підтверджується копіями рапорт-нарядів про роботу будівельної техніки (а.с.60-64).

Однак, свої зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг відповідач виконав частково сплативши позивачу лише 462 148,08 грн, що підтверджується копіями актів звіряння за період з 22 березня 2021 року по 31 грудня 2021 року та за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року (а.с. 55,56).

01.03.2024 представник позивача направив відповідачу адвокатський запит за вих.№17/24 у якому вказав на наявність заборгованості за рядом договорів в загальній сумі 4 676 530,00 грн, у тому числі за договором №22/03/2021, та просив повідомити про стан розгляду претензії позивача від 12.02.2024 та невідкладно здійснити погашення заборгованості.

Відповідач вказаний адвокатський запит залишив без відповіді та реагування.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 2 918 677,89 грн основного боргу, 1 101 753,27 грн інфляційних втрат коштів, 231 807,78 грн 3% річних та 626 157,51 грн пені.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи, що підтверджується довідками про доставлення ухвал суду до електронного кабінету відповідача, не скористався правом подати відзив на позовну заяви, не подавав суду першої інстанції жодних пояснень, а його представник не приймав участі у судових засіданнях.

За наслідками розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення сум основного боргу, процентів річних і інфляційних є доведеними і обґрунтованими, тому задовольнив ці позовні вимоги у повному обсязі, а пеня нарахована невірно, тому цю вимогу задовольнив частково.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договором про надання послуг №22/03/2021 від 22 березня 2021 року, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був чинним і обов`язковим для сторін.

Нормами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відтак, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Умовами укладеного сторонами договору передбачено, що факт надання послуг оформлюється підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг та наданих до них підтверджуючими документами

Підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, який є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги у період з березня по грудень 2021 року на загальну суму 3 380 825,97 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актами здачі-приймання наданих послуг за вказаний період.

Доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів наявності повноважень у керівника проекту ТОВ "Енергетично-дорожнє будівництво" Кривого О.А. на підписання актів, відхиляються судом, оскільки відповідач не надав будь-яких доказів того, що вказана особа не була уповноважена на підписання актів, та не надав пояснень щодо підстав засвідчення підпису Кривого О.А. у актах печаткою товариства.

При цьому апеляційним господарським судом враховуються положення ч. 1 ст. 74 ГПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, є юридично вірним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача виник обов`язок оплатити надані позивачем послуги.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 3.5 договору оплата вартості послуг здійснюється у безготівковій формі протягом 10 робочих днів після підписання без зауважень сторонами акту приймання - передачі надання послуг.

Оскільки останній акт здачі-приймання надання послуг підписаний між сторонами 28 грудня 2021 року, на момент звернення позивача до суду строк оплати є таким, що настав.

Однак, згідно акту звірки взаємних розрахунків, станом на 31 грудня 2022 року заборгованість становила 2 918 677,89 грн і відповідач не надав доказів того, що розмір вказаної заборгованості зменшився як до подання позову, так і в процесі розгляду справи.

За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до юридично вірного висновку, що у відповідача виник обов`язок по сплаті вартості наданих послуг в сумі 2 918 677,89 грн, строк виконання якого настав, відповідачем не надано доказів їх оплати, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 1 101 753,27 грн інфляційних втрат нарахованих за період з 19 січня 2022 року по 05 вересня 2024 року та 231 807,78 грн 3% річних нарахованих за період з 19 січня 2022 року по 13 вересня 2024 року на суму боргу в розмірі 2 918 677,89 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок інфляційних здійснено вірно, а річних - в меншому розмірі, однак, оскільки суд не вправі вийти за межі заявлених позовних вимог ці позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, у сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.3. договору за несвоєчасну оплату послуг, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 626 157,51 грн пені нарахованої за період з 19 січня 2022 року по 19 липня 2022 року.

Перевіривши розрахунок пені, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений невірно, тому, згідно ґрунтовного розрахунку, зробленому судом першої інстанції, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 403 497,22 грн, отже ця вимога підлягає частковому задоволенню.

Щодо посилань відповідача, як на підставу звільнення його від відповідальності за неналежне виконання умов договору, на наявність форс-мажорної обставини то апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Умовами пункту 4.4 договору визначено, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору, якщо доведе відсутність своєї вини внаслідок випадку чи дії обставин непереборної сили, згідно з статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислову палату України".

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку, встановленому чинним законодавством.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", на який посилається відповідач у апеляційній скарзі, Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Однак, як зазначено вище, відповідач повинен був повністю оплатити надані позивачем послуги у строк до 19.01.2022, тобто зобов`язання по оплаті мали бути виконані ще до початку військової агресії та введення воєнного стану, тому відповідачем не доведено, що зобов`язання за договором невиконані саме у зв`язку з воєнними діями.

Відповідачем також не надано відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), отриманого в порядку, встановленому Регламентом ТПП України, який би підтверджував вплив вказаних обставин на неможливість виконання ним умов договору.

Статтею 233 ГК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ГК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Однак відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного матеріального становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення тощо, тому відсутні правові підстави для зменшення пені.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані позивачем докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Черкаської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 02 січня 2025 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 16.04.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

І.А. Іоннікова