Постанова

від 15.04.2025 по справі 910/3012/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року

м. Київ

cправа №910/3012/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивача: Зелена Н.Ю.,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: Логойда Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНА"

на рішення Господарського суду міста Києва (Ярмак О.М.)

від 11.06.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду (Кравчук Г.А., Козир Т.П., Коробенко Г.П.)

від 23.01.2025 (повний текст складений 10.02.2025)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська аграрна компанія "ПівденьінвестЛенд",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНА"

про стягнення 2 543 217,29 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська аграрна компанія "ПівденьінвестЛенд" (далі - Відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНА" (далі - Відповідач-2, Скаржник) (разом - Відповідачі) заборгованості на загальну суму 2 543 217,49 грн, з них: 1 244 407,66 грн - заборгованість за кредитом (основним боргом), 1 244 407,67 грн - заборгованість перед бюджетом, 53 152,16 грн - проценти за користування кредитом, 1 250,00 грн - комісія за управління кредитом.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем-1 грошових зобов`язань за кредитним договором від 03.06.2021 №21-1KV0170 (далі - Договір). Відповідач-2 є поручителем за Договором, отже несе солідарну відповідальність перед Позивачем.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №910/3012/24, з Відповідачів на користь Позивача солідарно стягнуто 1 244 407,66 грн заборгованості за кредитом, 1 244 407,67 грн заборгованості перед бюджетом, 53 152,16 грн процентів за користування кредитом, 1 250 грн комісії за управління кредитом, а також 38 148,26 грн судового збору.

4. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:

- Позивач виконав свої зобов`язання за Договором належним чином та перерахував кредитні кошти в повному обсязі, натомість Відповідач-1 усупереч умовам Договору та приписам законодавства не повернув їх у передбачений термін, не сплатив повністю проценти за користування кредитом та комісію за управління кредитом. Факт отримання та розмір наданих Позивачем кредитних коштів Відповідачами не заперечено. Доказів пред`явлення Відповідачем-1 претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання кредитних послуг не надано, як і заперечень щодо фактичного отримання кредитних коштів від Позивача;

- за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. При солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника. Договір поруки від 03.06.2021 №21-1ZР0338 (далі - Договір поруки), укладений Позивачем та Відповідачами, містить всі істотні умови кредитування, за виконання яких поручився Відповідач-2, у тому числі суму кредиту, строк кредиту, процентні ставки за користування кредитом, обсяги відповідальності поручителя, ідентифікуючі ознаки боржника;

- на момент укладення Договору поруки основне зобов`язання було узгоджено, його дійсність Відповідач-2 не спростував. Доказів визнання Договору поруки недійсним у судовому порядку Відповідачем-2 до матеріалів справи не надано;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 зустрічна позовна заява та додані до неї документи у справі №910/3012/24 повернуті Відповідачу-2 у зв`язку з порушенням строків, встановлених частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). У задоволенні клопотання про продовження строку для подання зустрічного позову відмовлено. Відповідач-2 не надав доказів оскарження зазначеної ухвали в апеляційному порядку, відтак вона набрала законної сили та є обов`язковою для виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

5. 03 березня 2025 року Відповідач-2 (Скаржник) з використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025, у якій просить скасувати їх та направити справу №910/3012/24 на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. У тексті касаційної скарги Скаржник обґрунтовує наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України:

- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - суди першої та апеляційної інстанцій не застосували до спірних правовідносин положень статей 92, 241, пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України; не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 30.09.2021 у справі №916/3583/20, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 20.03.2018 у справі №910/8794/16 та від 18.10.2023 року у справі №706/68/23;

- щодо пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України - суди порушили норми процесуального права (зокрема, статті 78, 79, 86, 236 та 237 ГПК України), що призвело до неправильного та неповного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:

1) відхилено доводи щодо непогодження Договору поруки загальними зборами Скаржника, всупереч пункту 1 частини першої статті 237 ГПК України, вказавши, що у матеріалах справи відсутні докази визнання у встановленому порядку відповідного договору недійсним;

2) не з`ясовано факт належного схвалення Скаржником правочину, вчиненого представником (директором ОСОБА_1.) з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до вимог статті 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання за вказаним правочином виникають у разі його наступного схвалення особою, яку він представляє.

7. 10 квітня 2025 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

8. Відзив, зокрема, обґрунтований таким:

- предметами розгляду в справах, наведених Скаржником (№904/2178/18, №916/3583/20, №905/1132/20, №910/8794/16 та №706/68/23), була вимога про стягнення заборгованості та зустрічна вимога про визнання договору недійсним. Отже, вказані справи та справа про стягнення боргу, що переглядається (№910/3012/24), не є подібними. Судова практика не є релевантною з огляду на заявлені предмет і підстави позову, встановлені судами обставини справи;

- щодо посилання Скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України (неправильне та неповне з`ясування обставин), у справі №910/6950/24 відмовлено повністю у задоволенні позову Скаржника про визнання недійсним Договору поруки, укладеного між Позивачем та Відповідачами. Судове рішення набрало законної сили, не оскаржувалося та додане до матеріалів справи. Натомість у цій справі (№910/3012/24) зустрічну позовну заяву Скаржника про визнання Договору поруки недійсним повернуто Скаржнику.

9. 14 квітня 2025 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав заяву про закриття касаційного провадження.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

10. 03 червня 2021 року Позивач (банк) та Відповідач-1 (позичальник) уклали Договір, за яким Позивач зобов`язався відкрити Відповідачу-1 відновлювальну кредитну лінію з лімітним кредитом 3 000 000 грн з кінцевим терміном погашення кредиту 02 червня 2023 року, а Відповідач-1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за нього, комісію за відкриття кредитної лінії, інші плати за Договором у розмірах та на умовах цього Договору.

11. Відповідно до пункту 3.1.1.1 статті 3 Договору процентна ставка за кредитом є змінюваною та відповідає розміру базової процентної ставки.

12. Згідно з пунктом 3.1.1.2 статті 3 Договору розмір базової процентної ставки за кредитом на дату його підписання становить 12,90 (дванадцять цілих дев`яносто сотих) % річних (Індекс UIRD (3 міс.) за банківський день, що передує даті підписання Договору, становить 6,90 (шість цілих дев`яносто сотих) %.

13. За змістом пункту 3.1.1.4 статті 3 Договору максимальний розмір базової процентної ставки, що може бути застосований за кредитом позичальника, становить 30,0 (тридцять) % річних.

14. Мінімальний розмір базової процентної ставки за кредитом позичальника становить 6 (шість) % річних (пункт 3.1.1.5 статті Договору)

15. Пунктом 3.2.1 статті 3 Договору передбачено, що розмір ставки комісії за відкриття кредитної лінії - 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) % від ліміту кредитної лінії, зазначеного в підпункту 2.3.1 цього Договору.

16. 03 червня 2021 року сторони уклали додаткову угоду №21-1КУ0170-0001 до Договору (далі - Додаткова угода), внісши до нього, зокрема, такі зміни:

1.1.1. Доповнити статтю 1 "Терміни та їх визначення" Договору останніми абзацами в такій редакції:

"Агент - АТ "Укрексімбанк", якому гарант відповідно до Порядку КМУ доручив надавати послуги, визначені Договором про надання державної гарантії та агентською угодою.

Гарант - Кабінет Міністрів України.

Договір про надання державної гарантії - договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.20 №13010-05/263, укладений між гарантом і банком, зі змінами та доповненнями.

Гарантія - грошове зобов`язання гаранта перед банком сплатити певну суму грошових коштів банку у разі настання гарантійного випадку, як передбачено положеннями цього Договору та договору про надання державної гарантії.

Гарантійний випадок - позичальник не здійснив планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за цим Договором, і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль.

Зобов`язання з основного боргу (ЗОБ) - сума, що складається з основного боргу та невикористаного ліміту заборгованості, який розраховується як різниця між сумою ліміту заборгованості, зазначеного у графіку зміни ліміту заборгованості, та сумою основного боргу.

Порядок КМУ - Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 зі змінами та доповненнями.

Проблемний кредит - частина основного боргу, за яким банку було виплачено гарантом суму сплати за гарантією (ССГ).

Прострочена заборгованість перед бюджетом - сума, що була виплачена гарантом за проблемним кредитом, за вирахуванням сум, перерахованих на користь гаранта в рахунок погашення заборгованості позичальника перед бюджетом за виплаченими ССГ.

Сума сплати за гарантією (ССГ) - визначається як добуток суми простроченої заборгованості за основним боргом за кредитом, за яким настав та триває гарантійний випадок, та ставки індивідуальної гарантії."

17. Згідно з підпунктом 1.1.5 пункту 1 Додаткової угоди сторони погодили викласти пункт 6.16 статті 6 "Порядок виконання позичальником основних зобов`язань" Договору в такій редакції:

"6.16. У разі порушення термінів / строків погашення кредиту, процентів за кредитом, комісії за управління під часткове забезпечення гарантією, інших платежів за цим Договором (за виключенням порушення термінів / строків здійснення платежів за кредитом у частині сплати суми компенсації процентів у зв`язку з відсутністю грошових коштів на ескроу рахунку протягом не більше 6 місяців поспіль), такі зобов`язання вважаються простроченими з дня, наступного за датою виконання, передбаченою умовами Договору, та банк відкриває відповідні рахунки з обліку простроченої заборгованості та переносить не сплачену у встановлений термін / строк частину заборгованості за кредитом, процентами за кредитом, інших платежів за цим Договором на відповідні рахунки з обліку простроченої заборгованості.

Зобов`язання позичальника зі сплати процентів за кредитом у частині, що не компенсована фондом за 6 (шість) місяців поспіль у зв`язку з відсутністю грошових коштів на ексроу рахунку у разі їх невиконання, вважаються простроченими з дня, наступного за датою виконання, визначеною згідно з умовами пункту 6.8 цього Договору.

Про номер відкритого рахунка з обліку простроченої заборгованості за кредитом банк повідомляє постачальника не пізніше наступного банківського дня з дати відкриття такого рахунка, передбаченого Договором."

18. Відповідно до підпункту 1.1.6 пункту 1 Додаткової угоди доповнено пункт 8.1 "Банк має право" статті 8 "Права сторін" Договору останніми підпунктами в такій редакції:

"8.1.13. У разі настання гарантійного випадку та здійснення гарантом виплати ССГ за проблемним кредитом банк відображає в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати ССГ та застосовує інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом.

8.1.14. З метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника банк на виконання вимог чинного законодавства України, вимог, передбачених договором про надання державної гарантії, та підпунктів 8.1.13 та 8.1.15 цього Договору, має право:

8.1.14.1) застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості перед бюджетом за таким проблемним кредитом;

8.1.14.2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з використанням усіх процесуальних прав, що надаються позивачу (окрім обмежень, встановлених у договорі про надання державної гарантії), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

8.1.15. Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються банком на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким Проблемним кредитом та пені нарахованої відповідно до пункту 10.13 цього Договору), та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом."

19. Підпунктом 1.1.9 пункту 1 Додаткової угоди доповнено пункт 11.2 статті 11 "Підтвердження сторін" Договору останніми підпунктами у відповідних редакціях, серед яких, зокрема:

"11.2.23. Позичальник поінформував поручителя і позичальник / поручитель визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості перед бюджетом відповідно до пункту 10.13 цього Договору."

20. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором 03 червня 2021 року Позивач (банк), Скаржник (поручитель) та Відповідач-1 (позичальник) уклали Договір поруки.

21. Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Договору поруки поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання позичальником основного зобов`язання за Договором у повному обсязі.

22. Основне зобов`язання визначене підпунктом 1.1.2 пункту 1 Договору поруки - усі та будь-які грошові зобов`язання позичальника перед кредитором, встановлені Договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення кредитору суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені та штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування кредитору усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат кредитора, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

23. Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Договору поруки поручитель зобов`язується виконувати умови цього договору у разі припинення позичальника, а саме солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання основного зобов`язання в повному обсязі будь-якими правонаступниками позичальника.

24. За змістом підпункту 3.1.2 пункту 3 Договору поруки кредитор має право у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником або правонаступниками позичальника основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у поручителя як у солідарного боржника.

25. Поручитель зобов`язаний у разі одержання письмового повідомлення кредитора про невиконання або неналежне виконання позичальником (його правонаступниками) основного зобов`язання або неналежне виконання позичальником (його правонаступниками) основного зобов`язання повідомити про це позичальника (його правонаступників), а у разі пред`явлення до поручителя позову - подати клопотання про залучення позичальника (його правонаступників) до участі у справі (підпункт 4.2.3 пункту 4.2 Договору поруки).

26. Відповідно до підпункту 6.1.9 пункту 6 Договору поруки поручитель підтверджує, що укладенням цього договору він надає свою згоду на забезпечення порукою, наданою цим договором, у тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Договору, що будуть внесені кредитором та позичальником (його правонаступниками) до Договору у майбутньому, у тому числі (але не виключно) змін та доповнень щодо реструктуризації та рефінансування заборгованості за Договором, продовження та скорочення строку кредитування за Договором, збільшення та зменшення розміру процентної ставки за Договором, збільшення та зменшення розмірів комісійної винагороди за Договором, встановлення нових та припинення діючих зобов`язань позичальника за Договором, а також інших змін та доповнень щодо змісту основного зобов`язання.

27. Додатковою угодою від 03.06.2021 №21-1ZР0338-0001 до Договору поруки (далі - Додаткова угода до Договору поруки) сторони внести зміни до вказаного договору, зокрема, доповнили пункт 6.1 статті 6 "Підтвердження" Договору поруки останніми підпунктами у відповідних редакціях, зокрема:

"6.1.13. Поручитель обізнаний про те, що грошові зобов`язання позичальника перед кредитором зі сплати основного боргу за Договором частково забезпечені гарантом на умовах Порядку та договору про надання державної гарантії. При цьому поручителю відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії та умови Договору, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

6.1.16. Поручитель визнає та підтверджує, що кредитор має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості за кредитним договором з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, розрахованої на суму простроченої заборгованості перед бюджетом."

28. Пунктом 1.6 Додаткової угоди до Договору поруки сторони узгодили доповнити статтю 6 "Підтвердження" вказаного договору пунктом 6.4 "Сторони підтверджують, що" та пунктами 6.4.1-6.4.4 у відповідній редакції, в тому числі пунктом 6.4.2:

"6.4.2 З метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України, статті 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених підпунктами 6.4.1 та 6.4.3 договору, кредитор на підставі Порядку та договору про надання державної гарантії, здійснює наступне:

6.4.2.1) стягує прострочену заборгованість перед державним бюджетом та застосовує інші інструменти врегулювання заборгованості за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед державним бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, розрахованої за таким проблемним кредитом;

6.4.2.2) здійснює заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог) в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами."

29. Меморіальними ордерами від 07.06.2021 №242330, від 08.06.2021 №297885, від 09.06.2021 №342295, від 10.06.2021 №368417, від 14.06.2021 №482660, від 15.06.2021 №530362, від 17.06.2021 №619835, від 22.06.2021 №732468 підтверджується, що Позивач надав Відповідачу-1 на умовах строковості та повернення кредитні кошти за Договором у розмірі 3 000 000 грн.

30. Згідно з поясненнями Позивача та банківською випискою за період з 03 червня 2021 року - 07 лютого 2024 року, поданими розрахунками заборгованості Відповідач-1 частково погасив: 30 січня 2021 року - строкову заборгованість за Договором в сумі 500 000,00 грн; 08 березня 2023 року - прострочену заборгованість в сумі 11 184,67грн; 09 травня 2023 року - гарант здійснив погашення простроченої основної заборгованості в сумі 1 244 407,67 грн за договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263.

31. Прострочена основна заборгованість Відповідача-1 за Договором станом на 09 березня 2023 року (здійснення останньої сплати позичальником) та на момент сплати коштів за гарантією (09 травня 2023 року) складала 2 488 815,33 грн.

32. 26 жовтня 2023 року Позивач надіслав на електронну адресу Відповідача-1, зазначену в пункті 14.4 статті 14 Договору, повідомлення (вимогу) №0000608/33963-23 про необхідність погашення заборгованості за Договором.

33. 31 жовтня 2023 року згідно з вимогами пункту 4.2.2 Договору поруки Позивач направив повідомлення від 26.10.2023 №0000608/34088-23 про невиконання позичальником основного зобов`язання, яке вручено адресату 06 листопада 2023 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Акціонерного товариства "Укрпошта" за трек-номером 0600056945013.

34. Разом із тим вказані вимоги Позивача залишені Відповідачами без реагування та без задоволення.

35. З наданих Позивачем довідок по рахункам Відповідача-1 за період з 03 червня 2021 року - 01 лютого 2024 року та розрахунку заборгованості встановлено, що Відповідач-1 неналежним чином виконував свій обов`язок з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

36. З урахуванням здійснених Відповідачем-1 оплат за Договором, Позивач стверджує, що станом на 08 лютого 2024 року у Відповідача-1 утворилася заборгованість у розмірі 2 543 217,49 грн, в тому числі: 1 244 407,66 грн - заборгованість за кредитом (основним боргом), 1 244 407,67 грн - заборгованість перед бюджетом, 53 152,16 грн - проценти за користування кредитом, 1 250,00 грн - комісія за управління кредитом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

37. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

38. За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

39. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

40. Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

41. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

42. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

43. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

44. Суди попередніх інстанцій встановили, що 03 червня 2021 року Позивач (банк) та Відповідач-1 (позичальник) уклали Договір, за яким Позивач зобов`язався відкрити Відповідачу-1 відновлювальну кредитну лінію з лімітним кредитом 3 000 000 грн з кінцевим терміном погашення кредиту 02 червня 2023 року, а Відповідач-1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за нього, комісію за відкриття кредитної лінії, інші плати за Договором у розмірах та на умовах цього Договору.

45. Позивач перерахував кредитні кошти Відповідачу-1 у повному обсязі, натомість останній не повернув їх у передбачений термін, не сплатив у повному обсязі проценти за користування кредитом та комісію за управління кредитом. Доказів повернення всієї суми одержаного кредиту суду не надано.

46. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором Позивач (банк), Скаржник (поручитель) та Відповідач-1 (позичальник) уклали Договір поруки.

47. Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

48. Частинами першою, другою статті 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

49. За висновками судів, Договір поруки містить усі істотні умови кредитування, за виконання яких поручився Скаржник, у тому числі суму кредиту, строк кредиту, процентні ставки за користування кредитом, обсяги відповідальності поручителя, ідентифікуючі ознаки боржника.

Крім того, у підпункті 6.1.8 пункту 6 Договору поруки зазначено, що Скаржник ознайомився з усіма умовами Договору (включаючи усі додатки нього, що є чинними на дату укладення Договору), поінформований про фінансово-економічний стан Відповідача-1 і повністю розуміє свої обов`язки Договором поруки.

Згідно з підпунктом 6.1.13 Договору поруки (у редакції Додаткової угоди до Договору поруки) Скаржник обізнаний про те, що грошові зобов`язання Відповідача-1 перед Позивачем зі сплати основного боргу за частково забезпечені гарантом на умовах Порядку та договору про надання державної гарантії, та визнає й підтверджує, що Позивач має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості за Договором з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань Відповідача-1 зі сплати пені, розрахованої на суму простроченої заборгованості перед бюджетом.

50. Оскільки Відповідачі не здійснили своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачені Договором строки, тобто не виконали свої зобов`язання належним чином, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

51. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 30.09.2021 у справі №916/3583/20, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 20.03.2018 у справі №910/8794/16 та від 18.10.2023 року у справі №706/68/23.

52. Основними доводами касаційної скарги в цій частині є:

- підпунктом "і" пункту 10.4. статуту Скаржника, затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 05.12.2011 № 3 (тобто в редакції, чинній станом на дату укладення Договору поруки № 21-1ZР0338), було передбачено, що попереднє узгодження та затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує еквівалент 500 000 грн, належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Пункт 10.8 статуту Скаржника в редакції від 05.12.2011 №3 також закріплює, що до компетенції директора входить, зокрема, без доручення діяти від імені товариства, укладати договори та інші угоди на суму, що не перевищує 500 000 грн;

- разом із тим Договір поруки був укладений директором ОСОБА_1 від імені Скаржника не його інтересах, без попереднього узгодження та затвердження загальними зборами учасників;

- за змістом статті 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 92 ЦК України значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження;

- у Договорі поруки зазначено, що директор ОСОБА_1 діяв від Скаржника, як поручителя, на підставі статуту. Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 у справі №904/2178/18 сформував висновок: якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень;

- при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №916/3583/20, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 20.03.2018 у справі №910/8794/16). При цьому Верховний Суд у постановах від 21.12.2021 у справі №910/10699/21 та від 05.07.2022 у справі №910/2958/20 роз`яснив, що не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду за відсутності належних повноважень;

- дії чинного на той час директора Скаржника не можна вважати належним схваленням Договору поруки, оскільки вони вчинені всупереч порядку, визначеному законом і статутом товариства, - без погодження правочину загальними зборами учасників та на шкоду інтересам товариства. У ході розгляду справи судами не було враховано й того факту, що ОСОБА_1 на час укладення та погашення заборгованості за Договором був засновником Відповідача-1 (позичальника).

53. Скаржник також посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України; стверджує про неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, факту належного схвалення Скаржником правочину, вчиненого представником (директором ОСОБА_1.).

54. Отже, аргументи Скаржника фактично зводяться до того, що Договір поруки був укладений директором з перевищенням повноважень та за відсутності подальшого схвалення товариством. Вказане, на думку Скаржника, виключає наявність зобов`язань перед Позивачем.

55. Верховний Суд не погоджується з позицією Скаржника з огляду на таке.

56. Стаття 203 ЦК України закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

57. Відповідно до статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

58. Разом із тим органи юридичної особи у цивільному праві не визнаються учасниками цивільних відносин; учасником правочину виступає юридична особа. Загальні збори учасників, як вищий орган товариства, беруть участь у набутті товариством прав та обов`язків опосередковано - через формування виконавчого органу та прийняття в межах своєї компетенції обов`язкових для виконавчого органу рішень, здійснення контролю за його діяльністю, в тому числі шляхом надання згоди на вчинення виконавчим органом від імені товариства значних та інших правочинів (аналогічні за змістом висновки викладені у пунктах 80-82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №916/379/23).

59. Частинами першою, другою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

60. Частиною другою статті 207 ЦК України унормовано, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

61. Частинами третьою, четвертою статті 92 ЦК України (у редакції, що була чинною на момент укладення Договору поруки) встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

62. У пунктах 155-160, 163-166 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17 вказано, що частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

З огляду на приписи статей 92, 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 27.04.2016 у справі №6-62цс16, від 12.04.2017 у справі №6-72цс17, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №668/13907/13.

63. У цьому контексті Суд звертає увагу, що згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

64. Вказана норма закріплює презумпцію правомірності правочину, за якої він вважається таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається, (1) коли недійсність правочину прямо встановлена законом (нікчемність); (2) якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (подібні за змістом висновки викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №759/24061/19).

65. ЦК України передбачає підхід, де оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Натомість висновок про нікчемність правочину є можливим лише у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

66. Таким чином, оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі №567/3/22).

67. Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №761/12692/17).

68. З урахуванням викладеного вище, зважаючи на аргументи Скаржника, Суд наголошує:

- договір, вчинений з порушенням встановленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, може бути визнаний недійсним у судовому порядку; водночас вказане передбачає пред`явлення відповідного позову (в тому числі зустрічного) та його розгляд судом;

- до моменту визнання договору недійсним рішенням суду, яке набрало законної сили, діє презумпція його правомірності; відповідно, договір породжує правові наслідки: набуття, зміну або припинення прав та обов`язків.

69. Предметом позову в справі, що переглядається (№910/3012/24), є стягнення 2 543 217,29 грн: заборгованості за кредитом, заборгованості перед бюджетом, процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитом.

Натомість вимоги про визнання договорів (правочинів) недійсними не приймалися до розгляду та не розглядалися судами.

70. За змістом пункту 3 частини другої статті 46, частини першої статті 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

71. Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

72. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 при відкритті провадження у справі №910/3012/24 Відповідачам встановлено строк для подання відзивів - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

73. 21 травня 2024 року Скаржник через канцелярію суду та 22 травня 2024 року поштою (здано на поштове відділення 20 травня 2024 року) подав зустрічну позовну заяву про визнання Договору поруки недійсним; заявив клопотання про поновлення пропущеного строку для подання зустрічного позову.

74. Водночас ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 зустрічна позовна заява та додані до неї документи у справі №910/3012/24 повернуті Скаржнику у зв`язку з порушенням строків, встановлених частиною першою статті 180 ГПК України. У задоволенні клопотання про продовження строку для подання зустрічного позову відмовлено.

75. Суд апеляційної інстанції встановив, що Скаржник не надав доказів оскарження зазначеної ухвали в апеляційному порядку. Відтак вона набрала законної сили та є обов`язковою для виконання.

76. Верховний Суд зауважує, що пред`явлення зустрічного позову є суб`єктивною дією відповідача, яка залежить від його волевиявлення.

77. Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

78. За обставинами цієї справи (1) Скаржник у встановленому процесуальним законом порядку не пред`явив зустрічного позову про визнання Договору поруки недійсним (зустрічна позовна заява повернута Скаржнику); (2) докази визнання Договору поруки недійсним за рішенням суду, ухваленим в іншій справі, не подавалися.

79. Оскільки до моменту визнання договору недійсним за рішенням суду, яке набрало законної сили, діє презумпція його правомірності, а відповідний зустрічний позов у цій справі повернуто Скаржнику, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи щодо перевищення директором Скаржника своїх повноважень при підписанні Договору поруки.

80. Крім того, Скаржник:

- посилається на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем);

- наводить висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №706/68/23, - виходячи з аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

81. Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

82. Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

83. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

84. За обставинами справи №706/68/23, на яку посилається Скаржник, позивач заявив до стягнення, крім основної заборгованості, інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання, а також три проценти річних від простроченої суми.

85. Натомість у цій справі (№910/3012/24) неустойка (штраф та / або пеня), інфляційні втрати, три проценти річних та / або інші платежі за прострочення виконання Договору не охоплюються предметом позову.

86. Позивач просив стягнути з Відповідачів 1 244 407,66 грн заборгованості за кредитом (основним боргом), 1 244 407,67 грн заборгованості перед бюджетом, 53 152,16 грн процентів за користування кредитом, 1 250,00 грн комісії за управління кредитом.

87. Суд зауважує, що вказані платежі не є видами відповідальності, що передбачені пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Доводи, наведені Скаржником, зводяться до його суб`єктивного тлумачення вказаної норми, що, однак, не відповідає її змісту.

88. Зважаючи на викладене в цій постанові, підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися.

89. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування чи порушення норм права, які б могли слугувати підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

90. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

91. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

92. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

93. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №910/3012/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

В. Студенець