Постанова від 09.04.2025 по справі 916/586/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/586/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

позивача - Лисенко В. О.,

відповідача - Гонтаренко А. К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024

(судді Савицький Я. Ф., Діброва Г. І., Колоколов С. І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального вищого навчального закладу «Херсонської академії неперервної освіти» Херсонської обласної ради

про стягнення 1 940 224,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального вищого навчального закладу «Херсонської академії неперервної освіти» Херсонської обласної ради (далі -Академія, відповідач) про стягнення 1 940 224,99 грн, з яких 1 491 375,70 грн основного боргу, 364 665,77 грн пені, 36 667,02 грн 3 % річних, 47 516,50 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо оплати поставленого природного газу Академії у період з 01.01.12023 до 28.02.2023, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Крім того позивачем нараховано до стягнення пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.2023 № 793-р позивач визнаний постачальником «останньої надії» без проведення конкурсу на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

2.2. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником та відповідач (споживач) є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

2.3. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.01.2023 до 28.02.2023 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

2.4. Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується: інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56XS000023VM200W (форма № 10) від оператора ГРМ та листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000023VM200W.

2.5. Так, відповідно до підпункту 4.2 розділу IV Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 (далі - Типовий договір), об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

2.6. Об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

2.7. З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

2.8. Цією ж постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання 01.10.-30.11.2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб.м. з урахуванням податку на додану вартість. Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.м., отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.м.

2.9. З 01.01.2023 до 28.02.2023 позивач поставив відповідачу природний газ у об`ємі 37,69700 тис. куб.м. на загальну суму 1 491 375,70 грн (з урахуванням вартості транспортування).

2.10. Відповідно до пункту 4.3 Типового договору постачальник (позивач) зобов`язаний надати споживачу (відповідач) рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

2.11. На виконання пункту 4.3 Типового договору позивачем направлено на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу. Однак повну оплату за отриманий природний газ відповідач не здійснив.

2.12. Відповідно до пункту 4.5 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

2.13. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача, позивачем нараховано до стягнення також пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 03.06.2024 позов задовольнив повністю; стягнув з відповідача на користь позивача борг у сумі 1 491 375,70 грн, пеню у сумі 364 665,77 грн, 3 % річних у сумі 36 667,02 грн, інфляційні втрати у сумі 47 516,50 грн.

3.2. Рішення мотивував тим, що позивачем виконано взяті на себе зобов`язання щодо поставки природного газу відповідачу, проте, докази оплати останнім поставленого газу у розмірі 37,69700 тис. куб.м на загальну суму 1 491 375,70 грн в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим вимоги щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими та доведеними. Суд також визнав обґрунтованими заявлені до стягнення з відповідача суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат та вказав, що у заявленому відповідачем клопотанні відповідач просив скасувати сплату пені, 3 % річних та інфляційні втрати, проте чинним законодавством передбачено можливість зменшення штрафних санкцій за наявності відповідних обставин та ґрунтувань.

3.3. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 04.12.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 скасував частково; позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 1 491 375,70 грн основного боргу за спожитий природний газ у січні-лютому 2023 року; в іншій частині позову відмовив.

3.4. Постанову мотивував тим, що оскільки відповідач у встановлений Типовим договором строк виставлений рахунок не оплатив, тому вимоги позивача про стягнення суми основного боргу є обґрунтованими. Проте у стягненні пені, 3 % річних та інфляційних втрат слід відмовити, оскільки позивачем не доведено надіслання та вручення відповідачу рахунків на оплату природного газу за спірний період.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 364 665,77 грн, 3 % річних у сумі 36 667,02 грн, інфляційних втрат у сумі 47 516,50 грн та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024.

4.2. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, а саме:

- від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15, від 13.11.0219 у справі №922/3095/18, від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 щодо застосування статі 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц щодо застосування статті 79 ГПК України;

4.3. Посилається на:

- застосування судом апеляційної інстанції статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 617 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 щодо застосування цих норм права;

- не застосування статті 692 ЦК України та застосування статті 212, 613 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладеного у постановах від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.

4.4. Скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність надіслання позивачем відповідачу рахунків на оплату поставки природного газу зроблені без належного дослідження та оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

5. Позиції інших учасників справи

5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5.2. При цьому у тексті відзиву відповідач зазначає, що якщо Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги визнає обґрунтованим позов у частині нарахування до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, то просить зменшити розмір стягнення пені до 1 грн, враховуючи місцерозташування відповідача, яким є місто Херсон, який постійно підпадає під обстріли збройними силами рф, а також відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ухвалену в цій справі постанову апеляційного господарського суду позивач оскаржує лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені 3 % річних та інфляційних втрат. У решті, тобто в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, постанова апеляційного суду, якою фактично залишено без змін рішення суду першої інстанції у цій частині, не оскаржується. Тому правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції в іншій частині колегія суддів не перевіряє.

6.4. Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, постачальник «останньої надії», яким є позивач у даній справі, здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

6.5. Відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕС-код споживача або ЕС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

6.6. Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу (пункт 1 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС).

6.7. Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

6.8. Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу(абзац 10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС).

6.9. Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі(абзац 14 пункту 2 глави 5 Кодексу ГТС).

6.10. Суди попередніх інстанцій встановили факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» (позивач). Також суди попередніх інстанцій з`ясували, що у матеріалах справи немає доказів наявності у відповідача іншого постачальника, аніж постачальника за договором «останньої надії». Тому суди констатували про укладення сторонами договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який діяв, зокрема, у січні-лютому 2023 року.

6.11. Як встановили суди попередніх інстанцій, умовами Типового договору визначено, що:

- постачальник (позивач) зобов`язаний надати споживачу (відповідач) рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3);

- споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4);

- у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 4.5);

- споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору (пункт 5.2);

- всі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача (пункт 11.5).

6.12. Суд першої інстанції встановив, що на виконання пункту 4.3 договору позивач направив на адресу відповідача рахунки на оплату поставленого природного газу, проте в строки, визначені пунктом 4.4 договору оплату за отриманий природний газ відповідач не здійснив.

6.13. Враховуючи наявні у матеріалах справи докази споживання відповідачем у спірному періоді природного газу, що поставлявся позивачем, об`ємом 37,69700 тис. куб.м на загальну суму 1 491 375,70 грн (з урахуванням вартості транспортування) та відсутність доказів своєчасної оплати за поставлений позивачем газ, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу за спірний період січень-лютий 2023 року.

6.14. Водночас суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду в частині стягнення нарахованої на суму основного боргу пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

6.15. Визнавши наявність підстав для стягнення основного боргу як простроченого зобов`язання, апеляційний суд водночас виходив з того, що наявні в матеріалах справи списки згрупованих відправлень від 14.03.2023, від 03.05.2023 не доводять як надіслання відповідачеві, так і вручення рахунків на оплату за період січень-лютий 2023 року та вимоги від 02.05.2023 № 119/4.3-13981-2023 про сплату заборгованості, оскільки номери з поштових відправлень на адресу Академії не відстежуються на сайті Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта). Дані про відправлення за вказаними поштовими номерами відсутні, тому що не зареєстровані в системі; в матеріалах справи відсутні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення на підтвердження отримання Академією будь-якого відправлення від позивача; тож позивач не довів належне направлення відповідачу та отримання останнім цих поштових відправлень.

6.16. Колегія суддів зазначає, що відомості щодо відправлення листів рекомендованою кореспонденцією у відповідності до пунктів 121-124 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку), доступні протягом шести місяців з дня прийняття відправлення до пересилання.

6.17. Отже, інформація в автоматизованій системі АТ «Укрпошта» зберігається лише протягом шести місяців та саме протягом цього терміну оператор поштового зв`язку здійснює перевірку та надає інформацію щодо пересилання та вручення поштових відправлень.

6.18. Таким чином, оскільки рахунки на оплату за поставлений газ та вимога були направлені позивачем 14.03.2023 та 03.05.2023 (відповідно), на час звернення до суду з даним позовом (лютий 2024 року) інформація про вказані відправлення в оператора поштового зв`язку відсутня. Тобто відсутність в системі АТ «Укрпошта» відомостей щодо відправлення кореспонденції 14.03.2023 та 03.05.2023 станом на дату звернення з позовом, не є доказом її не направлення.

6.19. Разом з тим, з системного аналізу пунктів 4.3 та 11.5 Типового договору вбачається обов`язок позивача здійснювати повідомлення за цим договором в письмовій формі та надсилати поштою за зазначеною в цьому договорі адресою відповідача.

6.20. Певного способу здійснення поштового відправлення умови Типового договору не містять, і докази домовленості сторін про такий спосіб у матеріалах справи відсутні.

6.21. Як вже було зазначено, на підтвердження надіслання рахунків за січень-лютий 2023 року позивач надав список № 14.03.2023 Боженко 1 ф.103 Рекомендовані листи згрупованих відправлень «Рекомендований лист» та фіскальний чек, а на підтвердження надіслання вимоги про сплату заборгованості від 02.05.2023 № 119/4.3-13981-2023 надав список від 03.05.2023 « 02.05.2023 Потєєв» ф.103а згрупованих відправлень «Укрпошта експрес» та опис вкладення у цінний лист з повідомленням де вказано про направлення кореспонденції від 02.05.2023 № 119/4.3-13981-2023.

6.22. Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку:

- у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв`язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв`язку (пункт 66);

- список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності) (пункт 67);

- про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові (пункт 68).

6.23. Таким чином, документи, які містяться у матеріалах справи та які вказані судом апеляційної інстанції як такі, якими позивач обґрунтовує надіслання зазначеної вище кореспонденції на адресу відповідача, є достатніми для засвідчення здійснення відправлення відповідно до положень Правил надання послуг поштового зв`язку.

6.24. Верховний Суд у постанові від 25.01.2021 у справі № 910/9359/20 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

6.25. Що стосується висновку суду апеляційної інстанції про те, що з долучених до матеріалів справи згрупованих відправлень неможливо напевне встановити перелік документів, що надсилався позивачем відповідачеві, колегія суддів зазначає, що, виходячи з принципу змагальності сторін, в разі, якщо відповідач заперечує проти отримання кореспонденції позивача, то саме на відповідача, у такому випадку, покладено обов`язок доведення тих обставин, на які посилається відповідач (статті 13, 74 ГПК України).

6.26. Судова колегія також враховує, що ні у заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції, ні у апеляційній скарзі відповідач не ставив під сумнів обставини здійснення позивачем поштових відправлень та зміст цих відправлень, посилаючись натомість на непідтвердженість нарахованих обсягів природного газу як фактично спожитих.

6.27. При цьому колегія суддів вважає суперечливим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, тобто ненастання строку для їх нарахування, висновку, який зроблений апеляційним господарським судом за результатами розгляду позовної вимоги про стягнення основного боргу, а саме, що відповідач у встановлений Типовим договором строк виставлений позивачем рахунок не оплатив, тобто, що строк для оплати рахунку настав, але відповідач порушив строк його оплати. Такі висновки апеляційного суду є взаємосуперечливими та непослідовними.

6.28. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

6.29. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

6.30. Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

6.31. У силу статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

6.32. Частина друга статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

6.33. Враховуючи встановлені судами обох інстанцій обставини підтвердження матеріалами справи несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманого за Типовим договором природного газу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач відповідно до приписів Типового договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню, а відповідно до положень статті 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

6.34. Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, проте суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову у зазначеній частині.

6.35. Щодо клопотання відповідача у відзиві на касаційну скаргу про зменшення судом касаційної інстанції відповідно до статей 551 ЦК України, 233 ГК України розміру стягнення пені до 1 грн в тому разі, якщо Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги визнає обґрунтованим позов у частині нарахування до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат (з підстав місцерозташування відповідача, яким є місто Херсон, який постійно підпадає під обстріли збройними силами рф, а також відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу), колегія суддів зазначає таке.

6.36. Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Такі ж правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20.

6.37. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлялося клопотання про скасування, зокрема пені, яке суд першої інстанції розглянув та зазначив, що законодавством передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій за наявності відповідних обставин та ґрунтувань, проте, як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції, суд не знайшов підстав для застосування положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України. При цьому відповідач у своєму клопотанні не підтверджує, що аргументи, які він визначає підставою для заявлення такого клопотання в суді касаційної інстанції, були ним наведені в клопотанні в суді першої інстанції.

6.38. Таким чином, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача у відзиві на касаційну скаргу про зменшення судом касаційної інстанції заявленої до стягнення пені.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Відповідно до частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

7.3. Статтею 312 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

7.4. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 364 665,77 грн пені, 36 667,02 грн 3 % річних, 47 516,50 грн інфляційних втрат, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню в силі. Касаційна скарга позивача підлягає задоволенню.

7.5. Оскільки в іншій частині позовних вимог (стягнення 1 491 375,70 грн основного боргу) скаржник та відповідач судові рішення попередніх інстанцій не оскаржували, тому Верховний Суд в порядку статті 300 ГПК України не здійснює їх перегляд у цій частині та не робить відповідних висновків.

8. Судові витрати

8.1. Оскільки касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, тому відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позивачем касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі № 916/586/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Комунального вищого навчального закладу «Херсонської академії неперервної освіти» Херсонської обласної ради пені у сумі 364 665,77 грн, 3 % річних у сумі 36 667,02 грн, інфляційних втрат у сумі 47 516,50 грн. Рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 у цій частині залишити в силі.

3. Стягнути з Комунального вищого навчального закладу «Херсонської академії неперервної освіти» Херсонської обласної ради (73034, м. Херсон, вул. Покришева, буд. 41, код ЄДРПОУ 02139794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 10 772 (десять тисяч сімсот сімдесят дві) грн 38 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

О. Кролевець