Рішення від 17.04.2025 по справі 524/8899/24

Справа № 524/8899/24

Провадження №2/524/603/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2025 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т.М.,

за участю: секретаря судового засідання Воблікової І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Горкуши Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» про стягнення середнього заробітку, визнання протиправними дій товариства щодо ненадання відповіді на звернення та про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду міста Кременчука із зазначеною позовною заявою, у якій просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» (далі ТОВ «Еліт-Україна») на його користь середній заробіток за весь час затримки належних йому при звільненні сум грошових коштів з 24 травня 2024 року по день фактичного розрахунку, а саме 17 липня 2024 року; визнати протиправними дії ТОВ «Еліт-Україна» у частині не надання відповіді на його звернення від 16 квітня 2024 року; зобов`язати ТОВ «Еліт-Україна» надати письмову відповідь на його звернення від 16 квітня 2024 року, а саме: надати роз`яснення причин залучення його до надурочних робіт, у тому числі щосуботи; надати відповідь щодо відображення в табелі обліку робочого часу за березень 2024 року понаднормово відпрацьованого ним часу; надати належним чином завірену копію (або витяг) табелю обліку робочого часу за березень 2024 року; надати затверджений графік тривалості робочого дня та відпочинку для комірників по складу-магазину ТОВ «Еліт-Україна» у м. Кременчуці; вказати суму заробітної плати, яку було нараховано за надурочно відпрацьований час за березень 2024 року. Окрім того, позивач просив витребувати документи та матеріали у відповідача та Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що з 06 липня 2021 року до 24 травня 2024 року він займав посаду комірника магазину-складу ТОВ «Еліт-Україна» у м.Кременчуці. У березні 2024 року директор цього складу-магазину ОСОБА_2 вчинив відносно нього дії, які грубо порушують його конституційні права на працю та інформацію, зокрема, неодноразово незаконно примушував його до написання заяви на звільнення та не надав інформацію щодо його звернення, а з метою створення додаткового психологічного тиску з 08 березня 2024 року усним розпорядженням встановив для нього та його колеги ОСОБА_3 обов`язкові надурочні роботи, у той час коли він є інвалідом другої групи. Так, для нього було встановлено шестиденний робочий тиждень з графіком роботи з понеділка по п`ятницю по 9 годин (з 8:00 до 18:00) та в суботу 6 годин (з 8:00 до 15:00), у зв`язку з чим тривалість робочого часу на тиждень становила 51 годину, що є порушенням вимог статей 50, 63, 65, 70 та 172 Кодексу законів про працю (далі КЗпП). Оскільки такий режим роботи негативно вплинув на здоров`я позивача, останній в усній формі звернувся до директора ОСОБА_2 з вимогою видати наказ, яким узгодити графік роботи та відпочинку комірників відповідно до вимог трудового законодавства, на що отримав пропозицію звільнитися.

Позивач звертає увагу суду на те, що за відомостями з розрахункових листів за березень та квітень 2024 року заробітна плата нарахована та виплачена за 168 відпрацьованих годин, що не відповідає дійсності, оскільки не враховано надурочно відпрацьований ним час, а саме 40 годин у березні та 45 годин у квітні. Окрім того, до розрахункового листа за квітень 2024 року внесена графа «Ручное удержание»; Результат Inventory 1Q2024». Навпроти цієї графи зазначено суму утримання 1500,00 грн. За поясненнями директора ОСОБА_2 це виявлена під час інвентаризації сума недостачі. При цьому ОСОБА_1 не був ознайомлений із актом про результати такої інвентаризації, а також із наказом про стягнення такої суми з його заробітної плати, чим порушено вимоги частини другої статті 136 КЗпП.

Оскільки директор ОСОБА_2 відмовився узгодити графік роботи та відпочинку, не надав інформації щодо обліку надурочної роботи та компенсації за неї, 17 квітня 2024року ОСОБА_1 надіслав запит на отримання інформації генеральному директору ТОВ «Еліт-Україна» Варварському Олегу В`ячеславовичу (запит від 16 квітня 2014 року вихідний №О-05/2024), який вручено 26 квітня 2024 року, що підтверджується повідомленням про вручення. Однак відповіді на цей запит на момент звернення до суду позивач не отримав, що є порушенням вимог Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про звернення громадян».

Також позивач посилається на те, що генеральний директор ТОВ «Еліт-Україна», не надавши відповіді на його запит, не здійснивши дій щодо приведення у відповідність до вимог трудового законодавства графіків роботи комірників на складі-магазині у м.Кременчуці, допустив утримання коштів з його заробітної плати без ознайомлення з наказом всупереч вимогам частини другої статті 136 КЗпП, допустив невиплату заробітної плати за надурочно відпрацьований час, а також всупереч вимог статті 12 Закону України «Про охорону праці» допустив залучення працівника з інвалідністю до виконання надурочних робіт, тобто своєю бездіяльністю сприяв створенню додаткової психоемоційної напруги та надмірному фізичному навантаженню всупереч рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії. Такі дії, на думку позивача, свідчать про порушення вимог статей 6, 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифіковані Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19жовтня 1973 року №2148-VІІІ.

Ураховуючи наведене, 22 травня 2024 року ОСОБА_1 був змушений написати заяву про звільнення за згодою сторін з 24 травня 2024 року. При цьому в заяві про звільнення він вимагав надати йому інформацію про суми, нараховані та виплачені під час звільнення, із зазначенням окремо кожного виду виплат. На момент звернення до суду зазначену інформацію він не отримав, що є порушенням вимог статті 116 КЗпП. Окрім цієї заяви, він написав заяву про проведення оплати відпрацьованих ним надурочних годин згідно з частиною першою статті 106 КЗпП у подвійному розмірі.

05 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України з питань праці із заявою про сприяння реалізації закріплених Конституцією України та чинним законодавством його прав та законних інтересів, за результатами розгляду якої 17 липня 2024 року ТОВ «Еліт-Україна» повернуло йому заробітну плату в сумі 1500,00 грн, яка була безпідставно утримана у квітні 2024 року.

Ухвалою від 22 серпня 2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука відкрив провадження у справі для розгляду в загальному позовному провадженні та призначив підготовче судове засідання, а також витребував: у Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці належним чином завірені матеріали щодо проведеної перевірки дотримання ТОВ «Еліт Україна» трудового законодавства за зверненням позивача ОСОБА_1 у 2024 році; від ТОВ «Еліт Україна» належним чином завірені документи та інформацію: щодо середнього заробітку ОСОБА_1 (комірника склад-магазину ТОВ «Еліт Україна» у м. Кременчуці) за період із 24 травня 2024 по день його фактичного звільнення з підрозділу Товариства у м.Кременчуці (склад-магазину), тобто по 17 липня 2024 року; щодо залучення ОСОБА_1 , комірника складу-магазину ТОВ «Еліт Україна» у м.Кременчуці, до надурочних робіт, робіт у нічний час, у тому числі у вихідні дні; табель обліку робочого часу за період із 08 березня 2024 року по день фактичного звільнення ОСОБА_1 з підрозділу цього товариства у м. Кременчуці (склад-магазин), тобто по 17 липня 2024 року; графік тривалості робочого дня та відпочинку для комірників складу-магазину ТОВ «Еліт Україна» у м. Кременчуці; щодо облікування надурочних робіт, робіт у нічний час та вихідні і святкові дні, оплата праці за вказані роботи позивача; щодо коштів, нарахованих позивачу та виплачених йому при звільненні, а також за весь час затримки, належних йому при звільненні коштів.

06 вересня 2024 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що ТОВ «Еліт-Україна» є компанією з іноземним капіталом, яка вже понад 30 років працює на ринку України, із персоналом понад 1000 працівників, які офіційно працевлаштовані з укладенням безстрокових трудових договорів та отримують заробітну плату, яка відповідає ринковим показникам; компанія сумлінно дотримується встановленого графіку роботи працівників; у компанії впроваджена політика, яка дозволяє працівнику висловити свою думку, скаргу або пропозицію як безпосередньо керівництву компанії, так і представникам материнської компанії; звернення працівників ретельно розглядаються і всі питання вирішуються з урахуванням інтересів обох сторін.

Так, дійсно позивач звернувся до ТОВ «Еліт-Україна» із заявою від 02 липня 2021 року про прийняття його на роботу на посаду комірника, а 05 липня 2021 року на підставі наказу від 05 липня 2021 року № ОС-2021-433 він був прийнятий на посаду комірника із встановленням йому зарплати згідно з штатним розписом; відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 КЗпП з ним було укладено трудовий договір на невизначений строк. Позивач виконував свої безпосередні трудові обов`язки відповідно до Посадової інструкції комірника, однак протягом роботи на підприємстві до якості роботи ОСОБА_1 були чисельні зауваження з боку керівництва філії; його агресивний стиль спілкування викликав несприйняття з боку його колег, як на філій, так і в інших підрозділах компанії.

Щодо тверджень позивача про наднормову працю, відповідач зазначив, що згідно з пунктом 7.1 та 7.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Еліт-Україна», що затверджені Зборами трудового колективу, на підприємстві встановлений 5-ти денний робочий тиждень, тривалість робочих годин не перевищує 40 годин на тиждень; працівникам надається два вихідних: субота та неділя; відповідно до затвердженого графіку роботи регіональних підрозділів департаменту продажів для працівників був також встановлений 5 денний робочий тиждень тривалістю 40 годин на тиждень. На підприємстві ведеться табель обліку робочого часу, в якому фіксуються фактичні дні роботи кожного працівника, а також тривалість такої роботи. Згідно з табелем обліку робочого часу за період із лютого 2024 року по травень 2024 року позивач виходив на роботу 5 разів на тиждень із тривалістю роботи 8 годин на день, 40 годин на тиждень.

Щодо посилання позивача на необхідність сплатити йому середній заробіток до моменту фактичного розрахунку з ним, відповідач вказав, що згідно з встановленим рівнем оплати праці оклад ОСОБА_1 складав 15652,17 грн на місяць. Відповідач своєчасно та в повному обсязі виплачував працівнику його основну заробітну платню (оклад), а також премії та індивідуальні надбавки. У день звільнення відповідач здійснив повний розрахунок з позивачем. Також відповідач 17 липня 2024 року виявив недостатнє документальне оформлення результатів інвентаризації, у зв`язку з чим було некоректно розраховано місячну премію позивачу (додатковий платіж, що визначається за результатами роботи підприємства), тому прийняв рішення про донарахування позивачу 1500,00 грн (після вирахування податків), які було сплачено позивачу 17 липня 2024 року згідно з платіжною інструкцією №17083 від 17 липня 2024 року. При цьому відповідач наголошує, що сплатив позивачу на дату його звільнення (24 травня 2024 року) у повній сумі оклад та інші платежі, які передбачені чинним законодавством України. Платіж в сумі 1500,00 грн є додатковим, перемінним платежем, який сплачується або не сплачується за результатами роботи підприємства. Цей платіж є добровільним заохоченням відповідачем своїх працівників. Тому відповідач вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення середнього заробітку на дату 17 липня 2024 року, оскільки всі обов`язкові платежі були здійснені на дату його фактичного звільнення 24травня 2024 року.

Щодо доводів позивача про примушення його до звільнення, відповідач стверджує, що позивач самостійно прийняв рішення про звільнення та обрав підстави цього звільнення за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, про що свідчить його заява про звільнення від 22 травня 2024 року, яка була задоволена роботодавцем на підставі наказу від 24 травня 2024 року № ОС-2024-259.

Щодо ненадання відповіді на звернення позивача, відповідач пояснив, що кожний працівник товариства щомісяця на свою електронну пошту отримує розрахунковий лист, в якому міститься вичерпна інформація щодо його відпрацьованого часу і нарахованих сум. Позивач також отримував такі листи, про що свідчить його вимога сплатити платіж в сумі 1500,00 грн додаткового заохочувального платежу. Інформація про такий платіж містилась лише у розрахунковому листі, який позивач отримав на свою електронну пошту. Іншої інформації, крім тієї, що містилась у розрахунковому листі, відповідач не в змозі надати, оскільки її не існує, про що позивач був неодноразово проінформований.

Оскільки позивач не надав жодного документального доказу своєї позиції, висловлюючи припущення, що не відповідають об`єктивним обставинам справи, а відповідач спростував кожне твердження позивача, надавши документальне підтвердження своєї правової позиції, останній просить відмовити у задоволенні позову.

11 вересня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому воно просило долучити до матеріалів справи копії наявних у нього документів, витребуваних ухвалою суду.

19 вересня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому ОСОБА_1 звернув увагу суду на те, що відповідач не заперечує факту виплати йому 17 липня 2024року заробітної плати в сумі 1500,00 грн. Отже, у день звільнення йому з вини роботодавця не було виплачено всіх належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП. Також зазначив, що у розрахунковому листі за квітень 2024 року у графі «Ручное удержание», результат Inventory 1Q2024, зазначено суму утримання 1500, 00 грн, однак керівник складу-магазину не ознайомив його з актом про результати цієї інвентаризації, а також наказом про стягнення недостачі за рахунок його заробітної плати; будь-яких наказів про застосування до нього дисциплінарних стягнень також не надавалось. Натомість утримані з його заробітної плати кошти повернуті йому лише після направлення Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці запиту (інформаційно-роз`яснювального листа) до ТОВ «Еліт-Україна». Окрім того, у заяві про звільнення він вимагав здійснити розрахунки відповідно до статті 116 КЗпП та письмово повідомити про нараховані та виплачені суми в день звільнення, що було проігноровано відповідачем. Також позивач наголосив, що оскільки за доводами відповідача платіж у сумі 1500,00 грн є додатковим перемінним платежем, який сплачується або не сплачується за результатами роботи підприємства, а премія у загальному розумінні є видом заохочення за особливі досягнення чи заслуги, тому є нелогічними твердження відповідача щодо неякісного виконання ним своїх посадових обов`язків. До того ж інформація щодо утриманих сум з витягу розрахунково-аналітичної відомості ТОВ «Еліт-Україна» за квітень 2024 року відрізняється від зазначеної у розрахунковому листі за квітень 2024 року інформації. Додатково ОСОБА_1 зазначив, що у поясненні від 15 березня 2024 року на ім`я директора товариства він повідомив про підвищення директором складу ліміту на переміщення товару на центральний склад, тобто самовільно збільшив для нього фізичне навантаження, а також унеможливив якісне виконання дорученого йому завдання, що сприяло створенню додаткової психоемоційної напруги, що є порушенням трудового законодавства, зокрема статті 2-2 КЗпП (заборона мобінгу). Окрім того, позивач зауважив, що відповідач досі не надав доказів щодо надання йому відповіді на звернення від 16 квітня 2024 року саме у письмовій формі, а його посилання про інформування шляхом направлення на електронну адресу лише інформації, яка міститься в розрахунковому листі, оскільки іншої запитуваної позивачем не існує, не відповідає дійсності, оскільки таку інформацію відповідач надав суду, зокрема як додатки до відзиву, що свідчить про умисне її приховування. При цьому, отримавши відзив, він вперше ознайомився з правилами трудового розпорядку для працівників ТОВ «Еліт-Україна», а також графіками роботи, які не відповідають фактичним графікам, встановленим усним розпорядженням директора ОСОБА_2 у підрозділі у м. Кременчуці, а також тим, що зазначені на офіційному сайті ТОВ «Еліт-Україна» (шестиденний графік).

16 жовтня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про долучення доказів, зокрема чеку та квитанцій.

Ухвалою від 25 жовтня 2024 року суд призначив процедуру врегулювання спору за участі судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області Мельник Н.П. та зупинив провадження у справі. Ухвалою від 19 листопада 2024 року суд припинив врегулювання спору за участю судді, поновив провадження та передав справу до канцелярії Автозаводського районного суду Полтавської області для вирішення питання про передачу справи іншому судді у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2024 року для розгляду цієї справи визначено суддю Ковальчук Т.М.

Ухвалою від 29 листопада 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та призначив засідання на 26 грудня 2024 року, яке у зв`язку з відсутністю світла у приміщенні Автозаводського районного суду міста Кременчука не відбулося (акт №2 від 26 грудня 2024 року) та було перенесено на 03 лютого 2025 року.

Автозаводський районний суд міста Кременчука ухвалою від 03 лютого 2025 року повернув без розгляду відзиви ТОВ «Еліт-Фінанс» від 12 грудня 2024 та 20 грудня 2024року, а також за клопотанням позивача витребував в Управління поліції охорони в Полтавській області Національної поліції України інформацію: щодо графіку роботи складу-магазину ТОВ «Еліт-Україна» за адресою: вул. Київська, буд. 9-Б, м. Кременчук, Полтавська обл., у період із 01 березня 2024 року по 03 травня 2024 року; щодо працівника, який знімав із сигналізації приміщення складу-магазину ТОВ «Еліт-Україна» за адресою: вул. Київська, буд. 9-Б, м. Кременчук, Полтавська обл. у період із 01 березня 2024 року по 03 травня 2024 року із зазначенням дати та часу; підготовче засідання у справі закрив та призначив справу до розгляду на 26 лютого 2025 року.

26 лютого 2025 року судове засідання відкладено у зв`язку з ненадходженням витребуваної від Управління поліції охорони в Полтавській області Національної поліції України інформації.

11 березня 2025 року до Автозаводського районного суду міста Кременчука на виконання ухвали суд надійшла відповідь від Управління поліції охорони в Полтавській області Національної поліції України, в якій повідомлено про те, що між цим Управлінням та ТОВ «Еліт-Україна» існують договірні відносини на умовах субпідряду; інформацією щодо графіку роботи складу-магазину за адресою: АДРЕСА_1 воно не володіє; на пульті централізованого спостереження відсутня інформація щодо працівника, яка б ідентифікувала особу, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові; дані щодо постановки та зняття з сигналізації відображаються як номер ключа; у період із 01 березня до 03 травня 2024 року відслідковуються вісім номерів ключів, але який саме належить ОСОБА_1 встановити не можливо.

14 березня, 03 та 10 квітня 2025 року у судових засіданнях позивач підтримав викладені у позові вимоги та просив їх задовольнити. Виступаючи зі вступним словом, ОСОБА_1 звернув увагу суду, зокрема, на те, що директор ОСОБА_2 систематично здійснював щодо нього цькування з метою припинення трудових відносин, у тому числі безпідставно позбавив його частини виплат у вигляді утримання 1500,00 грн з заробітної плати у квітні 2024 року за участь у інвентаризації, яка проводилась у суботу 06 квітня 2024 року; необґрунтовано нерівномірно розподілив навантаження та завдання між працівниками, збільшивши для позивача фізичне навантаження; починаючи з 08 березня 2024 року усним розпорядженням встановив шестиденний робочий тиждень з графіком роботи з понеділка по п`ятницю по 9 годин та в суботу 6 годин, у зв`язку з чим тривалість робочого часу в тиждень становила 51 годину; неодноразово примушував до написання заяви про звільнення та не надавав відповіді на його звернення. Також ОСОБА_1 зазначає, що наданий відповідачем графік роботи не відповідає фактичному графіку, який був встановлений у структурному підрозділі ТОВ «Еліт-Україна», та зазначений на офіційному сайті цього товариства. При цьому позивач як на докази наведених обставин посилається на скрін з офіційного сайту, чеки та квитанції, скріни з відображенням переписки у робочій групі, а також виготовлені ним фотографії робочого дня. Також ОСОБА_1 стверджує, що у зв`язку з ненаданням запитуваної інформації ОСОБА_4 , 17 квітня 2024 року він надіслав запит на отримання інформації генеральному директору ТОВ «Еліт-Україна», однак відповіді на нього станом на дату звернення до суду з цим позовом також не отримав. За доводами позивача, наведені вище обставини змусили його 22 травня 2024 року написати заяву на звільнення за згодою сторін з 24 травня 2024 року, разом із якою, він зокрема просив провести оплату у подвійному розмірі відпрацьованого ним надурочного часу. При цьому ОСОБА_1 звертає увагу, що утримані з його заробітної плати 1500,00 грн були повернуті йому лише 17 липня 2024 року після звернення до Державної служби з питань праці. Таким чином, за його доводами, з вини роботодавця у день звільнення не було виплачено всіх належних йому сум, визначених статтею 116 КЗпП, тому згідно з частиною першою статті 117 цього Кодексу відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час такої затримки по день фактичного розрахунку.

Представник відповідача у судових засіданнях звернув увагу суду на те, що ТОВ «Еліт-Україна» є компанією з іноземним капіталом, яка вже понад 30 років працює на ринку України, із персоналом понад 1000 працівників, які офіційно працевлаштовані з укладенням безстрокових трудових договорів та отримують заробітну плату, яка відповідає ринковим показникам; компанія сумлінно дотримується встановленого графіку роботи працівників. Зокрема, фактично відпрацьований позивачем час відповідає графіку роботи, а кількість відпрацьованих позивачем годин наведено у табелі обліку використання робочого часу. Докази понаднормової роботи позивачем відсутні. При цьому представник відповідача пояснив, що у разі необхідності, зокрема, надходження запитів від ЗСУ та прикордонників, у суботу виїжджає директор філії. Іноді під час блекаутів працівники приходили на роботу в позаробочий час щоб скористатися можливістю доступу до електропостачання. Однак, ОСОБА_1 жодного разу не залучався до роботи в позаробочий час та у вихідні дні. Твердження позивача про наднормову працю та участь у інвентаризації складу, яка була проведена в суботу, переписка в телефонному чаті, квитанції та чеки, а також зроблені ним власноруч фотографії робочого дня, не є належними доказами наведених позивачем обставин. Також зазначив, що доводи позивача щодо тиску на нього з боку керівництва, зокрема примушення до звільнення, не підтверджені жодними доказами.

Щодо виплаченої позивачу 17 липня 2024 року суми представник відповідача пояснив, що 1500,00 грн це нарахована премія для покриття недостачі внаслідок проведеної інвентаризації. Тобто політика товариства направлена на мінімізацію витрат працівників щодо покриття боргу внаслідок виявленої недостачі під час інвентаризації. Так, за наслідками щоквартальної інвентаризації складається акт, у випадку виявлення недостачі працівникам нараховується премія для покриття цього боргу. При цьому, як пояснив представник відповідача, позивачу була формально нарахована премія у сумі 1500,00 грн за участь у інвентаризації, у якій фактично участі він не брав.

Щодо надання відповіді на запит позивача від 16 квітня 2014 року вихідний №О-05/2024 представник відповідача зазначив, що оскільки внаслідок перевірки наведених у запиті доводів, не було підтверджено викладених у цьому звернені обставин, зокрема, не виявлено порушень трудового законодавства, така відповідь не була надана.

Вислухавши сторін, дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 43 Конституції України закріплено, зокрема, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

За правилами статтею 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові: його права та обов`язки, умови праці; правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення).

Відповідно до статті 31 КЗпП України роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Статтею 50КЗпП Українипередбачено,що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Згідно зчастиною першоюстатті 52КЗпП України для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

При п`ятиденномуробочому тижніпрацівникам надаютьсядва вихіднихдні натиждень,а пришестиденному робочомутижні -один вихіднийдень. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п`ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем (частини перша, друга статті 67 КЗпП України) .

За змістом статті 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством (стаття 57 КЗпП України).

Згідно зчастиною першоюстатті 62КЗпП України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).

За правилами статті 63 та статті 172 цього Кодексу залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям; залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається.

У статті 65 КЗпП, зокрема, передбачено, що надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години (стаття 70 КЗпП).

Статті 106, 107 КЗпП врегульовують питання оплати роботи в надурочний час, у святкові і неробочі дні.

Так, за доводами ОСОБА_1 , за усним розпорядженням директора складу-магазину ТОВ «Еліт-Україна» у м. Кременчуці його було залучено до понаднормових робіт, а також роботи у вихідні дні (суботу), а саме з 08 березня 2024 року для нього було встановлено шестиденний робочий тиждень з графіком роботи з понеділка по п`ятницю по 9 годин (з 8:00 до 18:00) та в суботу 6 годин (з 8:00 до 15:00), у зв`язку з чим тривалість робочого часу на тиждень становила 51 годину, що є порушенням вимог статей 50, 63, 65, 70 та 172 КЗпП.

При цьому, як на докази наведеного, він, зокрема, посилається на: фотографії робочого дня комірника за 10 квітня та 11 квітня 2024 року, виготовлені ним власноручно; скрін із офіційного сайту ТОВ «Еліт-Україна»; банківські квитанції від 9 та 11 жовтня 2024 року; чек від 21 вересня 2024 року №KRE24C00717.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статі 89 ЦПК України).

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд установив, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 02 липня 2021 року наказом ТОВ «Еліт-Україна» від 05 липня 2021 року №ОС-2021-433 він був прийнятий на роботу на посаду комірника магазину-складу цього товариства у м. Кременчуці з 06 липня 2021 року з випробувальним терміном один місяць та з посадовим окладом згідно з штатним розписом. На підставі заяви ОСОБА_1 від 22 травня 2024 року наказом ТОВ «Еліт-Україна» від 24 травня 2024 року №ОС-2024-259 він був звільнений з посаду комірника магазину-складу цього товариства у м. Кременчуці за угодою сторін, згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП. Ці обставини сторонами не оспорюються.

Спірним питанням, зокрема, є графік роботи позивача з 08 березня 2024 року по день його звільнення.

За інформацією з витягів графіка роботи на березень травень 2024 року по департаменту продажів ТОВ «Еліт-Україна»: тривалість щоденної роботи 8 год, у передсвяткові дні 7 год; час початку роботи 09:00, завершення 18:00; вихідні дні субота та неділя. З 01 квітня 2023 року оклад ОСОБА_1 становить 15652,17 грн, планова індивідуальна надбавка 3913,05 грн.

З витягів з табелів обліку використання робочого часу за березень травень 2024 року ТОВ «Еліт-Україна» у березні 2024 року ОСОБА_1 відпрацював 168 год, у квітні 2024року 168 год, у травні 2024 року 64 год.

Згідно з витягами з розрахунково-платіжних відомостей ТОВ «Еліт-Україна» за березень травень 2024 року позивачу у березні 2024 року виплачено 16350,00 грн, у квітні 14802,27 грн, у травні 12110,07 грн.

На думку суду, додані до позовної заяви позивачем фотографії робочого дня комірника за 10 квітня та 11 квітня 2024 року, не є належними доказами відпрацювання позивачем зазначеної у них кількості годин, а відображають лише подану ним на власний розсуд інформацію.

За відображеною на скріні з офіційного сайту ТОВ «Еліт-Україна» інформацією дійсно вбачається, що графік роботи товариства: з понеділка по п`ятницю з 09:00 до 18:00, в суботу з 09:00 до 15:00; чек №KRE24C00717 про продаж ТОВ «Еліт-Україна» датований 21 вересня 2024 року (субота). Однак це не доводить, що саме ОСОБА_1 був залучений до роботи у вихідні дні, замовлення у які, за поясненнями представника відповідача, приймав лише директор філіалу.

У наданих ОСОБА_1 банківських квитанціях від 9 та 11 жовтня 2024 року час розрахунку зазначено: 08:08 та 08:01 відповідно, проте це також не може бути доказом роботи ОСОБА_1 у зазначений час, оскільки не вбачається, що товар за цими квитанціями відпускався саме ним.

Переписка у телефонному чаті, яка за доводами ОСОБА_1 , підтверджує факт роботи складу-магазину у вихідні дні, також не береться судом до уваги, оскілки у судовому засіданні сам позивач підтвердив, що участі у цій переписці особисто він не брав.

Управління поліції охорони в Полтавській області Національної поліції України повідомило суд про відсутність можливості ідентифікувати особу, яка здійснювала активацію/деактивацію сигналізації своїм ключем у період із 01 березня до 03 травня 2024 року. Відеозаписи з камер спостереження складу-магазину ТОВ «Еліт-Україна» у м. Кременчуці за цей період також не збереглися, оскільки, за поясненнями представника відповідача, мають обмежений час такого зберігання.

Інших доказів, які б підтверджували факт понаднормової праці позивач не надав, клопотання про виклик свідків, зокрема, колеги ОСОБА_3 , якому, за доводами позивача, також було встановлено інший графік роботи, не заявив.

Ураховуючи наведене, доводи позивача про наднормову працю та працю у вихідні дні не обґрунтовані належними, допустимими і достовірними доказами, також вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Еліт-Україна» на його користь середнього заробітку за весь час затримки належних йому при звільненні суд грошових коштів з 24 травня 2024 року по день фактичного розрахунку, а саме 17 липня 2024року, суд виходить з наступного.

У відзиві та поясненнях, наданих у судовому засіданні, представник відповідача неодноразово наголошував, що виплачена позивачу після звільнення сума (1500,00 грн) є премією. При цьому він стверджував, що така виплата не є заробітною платою, а є виплатою, що здійснюється за бажанням роботодавця, своєрідне покриття ним збитків (виявленої недостачі за результатами інвентаризації) за рахунок товариства.

У статті 94 КЗпП та статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» зокрема, визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 2 цього Закону визначає структуру заробітної плати, а саме: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Так,основна заробітнаплата це винагородаза виконануроботу відповіднодо встановленихнорм праці(нормичасу,виробітку,обслуговування,посадові обов`язки).Вона встановлюєтьсяу виглядітарифних ставок(окладів)і відряднихрозцінок дляробітників тапосадових окладівдля службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що премія входить до структури заробітної плати, обов`язок щодо вчасної виплати якої КЗпП покладає на роботодавця при звільненні працівника.

З доданої до позову виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 встановлено, що ТОВ «Еліт-Україна» 17 липня 2024 року перерахувало на картковий рахунок позивача 1500,00грн заробітної плати.

Відповідач інформації щодо дати ухвалення рішення про преміювання позивача (дати наказу про виплату премії) суду не повідомив. У судовому засіданні пояснив, що за політикою компанії, якщо за результатами проведеної інвентаризації встановлено недостачу, працівнику нараховується премія для покриття ним цих збитків. З відповіді, наданої Державній службі з питань праці генеральним директором ТОВ «Еліт-Україна», убачається, що за результатами розгляду подій, описаних ОСОБА_1 , вони виявили недостатнє документальне оформлення результатів інвентаризації, у зв`язку з чим було некоректно розраховано місячну премію працівнику, тому керівництво компанії прийняло рішення про донарахування позивачу 1500,00 грн, які були йому повернуті 17липня 2024 року.

Із цієї відповіді, пояснень представника відповідача, а також із дослідженого у судовому засіданні розрахункового листка заробітної плати ОСОБА_1 за квітень 2024 року, у якому у графі «Ручное удержание», результат Inventory 1Q2024, зазначено «-1500», суд робить висновок, що виплачені 17 липня 2024 року 1500,00 грн є сумою, яку помилково не було виплачено саме у квітні 2024 року, тобто некоректно розраховано місячну премію позивача за квітень 2024 року, право на яку він набув за час роботи, і яку роботодавець мав виплатити на день його звільнення.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Ураховуючи наведене, суд убачає наявність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Еліт-Україна» середнього заробітку за час затримки виплати йому премії з 24 травня 2024 року по день фактичного розрахунку, а саме 17 липня 2024року.

Оскільки позивач не надав розрахунку заявленої ним до стягнення суми, а в судовому засіданні просив визначити таку суму на розсуд суду, середній заробіток працівника судом розраховується відповідно до статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08лютого 1995 року№ 100.

До розрахункового періоду включаються два місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Отже враховуючи, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці, які передували місяцю звільнення, становить 921,39 грн, а період, за який належить нарахувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаються з 24 травня 2024 року та до дня фактичного повного розрахунку відповідача з позивачем, тобто до 17 липня 2024 року, тому сума середнього заробітку становить 48833,67 грн, яку і належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ТОВ «Еліт-Україна» щодо ненадання відповіді на його звернення від 16 квітня 2024 року та зобов`язання її надати, суд виходить з наступного.

За правилами статті 15 Закону України від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), з обов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результат ами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівн ика абоособи,яка виконуєйого обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У статті 11 Закону України від 02 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» передбачено, зокрема, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

До матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 додав копію свого запиту на отримання інформації від 16 квітня 2024 року, адресованого на ім`я генерального директора ТОВ «Еліт-Україна» Варварського О.В., яке 26 квітня 2024 року отримане адресатом. Як убачається з наданих суду Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці матеріалів, запит від 16 квітня 2024 року був долучений також до матеріалів звернення ним 05 червня 2024 року до цього органу, за результатами якого останній звернувся для надання роз`яснень щодо викладених у зверненні ОСОБА_1 обставин до ТОВ «Еліт-Україна», яке листом від 15 липня 2024 року №506 надало свою відповідь, зокрема, заперечило викладені у зверненні від 05 червня 2024 року факти. При цьому Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці роз`яснило позивачу про право звернення до суду за захистом своїх інтересів.

У відповіді на відзив та у судових засіданнях позивач наголосив на тому, що відповідь на його запит від 16 квітня 2024 року ТОВ «Еліт-Україна» так і не надало.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наведені позивачем обставини не спростував, а в судових засіданнях зазначив, що за наслідками перевірки викладених у запиті ОСОБА_1 від 16 квітня 2024 року обставин керівництво компанії не встановило наведених у ньому порушень, тому не вважало за необхідним надавати письмову відповідь.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача, які не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про звернення громадян», який зобов`язує керівника товариства надати відповідь за результатами розгляду заяви, незалежно від результатів її задоволення/незадоволення.

Ураховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем вимог зазначеного закону та вважає за необхідним зобов`язати ТОВ «Еліт-України» розглянути запит ОСОБА_1 від 16 квітня 2024 року з дотриманням законодавчих вимог.

Оскільки позивач в силу вимог пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, витрати зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 141 ЦПК України слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» про стягнення середнього заробітку, визнання протиправними дій товариства щодо ненадання відповіді на звернення та про зобов`язання вчинити дії.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 24 травня 2024 року по 17 липня 2024 року у сумі 48833 (сорок вісім тисяч вісімсот тридцять три) грн 67 коп.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 16 квітня 2024 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» на користь держави 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору за наступними реквізитами:

Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету 22030106

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна», ЄДРПОУ 20454393, вул. Пирогівський Шлях, буд. 135, м. Київ.

Суддя Т.М. Ковальчук