Постанова від 15.04.2025 по справі 205/5908/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3400/25 Справа № 205/5908/23 Суддя у 1-й інстанції - Федотова В. М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Дніпровськоїміської радина рішенняЛенінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2024 року (повний текст складено 13 грудня 2024 року у м. Дніпро) у справі за позовом Західної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації прав,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року рішенням Дніпровської міської ради № 180/48 25.09.2019 року затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 0,0959 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0036, у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код цільового призначення землі 02.01 «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Вищезазначеним рішенням міської ради земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0036) віднесено за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови». Разом з цим, згідно технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об`єкту «обстеження р. Дніпро за адресою: м. Дніпро, вул. Мостова, в районі буд. № 75-В», земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:650:0036 по АДРЕСА_1 розташована на відстані 12 м від урізу води в р. Дніпро, тобто в межах прибережної захисної смуги, тому відповідно до чинного законодавства не може передаватися у власність громадян.

Враховуючи викладене, представник позивача в особі керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра, звертається до суду із вказаним позовом та просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 180/48 від 25.09.2019 року про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки площею 0,0959 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0036, у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код цільового використання землі 02.01 «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

- усунути перешкоди у здійсненні Дніпровською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,0959 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0036, шляхом її повернення на користь Дніпровської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1

- скасувати державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,0959 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0036, що розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2190232512101, за ОСОБА_1 від 05.10.2020 року, номер запису про право власності: 38598429, вчинену державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Коноваленко А.В.

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0959 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0036, у Державному земельному кадастрі.

- стягнути із відповідачів судові витрати по справі у загальному розмірі 9 662,40 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Дніпровської міської ради № 180/48 від 25.09.2019 року про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки площею 0,0959 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0036, у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код цільового використання землі 02.01 «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Усунуто перешкоди у здійсненні Дніпровською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,0959 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0036, шляхом її повернення на користь Дніпровської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,0959 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0036, що розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2190232512101, за ОСОБА_1 від 05.10.2020 року, номер запису про право власності: 38598429, вчинену державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Коноваленко Анатолієм Володимировичем.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0959 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0036, у Державному земельному кадастрі.

Стягнуто врівних часткахіз Дніпровськоїміської ради, ОСОБА_1 накористь Західноїокружноїпрокуратури містаДніпрасудові витрати по справі у вигляді судового збору у загальному розмірі 9662,40 грн., тобто по4831,20грн.з кожного.

В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, а також стягнути на користь апелянта сплачений судовий збір.

В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не відповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами.

Звертає увагу, що Західна окружна прокуратура м. Дніпра не є юридичною особою, а позовна заява підписана не її керівником або уповноваженою на це особою в рамках самопредставництва. Крім того матеріали справи не містять належного повідомлення міської ради про здійснення представницьких повноважень прокуратурою та доказів бездіяльності відповідача на яку посилається позивач.

Також зазначала, що під ас надання дозволу на розроблення проектів по відведенню земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку Дніпровською міською радою було перевірено наявність всіх погоджувальних висновків та необхідних документів та прийнято правомірне рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 .. Зокрема пакет документів містив і висновок

Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області, відповідно до якого відведена ОСОБА_1 земельна ділянка розташована за межами водного фонду.

Крім того вважає, що заявлена вимога про скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку прямо суперечить положенням ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», а оскільки така заява є похідною від вимоги основної вимоги то вона також не підлягає задоволенню у зв`язку із відсутністю підстав для визнання незаконним та скасування рішення міської ради від 25.09.2019 року.

Вважала, що надані прокуратурою документи не є належними та допустимими доказами які підтверджують розташування спірної земельної ділянки у межах водного фонду. Також звертає увагу, що під час проведення топографічних робіт було зафіксовано підвищення рівня води у м. Дніпро, що відповідно вплинуло на результати вимірювання.

Західною окружною прокуратурою м. Дніпра надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Зазначали, що звернення прокурорадо судуз позовноюзаявою неє самопредставництвоморгану прокуратури,як юридичноїособи.Звертаючись досуду,прокурор дієне відімені органупрокуратури якюридичної особи,а виключновід іменідержави,з метоювиконання функцій,передбачених КонституцієюУкраїни таЗаконом України«Про прокуратуру».Також зазначала,що Дніпровськаміська радабула повідомленапро порушеннячинного законодавствапід часвідведення земельводного фондувласність фізичноїособи,однак майжерік невживала відповіднихзаходів дляпоновлення інтересівДніпровської міськоїтериторіальної громадита поверненняспірної земельноїділянки.Крім тогоДніпровська міськарада заперечуєпроти позовнихвимог,оскільки вважаєвідсутніми порушеннявимог законупід часвідведення спірноїземельної ділянки ОСОБА_1 , а отже не буде звертатись до суду із відповідним позовом. Також зазначає, що ними належними та допустимими доказами доведено, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду та у відповідності до положень до ст. 4 Водного кодексу України та ст. ст. 58, 59, 84 Земельного кодексу України за своїм цільовим призначенням не передбачала можливості для її відведення у приватну власність за категорією земель «Землі житлової та громадської забудови», тому окрім усунення перешкод у здійсненні Дніпровською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом її повернення на користь Дніпровської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 , наявні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради.

Дніпровською міською радою надано додаткові пояснення, до яких додано копію рішення міської ради від 19.03.2025 року №220/64 про затвердження водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р.Дніпра з відповідними документами.

В судове засідання з`явились представник Дніпровської міської ради - Риженко М.С. та прокурор Карюк Д.О..

Інші сторони у судове засідання не з`явились, про дату,час імісце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету третіх осіб (т.2 а.с. 175), а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення у вигляді повістки ОСОБА_1 .

Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату,час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Дніпровської міської ради № 370/34 від 25.07.2018 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі, Дніпровською міською радою було вирішено надати громадянам у м. Дніпрі, згідно додатку, дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки).

Відповідно до п. 2 зазначеного рішення міської ради ОСОБА_2 було зобов`язано замовити у суб`єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок тa після ix погодження подати ці проекти до міської ради для організації робіт щодо його погодження і підготовки відповідного проекту рішення

Рішенням Дніпровської міської ради від 25.09.2019 № 180/48 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0036) у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.01 (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Вищезазначеним рішенням Дніпровської міської ради земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0036) віднесено за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови».

У листі Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області № 722/11-19 від 08.04.2019 року зазначено, що земельна ділянка площею 0,0959 га по АДРЕСА_1 розташована на відстані 20…30 м від урізу води в річці. При цьому вказано, що земельна ділянка розташована за межею земель водного фонду, що визначені проектом «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2)».

Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 16.07.2019 року, Відділом у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 16.07.2019 року земельну ділянку площею 0,0959 га із кадастровим номером 1210100000:08:650:0036, по АДРЕСА_1 , код цільового використання землі 02.01 «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 ..

Згідно копії технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об`єкту «обстеження р. Дніпро за адресою: м. Дніпро, вул. Мостова, в районі буд. № 75-В», земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:08:650:0036 по АДРЕСА_1 розташована на відстані 12 м від урізу води в р. Дніпро. Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_3 є кваліфікованим інженером-геодезистом, що підтверджується кваліфікаційним сертифікатом інженера-геодезиста № 011181 від 21.06.2013 року, має право проводити топографо-геодезичні і картографічні роботи на всій території України.

За інформацією Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 07.11.2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:650:0036 розташована поблизу річки Дніпро. Окрім того зазначено, що Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області не є ні замовником, ні розробником «Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2)», згаданий проект в офісі відсутній.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги, а отже не може передаватися у власність громадян, через що рішення Дніпровської міської ради щодо розробки проекту

землеустрою тапередачі земельноїділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, підлягає скасуванню, а земельна ділянка витребуванню зі скасуванням записів про власність у відповідних реєстрах.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Частиною 2 стаття 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною 4 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1статті 116 ЗК Українипередбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК Україниправо власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Правовою підставою для державної реєстрації державним реєстратором права власності на земельну ділянку з кадастровим 1210100000:08:650:0036 площею 0,0959 га за цільовим призначенням «Землі житлової та громадської забудови» за ОСОБА_1 було рішення Дніпровської міської ради № 180/48 від 25.09.2019 року про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки

Звертаючись до суду із позовом прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_1 із порушенням вимог чинного законодавства у зв`язку із тим, що розташована в межах прибережної захисної смуги, а отже не може передаватись у власність громадян.

Ст. 88 Водного кодексу Українипередбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів, для середніх річок - 50 метрів.

Ст. 84 Земельного кодексу Українивстановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Частиною 4 вказаної статті визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.

Згідно зіст. 60 Земельного кодексу Українивздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Так, згідно з приписами ст. ст.1,88,89 Водного кодексу України, ст. ст.60,61 Земельного кодексу України, прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

З метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду відповідност. 61 Земельного кодексу Українизаборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Зі змісту вказаних положень законодавства вбачається, що прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності.

До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.

Пунктами 1,4,5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Таким чином, виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановленихст. 88 Водного кодексу України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови №486, відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

При цьому відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги.

При наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно враховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановленихст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогамЗК України(перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених уст. 59 цього Кодексу(висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 у справі №469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:650:0036 по АДРЕСА_1 розташована на відстані 12 м від урізу води, а отже була сформована за рахунок земель водного фонду та була передана у приватну власність ОСОБА_1 всупереч вимог земельного та водного законодавства.

Прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності.

До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.

Системно проаналізувавши вищенаведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що під час прийняття Дніпровською міською радою оспорюваного рішення від 25.09.2019 про передачу земельної ділянки 1210100000:08:650:0036 для для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , було порушено норми земельного та водного законодавства. Такі порушення законодавства є підставою для визнання незаконним зазначеного рішення.

Відтак, відповідач не міг законно набути право приватної власності на спірну земельну ділянку. Натомість він набув таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного. Крім цього, відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства і у силу зовнішніх, об`єктивних, явних та видимих природних ознак спірної земельної ділянки,

проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його, відповідача, добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц.

Способи захисту цивільних прав визначаютьсястаттею 16 ЦК Україниі їх перелік не є вичерпним.

Відповідно дост. 152 ЗК Українивласник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогамЗемельного кодексу України(перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених уст. 59 цього Кодексу(висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц).

Отже зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного таВодного кодексів Українислід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона на обґрунтування своїх вимог або заперечень послалася не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.

Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц.

Отже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на пасивність усіх інших органів державної влади та місцевого самоврядування, які б мали вчасно виявити та відреагувати на незаконність передачі у приватну власність земельної ділянки водного фонду, суд дійшов праивльного висновку про наявність у прокурора достатніх підстав та повноважень для звернення до суду з цим позовом.

Оскільки прокурор свій процесуальний обов`язок доказування виконав та надав суду належні і допустимі докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог земельного законодавства, внаслідок чого вона підлягає поверненню Дніпровській територіальній громаді із скасуванням відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі.

Щодо доводів Дніпровської міської ради про відсутність повноважень Західної окружної прокуратури міста Дніпра бути позивачем у даній справі слід звернути увагу, що у цій справі з позовною заявою звернувся керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра, а не окружна прокуратура.

Згідно з ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити

за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У свою чергу, статтею 15 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурором органу прокуратури є, зокрема,

керівник окружної прокуратури. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Звернення прокурора до суду з позовною заявою не є самопредставництвом органу прокуратури, як юридичної особи. Звертаючись до суду, прокурор діє не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а виключно від імені держави, з метою виконання функцій, передбачених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся із позовною заявою до суду із дотриманням та відповідно до положень чинного законодавства.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокуратурою доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі Дніпровської територіальної громади земельної ділянки 1210100000:08:650:0036, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 ..

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надані Дніпровською міською радою до додаткових пояснень копія рішення міської ради від 19.03.2025 року №220/64 про затвердження водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р.Дніпра з відповідними документами не можуть бути прийняті до уваги як належні та допустимі докази, оскільки рішення прийнято поза межами оскаржуваного судового рішення. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції такого рішення міської ради не існувало, а тому воно не впливає на правильність рішення,ухваленого судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджується із висновками суду першої інстанції, та вважає, що місцевий суд з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Керуючись ст. ст. 368, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровськоїміської ради залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текстпостанови складено16квітня 2025 року.

Судді: