Рішення

від 19.12.2007 по справі 47/419

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/419

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/419

19.12.07

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Велфер»

До                 Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та

                     реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна»

Про               визнання права власності  та про зобов'язання  здійснити оформлення права власності

                     на обєкти нерухомого майна

Суддя   Станік С.Р.

Представники:

Від позивача       Лисенко С.В. –представник за довіреністю

Від відповідача  Трофимов О.Ю. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання права власності на групу нежилих приміщень № 43 та № 48 загальною площею 209,7 кв.м., що розташованих за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 42 (літера «А») як на окремий об?\єкт нерухомого майна, припинення права спільної часткової власності позивача на 41/100 від усього домоволодіння у м. Київ, вул. Лагерна, 42 (літера «А») та зобов'язання  провести державну реєстрацію права власності як на окремий об?\кт нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2007 було порушено провадження в справі № 47/419 та призначено розгляд справи на 19.12.2007.

В судовому засіданні 19.12.2007 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як власник нежилих приміщень  загальною площею 215,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 42, і складає 41/100 від нежилих приміщень. Згідно технічного паспорту виготовленого Відповідачем площа приміщень за рахунок проведення упоряджувальних робіт зменшилась та становить 209,7 (двісті дев'ять цілих і сім десятих) кв.м. Приміщення мають адресу: м. Київ, вул. Лагерна № 42  літера «А». Позивач, як власник вищезазначеного нерухомого майна, звертався до відповідача з проханням зареєструвати право власності на дані нежилі приміщення, як на окремий об'єкт нерухомого майна, але йому було відмовлено у реєстрації права власності. Позивач вважає дану відмову незаконною, оскільки внаслідок відмови позивач позбавлений можливості у повному обсязі реалізувати своє право власності на належне йому майно, зокрема право розпорядження.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.12.2007 проти позову заперечив у повному обсязі. Свої заперечення мотивував тим, що позивач при зверненні до відповідача з заявою з проханням зареєструвати право власності на приміщення за адресою м. Київ, вул. Лагерна № 42  літера «А»площею 209,7 кв.м. , не надав відповідні правовстановлюючі документи на   обєкт а тому позивачу на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 було відмовлено у реєстрації права власності.

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

27.12.2006 між ТОВ «Гаруда», як продавцем, та позивачем –ТОВ «Велфер», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу частин нежилих приміщень, відповідно до умов якого продавець зобовязався передати майно, а саме: нежилі приміщення загальною площею 215,8 кв.м, що складає 41/100 частин від нежилих приміщень площею 525,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 42, у власність покупця (позивача), який зобовязався прийняти майно та сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Згідно посвідчу вального напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Договір купівлі-продажу від 27.12.2006 було зареєстровано в реєстрі за №11863.

Відповідно до Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 28.12.2006, продавцем по Договору купівлі-продажу від 27.12.2006 було передано, а покупцем (позивачем) було прийнято нежиле приміщення загальною площею 215,8 кв. м., що складає 41/100 частин від нежилих приміщень площею 525,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 42.

Відповідно до реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна № 026047, нза ТОВ «Велфер»було зареєстровано на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу від 27.12.2006 нежилі приміщення загальною площею 215,8 кв. м., що складає 41/100 частин від нежилих приміщень площею 525,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 42.

Згідно технічного паспорту виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, площа групи нежилих приміщень № 43 та № 48, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 42 (літера «А»),  за рахунок проведення упоряджувальних робіт зменшилась та становить 209,7 (двісті дев'ять цілих і сім десятих) кв.м. Приміщення мають адресу: м. Київ, вул. Лагерна № 42  літера «А».

Як зазначає Позивач у позові, він звертався до Відповідача з проханням зареєструвати право власності на  нежилі приміщення загальною площею 215,8 кв. м., що складає 41/100 частин від нежилих приміщень площею 525,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 42 (літ. «А»), як на окремий об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 30903 від 17.10.2007, у відповідь на прохання позивача зареєструвати право власності на  нежилі приміщення загальною площею 215,8 кв. м., що складає 41/100 частин від нежилих приміщень площею 525,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 42, як на окремий об'єкт нерухомого майна, - було відмовлено з тих підстав, що позивачем не було надано для проведення державної реєстрації правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч.1,2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь –які дії, що не суперечать закону.

На даний час, як стверджує позивач у позові, він не має можливості у повному обсязі реалізувати своє право власності, а саме, не може в повній мірі реалізовувати таку складову права власності як право розпорядження, оскільки при наявності у власності позивача  нерухомого майна він не має можливості використовувати його як окремий предмети іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003 № 898-IV.

 Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

 Згідно вимог статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

    Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

    Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 N 1952-IV та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за N 157/6445 (Далі –Положення N 157/6445).

Відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 N 1952-IV, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Аналогічна норма міститься у пп. 1.3 Положення N 157/6445, яким передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Преамбулою Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV, він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Частиною п‘ятою ст. 3 Закону  України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Статтею 3 Закону  України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV та пп. 1.5 Положення N 157/6445 встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вимог Закону Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV та Положення N 157/6445, Цивільного кодексу України відповідач зобов‘язаний зареєструвати право власності на об‘єкти нерухомості. При цьому державою визнається право позивача на таку реєстрацію на підставі документів, які хоча не передбачені Законом, але підтверджують правомірність набуття такого права власності.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Стаття 182 Цивільного кодексу України визначає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Згідно статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», передбачено обов'язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

    Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, відповідно договору купівлі-продажу від 27.12.2006, є власником групи нежилих приміщень № 43 та № 48, загальною площею  209,7  кв. м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 42 (літера «А»),  що складає 41/100 частин від нежилих приміщень площею 525,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 42 (літ. «А»),  і має усі підстави для оформлення на нього права власності як на окремий обєкт нерухомого майна у встановленому законом порядку.

Відповідно до Додатку 1 п. 2.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно»затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (з наступними змінами і доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за N 157/6445, до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкт нерухомого майна віднесені рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна (п.10).  

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві позивачем наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача. Докази, подані позивачем на обгрунтування своїх вимог,  підтверджують обставини, на які позивач посилається як на підставу задоволення позову. Відповідач доводів, які б спростовували доводи позивача, не навів і належних та допустимих доказів на спростування –не подав.

На підставі вищевикладеного викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання права власності на групи нежилих приміщень № 43 та № 48, загальною площею  209,7  кв. м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 42 (літера «А»), як на окремий обєкт  нерухомого майна,  та зобовязання здійснити оформлення права власності на окремі обєкти нерухомого майна за зазначеною адресою - є обґрунтованими та законними, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також, у звязку з визнанням за позивачем права власності на групи нежилих приміщень № 43 та № 48, загальною площею  209,7  кв. м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 42 (літера «А»), як на окремий обєкт  нерухомого майна, право спільної часткової власності позивача на частку в 41/100 частин усього домоволодіння у м. Києві по вул. Лагерній, 42 (літера «А») –припиняється. Відповідно вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Державне мито  і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на  відповідача.

Відповідно до п.п. б. п. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ставки державного мита з позовних заяв немайнового характеру ставить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивачем при подачі позову платіжним дорученням № 296 від 26.10.2007 було сплачено державне мито в розмірі 700,00 грн. за три немайнові вимоги, тобто в розмірі, більшому ніж передбачено вимогами Декрету КМУ «Про державне мито»щодо сплати державного мита по вимогам немайнового характеру.  Таким чином, зайво сплачене позивачем державне мито в розмірі 445,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:      

1.   Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Велфер» (код ЄДРПОУ 33547584) право власності на групу нежилих приміщень № 43 та № 48 загальною площею 209,7 (двісті дев'ять цілих і сім десятих) кв.м., що знаходиться в місті Києві по вулиці Лагерна, 42 (літера «А») як на окремий об'єкт нерухомого майна.

3. Припинити право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Велфер»на частку в розмірі 41/100 (сорок одну соту) частини від нежилих приміщень домоволодіння, що знаходиться в місті Києві по вулиці Лагерна, 42 (літера «А»).

4. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»(код ЄДРПОУ 03359836)  провести державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Велфер»(код ЄДРПОУ 33547584) на групу нежилих приміщень № 43 та № 48 загальною площею 209,7 (двісті дев'ять цілих і сім десятих) кв.м., що знаходиться в місті Києві по вулиці Лагерна, 42 (літера «А») як на окремий об'єкт нерухомого майна.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»(01001 м.Київ, вул. Трьохсвятительська,4-в, код ЄДРПОУ 03359836), а у випаду відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Велфер» (код ЄДРПОУ 33547584) судові витрати по сплаті державного мита –255 (двісті пятдесят пять) грн. 00 коп. та витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг - 118 (сто вісімнадцять) грн.  00 коп.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Велфер»(код ЄДРПОУ 33547584) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 445 (чотириста сорок пять) грн. 00 грн.

7. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

8. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                       С.Р. Станік