Ухвала від 15.04.2025 по справі 938/874/23

УХВАЛА

15 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 462/8976/23

провадження № 61-4517ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Чорногора 1» про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, визнання незаконним і скасування запису про реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Чорногора 1» (далі - ПП «Чорногора 1»), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

- витребувати з чужого незаконного володіння - ПП «Чоногора-1» земельну ділянку, площею 0,1000 га, цільове призначення якої: для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 2620881001:01:001:0528, що розташована в урочищі Ліщина с. Бистрець Верховинського району та належить йому на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 831120, виданого 22 лютого 2008 року Бистрецькою сільською радою;

- визнати незаконним та скасувати запис про реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2110811426208 від 25 червня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомості про речове право: 37087582, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2620881001:91:001:0003.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області

від 30 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області

від 30 вересня 2024 року залишено без змін.

03 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 462/8976/23.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позову в цій справі є: витребування земельної ділянки, вартість якої становить 25 715, 61 грн та визнання незаконним та скасування запису про реєстрацію цієї земельної ділянки.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 та пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга містить посилання на наявність обставин, які передбачені підпунктами «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі незначної складності з ціною позову, яка не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки наведені заявником доводи зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції. Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для неї виняткове значення.

При цьому, доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі незначної складності з ціною позову, яка не перевищує вісімдесят прожиткових мінімуми для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подак касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Чорногора 1» про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, визнання незаконним і скасування запису про реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявниці.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара