Постанова

від 17.04.2025 по справі 488/1157/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.04.25

22-ц/812/594/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2025 року м. Миколаїв

справа №488/1157/20

провадження №22-ц/812/594/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю. В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Хлівицької О. В., Українець С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана через його представника ОСОБА_3 , на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2024 року, ухвалене о 10 год 33 хв під головуванням судді Чернявської Я. А. у приміщенні суду у м. Миколаєві, повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Авантехтранс» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ТОВ «Авантехтранс» звернулося до суду з вказаним вище позовом, який обґрунтовувало наступним.

Позивач зазначав, що 10 лютого 2017 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір №2 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, за умовами якого останній отримав 500000 грн, які зобов`язувався повернути у строк до 10 лютого 2018 року.

Обумовлені у договорі кошти ТОВ «Авантехтранс» сплатило ОСОБА_2 частинами по 50000 грн 10, 13, 23, 24 лютого 2017 року, 13, 14, 21, 22, 31 березня 2017 року та 01 квітня 2017 року.

ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором не виконав та позичені кошти у встановлений строк не повернув, у зв`язку з чим ТОВ «Авантехтранс» просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики у сумі 581916,69 грн, яка складається з суми позики 500000 грн, інфляційних втрат за період з квітня 2018 року до квітня 2020 року у сумі 51053,69 грн, 3% річних за період з 01 квітня 2018 року до 21 квітня 2020 року у сумі 30863 грн. Також позивач просив стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 8728,75 грн.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначав, що ТОВ «Авантехтранс» свої зобов`язання за договором виконало не у повному обсязі, оскільки мало передати йому 1000000 грн, натомість передало йому лише половину обумовленої суми. За такого, відповідач вважав, що у нього не виникло обов`язку з повернення коштів в обумовленому договором порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2024 року позов ТОВ «Авантехтранс» задоволено.

З ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто заборгованість за договором №2 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у сумі 500000,00 грн, інфляційні втрати у сумі 51053,69 грн, три відсотки річних у сумі 30863,00 грн, а всього 581916,69 грн.

Також з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Авантехтранс» стягнуто судовий збір у сумі 8728,75 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що ОСОБА_2 отримав від позивача 500000 грн, які у встановлені договором строки не повернув, а тому вимоги ТОВ «Авантехтранс» є обґрунтованими.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав через свого представника апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідач зазначав, що між сторонами виникли відносини, які мають характер корпоративних, бо пов`язані з виходом відповідача із складу засновників ТОВ «Авантехтранс». Отже, вказаний спір повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.

Відповідач вказував, що він та ОСОБА_4 , який є президентом ТОВ «Авантехтранс», є засновниками цього Товариства у рівних частках. Наприкінці 2016 року між засновниками Товариства виник корпоративний спір, у зв`язку з чим виникло питання щодо виходу одного із засновників із складу засновників товариства.

Засновники домовилися,що ОСОБА_2 вийде іззасновників ТОВ«Авантехтранс» зчасткою статутногокапіталу урозмірі 1000000грн післятого,як Товариствосплатить йомурозмір частки.Для цьогозасновники домовилися,що ОСОБА_4 ,як президентТОВ «Авантехтранс»,видасть ОСОБА_2 його частку статутного капіталу шляхом надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, а ОСОБА_2 поверне цю допомогу у повному обсязі шляхом погашення за рахунок його частки в статутному фонді за умови виходу із складу засновників ТОВ «Авантехтранс».

У даному випадку договір №2 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10 лютого 2017 року фактично є угодою щодо виходу зі складу засновників одного із співвласників Товариства, а саме ОСОБА_2 .

Проте, угода щодо надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10 лютого 2017 року не відбулася. Корпоративний спір між сторонами по справі не вирішений.

Оскільки ТОВ «Авантехтранс»лише часткововиконало зобов`язанняза спірнимдоговором щодонадання поворотноїбезвідсоткової фінансової допомоги, то у відповідача не виникло зобов`язання перед кредитором щодо повернення фінансової допомоги в повному обсязі шляхом погашення за рахунок частки у статутному фонді за умови виходу зі складу засновників, тобто звернення до суду є передчасним.

Відповідач наголошував на тому, що він не отримував коштів, які вимагає повернути ТОВ «Авантехтранс». Доказів на підтвердження зазначеного, на думку ОСОБА_2 , надано не було (заява одержувача, рішення загальних зборів учасників, наказ на виділення коштів, договір про надання позики). Відповідач просив не приймати до уваги надані позивачем касові ордери про видачу коштів, бо на них відсутній фактичний підпис ОСОБА_2 . На них в наявності є лише скорочений підпис та відсутні написані словами суми одержаних коштів.

Також відповідач вказував на те, що наявний у матеріалах справи висновок почеркознавчої експертизи №21-121 від 31.03.2021 не є належним доказом, бо є необґрунтованим та недостовірним, бо експерту на дослідження було надано тільки три достовірних вільних зразки підпису відповідача, але не відомо оригінали чи фотокопії.

Крім того ОСОБА_2 зазначав, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі та участі його представника, який клопотав про відкладення розгляду справи на іншу дату, чим позбавив його права на судовий захист як учасника справа, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Доводи інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи

З статуту ТОВ «Авантехтранс» в редакції від 18 січня 2013 року та детальної інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.06.2020 вбачається, що засновниками Товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які мають рівні частки у статутному фонді підприємства, по 1000000 грн кожний.

10 лютого 2017 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Авантехтранс» в особі президента Богатирчука Л. М. договір №2 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Згідно з умовами договору ТОВ «Авантехтранс» зобов`язалося надати ОСОБА_2 поворотну безвідсоткову фінансову допомогу для поповнення обігових коштів у розмірі 1000000 грн шляхом видачі грошових коштів з каси підприємства або безготівковим шляхом, а позичальник зобов`язувався використати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений договором строк (п.1.1,1.2 Договору).

Нарахування відсотків за зазначеним договором не передбачалося.

Сторони визначили, що фінансова допомога надавалася строком на дванадцять місяців з дати видачі грошових коштів, який може бути продовжений за домовленістю сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.1.4 Договору).

Після закінчення строку, зазначеного у п. 1.4 договору, позичальник зобов`язувався повернути фінансову допомогу у повному обсязі шляхом погашення за рахунок його частки у статутному фонді за умови виходу зі складу засновників (п. 1.5 Договору).

У п. 2.1. договору передбачається, що кредитор має право вимагати від позичальника повернення фінансової допомоги відповідно до п. 1.5 договору.

Пункт 2.3. договору визначає, що ОСОБА_2 був зобов`язаний повернути фінансову допомогу у строки, що встановлені договором або достроково, виконавши умови договору.

У п.4.2 договору сторони визначили, що спори, що виникають під час виконання цього договору, або пов`язані із ним, мають бути вирішені шляхом переговорів. У випадку неможливості досягнення згоди спір передається на розгляд господарського суду.

10,13,23,24лютого 2017року,13,14,21,22,31березня 2017року та 01квітня 2017року ОСОБА_2 ТОВ «Авантехтранс» було виплачено по 50 000 грн, що разом становить 500000 грн. Вказане вбачається з видаткових касових ордерів, що містять підписи позичальника та посадових осіб Товариства.

Згідно з висновком експерта №21-121 від 31 березня 2021 року, складеним судовим експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Солдатовою М. А. на замовлення позивача, договір №2 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10 лютого 2017 року, а також видаткові касові ордери від 10, 13, 23, 24 лютого 2017 року, 13, 14, 21, 22, 31 березня 2017 року та 01 квітня 2017 року підписані ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи свій висновок, експерт зазначав, що порівнянням між собою всіх досліджуваних підписів, виконаних від імені ОСОБА_2 , було встановлено збіг всіх загальних і найбільш істотних окремих почеркових ознак, які утворюють індивідуальну сукупність, достатню для висновку про те, що ці підписи виконані однією особою. При порівнянні підписів із зразками підписів ОСОБА_2 встановлено співпадіння за транскрипцією, загальними та окремими ознаками.

Експертом констатовано,що встановленіспівпадаючі ознакиє стійкими,суттєвими,у сукупностісвоїй індивідуалізуютьпідпис ОСОБА_2 ,а томудостатні длякатегоричного позитивноговисновку проте,що досліджуваніпідписи відімені ОСОБА_2 у договорі №2 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10 лютого 2017 року в графі підпису « ОСОБА_2 » та видаткових касових ордерах в графі «Підпис одержувача» виконані ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою ТОВ «Авантехтранс» №5 від 14.04.2020 дебіторська заборгованість за договором №2 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги не є погашеною (ні в касу підприємства, ні на поточний рахунок кошти від ОСОБА_2 не надходили).

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.

Частиною першою статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 625 ЦК України регламентує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц,від 01 липня 2020 року у справі №535/757/17, від 15 листопада 2023 року у справі №711/4585/22.

Отже, у розумінні наведених положень закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Авантехтранс», суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 отримав від позивача 500000 грн, які у встановлені договором строки не повернув, а тому повинен відшкодувати позивачу суму позики з нарахуваннями передбаченими ст.625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам законодавства.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір позики, за яким відповідач отримав від позивача 500000 грн, які повинен був повернути через дванадцять місяців з дати видачі грошових коштів.

Проте, у вказаний у договорі строк ОСОБА_2 борг не повернув.

Враховуючи викладене,суд першоїінстанції дійшовправильного висновку,що відповідачповинен сплатитипозивачу умежах позовнихвимог (з01.04.2018до 21.04.2020)борг усумі 500000грн, інфляційні втрати у сумі 51 053,69 грн та три відсотки річних у сумі 30 863,00 грн.

Посилання відповідача на те, що вказаний спір виник з корпоративних правовідносин, а тому повинен розглядатися у порядку господарського судочинства, колегія суддів вважає безпідставними, бо обставини справи не свідчать, що відбулася зміна часток учасників Товариства.

Твердження ОСОБА_2 про те, що у нього не виникло зобов`язання перед кредитором щодо повернення фінансової допомоги, тому що кредитор не надав йому позику у обумовленому договором розмірі, що становив 1000000 грн, є помилковим.

Дійсно, у договорі сторони визначили, що після закінчення дванадцятимісячного строку, позичальник зобов`язувався повернути фінансову допомогу у повному обсязі (1 000 000 грн) шляхом погашення її за рахунок його частки у статутному фонді за умови виходу зі складу засновників (пункт 1.5 Договору).

Проте, вказаний договір містить у собі і пункт 2.3, який передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути фінансову допомогу у строки, що встановлені договором.

У справі встановлено, що кредитор не надав позичальнику позику у повному розмірі, у зв`язку з чим у ОСОБА_2 не виник обов`язок щодо погашення позики за рахунок його частки у статутному фонді Товариства.

Однак, у ОСОБА_2 , який отримав позику у сумі 500000 грн, виник обов`язок повернути вказану суму на підставі пункту 2.3 договору №2 про надання поворотньої безвідсоткової фінансової допомоги у дванадцятимісячний строк з дати отримання коштів.

Що стосується доводів відповідача про те, що він не отримував коштів, які вимагає повернути ТОВ «Авантехтранс», то вони є необґрунтованими, оскільки спростовуються дослідженими судом видатковими касовими ордерами, на яких міститься підпис відповідача та зазначення у цифровому та словарному вигляді сум отриманої позики. Судовим експертом у висновку №21-121 від 31 березня 2021 року констатовано, що вказані видаткові касові ордери були підписані у розділі «Підпис одержувача» ОСОБА_2 . Посилання відповідача на те, що вказаний висновок експерта є необґрунтованим та недостовірним, жодним доказом не доведено. Судовий експерт, який був попереджений про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, висловив категоричний висновок, що як договір №2 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 10 лютого 2017 року, так і видаткові касові ордери підписані ОСОБА_2 .

Твердження ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі та участі його представника, який клопотав про відкладення розгляду справи на іншу дату, чим позбавив його права на судовий захист як учасника справа, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, є безпідставними.

Матеріали справи свідчать, що справа розглядалася судом першої інстанції з 2020 року. Суд повідомляв відповідача та його представника про дати, час та місце розгляду справи, у тому числі про судове засідання, у якому було проголошено судове рішення. Відповідач особисто та через свого представника неодноразово висловлював суду свою думку щодо розв`язання спору, серед іншого надав суду і виступ представника відповідача у судових дебатах.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки відповідач висловив суду першої інстанції свою позицію по справі, мав досить тривалий строк для подання доказів, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи і наявність підстав для розгляду справи за відсутність відповідача та його представника. До того ж матеріали справи не містять клопотання самого відповідача про відкладення розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зістаттею 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана через його представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбаченихст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 17 квітня 2025 року.