Рішення

від 15.11.2010 по справі 7/77-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/77-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 листопада 2010 р.           Справа 7/77-10

за позовом: Ладижинської міської ради     

до: Приватного підприємства "Імпрекс"    

про відшкодування збитків в сумі 394158 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача : Малофєєва О.В. - представник, довіреність  довіреність від 24.02.2010 року                       № 438.

відповідача : Малінін Д.П. - представник, довіреність № 51  від 20.06.2010 року, паспорт АВ 173094 виданий 01.12.2000 року.

ВСТАНОВИВ :

Ладижинською міською радою заявлено позов до ПП "Імпрекс" про стягнення збитків понесених від несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою м.Ладижин, вул.Промислова, 14 в розмірі 394158,00 грн..

Ухвалою від 11.05.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі             № 7/77-10 та призначено до розгляду на 10.06.2010 року.

Однак сторони в судове засідання 10.06.2010 року не з'явились.

При цьому сторонами було направлено телеграми з клопотаннями про відкладення розгляду справи мотивовані неможливістю забезпечити явку в судове засідання повноважних представників.

Беручи до уваги неявку сторін, ненадання останніми витребуваних доказів, а також з урахуванням поданих сторонами клопотань розгляд справи було відкладено до 07.07.2010 року.

В зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 04.08.2010 року.

08.07.2010 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву в якому відповідач вказує, що він належним чином виконує свої зобов'язання стосовно замовлення, виготовлення технічної документації із землеустрою щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку з метою придбання у власність у зв'язку з чим просить суд відмовити в позові. Також у відзиві відповідач вказує, що  користування земельною ділянкою здійснюється на оплатній основі - шляхом сплати земельного податку (а.с.42-45, т.1).

03.08.2010 року позивач надав заперечення на відзив з посиланням на те, що спірна земельна ділянка надана відповідачу в оренду, а на час розгляду справи в суді відповідач не сплачує орендну плату. Також у запереченні вказано, що відповідач немає правовстановлюючого документа на право власності чи право користування земельною ділянкою (а.с.94-95, т.1).

04.08.2010 року до суду надійшло клопотання відповідача відповідача подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи для встановлення обґрунтованості та дійсності розрахунку розміру збитків на вирішення якої поставити питання щодо установлення документальної обґрунтованості розрахунків втраченої вигоди.

Також представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату мотивоване тим, що відповідно до ст. 56 ГПК України позивач при поданні позову зобов'язаний надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів чого останній не виконав.

Розглянувши подані відповідачем клопотання суд дійшов наступних висновків.

Клопотання про відкладення розгляду справи відхиляється судом з тих підстав, що навіть у тому випадку коли позивачем не було надіслано усіх додатків до позовної заяви відповідачу останній не позбавлений права самостійно ознайомитись з матеріалами справи звернувшись до суду з відповідним клопотанням користуючись правами наданими йому ст.22 ГПК України.

Суд розглядаючи клопотання відповідача про призначення експертизи прийшов до висновку про його відхилення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Тобто необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Разом з тим, на думку суду, питання щодо документальної обґрунтованості розрахунків втраченої вигоди не потребує спеціальних досліджень, оскільки з'ясування вказаних обставин можливе безпосередньо судом за результатами вивчення та дослідження наданих сторонами доказів.

Відхиляючи вказане клопотання суд врахував положення яке міститься в п.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 11.11.1998 року № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" в якому вказано про те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Ухвалою суду від 04.08.2010 року розгляд справи було відкладено до 06.10.2010 року з врахуванням ненадання сторонами витребуваних доказів, а також необхідністю витребування додаткових доказів.

06.10.2010 року до господарського суду Вінницької області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з терміновим відрядженням директора ПП "Імпрекс" та самого представника відповідача.

В зв'язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами витребуваних документів в повному обсязі ухвалою суду від 06.10.2010 року розгляд справи було відкладено до 27.10.2010 року.

Ухвалою від 27.10.2010 року з  врахуванням ненадання представниками сторін в повному обсязі витребуваних доказів, а також з метою надання нових доказів та необхідністю виклику в судове засідання для дачі пояснень щодо предмету спору представника ПП "Партнер-СПС" судове засідання відкладено до 04.11.2010 року.

В судовому засіданні 04.11.2010 року з метою надання представниками сторін додаткових доказів необхідних для вирішення даного спору по суті оголошено перерву  до 15.11.2010 року.

В судовому засіданні позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог на 41660,25 грн., яка мотивована тим, що із сплаченого відповідачем земельного податку вказана вище сума надійшла до місцевого бюджету, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 352497,75 грн. збитків.

Заява про зменшення позовних вимог, яка розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, приймається судом до розгляду, як така, що не суперечить ст.22 ГПК України.

У зв'язку з тим, що представником позивача не подано відповідне клопотання в судовому засіданні не застосовуються технічні засоби фіксації судового процесу.

Розглянувши подані документи, заслухавши  пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши  докази, які мають  значення для розгляду справи по суті судом встановлено наступне.

08.02.2006 року між колективним автотранспортним підприємством м.Ладижин в особі арбітражного керуючого (керуючого санацією) Болховітіна В.М. (Продавець) та ПП "Імпрекс" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу за конкурсом згідно п.1.1 якого Покупець передає у власність Об'єкт, а Покупець приймає об'єкт та сплачує за умовами даного договору, а саме: майновий комплекс Колективного автотранспортного підприємства м.Ладижин, розташований за адресою: Вінницька область Тростянецький район м.Ладижин, вул.Промислова, 14 (а.с.133-135, т.1).

12.02.2006 року між сторонами даного договору було підписано акт прийому-передачі (а.с.136, т.1).

02.03.2006 року рішенням третейського суду при Вінницькій торгово-промисловій палаті у справі № 54-02/06 позов ПП "Імпрекс" до колективного автотранспортного підприємства задоволено: визнано дійсним  договір купівлі-продажу майнового комплексу за конкурсом від 08.02.2006 року; визнано за ПП "Імпрекс" право власності на майновий комплекс до складу якого входять об'єкти нерухомого майна та транспортні засоби (а.с.107-109, т.1).  

Листом від 20.04.2006 року за № 11 ПП "Імпрекс" звернулось до Ладижинського міського голови з проханням надати в оренду земельну ділянку загальною площею 3,67 га на якій знаходиться комплекс будівель та споруд, який є власністю заявника.

15.06.2006 року 3 сесією 5 скликання Ладижинської міської ради прийнято рішення "Про вилучення та надання земельних ділянок" в п.33 якого вказано, що на підставі  рішення Третейського суду при Вінницькій торгово-промисловій палаті від 02.03.20006 року № 54-02/06 вилучено з користування колективного автотранспортного  підприємства земельну ділянку площею   3,67 га, яка розташована по вул.Промислова,14 в м.Ладижин та  надано дану земельну ділянку в оренду приватному підприємству "Імпрекс".

Даним  рішенням відповідача також було зобов'язано в місячний термін замовити у відповідній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Копію вказаного рішення надіслано позивачем відповідачу згідно супровідного листа від 04.07.2006 року № 2-20-1534 (а.с.12, т.1).

14.12.2006 року Ладижинський міський відділ надав висновок за № 259  про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для технічного обслуговування пасажирським та вантажним транспортом ПП "Імпрекс" (а.а.84, т.1).

12.01.2007 року між ПП "Імпрекс" (Замовник) та ПП "Партнер-СПС" (Виконавець) укладено договір про розроблення технічної документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 1, згідно п.1 якого виконавець зобов'язується виконати проектно-вишукувальні роботи  з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на території міста Ладижин вул.Промислова, 14, загальною площею 3,67 га (а.с.85, т.1).

В п.п.2.1, 2.2 Договору встановлено, що загальна вартість робіт за цим договором становить 5000,00 грн. і Замовник у трьох денний строк з дня підписання договору перераховує виконавцю кошти визначені п.2.1 даного Договору.

Згідно п.4.1 Договору початок робіт - 12.01.2007 року, їх закінчення - 13.04.2007 року.

Із матеріалів справи слідує, що ПП "Імпрекс" сплатило ПП "Партнер-СПС" за роботи, які останнє мало виконувати грошові кошти з порушенням строку обумовленого п.2.2 Договору, а саме - 31.07.2007 року, що вбачається із відповідного платіжного доручення від 31.07.2007 року № 13 (а.с.88-89, т.1).

20.10.2009 року Ладижинська міська рада звернулась з листом № 2-25-2773 до ПП "Імпрекс" з вимогою надати документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для її затвердження та укладення договору оренди (а.с.17, т.1).

У відповідь на вказаний лист ПП "Імпрекс" повідомило позивача про передачу вказаного листа на розгляд власнику підприємства (лист від 08.11.2009 року № 107, а.с.18, т.1).

Листом від 16.12.2009 року № 2-25-3320 Ладижинська міська рада повідомила ПП "Імпрекс" про засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків заподіяних відповідачем тимчасовим зайняттям земельної ділянки комунальної власності, яке мало відбутися 21.12.2009 року.

21.12.2009 року відбулося засідання комісії по визначенню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок комунальної власності, яка визначила розмір збитків заподіяних місцевому бюджету у вигляді не отриманого  доходу від орендної плати  в сумі 394158 грн..

Результати  роботи  комісії були оформлені актом визначення розміру збитків № 5 від 21.12.2009 року, який був затверджений  рішенням виконавчого комітету № 702 від 22.12.2009 року (а.с.19-20,  т.1).

Листом від 29.12.2009 року № 2-25-3438 Ладижинська міська рада повідомила ПП "Імпрекс" про прийняте 21.12.2009 року рішення та запропонувала укласти угоду про добровільне відшкодування вищевказаної суми (а.с.21. т.1).

Однак відповідачем такої угоди укладено не було, відшкодування збитків в сумі визначеній комісією не відбулось в зв'язку з чим Ладижинська міська рада звернулась з відповідним позовом до суду.

Окрім того судом встановлено, що на момент прийняття рішення у даній справі договору оренди земельної ділянки площею 3,67 га, яка розташована по вул.Промислова,14 в м.Ладижин між Ладижинською міською радою та ПП "Імпрекс" не укладено, що власне і не заперечується сторонами.

Факт користування відповідачем земельною ділянкою розташованою на території міста Ладижин вул.Промислова, 14, загальною площею 3,67 га без правовстановлюючих документів підтверджується також матеріалами перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПП "Імпрекс", яке здійснював відділ Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області.

Зокрема із акту від 03.03.2010 року № 204-01, припису від 03.03.2010 року                           № 204-012, акту від 20.04.2010 року, припису від 20.04.2010 року № 204-033 вбачається, що при перевірці дотримання вимог земельного законодавства встановлено наступне: земельна ділянка, яка знаходиться по вул.Промисловій. 14. м.Ладижин загальною площею 3,67 га із земель промисловості знаходиться на території Ладижинської міської ради в межах населеного пункту і складається з будівель і споруд належних ПП "Імпрекс" на підставі договору купівлі-продажу від 08.02.2006 року використовується з порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України і кваліфіковано як використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

При цьому слід вказати, що вимоги припису від 03.03.2010 року № 204-012 щодо усунення порушення земельного законодавства не були усунуті ПП "Імпрекс" в зв'язку з чим відносно директора відповідача 20.04.2010 року було складено протокол про адміністративне правопорушення № 204-011 та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення № 204-004 у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн..

Вказаний штраф був сплачений відповідачем 26.04.2010 року, що вбачається із квитанції № 150/36.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази оспорювання у встановленому законом порядку вказаних вище актів, приписів, рішень та постанов.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічний припис міститься в ст.1 Земельного кодексу України, яка вказує, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

В пункті "г" ч.1 статті 90 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.  Частина друга цієї статті вказує, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно пункту "б" ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (в редакції. що діяв в період з моменту прийнятті рішення позивачем 15.06.2006 року до внесення змін до нього згідно Закону України від 05.03.2009 року № 1066-VI) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України в чинній редакції право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В статті 126 цього ж кодексу (в редакції. що діяв в період з моменту прийнятті рішення позивачем 15.06.2006 року до внесення змін до нього згідно Закону України від 05.03.2009 року № 1066-VI) вказано, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ч.ч.1, 5 ст.126 Земельного кодексу України в чинній редакції право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Пунктом  "д" статті 156 Земельного кодексу  України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються  збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст.218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 224 ГК передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно приписів ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно  п.1 Постанови КМ України № 284 від 19.04.1993 року "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

При цьому згідно п.2 вказаної Постанови розмір збитків визначається комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Пунктом 3 Постанови визначено, що відшкодуванню підлягають збитки заподіяні власникам землі у вигляді неодержаних доходів. Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Відповідно до п.5 зазначеної Постанови збитки відшкодовуються власникам землі підприємствами, організаціями, установами та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів на пізніше 1 місяця після затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки комунальної власності при виконавчому комітеті.

Дослідивши наданий позивачем акт № 5 від 21.12.2009 року, розрахунок збитків  завданих місцевому бюджету ПП "Імпрекс" внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів суд дійшов висновку про обґрунтованість визначеної у вказаних документах суми збитків (394158,00 грн.) (а.с.19, 22-23, 118-119, т.1).

При цьому судом прийнято до уваги наступне.

Рішенням 9 сесії 24 скликання Ладижинської міської ради від 18.03.2003 року "Про встановлення ставок орендної  плати" було затверджено ставки орендної плати за використання земельних ділянок промислового призначення,  на яких знаходиться об'єкти  нерухомого  майна, в розмірі 1,5 га. за один м.кв. в рік (а.с.14, т.1).

З 01.01.2008 року Законом України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік" була  встановлена  мінімальна  ставка орендної  плати за  користування земельною ділянкою в розмірі не нижче трикратного розміру земельного податку (4,6035 грн.) за  м.кв. в рік.

Слід вказати, що позивачем надано детальне та розгорнуте пояснення (від 12.11.2010 року № б/н) щодо визначення розміру збитків з долученням до нього всіх необхідних для визначення збитків рішень Ладижинської міської ради.

Слід вказати, що відповідачем будь-яких заперечень чи зауважень до розрахунку розміру збитків не надано.

При цьому суд наголошує, що в п.12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 року № 02-5/743 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування" крім іншого зазначено, що  затверджений комісією в установленому порядку акт може бути визнаний недійсним за заявою зацікавленої особи у загальному порядку.

Однак як вказувалось вище, в матеріалах справи відсутні докази визнання акту № 5 від 21.12.2006 року недійсним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення       352497,75 грн. збитків (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) понесених від несплати орендної плати за користування земельної ділянки без правовстановлюючих документів є обґрунтованою та  підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд врахував позиції викладені в абзаці 2 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" в якому вказано, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні цієї  статті Цивільного кодексу України  збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на встановлені судом обставини та наведені вище приписи законодавства  суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено згідно ст.33 ГПК України в установленому порядку наявність (а відповідачем не спростовано відсутність) повного складу цивільного правопорушення вчиненого ПП "Імпрекс", а саме:

- протиправна бездіяльність, яка полягає в тому, що відповідач з моменту прийняття рішення Ладижинською міською радою від 15.06.2006 року не виконав вимоги щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та не уклав договору оренди із позивачем.

При цьому слід вказати на те, що укладення договору із проектною організацією відбулось практично через півроку після прийняття відповідного рішення міською радою (12.01.2007 року), оплата за вказаним договором була здійснена з порушенням визначених у договорі строків (31.07.2007 року), відповідачем не надано жодних доказів щодо вжиття  заходів стосовно спонукання прискорити виготовлення технічної документації чи доказів щодо поважності причин затримки виготовлення такої технічної документації тощо.

- шкідливий результат такої поведінки (збитки), які полягають у неотриманні доходів для бюджету міської ради, які могли бути отримані у вигляді орендної плати при укладенні з відповідачем договору оренди.

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками. Бездіяльність відповідача при виготовленні технічної документації та укладенні договору оренди призвела до неотримання позивачем доходів, які останній мав би отримати.

- вина правопорушника. Неукладення договору відбулось з вини відповідача, оскільки без надання ним технічної документації укласти договір залишалось неможливим.

При цьому слід вказати, що дії відповідача по неукладенню договору оренди з позивачем та ухиленню від сплати орендної плати здійснювались останнім усвідомлено, оскільки починаючи з 2009 року ПП "Імпрекс" за користування земельною ділянкою почало сплачувати земельний податок.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Однак заперечення відповідача викладені у його відзиві не спростовують правомірності та обґрунтованості вимог позивача виходячи з наступного.

Посилання відповідача на те, що ним належним чином виконуються зобов'язання по виготовленні технічної документації оцінюється судом критично виходячи із встановлених обставин, про які вказувалось вище (порушення строків оплати робіт, нездача робіт та відсутність доказів причин невиконання Виконавцем Договору тощо).

Окрім того у відзиві відповідач зазначає про те, що технічна документація виготовляється з метою придбання у власність земельної ділянки, однак вказане твердження суперечить рішенню Ладижинської міської ради від 15.06.2006 року та власне листу ПП "Імпрекс" від 20.06.2006 року № 11 з яких вбачається, що земельна ділянка передавалась в оренду, а тому оцінюється судом критично.

Посилання відповідача на те, що він протягом 2009 року платив земельний податок також не є переконливим тому що сплата земельного податку здійснювалась відповідачем без належних на це підстав.

При цьому суд  виходив з того, що згідно приписів ст.2 Закону України "Про плату за землю" платниками земельного податку являються власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції.

Варто зауважити, що використане у Законі України "Про плату за землю"  формулювання "землекористувачі, крім орендарів" на сьогодні включає (1) власників земельних ділянок, (2) постійних землекористувачів, (3) суб'єктів використання земельних ділянок на праві емфітевзису та (4) суперфіцію, (5) земельного сервітуту, (6) прав землекористування, передбачених діючим раніше законодавством (довічного успадковуваного та постійного володіння землею), (7) наймачів будівель або споруд, (8) суб'єктів права довірчого управління земельними ділянками.

Однак, як встановлено судом користування ПП "Імпрекс" земельною ділянкою відбувалось без правовстановлюючих документів з порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Слід вказати, що позивачем було враховано факт сплати відповідачем земельного податку та надходження  в доход місцевого бюджету 75 % із сплаченої суми з врахуванням чого було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.                                                                                          

При розподілі судових витрат суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та  п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з такого.

Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

Крім того судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6  інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

15.11.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85,  87, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України, суд-     

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Імпрекс", вул. Промислова ,14 , м.Ладижин, Вінницька область, 24300  (код ЄДРПОУ-34004914) на користь   Ладижинської міської ради, вул.П.Кравчика, 4, м. Ладижин, Вінницька область, 24321 (код ЄДРПОУ-04325621) 352497 грн. 75 коп.  збитків.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Імпрекс", вул. Промислова ,14 , м.Ладижин, Вінницька область, 24300  (код ЄДРПОУ-34004914) в доход Державного бюджету України 3524 грн. 98 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  24 листопада 2010 р.

віддрук. 1  прим.:

1 - до справи.